Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/6192/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/6192/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 копію наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доказу ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про призов за мобілізацією;

- визнати протиправним та скасувати Наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 2011 рік граничний вік перебування у запасі для військовослужбовців становив 40 років, тому досягнувши такого граничного віку його правомірно 01.07.2016 було виключено з військового обліку. однак у подальшому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно повторно взято позивача на військовий облік. Також позивачем вказано, що під час проходження ВЛК не було взято до уваги всі наявні у позивача захворювання, тому протиправно визнано його придатним до військової служби та винесено рішення (наказ) про призов на військову службу за мобілізацією. Оскільки на думку позивача вищезазначені дії відповідача є протиправними, тому позивач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно позивача про виключення його з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка була вказана у його військовому квитку.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду завірені копії документів: щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних; документів, пов`язаних із проходженням ОСОБА_1 медичного огляду для визначення придатності до військової служби (постанови ВЛК, актів, довідок тощо); наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.

08.07.2026 суду надійшла заява позивача (вх.№36988/26) про зміну предмету позову, в якій позивач просить окрім раніше визначених позовних вимог також доповнити їх наступним пунктом:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі, з урахуванням інформації, яка вказана у військовому квитку ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08.08.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 08.07.2026 (вх. від 08.07.2026 №36988/26) про зміну предмету позову. Встановлено відповідачу строк тривалістю 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали для надіслання: суду - відзиву на позов з урахуванням зміни предмету позову та всіх письмових і електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності); учасникам справи – копії відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою суду від 08.08.2026 повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 завірені копії документів: щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних; документів, пов`язаних із проходженням ОСОБА_1 медичного огляду для визначення придатності до військової служби (постанови ВЛК, актів, довідок тощо); наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

28.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 надано до суду витребувані документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно відомостей з військового квитка серії НОМЕР_1 , позивача 01.07.2016 виключено з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у запасі (40 років).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 19.05.2026 його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно взято на військовий облік та прийнято рішення (наказ) про призов на військову службу за мобілізацією.

03.06.2026 представник позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із адвокатським запитом, в якому просив надати йому копію наказу про мобілізацію ОСОБА_1 , копію рішення ВЛК щодо ступеню його придатності та копії всіх документів, на підставі яких було мобілізовано позивача.

Не отримавши відповіді та витребуваних документів від відповідача, представник позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154).

Згідно з п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 4 Порядку № 1487 завданнями військового обліку є:

- утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

- проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

- своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

- забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;

- забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку;

- забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Згідно п. п. 16-17 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час. Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Як встановлено судом, позивач у своєму позові посилається на ту обставину, що станом він вже досягнув граничного віку перебування у запасі (досяг 40-річного віку у 2011 році), тому вважає, що його правомірно було виключено з військового обліку, про що свідчить відповідний запис у його військовому квитку, як наслідок, відповідач протиправно повторно взяв його на військовий облік.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на момент досягнення позивачем 40 років) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад:

сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років..

Разом з цим, Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі Закон № 1169-VII) та від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 1604-VII) до ст. 28 Закону № 2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 та станом на час розгляду справи з 50 років до 60 років.

При цьому, положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.

Тобто, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку (60 років) перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Отже, суд вважає, що у зв`язку із продовженням граничного віку перебування у запасі, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Отже, дія Закону №2232-XII у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Аналогічна правова оцінка викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі 280/6524/24.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку осіб, які досягли граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не досягнув 60 річного віку, відповідно він підлягає взяттю на військовий облік, як наслідок, у відповідача відсутній обов`язок внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення позивача з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного (40 річного) віку перебування в запасі, отже позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.

Посилання позивача на протиправне його затримання, неврахування під час проходження ним ВЛК всіх наявних захворювань, що на його думку призвело до протиправного визнання придатним до військової служби та винесення рішення (наказ) про призов на військову службу за мобілізацією – не приймається судом до уваги, як на підставу для скасування наказу відповідача про його мобілізацію, оскільки як зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною», тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову служб.

Так, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 №446 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову позивача на військову службу - є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, враховуючи що позивача вже призвано на військову службу під час мобілізації, відповідно, визнання протиправними дій відповідача щодо незаконного затримання позивача, направлення на ВЛК та визнання придатним до військової служби - не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяАльона КАЛІНОВСЬКА