Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/10824/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/10824/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування відмови і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) через свою представницю подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1), Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-2), в якому, з урахуванням редакції позову від 01.10.2025, просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунку Резерв+ відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 жителя АДРЕСА_1 та його розшук ТЦК та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також застосунку Резерв+ відомості про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 жителя АДРЕСА_1 правил військового обліку та розшук ТЦК;

- визнати протиправною та скасувати відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 оформлену протоколом № 63 від 07.08.2025 року та зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_7 надати відстрочку від мобілізації на підставі п. 18 ч.1 ст. 23 ЗУ № 3543-XII з урахуванням строку здійснення повноважень присяжного згідно рішення Черкаської районної ради від 13.03.2024 року № 25-8/VIII.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки є присяжним з визначеним строком повноважень.

Крім того, жодних повісток позивачу органами ТЦК та СП, на його ім`я не направлялося, відтак присвоєння йому у застосунку Резерв+ статусу «у розшуку» є протиправним.

Ухвалою від 14 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.11.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач станом на 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби чим вчинив правопорушення, визначене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Щодо рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зазначив, що відповідно до пункту 18 частини першої Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, можуть отримати: «судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя». Позивач до своєї заяви про отримання відстрочки від 22.07.2025 не додав довідку та витяг із наказу про займання одної із вищезазначених посад, а також до відділу такі довідки чи витяги із наказів не надходили взагалі.

04.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивача вказала, що позивач заперечує наявність рішення ВЛК від 21.11.2002 відповідно до якого він визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час і взагалі факт, що він в минулому за результатами ВЛК визнавався непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Йому про такі обставини нічого не відомо. Після відкриття провадження у даній справі, 01.11.2025, у застосунку резерв+ відповідачем змінена причина перебування ОСОБА_1 у розшуку із - «не уточнив персональні дані вчасно», про що зазначено в адміністративному позову, - на «не пройшов ВЛК». У своєму відзиві відповідач уже посилається на непроходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби, хоча в адміністративному позові такі обставини відсутні, оскільки на момент його подачі, вони не існували. Зазначила також, що ОСОБА_1 , будучи присяжним з 22.12.2023 до 21.12.2026 виконує обов`язки із здійснення правосуддя, на підставі закону, і йому не потрібно додавати довідку про займану посаду та витяг із наказу про призначення на посаду, щоб отримати відстрочку від мобілізації на зазначений період згідно п.18 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

06.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 не працює на жодній із посад, які визначені у пункті 18 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тому Комісія винесла рішення про відмову йому в наданні відстрочки із заявлених ним підстав. В контексті даної справи немає сенсу аналізувати відмінності статусу, порядку призначення та звільнення, кваліфікаційних, освітніх та інших вимог щодо судді і присяжного. Необхідною і достатньою підставою для відмови у наданні відстрочки є відсутність присяжних у переліку п. 18 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію», ч. 1 ст. 259 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_3 14.06.2025 р. звернувся до Національної поліції з поданням про доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складення протоколу щодо порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (розширені відомості з ЄДР надаються). Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не є власником чи розробником програмного забезпечення застосунку «Резерв+», то не може пояснити, чому і яким способом на мобільний телефон позивача надійшло повідомлення, що він має статус «у розшуку». Також ІНФОРМАЦІЯ_3 не має повноважень і технічних засобів для безпосереднього вилучення із застосунку цієї інформації.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що 25.07.2025 позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543. До заяви надав копії: паспорту, РНОКПП, посвідчення присяжного, ВОД з Резерв +, рішення про включення до списку присяжних, листа Городищенського районного суду про перелік справ, які перебувають на розгляді за участі позивача.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.08.2025 № 1344 Комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняла рішення, оформлене протоколом від 07.08.2025 № 63 про відмову позивачу у наданні відстрочки у зв`язку із не ненаданням витягу із наказу про призначення на посаду судді та довідку про займання зазначеної посади.

Крім того, у відповідь на запит представниці позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що позивач не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби чим вчинив правопорушення, визначене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та застосунку Резерв+ відомостей про порушення правил військового обліку, а також рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 про відмову у наданні відстрочки від мобілізації позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі – Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

В частині першій статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі – Закон № 1932-XII) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

Згідно з частинами 1-3 статті 17 Закону № 1932-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 8 статті 23 Закону № 3543-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560 у редакції станом на час прийняття спірного рішення), яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

На підставі п. п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є довідка про займану посаду, витяг із наказу про призначення на посаду.

Отже ключовою умовою для можливості одержати відстрочку з підстави, на яку покликається позивач, є зайняття посади передбачуваної пунктом 18 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, що підтверджується довідкою про займану посаду, витягом із наказу про призначення на посаду.

Суд встановив, що 25.07.2025 позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543. До заяви надав копії: паспорту, РНОКПП, посвідчення присяжного, ВОД з Резерв +, рішення про включення до списку присяжних, листа Городищенського районного суду про перелік справ, які перебувають на розгляді за участі позивача.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя.

Суд зазначає, що присяжні не включені до переліку, визначеного п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII для надання відстрочки від призову на військову службу.

Суд відхиляє покликання представниці позивача на ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже поширення на присяжних гарантій незалежності і недоторканності суддів не означає набуття присяжними статусу судді для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не надав належних доказів наявності правових підстав застосування п. 18 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, а відповідач-2 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також застосунку Резерв+ відомості про порушення позивачем правил військового обліку та розшук ТЦК, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову у цій частині вимог позивач вказує, що за даними мобільного застосунку резерв+, з 14.06.2025 року, ОСОБА_1 має статус «у розшуку», при цьому, що жодних повісток органами ТЦК та СП, на його ім`я не направлялося. Крім того, у застосунку резерв+ міститься взаємовиключна та інформація, а саме: вказівка, що облікові дані уточнено вчасно, а наступне повідомлення, що ТЦК та СП 14.06.2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу, з причин – не уточнив персональні дані вчасно. Проте на заяву ОСОБА_1 щодо причин присвоєння йому у застосунку резерв+ статусу «у розшуку», посадові особи РТЦК та СП йому повідомили, що він не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210 – 1 КУпАП, проте такі відомості у мобільному застосунку резерв+ - відсутні.

Суд врахував, що позивач не зазначив у позові жодних покликань на положення нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у цій частині позовних вимог та які, на його думку, порушив відповідач-1, що вказувало б на вчинення ним протиправних дій.

З урахуванням зазначеного суд вважає необґрунтованими правові підставу позову.

Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість правових підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 );

2) відповідач-1 – ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

3) відповідач-2 – ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_4 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 06.10.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК