Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №580/7870/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокусправа № 580/7870/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

21.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 223; код ЄДРПОУ 39816845) (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; код ЄДРПОУ 39816845) (далі – відповідач 2) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094708 від 07 липня 2026 року, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач прийняв оскаржувану постанову з порушенням процедури. Позивач здійснює діяльність з автомобільних перевезень вантажів із використанням транспортного засобу Мерседес-Бенц, д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі Договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 20.03.2026, укладеного з власником авто — Малим приватним підприємством (МПП) «Джо». Відповідно до умов Договору та Акту приймання-передачі, вказаний автомобіль разом із членами екіпажу (водієм ОСОБА_2 ) переданий в оренду та залучений до виконання перевезень в інтересах позивача з 04.05.2026. Тому у період зазначений в оскаржуваній постанові з 13.04.2026 до 03.05.2026 водій ОСОБА_2 не виконував жодних рейсів чи завдань позивача. Водій ( ОСОБА_2 ) був прийнятий на роботу з 04.05.2026, тому позивач не мав жодних правових підстав та кадрових даних для обліку часу відпочинку або заповнення пунктів 12-19 Бланка щодо працівника іншого підприємства.

Ухвалою від 27.07.2026 суддя залишила позовну заяву без руху та надала строк для усунення недоліків.

31.07.2026 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.08.2026 суд позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив спрощене провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного провадження. Установив відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надіслання: суду - відзиву на позовну заяву та всіх письмових і електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності); позивачу - копії відзиву та доданих до нього документів.

На адресу суду за вх.№47889/26 від 03.09.2026 надійшов відзив на позов з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що на момент перевірки водій не надав державному інспектору заповнені тахокарти за період роботи з 13.04.2026 до 29.04.2026 та за 02.05.2026 і 03.05.2026, або бланку підтвердження діяльності за цей період, які підпадають під перелік інших документів, передбачених законодавством, та які повинен мати водій при здійсненні внутрішніх перевезень транспортним засобом повна маса якого становить понад 3,5 т. та пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, чим безпосередньо порушено статтю 48 Закону №2344-III, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону, що зафіксовано актом проведення рейдової перевірки №072965 від 11.05.2026. Крім того, на момент перевірки у водія був відсутній заповнений бланк підтвердження діяльності водія, який би підтверджував, що у вказаний період ОСОБА_2 не здійснював перевезення. На момент перевірки водій не повідомляв працівника Укртрансбезпеки та не пред`являв будь-яких доказів на підтвердження того, що був прийнятий на роботу саме 04.05.2026 та в період до 04.05.2026 нібито не працював у позивача (бланк підтвердження діяльності). Зауважує, що наданими водієм ОСОБА_2 на момент перевірки тахокартами, серед яких були і тахокарти за 30.04.2026 та 01.05.2026, підтверджується, що вперше водій приступив до роботи не 04.05.2026, а раніше. Звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках.

07.09.2026 за вх.№48422/26 до суду надійшло клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду через пропуск строку на його подання.

14.09.2026 за вх.№49926/26 до суду від представника відповідача надійшло заперечення на вищевказане клопотання позивача.

16.09.2026 за вх.№50521/26 та 50525/26 від позивача надійшло додаткове пояснення у справі (аналогічного змісту), в якому стверджує про застосування відповідачем надмірного формалізму та помилкового визначення періоду обов`язків позивача. Звертає увагу на відсутність фактичної та юридичної передумови для притягнення до відповідальності: відповідач вимагав тахокарти і бланки за період до 04.05.2026; документально доведено виникнення трудових відносин лише з 04.05.2026; у період до 04.05.2026 водій не був працівником позивача. Тому у позивача не існувало нормативно визначеного обов`язку щодо ведення чи видачі облікових документів за цей час.

21.09.2026 за вх.№51161/26 від представника відповідача надійшло додаткове пояснення, в якому зазначено, що навіть якщо водій позивача дійсно приступив до роботи тільки 04.05.2026 і в нього не було своїх заповнених тахокарт за попередні 28 днів, автомобільний перевізник разом з водієм перед виходом останнього в рейс зобов`язаний заповнити бланк підтвердження діяльності, в якому обов`язково зазначається день місяць та рік коли водій почав працювати та який би підтверджував, що в попередні дні цей водій не працював, а водій зобов`язаний мати такий документ та пред`явити його працівнику Укртрансбезпеки на момент перевірки. Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках.

24.09.2026 за вх.№51873/26 від позивача надійшло додаткове пояснення, в якому наголошує, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачу пред`явлені документи, які свідчать про використання транспортного засобу НОМЕР_3 іншим водієм — ОСОБА_3 — у період, за який відповідач тепер ставить під сумнів пояснення позивача щодо початку роботи водія ОСОБА_2 . Відповідач мав можливість безпосередньо дослідити оригінали зазначених документів, встановити особу водія, який використовував транспортний засіб у відповідний період, та зіставити ці відомості з іншими матеріалами перевірки. Однак у відзиві та додаткових поясненнях від відповідач не повідомляє суду про факт пред`явлення цих документів та не надає оцінки зазначеним обставинам. Позивач також звертає увагу, що акт перевірки не містить зауважень щодо документів позивача за весь період фактичної роботи ОСОБА_2 з 04.05.2026 до 11.05.2026. Підписання водієм акта перевірки без зауважень не може автоматично розглядатися, як визнання факту виконання трудових обов`язків у позивача до 04.05.2026. Зміст підписаного акта має оцінюватися разом з іншими доказами у справі, зокрема документами про працевлаштування водія та письмовим поясненням ОСОБА_2 . Також просив витребувати звукозаписи розгляду справи.

Усі подані документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Підстави для залишення відзиву без розгляду відсутні з огляду на таке. Ухвалу про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача доставлено 17.08.2026 о 19:33, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відзив на позов надійшов до суду через підсистему (модуль) Єдину судову інформаційно-телекомунікаційної систему «Електронний суд» 02.09.2026 о 17:25, зареєстрований судом 03.09.2026 за вх.№47889/26. З урахуванням положень статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) відзив на позов подано у строк встановлений судом. Підстави для залишення відзиву без розгляду через пропуск відповідачем строку на його подання, відсутні.

Також відсутні підстави для задоволення клопотання позивача (прохальна частина додаткових пояснень за вх.№51873/26 від 24.09.2026) про витребування у відповідача записів розгляду справи, як такого, що не відповідає приписам статті 80 КАС України, щодо форми та змісту клопотання про витребування доказів.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач здійснює діяльність з автомобільних перевезень вантажів із використанням транспортного засобу Mercedes-BENC 612D, д.н.з. НОМЕР_2 на підставі Договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 20.03.2026 №200326, укладеного з Власником авто — Малим приватним підприємством (МПП) «Джо».

Відповідно до Акту приймання-передачі від 04.05.2026 вказаний автомобіль з екіпажем в особі водія ОСОБА_2 переданий в оренду позивачу.

Наказом (розпорядженням) №5 від 01.05.2026 ОСОБА_2 з 04.05.2026 прийнятий водієм автотранспортних засобів Малого підприємства «Джо».

За результатами здійснення 11.05.2026 старший державний інспектор відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Синьоокий О.С. на підставі направлення на перевірку № ЕНР000643 від 07.05.2026 під час рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявив, що о 14 год. 50 хв. на а/д Н-16 39 км.+800м Черкаського району автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 згідно з ТТН №102000133-1 від 11.05.2026 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MERCEDES BENZ д/н НОМЕР_4 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: у водія ОСОБА_2 відсутні заповнені щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія - тахокарти за період роботи із 13.04.2026 до 29.04.2026 та за 02.05.2026 і 03.05.2026, або бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 та наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, про що складено акт проведення перевірки №072965 від 11.05.2026.

Водій з актом перевірки ознайомився, про що свідчить проставлений в ньому його власний підпис. У поясненнях про причини порушення зазначив, що не обізнаний з порушенням, згоден.

Листами №43490/43.2/24-26 від 25.05.2026, №51250/43.2/24-26 від 16.06.2026 та №53922/43.2/24-26 від 23.06.2026 МПП «ДЖО» (власника транспортного засобу) запрошено на розгляд справи на 16.06.2026, 23.06.2026, 07.07.2026. Тричі з`являвся директор юридичної особи - ОСОБА_1 .

Листами №41039/43.2/24-26 від 19.05.2026, №51251/43.2/24-26 від 16.06.2026 та №53921/43.2/24-26 від 23.06.2026 ОСОБА_1 (автомобільного перевізника згідно з пред`явленою водієм ТТН від 11.05.2026 №102000133-1) запрошено на розгляд справи на 16.06.2026, 23.06.2026, 07.07.2026, на яких він тричі особисто взяв участь.

На розгляді справ позивач надав:

Заперечення, зареєстроване за №22299/0/22-26 від 15.05.2026 (у додатках зазначені такі документи: копія наказу про звільнення ОСОБА_3 від 30.04.2026, копія наказу №5 про прийняття на роботу водія ОСОБА_4 від 01.05.2026, копія заяви ОСОБА_4 про прийняття на роботу, копія повідомлення до ДПС про прийняття працівника та квитанція від 01.05.2026);

пояснення (у додатках зазначені такі документи: витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП, платіжні документи №1640, 1642, 1635, які підтверджують оплату послуг договору 1, платіжний документ №900008310, який підтверджує оплату послуг договору 2, рахунок на оплату номер 382 від 28 квітня 26-го року, акт на надання послуг номер 858 від 30 квітня 2026 року, договір №200326 від 20.03.2026р оренди (найму) транспортного засобу з екіпажем, додаток 1 до договору оренди транспортного засобу з екіпажем номер 20 0325 від 20 березня 26-го року акт приймання передачі транспортного засобу з екіпажем від 20 березня 26-го року, додаток 3 до договору оренди транспортного засобу з екіпажем номер 20 0326 від 20 березня 26-го року акт приймання передачі транспортного засобу з екіпажем від 4 травня 2026 року, договір надання послуг №248-А-НП/2022 (Витяг в частині, яка визначає обов`язки ФОП.);

пояснення (у додатках зазначені такі документи: заява про прийняття на роботу з 04.05.2026 копія, повідомлення про прийняття документів ОСОБА_2 1 травня, час 12:49 копія з відміткою податкової), інвентаризаційний опис документів по автомобілю станом на 4 травня 2026 року, копія Табель обліку використання робочого часу за травень 2026 року, податковий розрахунок сум доходу нараховано сплаченого на користь платника податків і суму отриманого з них податку а також сум нарахованого єдиного внеску за травень 26-го року(копія з відміткою податкової), відомості про нарахування заробітної плати доходу грошового забезпечення застрахованим особам(копія з відміткою податкової), відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби за травень 2026 року, в якій вказана дата 04.05.2026 (копія з відміткою податкової).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальник Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області 07.07.2026 щодо позивача виніс спірну постанову №094708 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17000,00 грн.

Тому позивач звернувся в суд з позовом.

Для вирішення спору суд врахував, що частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про дорожній рух» цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно із статтею 3 Закону України «Про дорожній рух» державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини 7 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.

Приписами частини 14 статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ч.ч. 17-20 статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2025 р. № 141) (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, припинення дії, виконання адміністративних актів, передбачені цим Порядком, регулюються Законом України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, установлених Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку. Положення про формений одяг та сигнальний диск (жезл) посадової особи Укртрансбезпеки затверджуються Мінрозвитку. Під час проведення рейдових перевірок залучаються посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за згодою). Терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.

Згідно із пунктами 5, 8 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Рейдова перевірка без зупинення транспортного засобу проводиться на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту вказаної норми Закону №2344-ІІІ, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Приписами частини 2 статті 39 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

За правилами частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, на накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Згідно з пунктом 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За приписами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

В силу пункту 6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зазначені висновки відповідають застосуванню норм матеріального права у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 передбачено визначення наступних понять: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перевізник, який використовує транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Починаючи з 20.12.2010, набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

То ж водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Тому при здійсненні перевезення водії мають надавати інспектору для контролю тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на підставі пред`явлених водієм документів.

Так, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених згаданими вище профільними нормативно-правовими актами.

Відсутність у водія на момент перевірки оформленої тахокарти за період роботи з 13.04.2026 до 29.04.2026 та за 02.05.2026 і 03.05.2026 є порушенням вказаних вище норм закону.

Посилання щодо прийняття водія на роботу 04.05.2026 не враховано, оскільки не спростовує факту укладення Договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 20.03.2026 №200326 в особі вказаного водія з Власником авто — Малим приватним підприємством (МПП) «Джо» (код ЄДРПОУ 22793952), керівником і засновником якого є сам позивач та в переліку господарських видів діяльності якого відсутнє перевезення пасажирів чи вантажів згідно з відомостями ЄДРПОУ: https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/22793952/, а також підстав отримання для керування вказаним водієм зазначеного автомобіля. З наказом про прийняття на роботу водій ознайомлений 01.05.2026, що підтверджено його підписом в наказі, а акт рейдової перевірки, на підставі якої прийнята спірна постанова, складений пізніше – 11.05.2026. Крім того, ані водій під час перевірки, ані позивач до письмових заперечень відповідачу до ініціювання судового спору не надавали акту-приймання передачі автомобіля. Докази незаконного отримання автомобіля вказаним водієм відсутні.

Поважність причин відсутності тахокарт з 13.04.2026 до 29.04.2026 та за 02.05.2026 і 03.05.2026 не підтверджена ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Отже, відповідач мав достатні правові та фактичні підстави для притягнення позивача до відповідальності за відсутність під час перевезення його автомобілем водієм, який входить в склад екіпажу для оренди авто згідно з предметом вказаного вище договору.

Зважаючи, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, абзац 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд дійшов висновку, що відсутність в автоперевізника будь-якого, передбаченого законом, обов`язкового документа для здійснення перевезень на момент перевірки є підставою для притягнення його до відповідальності у формі штрафу вказаного розміру.

Відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв з дотриманням вимог вказаного вище законодавства правомірно. То ж доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 094708 від 07 липня 2026 року, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання.

СуддяАнжеліка БАБИЧ