Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №580/9315/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокусправа № 580/9315/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Благодатне» до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування приписів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Благодатне» звернулось до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень законодавства про працю від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/443/П;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці та гігієни праці від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/447/П.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без виклику учасників у судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не надав можливості позивачу своєчасно подати заперечення на акт перевірки, які безпосередньо стосувалися обставин, покладених відповідачем в основу оскаржуваних приписів. Відповідач не забезпечив позивачу реальної можливості бути заслуханим до прийняття адміністративних актів, які встановлювали для нього обов`язки та негативно впливали на його права та законні інтереси. Отже, недотримання відповідачем процедури забезпечення участі позивача у прийнятті оскаржуваних рішень не було формальним, а безпосередньо стосувалося обставин, які мали істотне значення для змісту цих рішень.

Позивач стверджує, що під час проведення заходу державного нагляду (контролю) відповідачем не встановлено та не наведено в акті перевірки фактичних обставин, які б свідчили про те, що гр. ОСОБА_1 був зобов`язаний виконувати роботу за встановленим позивачем режимом робочого часу, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або виконувати обов`язкові для нього розпорядження щодо організації процесу праці. Навпаки, умовами договору передбачалося самостійне виконання виконавцем погодженого обсягу робіт, без встановлення позивачем режиму робочого часу, тривалості робочого дня, часу перерв чи іншого порядку організації процесу праці, характерного для трудових відносин. Також умовами договору передбачалося здійснення оплати за результат виконаних робіт після їх прийняття замовником за актом приймання-передачі. Розмір винагороди не залежав від тривалості виконання робіт, кількості відпрацьованих годин чи фактичного часу перебування виконавця на території підприємства. Предметом договору було виконання конкретного обсягу робіт – обкошування визначеної договором території (її площі), а не виконання виконавцем певної трудової функції протягом визначеного робочого часу. Отже, результатом, який мав бути переданий замовнику та прийнятий ним, було належним чином виконане обкошування погодженої сторонами території. Сторонами договору погоджено оплату за конкретний результат виконаних робіт, а не оплату процесу трудової діяльності або часу, протягом якого виконавець перебував на території позивача. Договір не передбачав виконання гр. ОСОБА_1 постійної трудової функції, зайняття певної посади чи виконання визначеного кола посадових обов`язків у структурі підприємства. Його обов`язок полягав у виконанні конкретно визначеного договором обсягу робіт та передачі замовнику їх результату. Така спрямованість зобов`язання відповідає правовій природі договору підряду, за яким підрядник зобов`язується виконати певну роботу та передати її результат замовникові.

Позивач зазначив, що викладений в акті висновок, зводиться до того, що будь-яке використання підрядником обладнання чи матеріалів замовника автоматично свідчить про існування трудових відносин. Такий підхід не відповідає положенням статей 840– 841 Цивільного кодексу України, які прямо передбачають можливість виконання договору підряду з використанням майна замовника. Отже, сама по собі ця обставина не може розглядатися як самостійна або визначальна ознака трудових правовідносин. Висновок акта про те, що проведення з ОСОБА_1 інструктажу з питань охорони праці та внесення відповідного запису до Журналу реєстрації інструктажів підтверджує наявність трудових відносин та фактичний допуск особи до роботи відповідно до КЗпП України, є необґрунтованим, оскільки факт проведення інструктажу з питань охорони праці має самостійне правове призначення, пов`язане із забезпеченням безпеки осіб, які перебувають на території підприємства або беруть участь у виробничому процесі, та не є документом, яким оформлюється виникнення трудових відносин.

Позивач вважає, що за відсутності встановленого факту перебування гр. ОСОБА_1 у трудових правовідносинах із підприємством відсутні й правові підстави для покладення на підприємство обов`язків роботодавця та констатації порушення норм трудового законодавства, які регулюють виключно трудові правовідносини. Відповідач фактично вийшов за межі зазначеного предмета, включивши до припису № 447 значну кількість вимог, щодо яких у матеріалах перевірки не встановлено ані їх безпосереднього зв`язку з обставинами смерті гр. ОСОБА_1 , ані впливу відповідних обставин на настання смерті. Відповідно, якщо висновок про існування трудових відносин є необґрунтованим, похідні від нього вимоги щодо проведення навчання працівника, медичного огляду працівника, оформлення відповідних кадрових та охоронно-трудових документів тощо також не можуть вважатися належним чином встановленими.

Вказане на думку позивача свідчить про незаконність оскаржених приписів та є підставою для їх скасування.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 залучався до систематичного виконання процесів праці (обкошування) за процесом, а не за кінцевим результатом. Роботи виконувалися обладнанням та матеріалами позивача, тоді як у цивільно-правових відносинах підрядник, за загальним правилом, виконує роботу на свій ризик та власне забезпечення.

Відповідач звернув увагу, що у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці також міститься підпис ОСОБА_1 від 01.07.2026, який пройшов інструктаж на посаді підсобний робітник. Також останній пройшов інструктаж з питань охорони праці на робочому місці 01.07.2026 як підсобний робітник. Відповідно до штатного розпису ТОВ «Агрофірма «Благодатне», затвердженого наказом № ГП-35 від 31.12.2025 на підприємстві наявна професія підсобний робітник у кількості 3 штатних одиниці, що вказує на ознаки наявності трудових відносин.

Представник відповідача вважає, що винесення приписів безпосередньо після складання та підписання акта повністю відповідає вимогам ст. 7 Закону № 877-V. Посилання позивача на Закон України № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» є безпідставним, оскільки проведення заходів державного нагляду (контролю) та винесення за їх результатами приписів врегульовано виключно Законом № 877-V.

На думку представника відповідача, з`ясування питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони праці, гігієни праці у діяльності ТОВ «Агрофірма «Благодатне» не було виходом за межі питань, що стали причиною позапланової перевірки, оскільки дозволяло підтвердити або виключити порушення вимог законодавства, які могли вплинути на настання смерті працівників підприємства. У свою чергу вимоги контролюючого органу суб`єкту господарювання щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства за наслідками перевірки спрямовані на захист прав діючих працівників та запобігання настанню негативних наслідків внаслідок відповідних порушень.

Відповідач зазначив, що прийняття на роботу ОСОБА_1 та виконання ним робіт без дотримання правил охорони праці та техніки безпеки є самостійними порушеннями, які виникли внаслідок недотримання відповідних норм законодавства позивачем.

На підставі наведеного відповідач вважає, що оскаржену постанову прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що уповноваженими посадовими особами відповідача відповідно до направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 27.07.2026 року №Ц/3.1/18410-26, виданого на підставі наказу від 24.07.2026 №535/Ц-3К «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Агрофірма «Благодатне», у період з 28.07.2026 по 29.07.2026 проведено позапланову перевірку на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 10.07.2026 року о 08 год. 30 хв. із ОСОБА_1 , працівником по цивільно-правовій угоді (надання послуг обкошування території) ТОВ «Агрофірма «Благодатне».

За наслідками перевірки складено акт від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/447, яким встановлено порушення:

- не укладено трудовий договір між ОСОБА_2 i TOB «Агрофірма «Благодатне», чим порушено вимоги частини 1 статті 21 КЗпП України;

- ОСОБА_1 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частини 4 статті 24 КЗпП України;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не набув права на експлуатацію газонокосарки виробництва компанії «STIHL» модель FS-120, що є порушенням вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці», пункту 1 групи Б «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не розроблена інструкція з охорони праці яка встановлює вимоги до безпечної експлуатації газонокосарки виробництва компанії «STIHL» модель FS-120, що є порушенням вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 3, 4 розділу І НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», п. 2.9 НПАП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці, що є порушенням вимог п. 3.16 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», вимог ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» Франчук Роман Іванович не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не проведено навчання з охорони праці членам комісії з перевірки знань з питань охорони праці ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що є порушенням вимог п.п. 3,9, 3.10 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», чим порушено вимоги ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме на підприємстві не затверджений перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібне спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці, що є порушенням вимог НПАОП 00.0-2.01-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі», затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за № 263/121 від 23.09.1994, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.01.1995р. за №18/554, чим порушено вимоги ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме первинні, повторні, позапланові інструктажі з охорони праці проводяться не безпосередніми керівниками робіт, а інженером з охорони праці, що є порушенням вимог п.п. 6.8, 6.9. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», вимог ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: з усіма працівниками які працюють з електро-устаткуванням не проведений інструктаж для одержання: І групи з електробезпеки під час роботи в даній електроустановці, з оформленням в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці, що є порушенням вимог п. 2.1.3 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», вимог ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не організував проведення аудиту з охорони праці, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- інженер з охорони праці ОСОБА_4 не використовує надані їй права щодо видачі керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкових для виконання приписів, що є порушенням вимог розділу 4 НПАОП 0.00-4.21- 04 «Типове положення про службу охорони праці», вимог ст. 15 Закону України «Про охорону праці»;

- інженер з охорони праці Алдошина В. не має групу IV з електробезпеки, як інспектуюча особа, що є порушенням вимог п. 1.3.2 НПАОП 40.1- 1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- в журналі вступного інструктажу не ставиться вік особи яку інструктують, що є порушенням п. 6.3 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечила функціонування системи управління охороною праці, а саме: не забезпечено комісійне приймання і перевірку ЗІЗ, що надходять на підприємство для використання працівниками, на відповідність нормативних документів, що є порушенням вимог п. 4 розділу II НАОП 0.00- 7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», вимог ст. 13, 8 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечила функціонування системи управління охороною праці, а саме: видача працівникам і повернення ними ЗІЗ не обліковувується в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших 313, що є порушенням вимог п. 9 розділу III НГАОП 0.00- 7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», вимог ст. 13, 8 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець, директор ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ» ОСОБА_3 не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не розроблено інструкцію з експлуатації засобів індивідуального захисту з урахуванням конкретних умов виробництва, що є порушенням вимог п. 6 розділу І НПАОП 0.00- 7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», вимог ст. 13, 8 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: не розроблені та не затверджені плани та програми спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці в ТОВ «АГРОФІРМА БЛАГОДАТНЕ», що є порушенням вимог пункт 4.3 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», вимог ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме під час перевірки не надано журнали «Реєстрації інструкцій з охорони праці», «Видачі інструкцій з охорони праці», що є порушенням вимог п.п. 1, 3 розділу V НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме не розроблені комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: ОСОБА_1 , який експлуатував обладнання підвищеної небезпеки а саме газонокосарку виробництва компанії «STIHL» модель FS-120, не проведено спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці., що є порушенням вимог п. 4.1 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», вимог ст. 13, 18 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавцем не забезпечено за свої кошти організацію проведення попереднього (під час прийняття на роботу) медичного огляду працівникам підприємства, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, чим порушено частину першу статті 169 КЗпП, частину першу статті 17 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавцем не забезпечено дотримання вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій. Відсутній погоджений Центральним міжрегіональним Управлінням державної служби з питань праці перелік категорій працівників, які підлягають ОМО, поіменні списки працівників, які підлягають періодичному медичному огляду та заключний акт за результатами періодичного медичного огляду, чим порушено вимоги частини першої статті 169 КЗпП; частини першої статті 17 Закону України «Про охорону праці»; Розділу III пунктів 3-8 та Розділу IV пункту 31 Наказу № 1393;

- роботодавцем не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме: протоколи лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці»;

- роботодавцем не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме: атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві не проведена відповідно вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача видано припис від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/443/П, яким поставлено вимогу усунути виявлені порушення норм законодавства про працю до 31.08.2026, а також припис від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/443/П, яким поставлено вимогу усунути виявлені порушення норм законодавства про працю до 31.08.2026.

Позивач не погоджуючись із приписами відповідача, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» (зі змінами), положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 13.07.2026 № 139-26а.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в частиною першою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Наказом Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 (зі змінами) «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану» дозволено Державній службі України з питань праці протягом періоду воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони праці, гігієни праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю з підстав, визначених абзацами четвертим, п`ятим, восьмим та дев`ятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з абзацом 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланових заходів є настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі – Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, у випадку настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку посадові особи Держпраці мають право проводити позапланові заходи державного контролю на предмет встановлення допущених порушень законодавства про працю.

Як встановлено судом, у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 10.07.2026 року о 08 год. 30 хв. із ОСОБА_1 , працівником по цивільно-правовій угоді (надання послуг обкошування території) ТОВ «Агрофірма «Благодатне», уповноваженими посадовими особами Міжрегіонального управління проведено позапланову перевірку на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Спір між сторонами полягає в тому, що відповідач заперечує укладення договору цивільно-правового характеру та вважає, що він фактично носить ознаки трудового договору, тому на ОСОБА_1 поширюються гарантії законодавства про працю для найманих працівників, які не дотримані позивачем. Позивач заперечує укладення трудового договору і стверджує про самостійне виконання ОСОБА_1 робіт з обкошування трави, тому на останнього покладено самостійну відповідальність за дотримання правил техніки безпеки.

Перевіряючи наведені доводи сторін, суд враховує, відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою);

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу

З аналізу наведених норм, слідує, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 07.04.2021 у справі № 580/1823/19, від 22.07.2021 у справі № 360/1955/19, від 30.08.2022 у справі 520/6310/19, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом.

Судом досліджено зміст договору підряду (цивільно-правова угода) №ГП-00000045 від 01.07.2026 та встановлено, що відповідно до п. 1.1 замовник (ТОВ «Агрофірма «Благодатне» доручає, а виконавець (Білаш Р.М.) бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: обкошування території. Загальний обсяг (кількість) робіт, що надається виконавцем по цьому договору, визначається сторонами відповідно до фактично наданих послуг та зазначається в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1-2.3 договору здавання робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві грошову винагороду визначену у відповідному Акті приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Виплата винагороди Виконавцеві Замовником здійснюється не пізніше 10 банківських днів після підписання Акта приймання виконаних робіт.

Отже, суд зазначає, що предметом договору є не процес праці, а кінцевий результат - обкошування трави на території замовника. Після виконання робіт сторони підписують акт прийому-передачі, яким засвідчують обсяг виконаних робіт та їх загальну вартість і на підставі нього здійснюються розрахунки між сторонами.

Крім того, до укладення договору позивачем визначено розцінки за виконання робіт з обкошування території, що підтверджується наказом № 15 від 24.04.2026, копія якого була надана відповідачу під час проведення заходу контролю. Цим самим підтверджується та обставина, що винагорода за договором була пов`язана з обсягом виконаного результату робіт, а не з тривалістю трудової діяльності чи кількістю відпрацьованого часу.

У зв`язку з цим, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача відсутність ціни та обсягу робіт, що підлягали виконанню, оскільки сторони договору визначили фіксацію кінцевого результату в актах виконаних робіт.

Тобто зазначений договір має на меті досягнення кінцевого результату, містить вид певних робіт та умови оплати, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини. Доказів того, що ОСОБА_1 підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства – відповідач не надав. Так само як не надав доказів постійної участі у процесі діяльності підприємства.

Щодо викладеного відповідачем твердження про координацію процесу виконання робіт суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, контроль виконання робіт з метою перевірки їх належної якості та своєчасності є правом замовника, відповідно, не свідчить про укладення трудового договору.

З аналогічних підстав суд відхиляє посилання відповідача про виконання робіт з використанням обладнання та матеріалів замовника, оскільки можливість їх використання прямо передбачена п. 8.3 договору та нормами ст. 840-841 Цивільного кодексу України.

Твердження контролюючого органу про відсутність на дату проведення перевірки акту приймання-передачі виконаних робіт, судом відхиляється зважаючи на те, що договір укладений 01.07.2026, а нещасний випадок зі смертельним наслідком стався 10.07.2026, тобто в короткому проміжку часу і не свідчить про недотримання договору, оскільки договором не передбачено періодичність складення акту приймання-передачі виконаних робіт. Його складення поставлено в залежність від завершення виконання робіт, тому відсутність такого акту може свідчити про те, що станом на 10.07.2026 роботи ще не виконані.

Суд оцінює твердження відповідача про ознайомлення ОСОБА_1 з правилами охорони праці на підприємстві як додатковий захід безпеки, який за аналогією з наведеними висновками Верховного Суду щодо ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не засвідчує безпосереднє укладення трудового договору.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 виконував роботи на підставі договору цивільно-правового характеру, тому вимоги припису №Ц/ЧК/16386/443/П від 29.07.2026 є протиправними, а припис підлягає скасуванню.

Щодо вказаних в акті перевірки тверджень про порушення вимог законодавства у сфері охорони праці та гігієни праці, суд виходить з таких обставин.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII (далі - Закон №2694-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У відповідності до статті 1 Закону №2694-XII охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності; роботодавець власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно зі статтею 2 Закон №2694-XII дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

З наведеного вбачається, що Закон №2694-XII врегульовує відносини між найманим працівником та роботодавцем, тоді як у спорі, що розглядається Білаш Р.М. виконував роботи на власний ризик на умовах договору цивільно-правового характеру, тому на нього не поширюються гарантії законодавства про охорону праці. Відповідно всі ризики при виконанні робіт за цим договором покладені безпосередньо на виконавця.

Враховуючи вищевикладене, вимоги припису №Ц/ЧК/16386/447/П від 29.07.2026 в частині дотримання позивачем законодавства про охорону праці та за аналогією законодавства з питань медичних оглядів працівників є неправомірними, що є підставою для його скасування.

Вимогами абзацу 12 частини 1 статті 6 Закону № 877-V встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, нормами закону обмежено повноваження посадових осіб органу державного контролю на проведення позапланової перевірки лише тими питаннями, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, тому твердження відповідача про необхідність перевірки усієї діяльності підприємства, суд вважає необґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржених приписів у повному обсязі.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 6656 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати приписи Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про усунення порушень законодавства про працю від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/443/П та від 29.07.2026 №Ц/ЧК/16386/447/П.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці (вул. Київська, буд. 1-А, с. Лишня, Фастівський р-н, Киїська обл., 08063, код ЄДРПОУ 44681053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Благодатне» (вул. Хрещатик, буд. 251, м. Черкаси, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 40168705) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО