Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №203/3341/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3341/26

1-кп/0203/1906/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Центральний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі, в порядку дистанційного судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030025799 19.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бендери, Республіки Молдова, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, на посаді розвідника-сапера 1 розвідувальної групи спеціального призначення 11 роти спеціального призначення 3 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її в посаді розвідника-сапера 1 розвідувальної групи спеціального призначення 11 роти спеціального призначення 3 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, діючи всупереч інтересам служби, став на шлях вчинення правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме проходячи військову службу під час дії воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, 03.04.2025 року приблизно о 07:00 годині самовільно залишив територію місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , після чого ОСОБА_3 до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 не прибув, про причини своєї відсутності командування не повідомив, та, не маючи на те законних підстав, самовільно залишив місце служби, виїхав до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуваючи за місцем проживання, проводив час на власний розсуд, та був незаконно відсутній на військовій службі до 16.03.2026 року коли був виявленний співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, підтвердив обставини вчинення, так як вони викладені у вироку вище та пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 . У квітні 2025 року самовільно залишив військову частину, через сімейні обставини, не повідомивши командира. Поїхав додому у Одеса, де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. У березні 2026 року був затриманий слідчим у м. Дніпрі. Просить суд суворо не карати.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є заступником командира батальйону логістики. Підрозділ, де проходив військову службу ОСОБА_3 , на той час розташовувався АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 був у його підпорядкуванні декілька днів. Відсутність ОСОБА_3 була виявлена під час шикування у квітні 2025 року. Причини залишення ОСОБА_3 військової частини не відомі, на телефонні дзвінки він та його родичі не відповідали. Опитані військовослужбовці, які проживали разом із ОСОБА_3 , також не знали причини залишення останнім військової частини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Перебуваючи на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу, зранку 03 квітня 2025 року, під час перевірки особового складу в районі населеного пункту Могилів, Дніпропетровської області, було виявлено відсутність ОСОБА_3 . Будь-яких законних підстав для цього у ОСОБА_3 не було. Зброя залишилася, на телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідав, місцезнаходження його було не відоме, про що був поданий відповідний рапорт.

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_3 щодо повного визнання вини та показань свідків, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, також підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 про факт самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_3 , військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 ;

- актом службового розслідування від 17.04.2025 з додатками;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 №2086/нагд про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_3 військової частини;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2025 №11 про зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу частини;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2025 №94 про визнання солдата ОСОБА_3 таким, що безпідставно відсутній з 03 квітня 2025 року у військовій частині та зняття з котлового забезпечення;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2025 №2409 про результати службового розслідування відносно солдата ОСОБА_3 ;

- службовою характеристикою на солдата ОСОБА_3 ;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було затримано 16.03.2026 року о 18 год. 50 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досліджені докази узгоджуються між собою, суперечності між ними відсутні. Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав вину у скоєному кримінальному правопорушенні.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються, як тяжкий злочин, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується негативно, на обліку лікаря психіатра не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому – визнання вини, відсутність обставин, що обтяжує покарання, а також, думку прокурора, захисника та обвинуваченого щодо виду та міри покарання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в умовах його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно призначити покарання за скоєне кримінальне правопорушення, в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, мінімальне, у виді 5 років позбавлення волі.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті, а тому, строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме, з 16 березня 2026 року.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

До обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого у суду відсутні. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 засуджується до покарання у виді позбавлення волі, а тому, може ухилятися від його відбування.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , 16.03.1987 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто, з 16 березня 2026 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.

Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1