Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №202/4196/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4196/25

Провадження № 2/202/521/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.

секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за договором № 4550665 від 14.10.2021 у розмірі 53 120,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 14.10.2021 між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою в електронній формі, із підписанням одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 4550665 на суму 8 000,00 грн. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, відповідачка кредит і проценти не повернула. За договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 право вимоги перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», а за договором № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 — до позивача. Заявлена до стягнення сума складається з: тіла кредиту — 8 000,00 грн; процентів, нарахованих до дати відступлення права вимоги, — 43 600,00 грн; комісії — 1 520,00 грн. Пеня, штрафи, інфляційні втрати та 3 % річних не заявлені.

У відзиві від 13.08.2025 відповідачка просить відмовити у позові повністю, посилаючись на: сплив позовної давності, яка, на її думку, закінчилася 29.10.2024; відсутність належних доказів, зокрема доказів повідомлення про відступлення права вимоги; наявність форс-мажорних обставин (воєнний стан); незаконність нарахування процентів і штрафів; складний майновий та медичний стан. Вона також просить стягнути з позивача судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.10.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено договір № 4550665.

Відповідно до п. 1.2 договору розмір кредиту становить 8 000,00 грн, відповідно до п. 1.3 — строк кредитування 14 календарних днів, тобто до 28.10.2021.

За п. 1.5.2 проценти за користування кредитом становлять 2 800,00 грн за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування, стандартна ставка за п. 1.6 — 5,0 % на день. Сума, що підлягала поверненню за договором, становить 12 320,00 грн (8 000,00 грн кредиту, 2 800,00 грн процентів та 1 520,00 грн комісії.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кошти перераховано на картковий рахунок позичальниці, що підтверджується матеріалами, долученими до позову.

Відповідачка у відзиві не заперечує ані укладення договору, ані отримання кредиту; навпаки, посилається на договір як на належний доказ та вказує суму 8 000,00 грн і суму до сплати 12 320,00 грн.

Про недійсність договору вона не заявляла. Платежів після закінчення строку кредитування відповідачка не здійснювала, зворотного вона не стверджує.

За договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами, у тому числі за договором № 4550665; за договором № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ці права позивачу. До позову долучено реєстри боржників, акти приймання-передачі та докази оплати за договорами відступлення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору в письмовій формі. Умови договору про порядок його укладення сторонами не оспорені.

Оскільки відповідачка визнає факт укладення договору та отримання коштів і не надала доказів їх повернення, суд вважає доведеним, що вона порушила зобов`язання (ст.ст. 526, 610 ЦК України) з 29.10.2021.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Згода боржника для цього не потрібна (ст. 516 ЦК України).

Відсутність письмового повідомлення боржника про заміну кредитора не робить відступлення недійсним: за ч. 1 ст. 516 ЦК України наслідком є лише те, що виконання первісному кредитору вважається належним, а ризик несприятливих наслідків несе новий кредитор.

Відповідачка не стверджує, що виконувала зобов`язання ТОВ «Мілоан» або іншому кредитору, а договори відступлення не оспорено, тому доводи про відсутність повідомлення є безпідставними.

Тіло кредиту у сумі 8 000,00 грн. підлягає стягненню в повному обсязі (ст.ст. 1049, 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 2800.0 грн., які нараховуються за ставкою 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до розділу 2 договору позичальниця, яка не повернула кредит у строк і далі користувалася коштами, вважається такою, що продовжила строк кредитування, але не більше ніж на 60 днів.

Заперечення відповідачки про те, що вона «не здійснювала пролонгацій», суд відхиляє, оскільки за умовами договору продовження відбувається в силу самого факту подальшого користування коштами, а доказів їх повернення вона не надала.

Отже, строк кредитування становить 74 дні: 14 днів базового строку (14.10.2021–28.10.2021) та 60 днів пролонгації (29.10.2021–27.12.2021).

Умови про розмір процентів (п. 1.5.2 і п. 1.6 договору) були відомі відповідачці при укладенні договору, підписаного нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором; про недійсність цих умов вона не заявляла, зустрічного позову не подавала, а її доводи про перевищення законодавчих меж стосуються неустойки (ст. 1056-1 ЦК України), яку позивач не заявляв.

Розрахунок суду: проценти за базовий строк кредитування — 8 000,00 грн ? 2,5 % ? 14 днів = 2 800,00 грн; проценти за 60 днів пролонгації за стандартною ставкою — 8 000,00 грн ? 5,0 % ? 60 днів = 24 000,00 грн. Разом проценти за користування кредитом у межах строку кредитування становлять 26 800,00 грн.

Щодо іншої суми процентів, нарахованих до дати відступлення, суд зазначає, що за ст. 1048 ЦК України право на проценти за користування кредитом за договірною ставкою існує протягом строку кредитування, який у цій справі закінчився 27.12.2021, а тому з 28.12.2021 проценти за користування кредитом нараховуватися не могли

За таких обставин вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню лише в сумі 26 800,00 грн, у решті слід відмовити.

Доводи відповідачки про неправомірність штрафів та пені суд не оцінює, оскільки такі суми позивач не заявляв (відповідні розділи розрахунку становлять 0,00 грн).

Доводи про неправомірність процентів суд визнає обґрунтованими частково з мотивів, викладених вище.

Щодо комісії в сумі 1 520,00 грн суд зазначає, що згідно з п. 1.1 договору позичальник сплачує комісію «за надання кредиту», тобто за дію, яку кредитодавець здійснює у власних інтересах на виконання свого основного обов`язку видати кредит (ст. 1054 ЦК України).

Така дія не є окремою послугою, яка створює для споживача самостійне матеріальне благо, а плата за користування кредитними коштами вже визначена у вигляді процентів.

Позивач не обґрунтував, яку саме окрему послугу отримала позичальниця за цю комісію. Умова про її сплату порушує баланс інтересів сторін до шкоди споживача, є несправедливою за ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і не підлягає застосуванню, тому вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином із відповідачки підлягають до стягнення 8000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та проценти за користування кредитом у межах строку кредитування становлять 26 800,00 грн.

Щодо заявлених відповідачкою форс-мажору та майнового стану, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, тому ст. 617 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

Крім того, прострочення почалося 29.10.2021, тобто до введення воєнного стану, а лист ТПП України від 28.02.2022 має загальний характер і не доводить причинного зв`язку між воєнним станом та неповерненням кредиту саме відповідачкою.

Складний матеріальний і медичний стан (відсутність доходу, хронічні захворювання) не є підставою для відмови у позові або для звільнення від обов`язку повернути борг; ці обставини можуть бути враховані на стадії виконання рішення, зокрема при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення.

Крім того, відповідачка просила про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України загальна позовна давність становить три роки, а її перебіг для зобов`язання з визначеним строком виконання починається наступного дня після його спливу, тобто з 29.10.2021.

Без урахування спеціального регулювання вона спливла б 29.10.2024, як і зазначає відповідачка.

Проте пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, було продовжено на строк дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, а пунктом 19 тих самих положень — на строк дії воєнного стану.

Перебіг давності, що почався 29.10.2021, тривав у період карантину і триває в період воєнного стану, який діє з 24.02.2022 і на день подання позову не припинений, отже, станом на дату звернення до суду (квітень 2025 року) позовна давність не сплинула.

Посилання відповідачки на судову практику щодо поновлення процесуальних строків не стосуються цього спору, оскільки позовна давність продовжується не за рішенням суду, а в силу прямої вказівки закону. Клопотання про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів, оскільки договір, договори відступлення, розрахунки заборгованості та докази перерахування коштів долучено до позову, а те, що відповідачці такі документи не надавалися до звернення позивача до суду, не впливає на право позивача на судовий захист; копії позову з додатками їй направлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 34800 грн із 53 120,00 грн, тобто на 65,51 %.

Судовий збір, сплачений позивачем (2 422,40 грн), підлягає відшкодуванню у розмірі 1 586,96 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн суд, оцінивши обсяг наданих послуг, складність справи (типова категорія, малозначна справа, розглянута без явки сторін), співмірність витрат із ціною позову та результатом розгляду (ч.ч. 4, 5 ст. 137, ч. 4 ст. 141 ЦПК України), вважає за можливе покласти на відповідачку 5000 грн.

Відповідачка не надала доказів понесення нею судових витрат, тому підстав для їх стягнення на її користь немає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 4550665 від 14.10.2021 у розмірі 34 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 26 800,00 грн — проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1586,96 грн судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якого не було повідомлено про розгляд справи, може подати скаргу в такий же строк з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано

Повне найменування сторін:

позивач — ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;

відповідач — ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дата складення повного судового рішення 06 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін