Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №202/7072/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7072/26

Провадження № 2/202/5551/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

секретаря судового засідання – Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 від його заробітку (доходу).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 .

Відповідно до Рішення Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 20.10.2023 року з ОСОБА_2 стягувались аліменти на утримання спільної дитини до досягнення повноліття у розмірі 1416,50 грн.. Згодом, Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2025 року розмір аліментів було змінено на частку від усіх видів доходу.

ОСОБА_3 навчається на денному відділені з 12.08.2026 року в Університеті ім. Альфреда Нобеля на платній основі.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 17 липня 2026 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 вересня 2026 року залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явилась, натомість представник позивача – Жогун М.С. подав заяву в якій просить проводити розгляд справи без участі сторони позивача, та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 1416 грн. 50 коп. щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 03 липня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

На виконання цього рішення судом був виданий виконавчий лист, який перебуває на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2025 року розмір аліментів було змінено на частку від усіх видів доходу.

Відповідно до Довідки, виданої Відповідальним секретарем приймальної комісії Бойко Л., ОСОБА_3 навчається на денному відділені з 12.08.2026 року в Університеті ім. Альфреда Нобеля на платній основі.

Оплату за навчання у розмірі 40 000 грн. внесено Позивачем, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 20.08.2026 р.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з необхідністю отримання позивачем, як повнолітнім сином відповідача, який продовжує навчання, матеріальної допомоги (аліментів), та ненаданням такої допомоги відповідачем у добровільному порядку.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Положенням статті 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

В роз`ясненнях, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, враховуючи форму (денна) та умови (контактна основа) здобуття освіти, а також відсутність джерела доходів, суд доходить висновку про те, що повнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує матеріальної допомоги в зв`язку з навчанням.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують відсутність добровільного надання відповідачем допомоги доньці, яка продовжує навчання. При цьому, відповідачем не подано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо ненадання ним допомоги на утримання сина.

Враховуючи наведене, а також відсутність даних незадовільного стану здоров`я чи матеріального стану відповідача, суд доходить висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, та зобов`язаний сплачувати аліменти на його утримання.

З урахуванням викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи, що повнолітній син відповідача продовжує навчання, знаходиться на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги, беручи до уваги потреби особи даного віку та потреби по навчанню, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) починаючи з 12.08.2026 р. і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів, спрямований на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, в зв`язку з навчанням.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12.08.2026 р. і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський