Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №208/1656/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/1656/25

провадження № 2/208/489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

представника позивача: ОСОБА_1 (в режимі відео конференції);

представника відповідача: ОСОБА_2 (в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

03.02.2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Заводського районного суду м. Кам`янського з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , як дитини яка перебувала на утриманні потерпілого на момент його смерті, до досягнення нею вісімнадцяти років, - 514654,24 гривень, на користь ОСОБА_3 485333,33грн., моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, що призвело до смерті її чоловіка та судові витрати в розмірі 11000 гривень.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що 11 липня 2021року о 19 год.40 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21070, р. н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , діючи в порушення вимог п.п.12.4,12.9 «б» Правил дорожнього руху України, перевищуючи дозволену у населених пунктах швидкість руху 50км/год, здійснював рух зі швидкістю, приблизно 53,2-56,7 км/год., по дорозі вулиці Пушкіна м. Покровська Донецької області. Здійснюючи рух по другорядній дорозі вулиці Пушкіна, та під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя з головною дорогою по вулиці Центральній міста Покровська, яку йому необхідно було перетнути та продовжити рух у тому ж напрямку, водій ОСОБА_5 , порушуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 Додатка 1, п.2.3 «б» та п.16.11 Правил дорожнього руху України, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та рухом транспортних засобів по головній дорозі вулиці Центральної міста Покровська Донецької області, не маючи перешкод технічного характеру, будучи неуважним, легковажно розраховуючи на відсутність транспортних засобів, які рухаються по головній дорозі, та на безперешкодний проїзд перехрестя, ігноруючи вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", встановленого по напрямку його руху, перебуваючи на другорядній дорозі, продовжив рух вперед, виїхав на проїжджу частину головної дороги вулиці Центральної міста Покровська Донецької області, де не поступившись дорогою автомобілю ВАЗ 21099 р. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 , який рухався ліворуч, скоїв з ним зіткнення, в результаті чого автомобіль ВАЗ 21099 р. н. НОМЕР_3 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автобусом ЛАЗ р. н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався дорогою по вулиці Центральній, з боку вулиці Шосейної м. Покровська Донецької області.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події, водій автомобіля ВАЗ 21099 р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , від отриманих травм помер на місці події, та пасажир автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_9 від отриманих травм померла на місці, а пасажир ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п.16.11 та дорожнього знаку 2.1Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та спричинення потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Вказані обставини встановлені вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року по справі № 235/7163/21, який набрав законної сили 19.03.2024 року, та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню. За наслідками розгляду кримінального провадження за фактом ДТП, скоєного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, водія ОСОБА_5 , Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, - визнано винним та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Вирок суду засудженим не оскаржувався.

Після судового розгляду кримінальної справи і набрання законної сили вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 подали письмові заяви до страховика ТДВ СК "Альфа-Гарант", у якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність власник автомобіля «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про страхове відшкодування. Страховик сплатив страхове відшкодування рідним загиблого ОСОБА_8 наступним чином: моральна шкода ОСОБА_11 - 14666,67гривень, моральна шкода ОСОБА_3 - 14666,67 гривень, моральна шкода сину ОСОБА_4 14666,67 гривень, та на утримання сина ОСОБА_12 216 000 гривень, що складає загальну суму страхового відшкодування, в розмірі передбаченого страхового ліміту за шкоду завдану смертю потерпілого - 260 000 гривень.

Таким чином, страхова компанія виконала свої зобов`язання за договором страхування № 204824669, щодо відшкодування завданої моральної шкоди перед потерпілими особами. Однак, позивач вважає цю суму не достатньою для відшкодування моральної шкоди, завданій в результаті смерті її чоловіка та батька їх сина, тому звертається до суду із даною позовною заявою.

В якості правового обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на наступне.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках,передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди,заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.

Виходячи із принципу забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини,яка позбавилась утримання свого батька через ДТП, вважає можливим стягнення зазначеного відшкодування одноразовим платежем, відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України, що буде відповідати особливому захисту дитини,передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливить порушення її майнового права.

При визначенні розміру позовних вимог та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачка зазначає, що потерпілий ОСОБА_7 на дату смерті працював електрослюсарем підземним на ВП "Шахта "Капітальна" ДП "Мирноградвугілля", та за останні три місяці роботи заробив, з урахуванням утримань, мав чистий дохід: у квітні 2021 року- 11179,28 грн., у травні 2021року - 11723,51 грн., у червні 2021року - 9263,10 грн. Тобто, його середньомісячний заробіток (дохід) складав 10721,96 гривень.

З вирахуванням частки яка припадала на нього самого та працездатну дружину- позивача, дитині ОСОБА_4 , 2016 року народження, відшкодовується сума до досягнення ним вісімнадцяти років в розмірі частки від середньомісячного доходу батька в розмірі - 3 573,98 гривень щомісяця, або у розмірі одноразової виплати з врахуванням від серпня 2021року до дати його вісімнадцятиріччя у липні 2034році (на протязі 144 місяців), в сумі - 514654,24гривень.

Зазначає, що розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено в п. 3 Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 року № 43“Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі,гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної),прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року: «Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

Вказує, що позивач ОСОБА_3 мала до настання вказаного ДТП, повну сім`ю, чоловіка та батька для їх дитини ОСОБА_12 . ОСОБА_7 намагався все робити, щоб його сім`я була щаслива та не мала складнощів із забезпеченням засобами існування, і він був змушений підпрацьовувати в службі таксі, окрім своєї основної роботи на шахті. З його загибеллю, позивач втратила частину своєї сім`ї, яка вже ніколи не відновиться, як і не відновиться той душевний стан спокою, який був за час його життя. Позивач сама і зараз утримує та виховує сина - інваліда з дитинства, що є важко з моральної сторони. Втрата близької людини суттєво вплинула і на маленького сина ОСОБА_12 , якому на дату загибелі батька було лише 5років, і йому дуже не вистачає присутності батька поруч та весь цей час він сумує за ним, і це на все життя. Позивач, у зв`язку із смертю чоловіка втратила душевний спокій та рівновагу, що вплинуло на самопочутті та здоров`ї, душевні страждання викликані також життєвою несправедливістю вказаної трагедії.

Враховуючи ступінь вини Відповідача, характер вчиненого діяння, грубого порушення вимог ПДР України, та заподіяння шкоди у вигляді смерті чоловіка та батька дитини, для позивача, вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди позивачу, у розмірі з наступних розрахунків: 500 000 гривень - 14666,67 гривень (страхове відшкодування) = 485 333,33 гривень.

У наданому Відзиві на позов представник відповідача вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсягу з оглядом на такі обставини.

1. Абзац другий частини першої статті 1202 Цивільного кодексу України передбачає можливість виплати суми відшкодування одноразово за наявності трьох умов: 1) не більше ніж за три роки наперед; 2) є обставини, що мають істотне значення і 3) матеріальне становища особи, яка завдала шкоду, дозволяє застосувати такий спосіб відшкодування шкоди.

Позивачем ж заявлено вимогу про виплату відшкодування шкоди від серпня 2021 року до дати вісімнадцятиріччя дитини, тобто до липня 2034 році (на протязі 144 місяців), в сумі - 514654,24 гривень, що сумарно складає 12 років 11 місяців 8 днів, що суперечить статті 1202 ЦК України.

Позивачем жодним чином не наведено наявність обставин, які мають істотне значення, що дозволило переконатися в необхідності та можливості стягнення відшкодування шкоди одноразовим платежем.

Посилання Позивача в позовній заяві на принцип забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітньої дитини, яка позбавилась утримання свого батька через ДТП, та відповідати особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливить порушення її майнового права, не є обставинами, що мають істотне значення. А тому в цій частині Позивачем не доведено обґрунтованість своєї позовної вимоги та не підтверджено належними та допустимими доказами.

2. Позивач зазначає, що страховик сплатив страхове відшкодування рідним загиблого ОСОБА_8 , - на утримання сина ОСОБА_12 216 000,00 гривень. Тобто, не зрозуміло із змісту позовної заяви, чи враховано дане відшкодування страховою компанію в загальну суму позовних вимог. Позивач вважає, що відповідачем повинно буде сплачено за той період, за який шкода вже відшкодована. Проте, повторне стягнення коштів на ту саму мету є безпідставним і призведе до надмірного збагачення позивача, що суперечить принципам цивільного права.

3. Позивачем в своїй позовній заяві взагалі не враховано матеріальний стан відповідача та можливість ним здійснити відшкодування шкоди одноразовим платежем. Єдиним доходом відповідача є призначена пенсія в розмірі 9273,60 грн., що підтверджується довідкою, виданою територіальним управлінням Пенсійного фонду України. Інших джерел доходів у відповідача немає, що підтверджується відомостями про застраховану особу (форма ОК-5). У власності відповідача відсутнє будь-яке нерухоме та рухоме майно.

Житлове приміщення, я якому відповідач мешкав та зареєстрований, не належить йому на праві власності. Крім того, він наразі вимушений був покинути своє місце проживання (після звільнення з місць позбавлення волі), мешкає за межами Донецької області та витрачає додатково кошти на оренду житла.

З урахуванням цих обставин матеріальний стан відповідача не дозволяє взагалі сплатити одноразово відшкодування шкоди, оскільки він в 55 разів перевищує його щомісячний дохід.

Сума моральної шкоди в розмірі 485 333,33 грн. є завищеною та не відповідає характеру заподіяної шкоди.

Згідно з ст. 1167 ЦК України, моральна шкода має відшкодовуватися з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Заперечуючи щодо стягнення судових витрат у сумі 11 000 грн на адвоката, представник відповідача вважає зазначену вимогу необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки такі витрати мають бути обґрунтованими та пропорційними складності справи.

У даному випадку позивач не надав належних доказів, що витрати на адвоката в сумі 11 000 грн. є розумними та пропорційними складності цієї справи.

Враховуючи, що справа не є надмірно складною або тривалою, витрати в такому розмірі є завищеними і не відповідають принципам розумності та справедливості, закріпленим у законодавстві. Відповідно до практики Верховного Суду України, сума адвокатських витрат має бути обґрунтована і відповідати тарифам, встановленим для юридичних послуг, а також враховувати складність справи, кількість витраченого часу та необхідні зусилля адвоката. У даному випадку позивач не навів достатніх доказів, що сума адвокатських витрат є обґрунтованою та пропорційною.

Враховуючи вищезазначене, просить суд зменшити суму судових витрат або відмовити у їх відшкодуванні, оскільки вони не відповідають вимогам розумності та обґрунтованості.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С прийнято справу до свого провадження. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Представник позивача Майоров С.В. в судовому засіданні позовні вимоги уточнив в частині суми, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , як дитини яка перебувала на утриманні потерпілого на момент його смерті, до досягнення нею вісімнадцяти років, а саме: 298654,24 грн., з урахуванням раніше отриманої позивачем виплати від страхової компанії, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, просила відмовити

Представник третьої особи, СК «Альфа-Гарант», у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

11 липня 2021 року о 19 год.40 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи у місті Покровськ Донецької області технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21070, р. н. НОМЕР_1 , порушив Правил дорожнього руху України, вчинив дорожно-транспортну пригоду, в результаті чого загинули водій автомобілю ВАЗ 21099 р. н. НОМЕР_3 ОСОБА_7 , та його пасажирка ОСОБА_9 , а ще одна пасажирка, ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2024 року по справі № 235/7163/21 водія ОСОБА_5 визнано винним у скоєні злочину,передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки (а.с.30-34).

Страховик сплатив страхове відшкодування рідним загиблого ОСОБА_8 у таких обсягах: - моральна шкода ОСОБА_11 (мати загиблого) - 14666,67 гривень, - моральна шкода ОСОБА_3 (дружина) - 14666,67 гривень, - моральна шкода сину ОСОБА_4 14666,67 гривень, та на утримання сина ОСОБА_12 216 000 гривень, що складає загальну суму страхового відшкодування, в розмірі передбаченого страхового ліміту за шкоду завдану смертю потерпілого - 260 000 гривень (а.с.41).

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла заява Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.05.2025 р. (а.с.111-112), в якій вказується, що « ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Мирноград)

З 12.07.2021 р. ОСОБА_3 призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітнього ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в розмірі 5895,31 грн. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника на неповнолітнього ОСОБА_4 виплачувалась ОСОБА_3 з 12.07.2021 р. по 31.12.2022 р.

З 01.01.2023 року виплату пенсії ОСОБА_3 на неповнолітнього ОСОБА_4 припинено у зв`язку з тим, що до Головного управління Пенсійного фонду України засобами електронної пошти надійшла заява написана від імені ОСОБА_3 про припинення виплати пенсії та лист УПЗСЗ Кобринського районного виконавчого комітету Республіки Білорусь від 21.10.2022 року No146.

З 01.03.2022 року здійснено перерахунок пенсії «індексація заробітку», розмір з 01.03.2022 року склав 6030,31 грн. Загальна сума виплаченої пенсії по пенсійній справі ОСОБА_3 за період з 12.07.2021 по 31.12.2022 склала 105373,70 грн.

Вирішуючи даний спір, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц (пункт 73).

Водночас за змістом статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди потерпілий має право на одержання від особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (стаття 1202 ЦК України).

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_7 , який загинув внаслідок ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 , у нього на утриманні перебував малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження - а.с.14), в інтересах якого пред`явлений позов, а тому з урахуванням положень статті 1200 ЦК України потерпілий має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

Отже, частка, яка припадає на малолітнього ОСОБА_4 , становить 1/3, з урахуванням частки, що припадала на самого загиблого.

Потерпілий ОСОБА_7 на дату смерті працював електрослюсарем підземним на ВП "Шахта "Капітальна" ДП "Мирноградвугілля", та за останні три місяці роботи заробив, з урахуванням утримань, як чистий дохід: у квітні 2021 року- 11179,28 грн., у травні 2021року - 11723,51 грн., у червні 2021року - 9263,10 грн. Тобто, його середньомісячний заробіток (дохід) складав 10721,96 гривень. (а.с.35)

З вирахуванням частки яка припадала на нього самого та працездатну дружину-позивача, дитині ОСОБА_4 , 2016 року народження, відшкодовується сума до досягнення ним вісімнадцяти років в розмірі частки від середьномісячного доходу батька в розмірі - 3 573,98 гривень щомісяця, або у розмірі одноразової виплати з врахуванням від серпня 2021 року до дати його вісімнадцятиріччя у липні 2034 році (на протязі 144 місяців), в сумі - 514654,24 гривень.

Страховик сплатив страхове відшкодування рідним загиблого ОСОБА_8 , наступним чином: моральна шкода ОСОБА_11 - 14666,67 гривень, моральна шкода ОСОБА_3 - 14666,67 гривень, моральна шкода сину ОСОБА_4 14666,67 гривень, та на утримання сина ОСОБА_12 216 000 гривень, що складає загальну суму страхового відшкодування, в розмірі передбаченого страхового ліміту за шкоду завдану смертю потерпілого - 260 000 гривень.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 191/1119/22 зазначив, що при визначенні розміру компенсації слід враховувати наявність попередніх виплат, оскільки їх ігнорування може призвести до безпідставного збільшення суми відшкодування та порушення балансу інтересів сторін.

Суд враховує те, що позивач виховує сина- інваліда з дитинства, що потребує додаткових затрат, та те, що позивачці страховиком було сплачено на утримання сина ОСОБА_12 216 000 гривень, тому заявлена вимога про стягнення такої шкоди, враховуючи уточнення позовних вимог, підлягає до задоволення в розмірі 298 654,24 грн (514654,24 грн - 216 000 грн страхової суми, сплаченої страховою компанією), одноразовим платежем.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 10 січня 2019 року (справа № 500/2095/15-ц), потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Позивач ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.16), а отже має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило страхове відшкодування рідним загиблого ОСОБА_8 , наступним чином: моральна шкода ОСОБА_11 - 14666,67 гривень, моральна шкода ОСОБА_3 - 14666,67 гривень, моральна шкода сину ОСОБА_4 14666,67 гривень ( а.с. 41).

Позивач просить суд відшкодувати моральну шкоду за рахунок відповідача ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом під час скоєння ДТП, внаслідок якої загинув чоловік позивача ОСОБА_7 , в розмірі 500 000 грн. - 14666,67гривень (страхове відшкодування) = 485 333,33 гривень

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21, від 10 лютого 2026 року у справі № 676/3423/25.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21, від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13 травня 2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивач зазначила, що втрата чоловіка спричинила їй моральну шкоду, що призвело до глибокої психологічної травми. Зазначає, що втратила частину своєї сім`ї, яка вже ніколи не відновиться, як і не відновляться той душевний стан спокою, який був за час його існування. Позивач сама утримує та виховує сина - інваліда з дитинства, що є важко з моральної сторони. Втрата близької людини суттєво вплинула і на маленького сина ОСОБА_12 , якому на дату загибелі батька було лише 5 років, і йому дуже не вистачає присутності батька поруч та весь цей час він сумує за ним. Просить відшкодувати моральну шкоду саме в розмірі 500 000,00 грн. Вважає, цю суму розумною та справедливою.

Суд зазначає, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної події за участю водія ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 21070, р.№ НОМЕР_1 , водій автомобіля ВАЗ 21099 р.№ НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , від отриманих травм помер на місці події, та пасажир автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_9 від отрманих травм померла на місці, а пасажир ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

За наслідками розгляду кримінального провадження №12021050000000523 від 11.07.2021р за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, водія ОСОБА_5 , Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, - визнано винним та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вирок суду ОСОБА_5 не оскаржувався (а.с.30-34).

Отже, суд звертає увагу на те що, позивач зазнала значних фізичних і душевних страждань, у зв`язку зі смертю чоловіка.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, та надаючи оцінку підставам для її стягнення, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивачки, яка втратила чоловіка та батька їх сина, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання і відновити становище, яке існувало у житті позивачки до смерті чоловіка, неможливо. Також суд враховує наявність вини відповідача, у настанні смерті особи внаслідок ДТП.

Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 300 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що саме така сума в якості відшкодування моральної шкоди є достатньою, співмірною та справедливою, хоча має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спричиненого втратою чоловіка.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги, слід зазначити наступне.

Стаття 133 ЦПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Майоровим С.В. укладено договір про надання правової допомоги №51 від 19.03.2024 року (а.с.24-29).

Згідно акту виконаних робіт від 01.02.2025 року та квитанції до прибуткового ордера №51 від 01.02.2025р., позивач сплатила адвокату Майорову С.В. 11000 гривень за надання правової допомоги (а.с.42, 43).

У частині п`ятій статті 137 ЦПК України встановлено, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, відповідає критерію реальності адвокатських витрат, є обгрнутованою, співмірною із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11000 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі задоволення позову на відповідача.

Тому з відповідача слід стягнути також витрати, пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 5985,92 грн (9999,87*59,86%).

На підставі ст. ст. 16, 1167, 168, 1200, 1202 ЦК України, ст. ст. 81, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , як дитини яка перебувала на утриманні потерпілого на момент його смерті, до досягнення нею вісімнадцяти років - 298 654 (двісті дев`яносто вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) гривні 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок, моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, що призвело до смерті її чоловіка.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 5985 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08.10.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26.

Суддя А.С. Кузнєцова