Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №175/1551/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/1551/26

Провадження № 2/175/478/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та стягнення компенсації,–

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та стягнення компенсації.

В січні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойко О.М. та відкрито провадження по справі.

В позовних вимогах позивач просить суд:

В порядку розподілу спільного майна подружжя поділити рухоме майно, у вигляді транспортних засобів:

-ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009;

-ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.2019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004,

які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009 в розмірі 111 090 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004 в розмірі 53 417 грн. 07 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 10 вересня 2010 р. Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між сторонами, про що було зроблено відповідний актовий запис №5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 10.09.2010 р., серія НОМЕР_3 .

Відданого шлюбу Позивач і Відповідач мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 березня 2025 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (справа № 175/60/25) шлюб між сторонами розірвано.

Під час спільного перебування сторін у шлюбі, подружжям було придбано два транспортні засоби та зареєстровані на відповідача ОСОБА_2 .

Згідно відповіді на адвокатський запит Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях від 24.12.2025 року на ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби:

ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009;

ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.2019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004.

Відповідно до висновків судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 № 10465 та №10464 від 12 січня 2026 року зроблених на підставі наданих Позивачем технічних відомостей транспортних засобів, середньо-ринкова вартість становить:

ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009, складає 222180,95 грн.;

ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004, складає 106834,13 грн.

Позивач вважає, що оскільки транспортні засоби були придбані під час шлюбу та є спільним майном подружжя, Позивач має право отримати компенсацію половини вартості кожного транспортного засобу, виходячи із їх ринкової ціни, а саме:

106834,13 грн. + 222180,95 грн./2 = 164307,54 грн., що є справедливо по відношенню до Позивача.

У судовому засіданні позивач не з`явився. Про час та місце була належним чином повідомлена.

Відповідач у судовому засіданні не з`явився. Про час та місце був повідомлений належним чином. Надав заяву в якій позовні вимоги заперечує. Вказує, що готовий віддати дружині більш дорожчий транспортний засіб, тому що немає коштів для компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом фактично встановлено, що 10 вересня 2010 р. Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між сторонами, про що було зроблено відповідний актовий запис №5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане Виконавчим комітетом Волоської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 10.09.2010 р., серія НОМЕР_3 .

Відданого шлюбу Позивач і Відповідач мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 березня 2025 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (справа № 175/60/25) шлюб між сторонами розірвано.

Під час спільного перебування сторін у шлюбі, подружжям було придбано два транспортні засоби та зареєстровані на відповідача ОСОБА_2 .

Згідно відповіді на адвокатський запит Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізьких областях від 24.12.2025 року на ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби:

ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009;

ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.2019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004.

Відповідно до висновків судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 № 10465 та №10464 від 12 січня 2026 року зроблених на підставі наданих Позивачем технічних відомостей транспортних засобів, середньо-ринкова вартість становить:

ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009, складає 222180,95 грн.;

ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004, складає 106834,13 грн.

Позивач вважає, що оскільки транспортні засоби були придбані під час шлюбу та є спільним майном подружжя, Позивач має право отримати компенсацію половини вартості кожного транспортного засобу, виходячи із їх ринкової ціни, а саме:

106834,13 грн. + 222180,95 грн./2 = 164307,54 грн., що є справедливо по відношенню до Позивача.

Відповідно до частин першої та другої ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма частин 3 та 5 ст. 368 ЦК.

За приписами ст. 60 — 63, 68 СК будь-яке майно (крім речей індивідуального користування та речей, які виключені з цивільного обороту), набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі №209/3085/20 зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист мас бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N2 910/3009/18 (пункт 63)).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної Його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, оскільки спірні транспорті засоби придбано у шлюбі вони мають статус спільної сумісної власності подружжя, Позивачем ставиться лише питання про стягнення компенсації за 1/2 частки ринкової вартості кожного транспортного засобу.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен

забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Оскільки позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1648,07 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя та стягнення компенсації – задовольнити частково.

В порядку розподілу спільного майна подружжя поділити рухоме майно, у вигляді транспортних засобів:

ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009;

ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.2019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004,

які належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на праві спільної сумісної власності, наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля ГАЗ 3302, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 30.01.2020 року, об`єм двигуна 2890, рік випуску 2009 в розмірі 111 090 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості автомобіля ГАЗ 33021, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 13.11.019 року, об`єм двигуна 2300, рік випуску 2004 в розмірі 53 417 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1648,07 грн. та витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 7000,00 грн., що загалом складає – 8648,07 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.