Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №210/6348/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6348/25

Провадження № 2/210/347/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого Сільченко В.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та Позичальником, яким є ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4182503.

Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі 2000 грн, шляхом перерахування грошових коштів Відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою-підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-19 від 04.01.2021 (копії інформаційної довідки та договору додаються).

Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

19.01.2022 року між Первісним кредитором (ТОВ «ФК «АРАГОН») та ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 19/01.2022, відповідно до умов якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Загальна сума заборгованості станом на 19.02.2022 року за Кредитним договором становить – 7716,6 грн., яка складається з наступного:

- 6830 грн. – розмір заборгованості на дату відступлення права вимоги;

- 886,6 грн. – сума нарахованих відсотків станом на 19.02.2022 року.

Тому позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З наведеного випливає, що позов може бути задоволений тільки у випадку, коли позивач, по-перше, мав відповідне охоронюване Законом право чи інтерес, а по-друге, таке право чи інтерес дійсно були порушені відповідачем.

Згідно тексту позову, позивач вважає, що підставою позову є кредитний договір №4182503 від 11.09.2021 року, ніби то укладений позивачем з первинним кредитором – ТОВ «ФК АРАГОН» у формі електронного документу, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У подальшому відповідач умови договору не виконав, а первинний кредитор передав право вимоги позивачу на підставі договору факторингу.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, згідно вимог Закону, умови договору є обов`язковими і для позивача, і для відповідача, і, отже, наявність права вимоги у позивача (як фактора за договором факторингу) залежить від повного та безумовного виконання умов договору кредиту первинним кредитором, тобто – надання відповідачу кредитних коштів згідно укладеного договору кредиту №4182503 від 11.09.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного випливає, що обов`язок повернути кредит і сплатити проценти виникає в позичальника лише після того, як кредитодавець надав йому кошти. Таким чином, надання кредитних коштів є суттєвою та однією з основних обставин, яку безумовно має довести позивач, а її недоведеність є абсолютно самодостатньою підставою для відмови в позові.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу на підставі доказів, поданих учасниками справи, і не збирає їх за власною ініціативою, крім випадків, прямо передбачених ЦПК України.

При цьому, суд доходить до висновку, що позивач вказаного обв`язку доказування належним чином не виконав та факт повного виконання своїх обов`язків за договором кредиту, а саме – факт передачі грошових коштів відповідачу – належним чином не довів.

Так, згідно наданого відзиву, відповідач проти позову заперечував та стверджував, що кредитний договір не укладав та грошові кошти не отримував, мобільний телефон у нього було викрадено невідомими особами, які шахрайським шляхом з вказаного мобільного телефону від імені відповідача уклали кредитні договори, про що він повідомив поліцію, яка розпочала кримінальне провадження.

Крім того, рахунку у АТ «Райффайзен Банк» він не мав і не має.

Згідно з ч.1 ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Ця норма застосовується до кредитного договору в силу ч.2 ст.1054 ЦК України, згідно якої до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

При цьому, суд доходить до висновку про підтвердження такої позиції відповідача фактичними матеріалами та доказами, що маються у справі.

Так, згідно позовної заяви та доданих до неї самим же позивачем матеріалів, позивач стверджує, що кошти були перераховані на рахунок відповідача в АТ «Райффайзен Банк» (а.с.33).

Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідач скористався цим правом, та подав клопотання про витребування від АТ «Райффайзен Банк» інформації про наявність банківських рахунків відповідача у вказаному банку.

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» від 20.01.2026 року, рахунку на ім`я відповідача в АТ «Райффайзен Банк» не існує.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Лист банку, зазначений вище, безумовно є таким письмовим доказом. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Лист банку стосується рахунку, на який, за твердженням позивача, перераховано кошти, тобто безпосередньо підтверджує або спростовує факт передання коштів, тому він є належним доказом.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Закон не встановлює для доведення факту наявності чи відсутності банківського рахунку особливого засобу доказування, тому лист банку є допустимим доказом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно загальними принципами доказування, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач стверджує, що кошти перераховано на конкретний рахунок, а факт того, що цей рахунок не належить відповідачу, підтверджена банком.

При цьому, позивач відомостей, які містяться у відповіді банку не спростував, і, отже, не довів, що кошти за кредитним договором передано відповідачу.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що факт належного виконання первинним кредитором за договором кредиту своїх вимог за договором кредитування в частині передачі позичальнику (відповідачу) належним чином не доведена.

Суд також враховує, що за заявою відповідача про викрадення мобільного телефона та укладення договору без його відома внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, наразі триває досудове розслідування.

Внесення відомостей до ЄРДР означає лише початок досудового розслідування і не встановлює ні факту вчинення кримінального правопорушення, ні винуватості будь-кого. Тому суд не робить висновків про обставини, що розслідуються, і не оцінює дійсності договору за наслідками можливих протиправних дій сторонніх осіб.

Висновок суду ґрунтується на іншій, самостійній обставині: позивач не довів, що передав кошти відповідачу, і, отже, виконав свої обов`язки за договором кредитування. Ця обставина, на переконання суду, є абсолютно самостійною та достатньою для вирішення спору і не залежить ані від результатів кримінального провадження, ані від будь-яких інших доводів сторін (зокрема – позивача) з даного приводу, а тому усі інші обставини на які посилаються у справі як позивач, так і відповідач судом у справі до уваги не приймаються, оскільки жодні з них не спростовують фактів відсутності доказів належної передачі позичальнику (відповідачу) коштів за ніби то укладеним від його імені кредитним договором.

Таким чином, оскільки позивач не довів, що надав кредитні кошти відповідачу, у відповідача не виникло обов`язку повернути кошти та сплатити проценти згідно ст. 1054 ЦК України, а тому немає підстав і для застосування наслідків порушення зобов`язання згідно ст.ст.610, 611 ЦК України.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВВС-ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко