Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №210/924/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/924/26

Провадження № 2/210/1221/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Комбарової Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг відповідно до ст.247 ЦПК України в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання власників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Позивач ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» звернувся до суду із зазначеним позовом. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням виконкому Криворізької міської ради від 09.07.2014 року №188 «Про надання згоди управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу житлового комплексу та балансовий облік об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» було надано згоду на проведення зазначених дій.

Об`єкт за адресою АДРЕСА_1 був переданий з управління (балансу) КП «Житлово-експлуатаційна організація №8» в управління ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1».

На реєстраційному обліку у кімнаті №932 знаходиться Антонов В.І., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Вказана кімната не приватизована та не є приватною власністю відповідачів.

Відповідачі з 01.10.2019 року у кімнаті фактично не проживають, їх місце перебування невідоме, будь-яка інформація про них відсутня. Оплата за комунальні послуги не виконується в повному обсязі, що призводить до неякісного обслуговування житлового фонду та збільшення заборгованості за спожиті енергоносії. Нарахування за комунальні послуги по ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» призупинені з 01.10.2019 року.

Просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Рух провадження

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

11 травня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року відкладено проведення підготовчого судового засідання з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання).

01 липня 2026 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті на 10 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року відкладено розгляд справи на 24 вересня 2026 року (перша неявка відповідачів).

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 викликалися до суду альтернативними способами сповіщення, а саме через офіційний веб-портал "Судова влада України".

Доводи особи, яка подала позов

У судові засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Протоколом №1 установчих зборів власників житлових приміщень гуртожитку, розташованому у корпусі №1 буд. №2 на пл. Домнобудівників затверджено створення ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», Статуту ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», обрано правління та ревізійну комісію, розмір щомісячних внесків, визначено винагороду правлінню, за виконання посадових обов`язків (а.с.8-9).

Згідно зі статутом ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», затвердженого загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, протокол №10/1 від 25.12.2016 року, об`єднання у своїй діяльності має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання:

- утворювати органи правління, визначати умови та розмір плати за їх діяльність;

- приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання;

- визначати порядок користування спільним майном відповідно до статут об`єднання;

- укладати договори;

- виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;

- встановлювати порядок сплати, перелік та розмірі внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;

- захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності;

- використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання;

- встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше майно багатоквартирного будинку;

- робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог та вимагати їх дотримання;

- вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю;

- вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених Законом «Про ОСББ» та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- звертатися до суду у разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та в повному обсязі сплачувати всі встановлені законом «Про ОСББ» та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;

- виступати засновником інших юридичних осіб (а.с.10-12).

ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи 39100570. Дані про основний вид економічної діяльності «81.10 Комплексне обслуговування об`єктів», що вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №188 від 09.07.2014 року «Про надання згоди управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу житлового комплексу та балансовий облік об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» виконком міської ради вирішив:

1. Надати згоду управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 на балансовий облік об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» з відповідними документами та згідно з вимогами чинного законодавства України.

…

4. Рекомендувати об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» ( ОСОБА_4 ):

4.1. здійснювати виконання зобов`язань щодо утримання, збереження та використання прийнятого житлового комплексу відповідно до вимог чинного законодавства України;

4.2. розпорядження прийнятим житловим комплексом (передачу, списання, орендне використання тощо) за наявності в ньому майна комунальної власності міста, здійснювати виключно за погодженням з виконкомом міської ради та відповідно до діючого в місті порядку (а.с.25).

За договором від 01.07.2014 року, укладеним між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (замовник) та ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» (управитель), управитель зобов`язується надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинковій території, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреб власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника (а.с.26-29)

Згідно з актом прийняття-передачі об`єкта в управління з управління спеціальна контрольна комісія провела обстеження об`єкта за адресою АДРЕСА_1 , що передається з управління (з балансу) Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №8» в управління ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» і встановила загальні відомості об`єкта, відомості про площу об`єкта, благоустрій прибудинкової території, відомості про технічну документацію на об`єкт, що передається в управління.

За вказаним актом висновком комісії вирішено передати житловий будинок (гуртожиток) №2 корпус 1 пл. Домнобудівників з управління КП «ЖЕО №8» в управління ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» (а.с.21-22).

З акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс вбачається, що 24.07.2014 року комісія провела обстеження актів житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 , що передається з балансу управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради на баланс ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» (а.с.23-24).

Рішенням №1704844600089 від 10.04.2017 року ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» присвоєно ознаки неприбутковості 0043 – об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків (а.с.7).

Згідно довідки №3667/1 за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.4)

З довідки №3667/2 про суми, нараховані до сплати ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» за адресою АДРЕСА_2 станом на 10 лютого 2026 року наявна заборгованість за розподіл газу 21,51 грн., за газопостачання 154,85 грн., за управління багатоквартирним будинком 2501 грн., за тех.обслуг.ліфтів 300,10 грн., за електроенергію 4329,16 грн. (а.с.5).

Відповідно до акту №3742 від 07.05.2026 року, складеного мешканцями гуртожитку, за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 з родиною не мешкає з 2021 року по теперішній час (а.с.38)

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже в осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частина перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку їх вселення та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом (частини перша та друга статті 71 ЖК).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК).

У статті 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожній особі крім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Вона охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду справи

Першочергово суд вважає зупинитися на наступному.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право, зокрема, захищати права та представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Для вирішення питання про право ОСББ на звернення до суду з конкретною вимогою необхідно встановити наявність у нього відповідного матеріально-правового інтересу або конкретного права, захист якого здійснюється заявленим способом.

Так, у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі №283/1418/21 зазначено, що статті 71 та 72 ЖК України не передбачають обмеження кола осіб, наділених правом на звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів, зокрема про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. Разом з тим, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №910/11948/18 вказано, що ОСББ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. Водночас інтереси об`єднання як юридичної особи не завжди збігаються з інтересами кожного члена об`єднання. З урахуванням мети створення ОСББ має пряме та безпосереднє право розглядати усі питання, що стосуються будинку, а отже, може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах, що стосуються будинку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі №638/10158/20 (провадження № 61-17287св24).

Таким чином, саме по собі посилання представника ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» на його повноваження щодо управління будинком та захисту прав співвласників не є достатнім для висновку про наявність у нього матеріально-правового інтересу у кожному спорі, що стосується конкретного житлового приміщення. Такий інтерес має випливати з характеру правовідносин та належних ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» прав щодо спірного майна.

Звертаючись до суду, представник ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» зазначає про необхідність судового захисту у зв`язку з порушенням прав ОСББ.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне встановити, які саме права щодо спірного житлового приміщення належать позивачу та на якій правовій підставі вони виникли.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №188 від 09 липня 2014 року надано згоду на передачу житлового комплексу за вказаною адресою на балансовий облік ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1».

Зміст самого рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради свідчить про те, що ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» покладалися функції, пов`язані з утриманням, збереженням та використанням переданого житлового комплексу. Зокрема, пунктом 4 рішення рекомендовано ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» здійснювати відповідні обов`язки щодо утримання, збереження та використання переданого житлового комплексу, а у разі наявності в ньому майна комунальної власності питання його передачі, списання, надання в оренду чи іншого використання мали вирішуватися за погодженням з виконавчим комітетом та у встановленому порядку. Такий зміст рішення не свідчить про вибуття майна з комунальної власності та його набуття у власність ОСББ.

На виконання зазначеного рішення складено відповідні акти приймання-передачі, зі змісту яких також вбачається, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 передавався з балансу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №8» до балансу ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1». Отже, документи, на підставі яких ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» обґрунтовує свої повноваження щодо спірного житлового будинку, за своїм змістом підтверджують саме зміну балансоутримувача, а не зміну власника майна.

Таким чином, надані суду документи підтверджують саме зміну балансоутримувача гуртожитку. Водночас жоден із зазначених документів не містить волевиявлення щодо відчуження гуртожитку або окремих житлових приміщень на користь ОСББ та не встановлює переходу до нього права власності.

При цьому на момент передачі гуртожитку у 2014 році стаття 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачала можливість прийняття об`єднанням на власний баланс усього житлового комплексу. Частиною сьомою цієї статті було прямо встановлено, що передача на баланс майна, яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об`єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.

Отже, законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, прямо розмежовувало факт перебування майна на балансі ОСББ та належність такого майна об`єднанню на праві власності. Прийняття житлового комплексу на баланс не було самостійною правовою підставою набуття ОСББ права власності на майно, що входить до його складу.

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Матеріали справи не містять документів, яким би будівлю гуртожитку 2-1 або саме кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку було передано ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» у власність. Також відсутні докази укладення правочину щодо відчуження цього майна на користь ОСББ, рішення про передачу його у власність об`єднання або державної реєстрації за ОСББ права власності на спірне приміщення.

Навпаки, з договору від 01 липня 2014 року, укладеного між Департаментом благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», вбачається, що ОСББ визначено саме як управителя, на якого покладено обов`язки щодо управління будинком, забезпечення його належної експлуатації, збереження споживчих властивостей та організації надання житлово-комунальних послуг власникам, співвласникам, наймачам та орендарям. Отже, договірні відносини сторін також були спрямовані на забезпечення управління та утримання гуртожитку, а не на передачу його у власність ОСББ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 листопада 2024 року у справі №200/13101/17 зазначено, що: «Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що поняття "передача на баланс" і "передача в управління" не є тотожними. У зв`язку з тим, що на момент звернення з позовом у цій справі стаття 11 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", яка передбачала утримання багатоквартирного будинку на балансі ОСББ, була виключена із Закону на підставі Закону № 417-VIII від 14.05.2015, та з урахуванням того, що Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та чинна редакція Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не передбачають необхідності прийняття багатоквартирного будинку на баланс ОСББ, відповідно до статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення щодо передання управителю усіх або частини функцій з управління багатоквартирним будинком або всіх функцій ОСББ є достатньою підставою для здійснення ОСББ функцій управителя будинку.

Отже, закон усунув необхідність передачі житлового комплексу на баланс ОСББ для виконання останнім функцій з управління багатоквартирним будинком. Водночас відсутність такого факту як "прийняття на баланс" не перешкоджає ОСББ здійснювати функції управителя будинку.»

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про те, що у 2014 році відбулася передача житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , на баланс ОСББ «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», тобто зміна особи, яка здійснює його утримання та забезпечує управління ним. Така передача не є передачею права власності на гуртожиток або окремі житлові приміщення у ньому, у тому числі кімнату № НОМЕР_1 .

При цьому самі документи про передачу містять посилання саме на балансовий облік та виконання ОСББ функцій з утримання, збереження, використання й управління житловим комплексом, а не на набуття ним права власності. Тому посилання на перебування гуртожитку на балансі ОСББ як на підставу для наділення останнього правами власника щодо окремого житлового приміщення є необґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).

Системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20), від 19 травня 2021 року в справі № 759/19579/17 (провадження № 61-4520св21) зазначено, що: саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Питання поважності чи неповажності причин відсутності наймача чи члена сім"ї наймача вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

У свою чергу збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2022 року у справі № 161/20415/19 (провадження № 61-14025св21) зазначено: «відповідно до частини другої статті 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилається на те, що відповідачі фактично не проживають в житловому приміщенні з 2019 року, що створює йому перешкоди у користуванні житлом. За таких обставин, позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

Суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року у справі № 404/9215/19 (провадження № 61-4042св24) зазначено: що на підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Таким чином, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Сама по собі відсутність відповідача у квартирі не свідчить про втрату особою інтересу до житлового приміщення.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Позивачем не доведено, яким чином реєстрація відповідачів створює перешкоди у праві власності, яке не належить ОСБББ.

Твердження про те, що відповідачі з 01 жовтня 2019 року фактично не проживають у спірному житловому приміщенні, суд оцінює критично, оскільки Позивач у цій справі не довів перш за все, що реєстрація відповідачів у кімнаті в гуртожитку та отримання житла у користування створює перешкоди ОСББ в реалізації статутних цілей.

Крім того відсутні докази, які б свідчили про відсутність відповідачів за місце реєстрації без поважних причин, у тому числі й доказів, що останні забезпечені іншим житлом.

Наявний у матеріалах справи акт №3742 від 07 травня 2026 року містить відомості про непроживання з 2021 року лише ОСОБА_2 з родиною. Водночас зазначений акт не містить відомостей щодо фактичного непроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому не може підтверджувати обставини, покладені в основу позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Крім того, наведена в позовній заяві дата початку непроживання відповідачів з 01 жовтня 2019 року не узгоджується з відомостями наданого позивачем акту, відповідно до якого ОСОБА_2 з родиною не проживає у спірному приміщенні саме з 2021 року.

Позивачем також не надано доказів, які б дозволяли встановити причини відсутності кожного з відповідачів у спірному житловому приміщенні, а також не доведено, що така відсутність має характер остаточного вибуття та свідчить про припинення права користування житловим приміщенням.

Матеріали справи не містять доказів обрання відповідачами іншого постійного місця проживання, перевезення ними майна, облаштування постійного проживання в іншому житловому приміщенні чи інших обставин, які б свідчили про остаточне вибуття зі спірного житлового приміщення.

Посилання позивача на наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги також не підтверджує факту втрати відповідачами права користування житловим приміщенням. Наявність заборгованості може свідчити про невиконання відповідних майнових зобов`язань, однак сама по собі не підтверджує ні факту непроживання особи, ні відсутності поважних причин такого непроживання, ні її свідомої відмови від права користування житлом.

Також стороною позивача не надано доказів, що він звертався до відповідача із вимогами про зняття з реєстрації, проте відповідач відмовляється вчинити такі дії (приміром смс-листування за допомогою месенджерів, тощо).

При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин та необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами сторін, суд також враховує, що позбавлення особи права користування житловим приміщенням становить втручання у її право на повагу до житла. Позивачем не надано відомостей про наявність у відповідачів іншого житла, у тому числі житлового приміщення, яке перебуває у їх власності або користуванні, не зазначено де саме відповідачі фактично проживають та чи мають вони можливість забезпечити себе іншим житлом.

Таким чином, у суду відсутні як докази фактичного не проживання у кімнаті гуртожитку, звернення із заявами про зняття з реєстрації відповідачів, а так само й доказів, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються знятися з реєстрації та не несуть тягар утримання майна.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Суд зауважує, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Збереження жилого приміщення за відповідачами є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб, оскільки внаслідок задоволення позову відповідачі можуть залишитися без житла, і таке втручання суду є непропорційним, суперечить легітимній меті та не узгоджується із законом.

Позивачем не доведено, що його права порушені, оспорюються або невизнаються, так само як і не доведено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відсутні в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 понад встановлені строки - понад шість місяців без поважних причин (ст. 71, 72 ЖК України), або виїхали на постійне місце проживання в іншу місцевість (ст. 107 ЖК ), тому підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо судових витрат

На підставі статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 71, 72 ЖК Української РСР, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 89, 228-229, 263, 265, 280-283, 288 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Об`єднання власників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року

Відомості про учасників справи:

- позивач: Об`єднання власників багатоквартирного будинку «ДОМНОБУДІВНИКІВ 2-1», ЄДРПОУ 39100570, 50000, м. Кривий Ріг, пл. Домнобудівників, буд. 2 корп.1, кімн. 932-934

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 .

Суддя: О. В. Чайкіна