Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №500/4084/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4084/26

05 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.04.2026 №192350012460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком за нормами пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.07.1991 по 31.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позов обґрунтований тим, що позивач після досягнення віку 55 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком як батькові дитини з інвалідністю з дитинства на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV). Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 24.04.2026 №192350012460 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що за даними пенсійного фонду "матері дитини вже призначена пенсія по втраті годувальника як інваліду дитинства". Відповідачем не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.05.1989, а саме з 29.07.1991 по 31.12.1997, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства.

Представник позивача вказує на протиправність оскаржуваного рішення, бо ОСОБА_2 (дружина позивача) подавала до пенсійного фонду заяву, в якій просила прийняти відмову від призначення їй пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та повідомила про надання згоди на призначення такого виду пенсії батьку дитини з інвалідністю, тобто позивачу. Матір дитини з інвалідністю перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як отримувач пенсії по втраті годувальника (годувальник батько ОСОБА_3 ) з 01.11.2011 та державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства з 01.11.2011 по довічно. На підтвердження страхового стажу з 29.07.1991 по 31.12.1997 позивач надав трудову книжку, а також архівну довідку. При цьому наявність необхідного та достатнього стажу відповідачем визнається.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

13.07.2026 надійшов відзив ГУ ПФУ в Закарпатській області. Відповідач проти позову заперечує та посилається на положення пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, відповідно до яких за вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. ОСОБА_1 16.04.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як батькові дитини з інвалідністю з дитинства. Вік позивача становить 55 років 00 місяців 12 днів, страховий стаж особи становить 29 років 00 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.07.1991 по 31.12.1997 через відсутність відомостей про реорганізацію підприємства. Розглянувши документи подані для призначення пенсії, ГУ ПФУ в Закарпатській області встановило, що за даними пенсійного фонду, матері дитини вже призначена пенсія по витраті годувальника, як інваліду дитинства – пенсійна справа №961120132692.

Представник відповідача вважає, що немає підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки мати дитини з інвалідністю з дитинства вже скористалася правом на пенсію та батько права на цей вид пенсії не має. Просить у позові відмовити.

На виконання ухвали суду від 01.072026 про відкриття провадження у справі ГУ ПФУ в Закарпатській області надано копію відмовної пенсійної справи позивача.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 55 років звернувся 16.04.2026 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV, надавши необхідні документи вказані у розписці-повідомленні.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області, рішенням якого від 24.04.2026 №192350012460 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У рішенні є посилання на те, що для призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV необхідний пенсійний вік 55 років, страховий стаж становить 20 років.

Вік заявника 55 років 00 місяців 12 днів.

Страховий стаж особи становить 29 років 00 місяців 25 днів.

В оскаржуваному рішенні наведені результати розгляду документів, доданих до заяви.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано, зокрема, період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.05.1989 з 29.07.1991 по 31.12.1997, оскільки відсутні відомості про реорганізацію підприємства. Період роботи з 01.01.1998 по 05.08.2000 частково зараховано до страхового стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Ще в рішенні вказано, що за даними пенсійного фонду, матері дитини вже призначена пенсія по витраті годувальника, як інваліду дитинства – пенсійна справа №961120132692 (а.с.7).

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та такими, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.05.1989. Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки містить такі записи щодо спірного періоду трудової діяльності позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор»:

запис №4, 29.07.1991, прийнятий маляром, підстава: наказ №27-к від 29.07.1991,

запис №5, 01.02.1992, переведений транспортувальником складу, підстава: наказ №7-к від 28.01.1992,

запис №6, 05.08.2000, звільнений по скороченню чисельності працівників, підстава: наказ №112 від 06.06.2000.

Вказані записи про трудову діяльність є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками підприємства (а.с.41-42).

Як вбачається з оскаржуваного рішення та розрахунку зарахованого страхового стажу, до страхового стажу позивача незарахований період роботи відповідно до вказаних записів трудової книжки з 29.07.1991 по 31.12.1997 через те, що відсутні відомості про реорганізацію підприємства.

Такі мотиви відповідача для незарахування страхового стажу позивача суд вважає безпідставними. Посилання лише на відсутність у відповідача відомостей про реорганізацію підприємства саме по собі не спростовує факту трудової діяльності позивача.

При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за відсутність відомостей про реорганізацію підприємства чи неналежне оформлення відповідних записів трудової книжки не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі страхового (трудового) стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02.02.2018 у справі №677/277/17, від 26.06.2019 у справі №423/3762/16-а, від 11.07.2019 у справі №683/737/17, від 09.08.2019 у справі №654/890/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з страхового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Разом з тим, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Додатково робота позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор» підтверджується архівною довідкою №733/26-63 від 10.12.2025, виданою архівним відділом Тернопільської міської ради. За змістом цієї довідки у документах архівного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор» містяться відомості про роботу ОСОБА_1 з 29.07.1991 по 05.08.2000 (а.с.48).

Посилання відповідача лише на відсутність відомостей про реорганізацію підприємства саме по собі не спростовує факту трудової діяльності позивача.

Суд також враховує, що відповідач самостійно зарахував до страхового стажу позивача період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор» з 01.01.1998 по 05.08.2000 (а.с.19 зворот).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор» в повному обсязі. У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівної довідки є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тернопільфарфор» з 29.07.1991 по 31.12.1997 до страхового стажу позивача.

Щодо наявності у позивача права на призначення дострокової пенсії, то суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що пункт 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначає спеціальне суб`єктивне право батька як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Судом встановлено, що позивач досягнув віку 55 років та має страховий стаж більше 20 років.

Оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, оскільки мати вже скористалася правом на пенсію, а тому батько права на цей вид пенсії не має.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства (третя група довічно), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області як отримувач пенсії по втраті годувальника (годувальник батько ОСОБА_3 ) з 01.11.2011 та державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.11.2011 по довічно (а.с.8 зворот).

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV передбачено право на призначення дострокової пенсії як пенсії за віком. Натомість ОСОБА_2 призначено пенсію по втраті годувальника (годувальник батько).

Відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_2 призначалася пенсія, передбачена пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. Сама ж ОСОБА_2 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області заяву від 16.04.2026 про те, що не зверталася за призначенням пенсії за віком як матері дитини з інвалідністю з дитинства і звертатися не буде.

Отож, дружині позивача, матері дитини з інвалідністю, призначено пенсію раніше встановленого пенсійного віку (у 37 років) за інших підстав ніж ті, які визначені пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV (аналогічні норми вказані і в статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Відтак, ОСОБА_2 має право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, яку мати дитини з інвалідністю не використала, та при зверненні 16.04.2026 до територіальних органів Пенсійного фонду України мав легітимні очікування на призначення дострокової пенсії за віком як один із членів подружжя, що здійснювало виховання дитини з інвалідністю.

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення іншого виду пенсії. Наведені відповідачем мотиви відмови у призначенні пенсії є безпідставними.

З огляду на викладене, рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 24.04.2026 №192350012460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії прийнято суб`єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Представником позивача правильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2026 про призначення дострокової пенсії за віком, зарахувавши додатково страховий стаж, визначений у цьому судовому рішенні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1311,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 26.06.2026.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, місто Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.04.2026 №192350012460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком за нормами пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 29.07.1991 по 31.12.1997 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Тернопільфарфор”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.