Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №500/2726/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2726/26

06 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення за № 192550010382 від 08.12.2025 Головного управління року Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999 комерційним представником у Господарському товаристві з обмеженою фірмі "Тарас" ЛТД відповідно до Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1985, повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.12.2025 та призначити пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, досягнувши 60-річного віку та маючи необхідний страховий стаж, 01.12.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2025 № 192550010382 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999, зазначивши, що дата наказу про прийняття на роботу – 12.05.1985 – не відповідає даті прийняття на роботу.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки період його роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999 підтверджується записами у трудовій книжці, а зазначення в ній дати наказу про прийняття на роботу як 12.05.1985 є технічною помилкою, яка сама по собі не може бути підставою для неврахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу.

У зв`язку з неврахуванням зазначеного періоду страховий стаж позивача визначено відповідачем у розмірі 30 років 04 місяці 04 дні, що, на думку позивача, призвело до безпідставної відмови у призначенні пенсії за віком. Позивач зазначає, що за умови зарахування спірного періоду роботи його страховий стаж є достатнім для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на наведене позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2025 № 192550010382 та зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999 і повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком з урахуванням цього періоду.

Ухвалою судді від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що страховий стаж позивача обчислено відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та на підставі документів, поданих для призначення пенсії.

Представник відповідача вказує, що відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. При цьому основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 передбачено що у випадку відсутності необхідних записів у трудовій книжці або наявності неправильних чи неточних записів трудовий стаж може підтверджуватися іншими документами, зокрема довідками, виписками з наказів та іншими документами, що містять відомості про періоди роботи.

Водночас представник відповідача наголошує, що згідно з рішенням від 08.12.2025 №192550010382 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999, оскільки зазначена у трудовій книжці дата наказу про прийняття на роботу – 12.05.1985 – не відповідає даті прийняття на роботу.

За розрахунком відповідача страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 04 дні, що, на його думку, є недостатнім для призначення пенсії за віком у 60-річному віці. У зв`язку з цим відповідач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним.

13.05.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких представник щодо позову заперечує та зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Вказано, що страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 04 дні, тоді як необхідний страховий стаж визначається на дату досягнення особою відповідного пенсійного віку. При цьому послалася на практику Верховного Суду щодо необхідності перевірки достовірності записів трудової книжки у разі наявності обґрунтованих сумнівів. Наголошує на тому, що період роботи позивача з 12.05.1995 по 15.08.1999 не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки зазначена дата наказу про прийняття на роботу – 12.05.1985 – не відповідає даті прийняття на роботу, у зв`язку з цим вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої 01.12.2025 заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.12.2025 № 192550010382 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 30 років 04 місяці 04 дні, тоді як необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку у 2024 році становить 31 рік.

До розрахунку страхового стажу не враховано період роботи позивача з 12.05.1995 по 15.08.1999, оскільки дата наказу про прийняття на роботу, зазначена у трудовій книжці, – 12.05.1985 – не відповідає даті прийняття на роботу.

У зв`язку з неврахуванням зазначеного періоду відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу та відмовив у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що до страхового стажу позивача, не зараховано період його роботи з з 12.05.1995 по 15.08.1999, оскільки зазначена у трудовій книжці дата наказу про прийняття на роботу – 12.05.1985 – не відповідає даті прийняття на роботу.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року затверджено Інструкцією Про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі Інструкція №58)

Пунктом 1.1 Інструкції №58 також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічна за змістом норма містилась у п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла в Україні станом на дату заповнення трудової книжки позивача 25.07.1983.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.09.1985, яка надавалась відповідачу, вбачається, що позивач з 15.04.1993 по 15.08.1999 працював комерційним представником у Господарському товаристві з обмеженою відповідальністю фірмі "Тарас" ЛТД.

Відповідно до запису трудової книжки №11 від 12.05.1995, ОСОБА_1 на підставі наказу №87-к був прийнятий на роботу на вищевказане підприємство.

Зазначена трудова книжка містить мокрі печатки роботодавця Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тарас" ЛТД.

Суд зазначає, що дата видачі наказу №87-к, яка зазначена у трудовій книжці позивача - 12.05.1985 є нічим іншим, як технічною опискою, виникнення якої ніяк не залежало від волі позивача, а є виключно помилкою роботодавця.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 3 Порядку №637 у випадку наявності у трудовій книжці неправильних чи неточних записів про періоди роботи законодавством передбачена можливість підтвердження відповідного стажу іншими документами. Отже, сама лише наявність неточності в окремому реквізиті запису трудової книжки не є достатньою підставою для автоматичного неврахування всього періоду трудової діяльності, якщо з інших відомостей цього ж документа вбачається факт роботи особи у відповідний період.

У цьому випадку запис №11 трудової книжки позивача датований саме 12.05.1995 та містить відомості про прийняття ОСОБА_1 на роботу до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тарас" ЛТД на підставі наказу №87-к. При цьому наступні записи трудової книжки підтверджують продовження трудових відносин позивача із зазначеним підприємством до 15.08.1999. Таким чином, зазначення у реквізитах наказу року "1985" за обставин, коли сам запис про прийняття на роботу датований 12.05.1995, а трудова діяльність позивача на цьому підприємстві відображена до серпня 1999 року, об`єктивно свідчить про наявність технічної помилки у зазначенні року наказу.

При цьому відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач не працював у зазначеному підприємстві у період з 12.05.1995 по 15.08.1999, а також не встановлено іншої дати початку трудових відносин позивача з цим підприємством. Фактично єдиною підставою для неврахування майже чотирирічного періоду роботи стала невідповідність року, зазначеного в даті наказу, даті прийняття на роботу.

Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення та розрахунку пенсії.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 06 квітня 2022 року у справі №607/7638/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

При цьому суд звертає увагу на те, що можливі порушення у заповненні трудової книжки, не впливають на факт роботи позивача у спірний період та отримання ним загального трудового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Отже, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 12.05.1995 по 15.08.1999 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 192550010382 від 08.12.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним та порушує права позивача, оскільки останній має право на соціальний захист, проте внаслідок відмови відповідача, позивач був позбавлений права на призначення та отримання пенсії.

Відповідно до записів трудової книжки Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1985 та з врахуванням вже зарахованих періодів загальний страховий стаж роботи позивача, станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії, складає більше 31 року, що є необхідним для призачення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досяг пенсійного віку 21.10.2024, однак звернувся із заявою про призначення пенсії лише 01.12.2025, тобто після спливу тримісячного строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком у разі встановлення права на її призначення підлягає призначенню з 01.12.2025 — з дня звернення за пенсією.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позовні вимоги задоволено, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір сплачений згідно квитанції від 27.04.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 192550010382 від 08.12.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.05.1995 по 15.08.1999 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, - з 01.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ: 21910427);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769) .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.