Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №500/2837/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2837/26

06 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.04.2026 №191950015231 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області України щодо відмови у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області України перевести ОСОБА_1 із 31.03.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.93 № 3723-XII "Про державну службу", пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", з урахуванням довідок № 29/5 від 31.03.2026 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця та № 30/5 від 31.03.2026 про інші складові заробітної плати, виданих Тернопільською міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач зазначає, що має необхідний страховий стаж та понад 20 років стажу роботи на посадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, у зв`язку з чим після досягнення пенсійного віку звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу".

На підтвердження права на призначення пенсії відповідно до законодавства про державну службу до заяви позивачем було подано паспорт громадянина України, довідки від 31.03.2026 № 29/5 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та № 30/5 про інші складові заробітної плати, трудову книжку та довідку за формою ОК-5.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2026 позивачу відмовлено у призначенні (переведенні на) пенсію відповідно до Закону № 889-VIII.

Як зазначає позивач, підставою для відмови стало те, що відповідач не зарахував до стажу державної служби періоди її роботи в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001, посилаючись на набрання чинності з цієї дати Законом України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" та на те, що посади в органах місцевого самоврядування не належать до посад державної служби.

Позивач не погоджується з таким рішенням, вважаючи, що відповідачем неправильно визначено правове значення періодів її роботи в органах місцевого самоврядування для набуття права на пенсію відповідно до законодавства про державну службу. На її переконання, під час вирішення питання про право на відповідний вид пенсії підлягають урахуванню положення законодавства, які передбачають зарахування до стажу, що дає право на пенсію державного службовця, відповідних періодів служби в органах місцевого самоврядування.

Позивач також зазначає, що подані нею документи підтверджують характер та періоди її роботи, а тому відмова у призначенні пенсії державного службовця лише з підстави невіднесення займаних після 04.07.2001 посад до посад державної служби є необґрунтованою.

З огляду на викладене позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2026 протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.05.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що порядок обчислення стажу державної служби визначається Законом України "Про державну службу" та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі – Порядок № 229).

На думку представника відповідача, саме положеннями частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" та Порядку № 229 визначено періоди роботи, які зараховуються до стажу державної служби, у тому числі для цілей, передбачених пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу". При цьому постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 та від 12.09.1997 № 509-р, які регулювали питання обчислення стажу державної служби до прийняття чинного законодавства, на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність та вказує, що до стажу державної служби позивача не зараховано період її роботи з 18.10.2004 по 28.02.2026 на посаді спеціаліста Тернопільської міської ради. Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач посилається на те, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування", відповідно до якого посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на відповідних посадах не можуть бути зараховані до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посаду державної служби та не мала необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У зв`язку з цим відповідач вважає, що позивач не відповідає умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу", для призначення пенсії відповідно до законодавства про державну службу.

Стосовно позовних вимог щодо врахування довідок про складові заробітної плати відповідач зазначає, що такі вимоги є похідними від вимоги про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Представник відповідача наголошує на тому, що питання щодо врахування довідок про складові заробітної плати може бути вирішене лише після встановлення наявності у позивача права на відповідний вид пенсії та вирішення питання про переведення з одного виду пенсії на інший. Тому вимоги щодо врахування поданих позивачем довідок про заробітну плату відповідач вважає передчасними.

З огляду на наведене відповідач вважає, що правові підстави для переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

28.05.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшли пояснення, в яких представник вказує, що у зв`язку із відсутністю у позивачки стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено у переведенні її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

31.03.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу".

Дану заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 07.04.2026 №191950015231, яким відмовлено позивачу у переході з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу".

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що з 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування", відповідно до якого керівні працівники та спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, періоди роботи на відповідних посадах можуть бути зараховані до стажу державної служби лише по 04.07.2001. За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідач встановив, що у період з 18.10.2004 по 28.02.2026 позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, які не належать до категорій посад державної служби.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-XI.

01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Щодо обчислення стажу державної служби, то пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Статтею 46 Закону №889-VII визначені особливості стажу державної служби, у пункті 4 частини другої якої зазначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивач з 18.10.2004 по 28.02.2026 обіймала посаду службовця в органах місцевого самоврядування.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення позивачу до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії Закону України "Про державну службу" не зараховано період з 18.10.2004 по 28.02.2026. Визначаючись щодо не зарахування вказаних періодів роботи до стажу державної служби, суд виходить з наступного.

Як вже вказував суд вище, статтею 37 Закону від 19.12.1993 № 3723-ХІІ визначено умови призначення пенсій державним службовцям.

Статтями 25, 26 даного Закону було визначено класифікацію посад державної служби та ранги державних службовців, які їм присвоюються в залежності від категорії посади.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII від 10.12.2015 визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".

Як зазначалося судом вище, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМУ від 03.04.1994 № 283 (далі - Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон від 07.06.2001 № 2493-III).

Статтею 22 Закону №2493-III передбачено, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, після 04.07.2001 стаж державної служби підлягає збільшенню на тривалість роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Наведеним спростовуються висновок відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може зараховуватися до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця.

Таким чином, враховуючи приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, Закону від 07.06.2001 № 2493-III та Порядку №283, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016 зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, з огляду на наявність у позивача, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), у позивача наявний стаж служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців понад 20 років, тому є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

А тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2026 №191950015231 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 18.10.2004 по 28.02.2026 в органах місцевого самоврядування.

Також позивач просить зобов`язати відповідача здійснити її переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та визначити її розмір з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 31.03.2026 № 29/5 та № 30/5.

Водночас оскаржуване рішення не містить застережень щодо не врахування поданих позивачем довідок для перерахунку його пенсії.

А тому, в суду відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача вказані довідки враховані не будуть, відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії 31.03.2026, то саме з цієї дати необхідно здійснити переведення на інший вид пенсії.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає судовий збір в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2026 №191950015231 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 18.10.2004 по 28.02.2026 в органах місцевого самоврядування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та здійснити відповідний перерахунок такої пенсії з 31.03.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот сорок дві грн 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769) .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.