Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №500/2954/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2954/26

06 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, № 192550009096 від 17.03.2026 про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів безробіття, та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у вигляді відмови у здійсненні перерахунку періоду проходження військової служби в кратному розмірі, викладеної у листі за вих. №4970-5112/Д-02/8-1900/26 від 07.04.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяви від 09.03.2026, 23.03.2026 зарахувавши йому до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди безробіття із 19.04.2002 по 15.10.2002, із 23.01.2004 по 19.07.2004, а також зарахувати період проходження військової служби із 05.07.2022 по 12.10.2022, 25.10.2022 по 09.02.2023, із 01.03.2023 по 27.05.2023 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 2022 по 2023 рік проходив військову службу за призовом під час мобілізації та брав участь у бойових діях, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 16.05.2023

09.03.2026 позивач звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян № 4 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2026 № 192550009096 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач визначив страховий стаж позивача у розмірі 22 роки 9 місяців 7 днів та не зарахував до страхового стажу періоди його перебування на обліку як безробітного: з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 23.01.2004 по 19.07.2004, загальною тривалістю 11 місяців 24 дні.

Позивач не погоджується із таким визначенням тривалості страхового стажу, оскільки вважає, що зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу. На його думку, у спірному рішенні відповідач не навів чітких та зрозумілих підстав, з яких відповідні періоди не були враховані при визначенні права на дострокове пенсійне забезпечення.

Крім того, позивач зазначає, що при вирішенні питання про призначення йому дострокової пенсії відповідачем не враховано особливості обчислення періоду проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації. Зокрема, позивач вказує, що у період з липня 2022 року по 27.05.2023 він проходив військову службу в районі ведення бойових дій, у зв`язку з чим відповідний період, на його переконання, має бути зарахований до страхового стажу на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три.

У зв`язку з незарахуванням зазначеного періоду військової служби у кратному розмірі позивач 23.03.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення відповідного перерахунку. За результатами розгляду заяви листом від 07.04.2026 позивачу відмовлено у зарахуванні періоду проходження військової служби у кратному розмірі.

Позивач вважає, що незарахування до страхового стажу періодів перебування на обліку як безробітного, а також неврахування періоду проходження військової служби на пільгових умовах призвели до неправильного визначення тривалості його страхового стажу та, як наслідок, до безпідставної відмови у призначенні дострокової пенсії за віком.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2026 № 192550009096, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування періоду проходження військової служби у кратному розмірі та зобов`язати відповідачів вчинити дії, необхідні для зарахування спірних періодів до страхового стажу і вирішення питання про призначення позивачу дострокової пенсії за віком.

Ухвалою судді від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.05.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що страховий стаж при призначенні пенсії обчислюється в одинарному розмірі, крім випадків, прямо передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку відповідача, період проходження військової служби, під час якого особа брала участь у заходах, пов`язаних із забезпеченням оборони України, зараховується до страхового стажу в одинарному розмірі. Обчислення такого періоду із застосуванням кратності один місяць за три, як зазначає відповідач, передбачене для обчислення вислуги років при призначенні пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Щодо спірних періодів безробіття відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004 у зв`язку з отриманням ним матеріальної допомоги по безробіттю. При цьому відповідач посилається на положення частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якими визначено періоди, що підлягають включенню до страхового стажу. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що визначений позивачу страховий стаж є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 зазначеного Закону, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

19.05.2026 представник позивача надіслав через підсистему електронний суд відповідь на відзив, просив позов задовольнити із підстав наведених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

09.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян № 4 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2026 № 192550009096 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно із зазначеним рішенням страховий стаж позивача визначено тривалістю 22 роки 9 місяців 7 днів. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 23.01.2004 по 19.07.2004, протягом яких позивач отримував допомогу по безробіттю.

23.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення йому перерахунку періоду проходження військової служби в зоні проведення бойових дій в кратному розмірі.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за вих. № 4970-5112/Д-02/8-1900/26 від 07.04.2026 позивачу відмовлено у зарахування періоду проходження військової служби в кратному розмірі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та відмовою у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом, вважаючи неправомірним зарахування періоду проходження військової служби в особливий період в одинарному розмірі, а також незарахування до страхового стажу періодів безробіття.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (надалі, також Закон № 1058-IV), який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року, № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі, також Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів безробіття із 19.04.2002 по 15.10.2002, із 23.01.2004 по 19.07.2004.

Закон України "Про загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III (далі Закон №1533-ІІІ в редакції, чинній на час виплати позивачу допомоги) передбачав такі види матеріального забезпечення на випадок безробіття:

- допомога по безробіттю;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- матеріальна допомога по безробіттю;

- одноразова матеріальна допомога.

Стаття 28 Закону №1533-III передбачала, що безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-VІ встановлено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ також обумовлено зарахування до стажу роботи періоду одержання допомоги по безробіттю.

Водночас суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач просить зарахувати до страхового стажу період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 23.01.2004 по 19.07.2004.

Разом з тим, відповідно до запису у трудовій книжці позивача та відомостей, наведених у довідці Тернопільського обласного центру зайнятості від 19.02.2026 № 16/03-1/47, відповідний період визначено з 22.01.2004 по 19.07.2004.

Отже, суд встановлює, що зазначення у позовній заяві дати 23.01.2004 як початку відповідного періоду є неточністю, тоді як наявними у справі доказами підтверджено отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю починаючи з 22.01.2004. З огляду на те, що зміст спірних правовідносин та обсяг фактично заявлених вимог визначаються з урахуванням їх суті та наявних у справі доказів, суд при вирішенні спору виходить із документально підтвердженого періоду з 22.01.2004 по 19.07.2004.

Як вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 192550009096 від 17.03.2026 до страхового стажу не зараховано періоди його перебування на обліку як безробітного: з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004.

Періоди перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004 підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 20.03.1985, а також довідкою Тернопільського обласного центру зайнятості від 19.02.2026 № 16/03-1/47.

У вказаній довідці, зокрема, вказана наступна інформація :

- 19.04.2002 призначено виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно ст. 28 п.1 Закону України "Про зайнятість населення" наказ №27968 від 19.04.2002 року;

- 15.10.2002 припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно ст. 30 п.1 пп. 12 ЗУПЗДССВБ - наказ №2361 від 25.10.2002 року;

- 22.01.2004 призначено виплату матеріальної допомоги по безробіттю згідно ст.28 п. 1 Закону України "Про зайнятість населення" - наказ НТ040122 від 22.01.2004.

Інформація про припинення виплати вказаної допомоги з 19.07.2024 у довідці наданій суду відсутня, однак підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1985, а саме запис під порядковим номером "34" - "19.07.2024 Припинити виплату допомоги по безробіттю згідно ст 31П1ПП12" згідно наказу НТ040804 від 20.07.2004.

Суд враховує, що зазначені періоди припадають на час до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за такі періоди страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Водночас частиною четвертою цієї статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Інші документи використовуються, зокрема, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У цьому випадку відомості трудової книжки позивача щодо спірних періодів узгоджуються з даними довідки Тернопільського обласного центру зайнятості від 19.02.2026 № 16/03-1/47, тобто підтверджуються документом, виданим безпосередньо органом, який володіє відповідними відомостями про перебування позивача на обліку та отримання ним матеріального забезпечення у зв`язку з безробіттям. Отже, зазначені документи у своїй сукупності підтверджують як факт перебування позивача на обліку в центрі зайнятості, так і конкретні періоди отримання ним відповідної виплати.

При цьому відповідач, не зараховуючи зазначені періоди до страхового стажу, не навів обставин, які б свідчили про недостовірність поданих позивачем документів, їх неналежність або невідповідність установленим вимогам. Також зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2026 № 192550009096 не вбачається конкретного обґрунтування того, з яких саме правових та фактичних підстав періоди з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004 не враховано при визначенні страхового стажу позивача.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази є взаємоузгодженими та достатніми для підтвердження спірних періодів, а відсутність у рішенні відповідача конкретного правового обґрунтування їх незарахування не дає підстав вважати таку відмову належним чином мотивованою.

Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.03.2026 №192550009096 у частині незарахування до страхового стажу позивача періодів отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004, а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.03.2026 про призначення дострокової пенсії за віком та зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача.

Щодо позовних вимог в частині зарахування періодів проходження військової служби із 05.07.2022 по 12.10.2022, 25.10.2022 по 09.02.2023, із 01.03.2023 по 27.05.2023 у пільговому (кратному) обчисленні один місяць служби за три місяці, то суд зазначає наступне.

За змістом пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на дострокову пенсію мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі змінами).

Пункт 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначає перелік документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпункт 6 цього пункту розділу ІІ вказує на документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, серед яких:

довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації;

документи про проходження військової служби (служби);

посвідчення учасника бойових дій.

Мотивація позивача щодо необхідності зарахування вказаних періодів до страхового стажу у трикратному розмірі полягає у тому, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню приписи статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530, оскільки стаття 57 Закону №1788-ХІІ передбачає пільги щодо обчислення стажу за час перебування у складі діючої армії, відсилаючи до порядку обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям. Таким нормативно-правовим актом є Положення №530, пункт 2.3 розділу 2 якого передбачає зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, на пільгових умовах один місяць служби за три.

Отже, з урахуванням меж позовних вимог спір у цій справі зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Надаючи правову оцінку вказаному питанню суд акцентує увагу, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.

Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.

У даному випадку позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення слід вважати, що спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Верховний Суд вирішував питання правомірності застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV положень пункт 2.3 розділу 2 Положення №530, яке стосується питань призначення пенсії за вислугою років військовослужбовцям та виклав свої висновки у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24, які в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підлягають врахуванню при розгляді цієї справи. Такі висновки зводяться до наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання "виключно" свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Щодо доводів представника позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм слідує, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження ним військової служби в особливий період у пільговому обчисленні "один місяць служби за три" для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте "крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу". Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається представник позивача, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Щодо посилання представника позивача у відповіді на відзив на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі №185/6919/16-а, від 17.10.2022 у справі №340/395/17, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19, то суд зазначає, що у вказаних постановах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

Натомість Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 наголосив, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям.

Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії в трикратному обчисленні періоди проходження військової служби із 05.07.2022 по 12.10.2022, 25.10.2022 по 09.02.2023, із 01.03.2023 по 27.05.2023 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу при призначенні пенсії за віком без урахування кратності.

Згідно із приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.03.2026 №192550009096 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026 про призначення дострокової пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 19.04.2002 по 15.10.2002 та з 22.01.2004 по 19.07.2004.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ: 21910427);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769) .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.