Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/16557/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16557/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене у листі за №1700-0307-8/44248 від 02.06.2026 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію по втраті годувальника відповідно до п "д" частини 4 статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, з дати звернення із відповідною заявою.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням суду. У них є спільна дитина. Після загибелі ОСОБА_2 . Позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак їй було відмовлено через відсутність зареєстрованого шлюбу. Позивач вважає таку відмову протиправною та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №565/2229/23 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт її проживання разом з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з січня 2017 року до травня 2022 року.

Зі свідоцтва про народження вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 14.05.2025 у справі №565/2293/25 заяву ОСОБА_1 задоволено та оголошено ОСОБА_2 померлим з дня набрання рішенням суду законної сили; місцем смерті визначено селище Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області, під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Листом від 02.06.2026 Відповідач повідомив Позивача про відсутність підстав для призначення їй пенсії в разі втрати годувальника як дружині загиблого військовослужбовця, оскільки даних щодо державної реєстрації шлюбу між Позивачем та ОСОБА_2 , зокрема свідоцтва про шлюб, не надано. Пенсійний орган також зазначив, що судове рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є підтвердженням набуття статусу подружжя.

Не погоджуючись з неправомірною відмовою Відповідача щодо призначення пенсії, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення, зокрема, у разі втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та членів їх сімей, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або за інших передбачених цією нормою обставин.

Частиною першою статті 30 Закону №2262-XII визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, крім випадків, коли пенсія призначається незалежно від перебування на утриманні.

Відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 30 Закону №2262-XII непрацездатним членом сім`ї вважається, зокрема, дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли восьмирічного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 30 незалежно від того, працює вона (він) чи ні.

Процедура подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII визначена Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі – Порядок №3-1).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №3-1 передбачено подання для призначення пенсії в разі втрати годувальника, серед іншого, документів, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку №3-1 документами про родинні відносини є, зокрема, паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб та рішення суду.

Разом з тим саме наявність рішення суду як одного з документів, що може підтверджувати певні родинні або сімейні обставини, не означає, що будь-який встановлений таким рішенням сімейний зв`язок прирівнюється до зареєстрованого шлюбу для цілей статті 30 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За змістом частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 27 Сімейного кодексу України передбачено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець не ототожнює поняття «сім`я» з поняттям «подружжя». Особа може бути членом сім`ї внаслідок фактичного спільного проживання та ведення спільного побуту, однак статус дружини або чоловіка як одного з подружжя виникає лише внаслідок державної реєстрації шлюбу.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.10.2019 у справі №461/3169/17, від 23.01.2020 у справі №804/1501/18, від 24.02.2025 у справі №240/12904/23 та від 14.05.2026 у справі №580/1977/25.

У зазначених постановах Верховний Суд виходив з того, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є персоніфікованим та вичерпним, а вжиті у пенсійному законодавстві поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя, тобто особу, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником. Встановлення судом факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не легітимізує правове становище такої пари як подружньої.

Суд не ставить під сумнів встановлений рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області факт проживання Позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Так само матеріалами справи підтверджується наявність у них спільного сина. Однак ці обставини самі по собі не породжують у Позивача прав та обов`язків подружжя та не надають їй статусу дружини у значенні статті 30 Закону №2262-XII.

Наявність спільної дитини також не змінює цього висновку. Дитина померлого годувальника має самостійно визначений законом статус і право на пенсійне забезпечення за наявності передбачених Законом №2262-XII умов. Водночас право особи, яка здійснює догляд за дитиною померлого годувальника до досягнення нею восьмирічного віку, за пунктом «д» частини четвертої статті 30 цього Закону пов`язане з належністю такої особи до прямо визначеного законом кола суб`єктів. Для Позивача таким можливим статусом є саме статус дружини, якого вона у встановленому законом порядку не набула.

Посилання Позивача на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16.01.2024 у справі №565/2229/23 не спростовує наведеного, оскільки цим рішенням встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а не факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Судове рішення про встановлення факту спільного проживання не замінює державної реєстрації шлюбу і не створює статусу подружжя.

Таким чином, суд наголошує, що у розумінні статті 30 Закону №2262-XII право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника як дружина або чоловік мають особи, шлюб між якими зареєстрований у встановленому законом порядку.

Водночас жінка або чоловік, які на час смерті годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не є подружжям у розумінні сімейного законодавства, а тому не набувають права на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника саме як дружина або чоловік померлого.

Відтак, встановлення у судовому порядку факту проживання Позивача з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання її членом його сім`ї не надає Позивачу статусу дружини померлого годувальника та, відповідно, права на призначення пенсії на підставі статті 30 Закону №2262-XII саме у такому статусі.

Враховуючи викладене та встановивши, що на дату смерті ОСОБА_2 шлюб між ним та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрований не був, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення Позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника як дружині померлого військовослужбовця.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська