Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №460/6613/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/6613/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доКомісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання криміна

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

Визнати протиправним дії Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо відмови встановити наявність факту тримання засудженого ОСОБА_1 в неналежних умовах в Державній установі « Ладижинська виправна колонія (№39)» у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі, у період з 16.03.2007р. по 22.08.2016 року.

Зобов`язати Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України встановити наявність факту тримання засудженого ОСОБА_1 в неналежних умовах в Державній установі « Ладижинська виправна колонія (№39)» у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі, у період з 16.03.2007р. по 22.08.2016 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 16.03.2007 р. по 22.08.2016р. ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39 у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі.

Позивач стверджує, що протягом зазначеного періоду його відбування покарань у цій установі умови тримання були неналежними, несумісними з повагою до людської гідності та такими, що перевищують невідворотний рівень страждань, властивий ув`язненню. Поряд з цим вважає, що є факт його зараження у цій установі інфекційною хворобою Хронічного вірусного гепатиту С. За наведених обставин просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечує повністю. Обґрунтовуючи заперечення, вказав, що доводи позивача про порушення його прав у зв`язку з неналежними умовами тримання є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи. При цьому, Комісія повідомила позивача про те, що встановлення факту перебування або тримання в неналежних умовах можливе виключно під час безпосереднього відвідування установи виконання покарань та фіксації відповідних обставин у визначеному порядку. Будь-які інші способи підтвердження таких обставин чинним законодавством не передбачені. Водночас, Позивач відбував покарання в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» понад 9 років тому, у зв`язку з чим документи, що могли б містити інформацію та бути використані для встановлення або спростування зазначених обставин, відсутні, у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. З тих підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Матеріалами справи стверджується і сторонами не заперечується, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)».

У період з 16.03.2007 р. по 22.08.2016р. ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39 у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі.

23.02.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із заявою про визнання факту його тримання в неналежних, нелюдських та таких, що принижують гідність, умовах в ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39 у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі у період з 16.03.2007р. по 22.08.2016 р.

У своїй заві позивач вказує, що протягом зазначеного періоду його відбування покарань у цій установі умови тримання були неналежними, несумісними з повагою до людської гідності та такими, що перевищують невідворотний рівень страждань, властивий ув`язненню.

Позивач вказує, що зараження інфекційною хворобою Хронічного вірусного гепатиту С відбулось у виправній колонії.

Листом від 02.03.2026 № 53 Комісія повідомила позивача про те, що встановлення факту перебування або тримання в неналежних умовах можливе виключно під час безпосереднього відвідування установи виконання покарань та фіксації відповідних обставин у визначеному порядку. Будь-які інші способи підтвердження таких обставин чинним законодавством не передбачені. Водночас, Позивач відбував покарання в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)» понад 9 років тому, у зв`язку з чим документи, що могли б містити інформацію та бути використані для встановлення або спростування зазначених обставин, відсутні, у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

Позивач вважаючи такі дії Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом України, який є складовою частиною кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими, а також Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Положеннями ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі- КВК України) передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК України засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Згідно з абз. 7 ч. 1, абз. 2, 4 ч. 3, абз. 2 ч. 4 ст. 107 КВК України засуджені, зокрема: мають право одержувати правову допомогу від адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет; зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядку дня колонії, тощо. При цьому засудженим забороняється спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-XII від 30 червня 1993 року (далі Закон №3352-ХІІ) особи, взяті під варту, мають право, зокрема, звертатися до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань щодо встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах з метою поновлення порушених прав та у разі незгоди з рішенням Комісії оскаржувати його в судовому порядку.

Згідно ст. 11-2 Закону №3352-ХІІ Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установі попереднього ув`язнення на підставі цього Закону та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особа, взята під варту, член її сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань.

Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви, надсилає копію заяви до адміністрації місця попереднього ув`язнення.

У п`ятиденний строк з дня отримання заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, уповноважені члени Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань відвідують відповідну установу для попереднього ув`язнення та вивчають стан дотримання адміністрацією установи умов тримання.

Уповноважені члени Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань під час відвідування установи для попереднього ув`язнення мають право безперешкодно, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністрацією установи для попереднього ув`язнення, пересуватися територією такої установи, здійснювати аудіо- та відеозапис, ознайомлюватися із звітністю, здійснювати інспектування, подавати письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установи для попереднього ув`язнення, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи про вжиті (невжиті) заходи відповідальності протягом десяти днів з дня отримання відповідної вимоги), спілкуватися з будь-якими працівниками установи для попереднього ув`язнення та особами, взятими під варту (у тому числі на умовах анонімності).

У триденний строк з дня відвідування установи попереднього ув`язнення Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах.

Рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань підписується її членами.

Копія рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня його прийняття, надсилається до адміністрації місця попереднього ув`язнення та особі, взятій під варту, члену її сім`ї або близькому родичу, захиснику, які звернулися з відповідною заявою.

Адміністрація місця попереднього ув`язнення після отримання копії рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах зобов`язана негайно вжити передбачених частиною третьою цієї статті заходів щодо запобігання триманню осіб, взятих під варту, в неналежних умовах та у десятиденний строк поінформувати про результати Комісію.

Копія рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, яким встановлено факт та/або строк тримання особи, взятої під варту, у неналежних умовах, невідкладно надсилається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та окружної прокуратури, в межах територіальної юрисдикції якої особа перебуває під вартою, з метою здійснення контролю за виконанням зазначеного рішення Комісії.

Особа, взята під варту, у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, має право оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 р. № 1549 комісія утворюється міжрегіональним управлінням.

Міжрегіональне управління - міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Мін`юсту (функції міжрегіонального управління щодо Автономної Республіки Крим, Київської області, мм. Києва та Севастополя здійснює Департамент з питань виконання кримінальних покарань).

Відповідно до п. 6, 7 Положення № 1549 Комісія з метою виконання покладеного на неї завдання: 1) здійснює розгляд звернень осіб, взятих під варту, засуджених, членів їх сімей або близьких родичів, захисників на неналежні умови тримання в установах з метою поновлення порушених прав; 2) доручає уповноваженим членам Комісії відвідувати установи з метою вивчення стану дотримання умов тримання осіб, взятих під варту, та засуджених; 3) приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах осіб, взятих під варту, або засуджених.

Комісія має право: 1) без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи для здійснення контролю та проведення перевірок щодо стану дотримання умов тримання осіб, взятих під варту, та засуджених (за бажанням - у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду осіб, взятих під варту, та засуджених, а також до двох представників медіа); 2) безперешкодно із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністрацією установи для попереднього ув`язнення або установи виконання покарань: пересуватися територією установ; здійснювати аудіо-, фото- та відеозапис, ознайомлюватися із звітністю, здійснювати інспектування; подавати письмові запити, перевіряти додержання законодавства; оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установи, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з подальшим вичерпним письмовим повідомленням Комісії про вжиті (невжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з дня отримання відповідної вимоги); спілкуватися з будь-якими працівниками установи, особами, взятими під варту, та засудженими (у тому числі на умовах анонімності).

Згідно п. 20-23 Положення № 1549 особа, взята під варту, засуджений, член його сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися до Комісії із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах. Комісія невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня отримання такої заяви, надсилає копію заяви до адміністрації установи. У п`ятиденний строк з дня отримання заяви Комісія чи уповноважені головою члени Комісії відвідують відповідну установу та вивчають стан дотримання адміністрацією установи умов тримання особи, взятої під варту, або засудженого.

У триденний строк з дня відвідування установи Комісія на своєму засіданні приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах особи, взятої під варту, або засудженого. Комісія приймає рішення відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії. Рішення Комісії оформляється постановою (додаток), яку підписують усі члени Комісії. Член Комісії у разі незгоди з рішенням, прийнятим Комісією, має право у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання Комісії. Голова Комісії та члени Комісії є персонально відповідальними за законність прийнятих рішень.

Копія постанови Комісії невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня її прийняття, надсилається до адміністрації установи, особі, взятій під варту, засудженому, члену його сім`ї або близькому родичу, захиснику, які звернулися з відповідною заявою.

Адміністрація установи після отримання копії постанови Комісії про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах зобов`язана негайно вжити заходів щодо запобігання триманню осіб, узятих під варту, або засуджених в неналежних умовах та у десятиденний строк поінформувати про результати Комісію. До заходів щодо запобігання триманню в неналежних умовах осіб, взятих під варту, та засуджених належать: 1) переведення до іншого жилого приміщення (камери) з належними умовами тримання; 2) переведення до іншої установи для попереднього ув`язнення або іншої установи виконання покарань; 3) усунення причин, що роблять умови тримання неналежними, шляхом зменшення наповнюваності жилого приміщення (камери), проведення ремонту, дезінфекції, дезінсекції тощо; 4) інші заходи, необхідні для припинення тримання в неналежних умовах.

Наказом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 18.03.2025 року № 89/ОД-25, на виконання Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув`язнення та установах виконання покарань (далі - Комісія), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1549 та з метою затвердження складу Комісії при Управлінні забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, відповідно до Протоколу від 06.03.2025, затверджено склад Комісії Управління.

Як вбачається, з матеріалів справи, 23.02.2026 року позивачем, який у період з 16.03.2007 р. по 22.08.2016р. відбував покарання в ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39 у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі, подано до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України подано заяву про визнання факту його тримання в неналежних, нелюдських та таких, що принижують гідність, умовах.

При цьому, в обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що протягом зазначеного періоду його відбування покарань у цій установі умови тримання були неналежними, несумісними з повагою до людської гідності та такими, що перевищують невідворотний рівень страждань, властивий ув`язненню.

Суд враховує, що підставою для звернення позивача до Комісії була, зокрема, наявність рішення Європейського суду з прав людини від 14.01.2016 у «Родзевілло проти України», в якому наведено висновки щодо умов тримання заявників під вартою, серед яких був і позивач.

Позивач зазначає, що відбував покарання у той же час як і він у цій установі та перебував так само у тих місцях( камерах) які він вказував і вказані у рішенні суду ЄСПЛ.

Також зазначив про факт зараження у цій установі інфекційною хворобою Хронічного вірусного гепатиту С. Зауважив, що факт зараження є в рішенні ЄСПЛ Медяніков проти України.

Судом встановлено, що листом від 02.03.2026 № 53 Комісія повідомила позивача про те, що встановлення факту перебування або тримання в неналежних умовах можливе виключно під час безпосереднього відвідування установи виконання покарань та фіксації відповідних обставин у визначеному порядку.

При цьому суд зазначає, що оцінка наявності чи відсутності факту та/або строку тримання особи в неналежних умовах належить до повноважень Комісії.

Суд відхиляє посилання відповідача, що Комісія може встановлювати факт або строк тримання в неналежних умовах виключно станом на момент відвідування установи, оскільки таке тлумачення не звільняє Комісію від обов`язку надати оцінку всім істотним обставинам заяви, у тому числі рішенню Європейського суду з прав людини, на яке прямо посилався заявник.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відмова оформлена листом від 02.03.2026 №53 Комісії прийнята без належного врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, зокрема без оцінки рішення Європейського суду з прав людини від у справі "«Родзевілло проти України»", а тому є протиправною.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання відповідача встановити наявність факту тримання засудженого ОСОБА_1 в неналежних умовах в Державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)» у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі, у період з 16.03.2007р. по 22.08.2016 року задоволенню не підлягає, оскільки вирішення такого питання належить до повноважень Комісії.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 про встановлення факту тримання в неналежних умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду також відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання криміна щодо встановлення наявності факту тримання засудженого ОСОБА_1 в неналежних умовах в Державній установі « Ладижинська виправна колонія (№39)» у секторі для засуджених до довічного позбавлення волі, у період з 16.03.2007р. по 22.08.2016 року.

Зобов`язати Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 про встановлення факту тримання в неналежних умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (с. Городище (Рівненський),Рівненський р-н, Рівненська обл.,35341, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання криміна (вул. Брацлавська, 2А,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21001, код ЄДРПОУ 40867306)

Суддя В.В. Щербаков