Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/14273/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/14273/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 141182,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що після проведеної перевірки щодо нарахувань всіх видів грошового забезпечення відповідача було виявлено у шаблоні розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям у формулі замість 4% зазначено внаслідок чого надмірно нараховано та виплачено бюджетні кошти ОСОБА_1 у розмірі 141182,57 грн..

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 зобов`язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 зобов`язано Виконавчий комітет Карлівської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 зобов`язано Виконавчий комітет Мартинівської сільської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

21.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов лист Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради №01-12-05-09/563, згідно якого за відомостями Реєстру територіальної громади Полтавської міської ради місце проживання ОСОБА_1 - знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 16.07.2024.

28.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов лист Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району, Полтавської області №01-21-03.3/1810, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач у строки встановлені судом усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали суду від 08.12.2025 направлено відповідач та яку останній отримав, про що свідчать відомості з офіційного сайту Укрпошта, однак відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №340 від 20.12.2022 солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період 4 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду оператора-механіка відділення спеціального зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, ВОС-474543А/256 /а.с.13/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 №258 солдата ОСОБА_1 , оператора-механіка відділення спеціального зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла 01.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Наказано виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту розділу XXXІІ Порядку та Порядку та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, в розмірі 170 634 гривні 00 копійок.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 №247 призначено проведення службового розслідування за фактом невірно нарахованої вихідної допомоги при звільненні солдату ОСОБА_2 , солдату ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_3 /а.с.22/.

Актом службового розслідування від 08.10.2025 /а.с.23-30/ встановлено, що Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з стройової частини) від 01 09.2025 №258 у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас солдата військової служби за призовом ОСОБА_1 , 01.09.2025 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Солдату ОСОБА_1 було виплачено, зокрема:

одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 4 розділу XXXI Порядку та Порядку та умовами виплати одноразової грошової допомоги У разі звільнення військовослужбовців, призваним на військову службу за призовом зв`язку за мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, в розмірі 170634 (сто сімдесят тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 00 копійок, в тому числі військовий збір 2559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 51 копійка в той час як сума вихідної допомоги при звільненні мала складати 27301 (двадцять сім тисяч триста одна) гривня 44 копійки, в тому числі військовий збір — 409 (чотириста дев`ять) гривень 52 копійки.

Під час самоконтролю, який було проведено 06.09.2025 ОСОБА_4 щодо нарахувань всіх видів грошового забезпечення було виявлено переплату вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців шляхом рахункової (технічної) помилки, оскільки це сталося через те, що протягом визначеного періоду персональний комп`ютер ОСОБА_4 працював нестабільно та після проведеної діагностики несправностей нею було виявлено у шаблоні розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям у формулі замість « 4%»-« 1/4».

З пояснень ОСОБА_4 даний шаблон використовувався для розрахунку військовослужбовців, які призвані на військову службу під час мобілізації та звільнялися з військової служби. Дана рахункова помилка виникла внаслідок некоректної роботи ПЕОМ протягом певного часу.

12.09.2025 за вих№602/3882 на адресу відповідача направлено повідомлення з проханням про повернення коштів в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з дня отримання даного листа на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 141 182,57 грн./а.с.17/.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму безпідставно набутих коштів, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі Постанова № 460).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

За приписами пунктів 1, 4 Постанови № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Суд зауважує, що ані Закон № 2011-XII, ані Порядки № 260 та № 460 не містять норм, якими врегульовані правовідносини з приводу повернення надмірно отриманого грошового забезпечення, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як норми загального права, які можуть застосовуються субсидіарно в частині не врегульованій нормами спеціального законодавства.

Так, статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця, зокрема для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок. У цьому випадку роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Згідно з частиною 1 статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Отже, законодавцем визначено конкретний перелік підстав, за наявності яких роботодавець має право провести відрахування із заробітної плати працівника і таке відрахування можливе лише на підставі відповідних наказів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц дійшов висновку, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

За наявності існування цих трьох критеріїв одночасно безпідставно набуті кошти не підлягають поверненню, однак у разі відсутності однієї з наведених умов, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Прикладом рахункової (лічильної) помилки може бути отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Отже, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

Судом встановлено, що заявлені Військовою частиною НОМЕР_1 до стягнення кошти у сумі 141182,57 грн є частиною виплаченої одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби та були добровільно виплачені на користь ОСОБА_1 .

З наявних у матеріалах справи розрахунково-платіжних відомостей № 39 та № 54 /а.с.52-53/ судом встановлено, що місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 (без урахування винагород), на яке мав право відповідач на день звільнення (01.09.2025), становило 21329,25 грн.

Відповідно до матеріалів справи, вбачається, що вислуга років солдата ОСОБА_1 станом на 01.09.2025 складає 02 роки 08 місяців 11 днів.

Таким чином, з урахуванням приписів пункту 1 Порядку № 460 одноразова грошова допомога при звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 повинна була становити 27301,44грн (21329,25 грн х 4%) х (12 х 2 + 8 місяців), при цьому розмір допомоги, який би у спірних правовідносинах дорівнював би - не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення - 5332,31 грн (1/4 від 21329,25 грн).

Разом з цим, внаслідок невірно застосованого відсотку місячного грошового забезпечення (1/4), така допомога визначена з використанням формули (21329,25 х 1/4) х (12 х 2 + 8) на рівні 170634,00 грн, що не передбачено чинним законодавством України.

З огляду на те, що одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 нарахована та виплачена позивачем у розмірі 170634,00 грн, суд дійшов висновку про те, надмірно нарахованими є кошти у розмірі 141182,57 грн (170634,00 грн – 27301,44 грн – 2149,99 (військовий збір)).

Суд зауважує, що надлишкове нарахування одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 сталося виключно через введення у комп`ютерну програму неправильного показника, що не пов`язано з помилкою у застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Крім того, числові значення одноразової грошової допомоги при звільненні були внесені до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 258 саме на підставі здійснених заступником начальника фінансово економічної служби ОСОБА_4 розрахунків.

Отже, враховуючи те, що відповідач внаслідок рахункової помилки безпідставно отримав грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені), у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми статті 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку про те, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 141182,57 грн. (сто сорок одна тисяча сто вісімдесят дві гривні 57 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.О. Удовіченко