Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/9702/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/9702/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна Покупка" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 02.07.2026 №020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 02.07.2026 №020 прийнята за результатами адміністративного провадження, яке, на думку позивача, підлягало зупиненню до остаточного вирішення судового спору щодо правомірності рішень Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.09.2025 №199 та №200.

Позивач зазначає, що у зв`язку з оскарженням зазначених рішень послідовно виходив із необхідності утримання контролюючого органу від подальших заходів, пов`язаних з їх виконанням, до завершення судового розгляду. Оскільки відповідач адміністративне провадження не зупиняв та продовжував вимагати виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200, позивач, з метою недопущення настання негативних наслідків у вигляді констатації їх невиконання та застосування штрафних санкцій до завершення судового спору, був змушений звертатися з клопотаннями про продовження строків виконання цих рішень.

При цьому відповідач протягом тривалого часу фактично погоджувався з таким підходом та тричі продовжував строки виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200 саме з огляду на незавершеність їх судового оскарження. Водночас після ухвалення рішення судом першої інстанції, яке не набрало законної сили та було своєчасно оскаржене в апеляційному порядку, контролюючий орган без належного обґрунтування змінив свій підхід та відмовив у черговому продовженні строку, хоча обставина, яку він раніше визнавав достатньою для такого продовження, — незавершеність судового спору — продовжувала існувати. На думку позивача, така непослідовність свідчить про порушення принципів обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та належного урядування.

Крім того, відмова у продовженні строку виконання рішень була оскаржена позивачем в адміністративному порядку до Держпродспоживслужби України. Одночасно позивач окремо звернувся до відповідача з клопотанням про зупинення адміністративного провадження до завершення судового розгляду та розгляду адміністративної скарги, однак у його задоволенні також було відмовлено. Незважаючи на незавершеність обох процедур оскарження, відповідач завершив перевірку стану виконання, констатував невиконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200 та застосував до позивача штрафну санкцію.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач фактично нівелював практичну ефективність судового захисту, оскільки, не очікуючи остаточного вирішення спору щодо законності рішень від 05.09.2025 №199 та №200, вимагав їх виконання під загрозою застосування штрафних санкцій. На думку позивача, примушування до виконання оскаржуваних рішень до завершення судового розгляду фактично дозволяє досягти передбачених ними наслідків ще до остаточної судової оцінки їх правомірності та може істотно ускладнити або унеможливити відновлення становища позивача у разі їх подальшого скасування.

Позивач наголошує, що оскаржувана постанова має похідний характер від рішень від 05.09.2025 №199 та №200, оскільки штраф застосовано саме за їх невиконання, тоді як законність цих рішень на момент проведення перевірки та винесення постанови продовжувала перевірятися судом в апеляційному порядку. За таких обставин, на думку позивача, відповідач був зобов`язаний зупинити адміністративне провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», а подання позивачем клопотань про продовження строків виконання рішень не свідчило про визнання правомірності продовження такого провадження, а було зумовлене необхідністю захисту від негативних наслідків у період, коли відповідач відмовлявся його зупиняти.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 №199 та №200 на момент проведення перевірки залишалися чинними, не були скасовані, а їх дія не була зупинена судом, у зв`язку з чим вони підлягали обов`язковому виконанню. Сам факт їх судового оскарження, подання апеляційної скарги чи адміністративної скарги, на думку відповідача, не зупиняє дії таких рішень та не є самостійною підставою ані для продовження строку їх виконання, ані для зупинення контрольних заходів. Відповідач також посилається на те, що Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не передбачено зупинення перевірки у зв`язку із судовим оскарженням рішень, а положення Закону України «Про адміністративну процедуру», на які посилається позивач, у спірних правовідносинах застосуванню у запропонованому позивачем розумінні не підлягають.

Щодо попереднього продовження строків виконання рішень відповідач вказує, що кожне відповідне клопотання підлягало самостійному розгляду з урахуванням обставин, наявних на момент його вирішення, а попередні рішення про продовження строків не створювали для контролюючого органу обов`язку надалі приймати аналогічні рішення. На думку відповідача, його підхід був послідовним, оскільки попередні продовження надавалися під час розгляду справи судом першої інстанції, тоді як клопотання про зупинення провадження було подане вже після ухвалення рішення судом першої інстанції та до відкриття апеляційного провадження, а строк виконання рішень на той час сплив. Крім того, під час перевірки позивач не надав документів на підтвердження виконання рішень №199 та №200, що, за позицією відповідача, було достатньою підставою для складення протоколу та застосування штрафу.

Відповідач також посилається на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №440/12984/25, якою апеляційну скаргу ТОВ «Вигідна покупка» задоволено частково: скасовано постанову про накладення штрафу від 10.09.2025 №059, водночас рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 №199 та №200 залишено в силі. На думку відповідача, це підтверджує чинність зазначених рішень та збереження породжених ними правових наслідків.

У період з 31.08.2026 по 30.09.2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області винесено направлення на проведення перевірки від 06.08.20__ №536, а саме проведення 18.08.2025-28.08.2025 позапланової перевірки продукції (зокрема, товару іграшка дитяч.інтеракт.Тваринка в кулі арт.106233 (далі – Іграшка Тваринка).

Товариством було направлено на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області та товаросупроводжуючі документи на товари зазначені у направленні та клопотання про незастосування заходів ринкового нагляду у зв`язку з оскарженням рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, які винесені щодо товару Іграшка Тваринка у межах судової справи №440/10692/25 (Клопотання №15/08/2025-1 від 15.08.2025). Проте, відповідач все одно продовжив застосовувати заходи ринкового нагляду до товару Іграшка Тваринка.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області винесено акт перевірки характеристик продукції від 04.09.2025 №045 (далі – Акт позапланової перевірки), у якому за результатами проведено перевірки щодо товару ОСОБА_1 встановлено порушення вимог п. 1, 3 додатку 2 Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №139, п. 24 Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №151

На підставі Акту позапланової перевірки відповідачем винесено:

рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 № 200 та №199 щодо товару «Іграшка дитяч.інтеракт.Тваринка в кулі арт.106233» такий обмежувальних захід як «заборону надання продукції на ринку».

постанову про накладення штрафу від 10.09.2025 №059, яким застосовано адміністративно господарські санкції у розмірі 340 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ТОВ «Вигідна покупка» оскаржило їх у судовому порядку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/12984/25.

У зв`язку з наявністю судового спору Товариство неодноразово зверталося до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області з клопотаннями про продовження строку виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200, які були задоволені відповідними рішеннями Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області, зокрема:

за клопотанням ТОВ ВИГІДНА ПОКУПКА від 29.10.2025 №29/10/2025-1, яке ґрунтувалося на відсутності рішення по справі 440/12984/25) було продовжено строк виконання рішення до 29.01.2026 (рішення від 30.10.2025 №036)

за клопотанням ТОВ ВИГІДНА ПОКУПКА від 16.01.2026№16/01/2026-1, яке ґрунтувалося на відсутності рішення по справі 440/12984/25) було продовжено строк виконання рішення до 30.03.2026 (рішення від 19.01.2026 №002)

за клопотанням ТОВ ВИГІДНА ПОКУПКА від 20.03.2026 №20/03/2026-1, яке ґрунтувалося на відсутності рішення по справі 440/12984/25) було продовжено строк виконання рішення до 01.06.2026 (рішення від 25.03.2026 №014).

11.05.2026 Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 11.05.2026 по справі №440/12984/25, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Вигідна покупка». Рішення не набрало законної сили, з урахування дати завантаження рішення в Електроний суд - 12.05.2026 22:17 год – рішення набере законної сили 13.06.2026 (підтверджується карткою руху документу).

Товариство у межах процесуальних строків на оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №440/12984/25 подало 07.06.2026 апеляційну скаргу. Про що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області було обізнано шляхом отримання в системі ЄСІТС інформації про оскарження та примірника апеляційної скарги.

Ухвалою від 15.06.2026 Другим апеляційним адміністративним судом відкрито апеляційне провадження по справі № 440/12984/25.

01.06.2026 ТОВ «Вигідна покупка» повторно звернулося із клопотанням про продовження строку виконання рішень №199 та №200, зазначивши, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №440/12984/25 не набрало законної сили та готується його апеляційне оскарження.

Незважаючи на це, листом №Вих-01-27/07.1/2400 від 03.06.2026 Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області відмовило у задоволенні клопотання, пославшись на те, що клопотання є необґрунтованим, а продукція становить серйозний ступінь ризику.

Вказана відповідь була надіслана на електронну адресу товариства 03.06.2026

Вважаючи відмову у продовженні строку виконання рішень №199 та №200 неправомірною товариство звернулося зі скаргою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №08/06/2026-1 від 08.06.2026, яка була направлена на електронну адресу info@dpss.gov.ua 08.06.2026 о 13:24.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області 04.06.2026 було винесено направлення на проведення перевірки від 04.06.2026 №286, яким передбачено з 11-12, 15-17 червня 2026 року проведення позапланової перевірки за місцем розташування органу ринкового нагляду стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних коригувальних заходів щодо товару Іграшка Тваринка.

Вказане направлення було отримано представником товариства 08.06.2026 о 14:31 год. (Тобто, вже після того, як було в межах строків оскарження подано апеляційну скаргу на рішення суду від 11.05.2026 у справі №440/12984/25 та після того, як було подано скаргу до ДПСС України на лист №Вих-01-27/07.1/2400 від 04.06.2026 лист відповідача про відмову у продовженні строків).

Товариство на електронну адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області направило клопотання №11/06/2026-1 від 11.06.2026 про зупинення адміністративного провадження щодо перевірки виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів до завершення розгляду судової справи №440/12984/25 та розгляду ДПСС України поданої Товариством скарги.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області 17.06.2026 було складено наступні документи:

листом №Вих-01-27/07.1/2634 відмовлено у задоволенні клопотання №11/06/2026-1 від 11.06.2026 (про зупинення провадження);

акт перевіри стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 17.06.2026 №002, у якому встановлено невиконання Товариством рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 05.09.2025 №199,200 (щодо ОСОБА_2 ).

Протокол про виявлене порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» №012 від 17.06.2026, у якому встановлено невиконання Товариством рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 05.09.2025 №199,200 (щодо ОСОБА_2 ).

Вказані документи були отримані представником товариства 17.06.2026. При отриманні до Акту перевірки стану виконання було внесено заперечення: « з Висновками акту не погоджуюся. Проведення заходів ринкового нагляду (перевірки стану виконання) попри наявне судове оскарження (справа 440/12984/25) суперечить законодавству. Вимога про звітування за рішеннями, які оскаржуються є порушенням права на захист. Судове оскарження триває в апеляційній інстанції – ухвала ДААС від 15.06.2026 – відкрито апеляційне провадження).

У протоколі представником Товариства у графі «пояснення» зроблено посилання на заперечення, що викладені в Акті перевірки стану виконання.

02.07.2026 відбувся розгляд протоколу. Згідно заперечент Вих. №02/07/2026-1 від 02.07.2026 товариство не погодилося з правомірністю застосування штрафних санкцій до нього.

За результатами розгляду протоколу відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу від 02.07.2026 №020, якою до Товариства застосовано санкцію з п.1 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» у розмірі 170 000,00 грн.

Другим апеляційним адміністративним судом 30.07.2026 винесено постанову по справі № 440/12984/25 якою апеляційну скаргу ТОВ «Вигідна покупка» задоволено частково: скасовано постанову про накладення штрафу від 10.09.2025 №059, водночас рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 №199 та №200 залишено в силі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначає Закон України від 02.12.2010 №2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон №2735-VI).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №2735-VI заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція..

Згідно з частинами першою та другою статті 23-1 Закону №2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/ або групи продукції), найменування та адресу об`єкта, де розміщується продукція. На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.

Частиною першою статті 29 Закону №2735-VI визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У силу частини першої статті 33 Закону №2735-VI обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

За змістом пункту 1 частини другої цієї статті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Зміни до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вносяться у порядку прийняття рішення, встановленому цією статтею /частина сімнадцята статті 33 Закону №2735-VI/.

Частиною 10 статті 33 Закону №2735-VI передбачено, що строк виконання рішення може бути змінено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням суб`єкта господарювання. Таке клопотання може бути подано у будь-який час виконання рішення, але до закінчення строку виконання такого рішення.

Відповідно до частин першої - четвертої, восьмої статті 34 Закону №2735-VI з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: 1) аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; 2) проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; 3) здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суб`єкт господарювання, якого стосується рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, має у визначений у такому рішенні строк надати (надіслати) органу ринкового нагляду, що прийняв відповідне рішення, повідомлення про його виконання. До цього повідомлення суб`єкт господарювання може додавати документи або їх копії, що підтверджують виконання рішення.

У разі якщо інформація, що міститься в повідомленні суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, та долучені до рішення документи є недостатніми для підтвердження результативності виконання цього рішення, а також за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цієї інформації відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку стану виконання суб`єктом господарювання такого рішення.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб`єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб`єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

У силу частини першої статті 44 Закону №2735-VI відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України.

Як визначено пунктами 1-3 частини четвертої статті 44 Закону №2735-VI, до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: 1) невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених частиною першою статті 28 цього Закону, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів; 2) невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування; 3) невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 36 Закону №2735-VI визначено, що рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.07.2026 №020 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 №199 та №200.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача, суд виходить з таких міркувань.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 02.07.2026 №020 прийнята за результатами перевірки стану виконання рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 05.09.2025 №199 та №200. Підставою для притягнення ТОВ «Вигідна покупка» до відповідальності визначено саме невиконання зазначених рішень, а тому постанова №020 має похідний характер від адміністративних актів, виконання яких було предметом контролю.

На момент проведення перевірки стану виконання законність рішень від 05.09.2025 №199 та №200 була предметом судового розгляду у справі №440/12984/25. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у задоволенні позову ТОВ «Вигідна покупка» було відмовлено. Водночас зазначене рішення було оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Відповідач був обізнаний про відкриття апеляційного провадження до завершення перевірки та оформлення 17.06.2026 її результатів.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру».

Закон України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» набрав чинності 15.12.2023 та відповідно до частини першої статті 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Суд зауважує, що статтею 64 Закону №2073-IX визначені підстави зупинення адміністративного провадження.

При цьому наведеною статтею передбачені обов`язкові, визначені частиною першою, та факультативні, передбачені частиною другою, підстави для зупинення адміністративного провадження.

Зокрема, у силу пункту 4 частини першої статті 64 Закону №2073-IX адміністративний орган зупиняє адміністративне провадження, у тому числі на вимогу особи, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається судом або іншим адміністративним органом, — до набрання законної сили рішенням суду або вирішення питання адміністративним органом в іншій справі.

Суд акцентує увагу на тому, що наведеною нормою встановлений імперативний обов`язок адміністративного органу зупинити провадження за наявності передбачених законом умов, а не право вирішувати питання про доцільність такого зупинення на власний розсуд.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що спірні правовідносини підлягають регулюванню виключно Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а положення Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо зупинення адміністративного провадження до них не застосовуються.

Частина друга статті 3 Закону №2735-VI прямо встановлює, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру».

Тож безпосередньо спеціальний Закон №2735-VI прямо відсилає до застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» у частині, яка ним не врегульована. Така законодавча конструкція виключає можливість довільного ігнорування приписів загального закону під приводом принципу lex specialis derogat legi generali.

Принцип lex specialis застосовується за наявності колізії загальної та спеціальної норм, які по-різному регулюють одні й ті самі правовідносини, однак не означає повного усунення дії загального закону у випадку прогалин спеціального регулювання.

Закон №2735-VI не містить норм, які б визначали порядок зупинення адміністративного провадження у зв`язку із судовим оскарженням прийнятих рішень та регулювали дії органу ринкового нагляду у випадку, коли правомірність його попередніх рішень уже є предметом судового розгляду.

Посилання відповідача на те, що положення Закону №2735-VI не передбачають підстав для зупинення перевірки або дії рішень про вжиття обмежувальних заходів, наведеного висновку не спростовує.

При цьому суд розмежовує зупинення дії рішень №199 та №200 та зупинення адміністративного провадження щодо контролю їх виконання і вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що рішення №199 та №200 на час проведення перевірки залишалися чинними, судом не були скасовані, їх дія в порядку забезпечення позову не зупинялася, а тому вони підлягали виконанню. На думку відповідача, саме по собі судове оскарження таких рішень не припиняло їх дії та не звільняло позивача від обов`язку їх виконати.

Разом з тим наведені доводи не спростовують позиції позивача.

Позивач не стверджує, що саме по собі звернення до суду автоматично зупинило дію рішень №199 та №200. Предметом його доводів є інше питання — можливість завершення похідного адміністративного провадження та притягнення його до відповідальності за невиконання актів до остаточного вирішення судом питання про їх правомірність.

Відсутність судового рішення про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень від 05.09.2025 №199 та №200 сама по собі не усуває передбаченого пунктом 4 частини першої статті 64 Закону №2073-IX обов`язку адміністративного органу зупинити адміністративне провадження, якщо його вирішення об`єктивно залежить від результату іншої справи.

А оскільки питання обов`язку адміністративного органу зупинити провадження у разі об`єктивної неможливості його продовження до вирішення спору судом спеціальним законом не врегульоване, до спірних правовідносин належало застосувати пункт 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру», який встановлює імперативний обов`язок адміністративного органу зупинити провадження до набрання законної сили рішенням суду.

У цій справі суд вбачає передбачену наведеною нормою об`єктивну неможливість остаточного вирішення питання про відповідальність позивача за невиконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200 до завершення їх судового оскарження.

Саме у справі №440/12984/25 судом перевірялася правомірність адміністративних актів, невиконання яких стало безпосередньою матеріально-правовою підставою для прийняття постанови №020. У разі скасування рішень від 05.09.2025 №199 та №200 була б відсутня правова підстава для притягнення позивача до відповідальності за їх невиконання. Отже, результат судового розгляду справи №440/12984/25 безпосередньо впливав на можливість остаточного вирішення питання про наявність у діях позивача порушення.

За таких обставин до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/12984/25 відповідач був зобов`язаний зупинити адміністративне провадження щодо контролю стану виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200 та вирішення питання про застосування до позивача штрафної санкції.

Суд також враховує поведінку самого відповідача, яка передувала виникненню спірних правовідносин.

Після звернення позивача до суду з позовом про скасування рішень від 05.09.2025 №199 та №200 відповідач неодноразово враховував наявність незавершеного судового спору при вирішенні питання про продовження строків виконання рішень.

Так, за клопотанням позивача від 29.10.2025 рішенням від 30.10.2025 №036 строк виконання було продовжено до 29.01.2026; за клопотанням від 16.01.2026 рішенням від 19.01.2026 №002 — до 30.03.2026; за клопотанням від 20.03.2026 рішенням від 25.03.2026 №014 — до 01.06.2026. Усі зазначені клопотання обґрунтовувалися незавершеністю судового розгляду справи №440/12984/25.

Таким чином, протягом тривалого часу сам відповідач враховував незавершеність судового оскарження рішень від 05.09.2025 №199 та №200 як обставину, що обґрунтовувала необхідність відтермінування їх виконання.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що попереднє продовження строків саме по собі не створювало для адміністративного органу безумовного обов`язку задовольняти будь-яке наступне аналогічне клопотання, а кожне звернення підлягало самостійному розгляду з урахуванням конкретних обставин, наявних на час його вирішення.

Водночас відступ адміністративного органу від раніше послідовно застосовуваного підходу має бути належним чином мотивований із зазначенням обставин, які зумовили такий відступ.

Після ухвалення 11.05.2026 рішення судом першої інстанції спір щодо законності рішень від 05.09.2025 №199 та №200 остаточно не припинився. Позивач у межах установленого процесуального строку оскаржив таке рішення, а 15.06.2026 Другим апеляційним адміністративним судом було відкрито апеляційне провадження.

Отже, обставина, яку відповідач раніше неодноразово враховував при вирішенні питання про строки виконання рішень, — відсутність остаточної судової оцінки їх правомірності — продовжувала існувати.

Посилання відповідача на те, що клопотання про зупинення адміністративного провадження було подане до відкриття апеляційного провадження, не змінює цього висновку. До моменту завершення перевірки та оформлення 17.06.2026 її результатів апеляційне провадження вже було відкрито, а відповідач був про це обізнаний.

Суд також не вбачає суперечності між позицією позивача щодо необхідності зупинення адміністративного провадження та поданням ним клопотань про продовження строків виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач адміністративне провадження, пов`язане з контролем виконання зазначених рішень, не зупиняв. За таких обставин позивач, продовжуючи оскаржувати рішення від 05.09.2025 №199 та №200 та наполягаючи на неможливості застосування до нього похідних негативних наслідків до завершення судового розгляду, звертався з клопотаннями про продовження строків їх виконання з метою недопущення констатації невиконання та застосування штрафних санкцій до остаточного вирішення спору.

Отже, подання таких клопотань не свідчить про визнання позивачем правомірності продовження адміністративного провадження, а було зумовлене необхідністю захисту своїх прав за умов, коли відповідач таке провадження не зупиняв.

При цьому 01.06.2026, до закінчення продовженого строку виконання рішень, позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про його продовження, посилаючись на незавершеність судового спору. Однак у задоволенні такого клопотання відповідач відмовив.

Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Держпродспоживслужби України. Крім того, 11.06.2026 позивач окремо звернувся до відповідача з клопотанням про зупинення адміністративного провадження до завершення судового розгляду справи №440/12984/25 та розгляду поданої адміністративної скарги.

Отже, на момент завершення перевірки відповідачу було відомо не лише про незавершеність судового спору щодо правомірності рішень від 05.09.2025 №199 та №200, а й про оскарження в адміністративному порядку його власної відмови у продовженні строку виконання таких рішень.

Незважаючи на наведені обставини, відповідач не зупинив адміністративне провадження, 17.06.2026 склав акт перевірки та протокол, якими констатував невиконання позивачем рішень від 05.09.2025 №199 та №200, а 02.07.2026 прийняв постанову №020 про накладення штрафу у розмірі 170 000,00 грн.

Суд також не вважає належним обґрунтуванням зміни попереднього підходу відповідача посилання на серйозний ступінь ризику продукції.

Обставини щодо визначеного органом ринкового нагляду ступеня ризику продукції існували й на момент прийняття відповідачем попередніх рішень про продовження строків виконання рішень від 05.09.2025 №199 та №200. Матеріали справи не містять відомостей про те, що після останнього продовження строку відповідач отримав нові результати випробувань, встановив нові властивості продукції, виявив нові ризики або інші істотні обставини, які б об`єктивно пояснювали зміну раніше сформованого підходу.

Саме по собі повторне посилання на обставину, яка була відома відповідачу і під час попередніх продовжень строку виконання рішень, без пояснення причин зміни її правової оцінки не є достатнім мотивуванням відступу від попереднього підходу.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача щодо непослідовності поведінки відповідача та відсутності належного мотивування зміни підходу до оцінки однієї й тієї самої обставини — незавершеності судового оскарження рішень від 05.09.2025 №199 та №200.

Суд звертає увагу на те, що повноваження відповідача, як і будь-якого іншого суб`єкта владних повноважень, обмежуються принципом законності, закріпленим частиною другою статті 19 Конституції України, та принципом верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведеного положення Конституції України дає підстави для висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який обмежує таких суб`єктів у виборі моделі поведінки та передбачає реалізацію владних повноважень лише у спосіб і за процедурою, визначеними законом.

Отже, сам факт наявності у відповідача компетенції здійснювати контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів та притягати суб`єктів господарювання до відповідальності не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановленого законом порядку реалізації таких повноважень.

Вчинення органом державної влади дій у межах його компетенції, однак із порушенням установленої законом процедури, може бути підставою для визнання прийнятого внаслідок таких дій індивідуального акта протиправним.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, є складовою принципів належного урядування та належної адміністрації й вимагає послідовності, передбачуваності дій органів публічної влади та дотримання ними установленої процедури.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема у справі «Рисовський проти України», наголошував на особливій важливості принципу «належного урядування», який вимагає від державних органів діяти вчасно, належно та якомога послідовніше. На державні органи покладається обов`язок запроваджувати та дотримуватися процедур, які забезпечують прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприяють юридичній визначеності. Державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні отримувати вигоду від таких дій або перекладати негативні наслідки відповідної поведінки на особу.

У контексті цієї справи зазначені принципи мають істотне значення, оскільки відповідач протягом тривалого часу враховував незавершеність судового спору при визначенні строків виконання рішень №199 та №200, а надалі, за відсутності встановленої істотної зміни фактичних обставин, відмовився від такого підходу та застосував до позивача штрафні наслідки.

Суд також враховує, що право на судовий захист не може зводитися виключно до формальної можливості звернення до суду або подання апеляційної скарги, а має забезпечувати практичну та ефективну можливість захисту і відновлення порушених прав.

У спірних правовідносинах позивач, з одного боку, оскаржував рішення №199 та №200, наполягаючи на їх протиправності, а з іншого — відповідач, не очікуючи остаточного завершення судового розгляду, вимагав їх виконання під загрозою застосування нової штрафної санкції.

За конкретних обставин цієї справи продовження похідного адміністративного провадження та застосування штрафу до завершення судового контролю фактично поставило позивача у становище, за якого реалізація права на судове оскарження супроводжувалася застосуванням до нього нового заходу державного примусу.

Формально виконання адміністративного акта саме по собі не позбавляє особу права на його оскарження. Водночас примушування позивача до повного виконання рішень №199 та №200 до завершення судового розгляду могло позбавити таке оскарження практичної ефективності, оскільки виконання зазначених рішень означало б фактичне досягнення передбаченого ними результату ще до того, як суд остаточно встановив їх правомірність, а відновлення становища позивача у разі подальшого скасування таких рішень могло бути істотно ускладнене.

Суд враховує посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі №440/12984/25.

Вказаною постановою апеляційну скаргу ТОВ «Вигідна покупка» задоволено частково: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо постанови про накладення штрафу від 10.09.2025 №059 та зазначену постанову визнано протиправною і скасовано. Водночас рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05.09.2025 №199 та №200 за результатами апеляційного перегляду залишено в силі. Відповідач посилається на зазначену обставину як на підтвердження чинності цих рішень та породжених ними правових наслідків.

Разом з тим постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена 30.07.2026, тоді як оскаржувана у цій справі постанова №020 прийнята 02.07.2026.

Отже, на момент прийняття відповідачем спірної постанови судовий розгляд справи №440/12984/25 ще тривав, а питання правомірності рішень №199 та №200 не отримало остаточної судової оцінки.

Подальше залишення зазначених рішень у силі не може ретроспективно усунути порушення адміністративної процедури, допущене відповідачем на момент прийняття постанови №020. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці з огляду на правові та фактичні обставини, які існували на час його прийняття.

Відтак залишення рішень №199 та №200 у силі за наслідками апеляційного перегляду підтверджує їх чинність після завершення відповідного судового розгляду, однак не вирішує питання про те, чи мав відповідач право до такого завершення остаточно вирішувати похідне питання про відповідальність позивача за їх невиконання всупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 64 Закону №2073-IX.

Суд також не вважає визначальним посилання відповідача на те, що під час перевірки позивач не надав документів на підтвердження виконання рішень №199 та №200.

Фактичне виконання чи невиконання таких рішень могло бути предметом оцінки органу ринкового нагляду після усунення процесуальної перешкоди для завершення адміністративного провадження. Водночас така обставина не звільняла відповідача від передбаченого законом обов`язку зупинити адміністративне провадження та не могла сама по собі легалізувати прийняття штрафної постанови за результатами провадження, яке відповідно до пункту 4 частини першої статті 64 Закону №2073-IX підлягало зупиненню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах цієї справи відповідач не довів наявності правових підстав, які б дозволяли не застосовувати пункт 4 частини першої статті 64 Закону №2073-IX, не спростував об`єктивної залежності адміністративного провадження щодо відповідальності позивача від результатів судового розгляду справи №440/12984/25 та не навів належного обґрунтування зміни свого попереднього підходу до врахування незавершеності судового спору.

З урахуванням встановлених обставин суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем принципів законності, юридичної визначеності та належного урядування під час прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, відповідач, будучи обізнаним про триваючий судовий розгляд щодо правомірності рішень №199 та №200, про відкриття апеляційного провадження, а також про адміністративне оскарження відмови у продовженні строку їх виконання, не виконав передбаченого пунктом 4 частини першої статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру» обов`язку зупинити адміністративне провадження та передчасно вирішив похідне питання про притягнення позивача до відповідальності.

При цьому відповідач без належного мотивування відступив від власного попереднього підходу, за якого незавершеність судового розгляду неодноразово визнавалася обставиною, достатньою для продовження строків виконання рішень №199 та №200, та не навів істотних нових фактичних чи правових обставин, які б об`єктивно пояснювали таку зміну підходу.

Як наслідок, постанова про накладення штрафу від 02.07.2026 №020 прийнята з порушенням обов`язкової адміністративної процедури, без належного врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, та не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а також не забезпечує належного балансу між метою здійснення державного ринкового нагляду та правом позивача на ефективний судовий захист.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.07.2026 №020 та, відповідно, про задоволення позовних вимог ТОВ «Вигідна покупка» у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,4 грн підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 КАС України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка" (вул. Свято-Михайлівська, буд. 3Б, с-ще Опішня, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 41130363) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області вул. Воскресенський узвіз, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу від 02.07.2026 №020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяГ.В. Костенко