Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №440/8576/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8576/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8576/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2025 ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ) щодо не проведення своєчасного остаточного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.05.2022 по 19.07.2022 без обмеження строком у 6 місяців, а з 19.07.2022 по 10.06.2025 - в межах строку, визначеного статтею 117 КЗпП України;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 і по 10.06.2025 (по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення).

Мотивуючи позов, заявник вказує на обставини порушення своїх трудових прав внаслідок невиплати відповідачем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням перерахованої індексації на виконання рішення суду у справі №440/2958/24, право на отримання якого гарантовано статтею 117 Кодексу законів про працю України, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 (суддя Канигіна Т.С.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу №440/8576/25 передано на розгляд судді Супруну Є.Б.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 адміністративну справу №440/8576/25 прийнято до провадження. Розгляд справи продовжено у порядку, визначеному ухвалою суду від 25.06.2025.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог (а.с. 23-32).

У доповненні до відзиву представник відповідач повідомив про те, що гр. ОСОБА_1 з 05.01.2015 по 02.05.2022 проходив військову службу у військовій частині пп НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), яка знаходиться на повному забезпеченні, у т.ч. і фінансовому, у в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 БрТА). Згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2022 №120 молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, припинено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України і направлено для подальшого проходження військової служби до Національної гвардії України. Тобто, громадянин ОСОБА_1 не звільнений з військової служби. Він вибув для подальшого проходження військової служби до Національної гвардії України, м. Київ. Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі №400/5149/24 чітко розмежував поняття звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу у зв`язку з переведенням. Тож оскільки позивач не був звільнений з військової служби, а вибув для подальшого проходження служби до іншого роду військ, підстави для застосування статті 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні. Відтак вимоги позивача про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України задоволенню не підлягають. Повідомив, що на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №440/2958/24 за позовом громадянина ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 відповідно до довідки №883 від 17.05.2024 про нарахування та виплату індексації була нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на загальну суму 83625,23 грн. Після сплати всіх належних відрахувань (податків та зборів) ОСОБА_1 згідно з розрахунково-платіжною відомістю у червні 2025 року виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на загальну суму 82370,85 грн (а.с. 41-43).

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миргород Полтавської області, як видно з послужного списку, складеного в/ч НОМЕР_5 Національної гвардії України від 25.01.2024 №650 (а.с. 13), з 05.01.2015 по 02.05.2022 проходив військову службу у складі Військової частини пп НОМЕР_6 на різних посадах, що також підтверджує відповідач. Означена військова частина перебуває на повному забезпеченні, в т.ч. і фінансовому, в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2022 №120 молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення охорони в/ч НОМЕР_3 , на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.04.2022 №60-РС, увільнено від займаної посади, припинено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України і направлено для подальшого проходження військової служби до Національної гвардії України. Вважати таким, що справи та посаду здав 02.05.2022. З 02.05.2022 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів утримання, видати атестати, та вважати вибувшим для подальшого проходження служби до Національної гвардії України, м. Київ (а.с. 46).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №440/2958/24 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

10.06.2025 в/ч НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №440/2958/24 виплатила індексацію грошового забезпечення в сумі 82370,85 грн, як це видно з довідки з банківського рахунку (а.с. 14-15) та розрахунково-платіжної відомості на виплату індексації грошового забезпечення по рішенню суду у червні 2025 року (зворот а.с. 47).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо не проведення своєчасного остаточного розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд ще й зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.05.2022 по 19.07.2022 без обмеження строком у 6 місяців, а з 19.07.2022 по 10.06.2025 - в межах строку, визначеного статтею 117 КЗпП України, а також компенсацію втрати частини доходів.

Вирішуючи позов у частині вимог щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.05.2022 по 19.07.2022 без обмеження строком у 6 місяців, а з 19.07.2022 по 10.06.2025 - в межах строку, визначеного статтею 117 КЗпП України, суд виходить з такого.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби врегульовано розділом XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення).

Згідно з пунктом 233 розділу XII Положення (у редакції, чинній на момент видання наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2022 №120), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 242 розділу XII Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

При цьому пунктом 117 Положення, передбачено, що призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260), визначено, що військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

Верховний Суд, зокрема й у справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується передусім порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення), а також порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Однак питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, за затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання врегульовані КЗпП України.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю в спеціальному законодавстві, яке регулює оплату праці військовослужбовців, норм, які встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або за несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, до правовідносин, які виникають під час звільнення з військової служби, допустимим є застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України.

У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/1897/22 підкреслив, що приписи частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.

Межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких уступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.

Верховний Суд наголосив на тому, що ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України Законом №2352-IX.

Відповідно до встановлених обставин справи, на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.05.2022 №120 молодшого сержанта за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення охорони в/ч НОМЕР_1 -Р увільнено від займаної посади, припинено дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, виключено зі списків особового складу Збройних Сил України і направлено для подальшого проходження військової служби до Національної гвардії України (а.с. 46).

У зв`язку з цим слід зазначити, що факт виключення військовослужбовця зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 сам по собі не є підтвердженням завершення ним проходження військової служби як такої. Натомість цей факт свідчить про обставину припинення проходження служби (службових правовідносин) у в/ч НОМЕР_1 у зв`язку з подальшим проходженням служби за іншим місцем, а отже виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня наступного за днем виключення зі списків особового складу.

У цій справі судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не була завершена, оскільки він продовжив виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби у складі Національної гвардії України.

Установлені у справі фактичні обставини не відповідають умовам застосування частини першої статті 117 КЗпП України, оскільки ця норма пов`язує настання відповідальності роботодавця із затримкою проведення остаточного розрахунку саме у зв`язку зі звільненням працівника. У цій справі спірні правовідносини виникли поза межами факту звільнення працівника, а тому відсутній передбачений законом юридичний склад, з яким стаття 117 КЗпП України пов`язує відповідальність. В інакшому випадку застосування зазначеної норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери її дії на випадки, не охоплені її змістом і метою запровадження.

Верховний Суд вже викладав подібну правову позицію у постановах від 26.06.2025 у справі №400/8927/23.

Тож у світлі установлених обставин справи та у системному зв`язку з відповідним правовим регулюванням спірних правовідносин суд формулює висновок по суті проаналізованої частини позовних вимог, відповідно до якого відсутні підстави для виплати відповідачем середнього заробітку позивачу за час затримки розрахунку відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України за період з 02.05.2022 по 19.07.2022 без обмеження строком у 6 місяців та з 19.07.2022 по 10.06.2025.

Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до приписів статті 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Системний аналіз норм, що регулюють окреслені правовідносини, дає суду підстави для формулювання висновку про те, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №440/2958/24 в/ч НОМЕР_1 було здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року, яка лише 10.06.2025 зарахована на банківський рахунок позивача.

Оскільки присуджена сума індексації грошового забезпечення позивачу виплачена несвоєчасно, то відповідач одночасно з її виплатою повинен був нарахувати ще й компенсацію втрати частини доходів за відповідний період, проте таких дій не вчинив.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 10.06.2025, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, тобто по 10.06.2025.

Відповідно позов у цій частині вимог слід задовольнити у спосіб визначений судом, тоді як у цілому позов слід задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як учасник бойових дій, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/8576/25 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 10.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації, тобто по 10.06.2025.

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

СуддяЄ.Б. Супрун