Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №440/12237/24 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/12237/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 засобами системи "Електронний суд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення №115 від 31.05.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення №115 від 31.05.2024, оскільки всі рекламні конструкції, що належать ФОП ОСОБА_1 , встановлені на підставі діючих дозволів, що видані в установленому порядку виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Поряд з цим, дії відповідача при прийнятті рішень про накладення штрафу не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 року провадження у справі за цим позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Вказував що підставою для прийняття спірних рішень послугувало те, що при виконанні повноважень у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про рекламу" Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлено та зафіксовано факт порушення позивачем законодавства, а саме, розміщення зовнішньої реклами на перехресті, поряд з пішохідними переходами, що створює перешкоди видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехрестя, чим порушено абз. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про рекламу» 03.07.1996 р. № 270/96-ВР; порушення п. 11 «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Кременчуцької територіальної громади», затверджених рішенням X сесеії Кременчуцької міської ради VIII скликання від 16.12.2021 року, якими визначено вимоги до зовнішньої реклами, зокрема: відстань між окремо розташованими рекламними засобами площею реклами менше 6 м.кв. не повинна бути меншою 25 метрів; відстань від краю рекламного засобу до проїзної частини дороги (бордюру) повинна бути не меншою 1 метру; заборона розміщення зовнішньої реклами на висоті менше як 1,5 метри від поверхні землі за 15 метрів в напрямку руху та 10 метрів в напрямку зворотного руху до перехресть, виїздів з дворів та пішохідних переходів. Поряд з цим, на звернення відповідача до позивача з вимогою надати необхідні документи, останній разом з поясненнями не надав запрошувані документи.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 23.05.2007, номер запису про державну реєстрацію 2 585 000 0000 010422, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В02 №300598 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі звернення Кременчуцької газети № Вх-2676-24 від 15.04.2024 відповідач при виконані повноважень по контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами звернувся листом № 01-27/07.2/2395 від 23.04.2024 до позивача з вимогою надати в термін до 03 травня 2024 року наступні документи:

- належним чином завірені свідоцтво про державну реєстрацію або витяг з ЄДРПОУ;

- дозвільні документи на спеціальні конструкції, дозволи на розміщення зовнішньої реклами;

- копію викопіювання з плану місця розміщення або ситуаційний план з підтвердженням (погодженням) управлінням містобудування та архітектури, з уповноваженим підрозділом Національної поліції України;

- копію погоджування примірника дозволу на розміщення зовнішньої реклами/ рекламних засобів (вказівників) чи інші документи з підрозділом Національної поліції України – у разі розміщення зовнішньої реклами на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та у межах смуги відведення автомобільних доріг;

- макет замовлення на розміщення зовнішньої реклами з наданням відповідних договорів, актів, рахунків фактур, тощо, документи, які підтверджують вартість рекламних засобів;

- надати інформацію про те, чи є ви замовником даної реклами, чи розповсюджуєте її на замовлення третіх осіб наданням відповідних документів або інформації про замовника рекламних засобів;

- документи, які підтверджують вартість вищезазначеної розповсюдженої реклами виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України;

- письмові пояснення з приводу виявлених порушень та повідомив про передбачену ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність, за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень.

Позивач листом № Вх-3373-24 від 09.05.2024 надав пояснення щодо рекламних конструкцій, що належать йому на праві власності на підставі дозволів, підтверджує факт розповсюдження реклами на замовлення третіх осіб, таким чином не виконав обов`язку надання такої інформації органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів реклами. Позивач зазначає, що на розміщення рекламних засобів йому надано погодження в установленому порядку виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та до пояснень надає копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію свідоцтва платника єдиного податку, копії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та копії з плану місцевості, інших запитуваних документів не надано.

Відносно зовнішньої реклами, що розміщена на рекламних засобах (сітілайт/ сітіскрол) за адресою Полтавська область, місто Кременчук, вул. Тараса Шевченка, на перехресті біля будинку № 15/42 по вул. Соборній посадовою особою було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 97 від 17.05.2024 за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а саме:

- Розміщення зовнішньої реклами на перехресті, поряд з пішохідними переходами, що створює перешкоди видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехрестя, чим порушено абз. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про рекламу» 03.07.1996 р. № 270/96-ВР;

- Порушення п. 11 «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Кременчуцької територіальної громади», затверджених рішенням X сесеії Кременчуцької міської ради VIII скликання від 16.12.2021 року, якими визначено вимоги до зовнішньої реклами, зокрема: відстань між окремо розташованими рекламними засобами площею реклами менше 6 м.кв. не повинна бути меншою 25 метрів; відстань від краю рекламного засобу до проїзної частини дороги (бордюру) повинна бути не меншою 1 метру; заборона розміщення зовнішньої реклами на висоті менше як 1,5 метри від поверхні землі за 15 метрів в напрямку руху та 10 метрів в напрямку зворотного руху до перехресть, виїздів з дворів та пішохідних переходів.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 17.05.2024 № 97 та доданих матеріалів (фото реклами) вирішено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок накладання штрафів за порушення законодавства України про рекламу» від 26.05.2004 № 693 розпочати розгляд справи про порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених Законом України «Про рекламу» вимог щодо змісту реклами та винесено відповідне рішення від 17.05.2024 № 97.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 115 від 31.05.2024 року у розмірі п`ять тисяч вісімдесят три гривні за порушення ч. 2 ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 /надалі Положення №667/, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 Положення №667 передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №160, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

В силу вимог абзацу четвертого підпункту 8 пункту 4 цього Положення Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, а саме: у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): здійснює контроль за дотриманням вимог Законів України Про рекламу та Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення в межах наданих повноважень; здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Згідно з підпунктом 22 пункту 6 цього ж Положення Головне управління має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом.

Статтею 3 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР /надалі - Закон №270/96-ВР/ встановлено, що законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №270/96-ВР:

- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;

- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до споживачів реклами;

- розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Згідно із частинами другою третьої, п`ятою вказаної статті зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

- розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

- освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків;

- фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

- опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі;

- нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

- у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

на пішохідних доріжках та алеях;

у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 26 Закону №270/96-ВР передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.

Частиною першою статті 27 Закону №270/96-ВР встановлено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Дія положень цієї статті не поширюється на порушення, зазначені у статтях 24, 24-1 та 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами (у тому числі користувацького контенту, який визнається рекламою), в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету України, Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, а також крім тих, які віднесено до компетенції Національного банку України, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону №270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина шоста статті 27 Закону №270/96-ВР).

За приписами частини сьомої статті 27 Закону №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною одинадцятою статті 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку) врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2023 №1178) /надалі Порядок №693 (у відповідній редакції)/.

Відповідно до пункту 2 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів..

Згідно з положеннями пунктів 16 та 20 Порядку №693 у разі наявності підстав для накладення штрафу за результатами розгляду справи уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Законом України Про адміністративну процедуру, або у судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області № 115 від 31.05.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на позивача накладено штраф у розмірі 5083,00 грн за порушення частини 2 статті 16 Закону України "Про рекламу".

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме: чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Держпродспоживслужба є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Водночас, питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №826/24133/15, предметом спору у якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 №0005 про накладення штрафу за порушення статті 22 Закону України "Про рекламу", Верховний Суд дійшов такого висновку: спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995№481/95-ВР, "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004№693 (далі - Порядок №693).

Таким чином, Верховний Суд визнав, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення статтею 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V).

Суд вважає цей висновок застосовним до справи, що розглядається за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями.

Відповідно до судової практики Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду застосовує критерії подібності справ і відносин на підставі правових позицій Великої Палати Верховного Суду. У постановах від 22 липня 2020 року у справі № 910/15044/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 910/10225/18 і від 11 серпня 2020 року у справі № 910/13193/19 Касаційний господарський суд у складі у складі Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин і рішень у подібних справах звертається до підходів об`єднаної палати (див. ухвалу від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19) і Великої Палати (див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16; 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Для встановлення подібності справ і відносин касаційні суди, зокрема, звертаються до таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правові відносини у справі, правова позиція якої порівнюється, а також фактичні обставини є подібними. Розходження фактичних обставин у деяких деталях не може впливати на висновок про подібність правовідносин, (постанова від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19).

Велика Палата Верховного Суду зорієнтована на такі критерії, як наявність аналогічних предметів спору, підстав позову, змісту позовних вимог і встановлених фактичних обставин, а також однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що у загальному можна звести до трьох критеріїв: суб`єктного, об`єктного та змістовного.

Згідно з преамбулою Закону України №877-V він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, врегульовані наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом №877-V саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас, Закон №877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону №877-V, є вичерпним.

Суд звертає увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Закон №270/96-ВР не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме, відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Також цей Закон не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.

Суд зазначає, що діяльність відповідача з контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону.

Наведене свідчить про те, що на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу, що здійснюються Держпродспоживслужбою та її територіальними органами, зокрема, відповідачем, поширюється дія Закону № 877-V.

Крім того, суд звертає увагу, що Порядок №693 лише визначає механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб`єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку), однак саму процедуру проведення такого державного контролю не встановлює та відповідно не врегульовує порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю).

У зв`язку з цим, застосування відповідачем у спірних правовідносинах Порядку №693 не виключає обов`язку відповідача дотримуватися при цьому вимог Закону №877-V.

Наведене вище спростовує доводи відповідача про нерозповсюдження норм Закону №877-V на спірні правовідносини, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного законодавства України.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, від 17.01.2023 у справі № 826/9936/17, на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V.

Таким чином, діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону №877-V.

Також суд зазначає, що положеннями частини 1 статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Нормами частини 1 статті 6 Закону №877-V встановлено підстави для здійснення позапланових заходів.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (частина 3 статті 6 Закону №877-V).

На виконання частин 1 та 2 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (частина 6 статті 7 Закону №877-V).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі спірних рішень відбулося всупереч вищенаведеним нормам Закону №877-V, зокрема, за відсутності наказу (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Посадові особи Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області не пред`явили представнику позивача перед початком здійснення заходу посвідчення (направлення), яке повинно містити передбачену законом інформацію, у тому числі підстави для здійснення заходу, та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу. Такий захід проведений за відсутності уповноваженої позивачем особи. За результатами заходу не складено акту з використанням його уніфікованої форми.

Наведені обставини свідчать як про не оформлення контролюючим органом розпорядчих документів на здійснення контролю у цій сфері, так і відсутністю взагалі матеріалів відповідної перевірки.

Невиконання або порушення вимог Закону №877-V при призначені та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю.

Верховний Суд звернув увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Закон України "Про рекламу" не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.

Такі правовідносини врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону № 877-V). Верховний Суд погодився із доводами про те, що діяльність з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже орган Держпродспоживслужби зобов`язаний дотримуватися вимог Закону №877-V.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 липня 2024 року у справі №620/4425/23.

В свою чергу, доводи відповідача, щодо застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених в рішенні Верховного Суду від 07.04.2025 у справі № 280/275/24, суд вважає помилковими, оскільки вони не є релевантними спірним правовідносинам та стосуються контролю за дотриманням законодавства про рекламу алкогольних напоїв.

За змістом постанови від 04.10.2022 у справі №420/1842/21, Верховний Суд вказав, що положення ч. 11 ст. 4 Закону №887-V про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способом, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною 2 статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Це, зокрема, означає, що орган контролю (суб`єкт владних повноважень) повинен довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийняте (вчинене) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтоване, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів контролю, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб`єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.

Натомість, спірне рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на підставі Закону України "Про рекламу", Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, прийняте без дотримання вимог, встановлених Законом №877-V, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області не спростоване під час розгляду цієї справи.

Крім того, згідно з ч.ч. 1-7 ст. 32 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення.

Запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

У запрошенні зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного органу; 2) назва справи, статус та мета, з якою запрошується учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи; 3) дата, час і місце, куди запрошується учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи; 4) контактний номер телефону та адреса електронної пошти адміністративного органу, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) посадової особи адміністративного органу, яка розглядає справу; 5) інші відомості (за потреби).

Відсутність запрошеного належним чином учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, не перешкоджає вчиненню процедурних дій, якщо це не впливає на належний розгляд справи.

Поштове відправлення надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), за бажанням учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, - кур`єром за додаткову плату, на адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідної особи або на іншу адресу, яку особа вказала для офіційного листування з нею.

Якщо час отримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, не зафіксовано, воно вважається отриманим особою на п`ятий день з дня відправлення, крім випадків, якщо є інформація, що запрошення не надійшло або надійшло пізніше. Якщо особа заявляє про неотримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, або про отримання запрошення пізніше ніж на п`ятий день з дня відправлення, на адміністративний орган покладається обов`язок доказування факту і часу отримання запрошення особою.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу.

Як наслідок, рішення, на підставі якого стягується штраф, є таким, що винесене з порушенням процедури, встановленої законом, що є саме по собі достатнім для висновку про його протиправність без надання правової оцінки по суті виявленого порушення.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду про протиправність винесення та необхідність скасування спірного рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул.Воскресенський узвіз, б.7, м.Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 40358617) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 115 від 31.05.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у сумі 5083,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.Б. Головко