Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/2917/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 27.10.2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.10.2025 р. про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надати довідку про відстрочку, передбачену Додатком 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 або повідомлення про відмову у наданні відстрочки передбачене Додатком 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 із зазначенням причин такої відмови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Заяву від 27.10.2025 р. подав за допомогою засобів поштового зв`язку АТ "Укрпошта". Позивач просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. За трекінгом відстеження заяву разом з додатками відповідач отримав 06.11.2025 р., однак станом на момент звернення до суду жодної відповіді надано так і не було.

Ухвалою від 09.02.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

18.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач звернувся із заявою щодо надання відстрочки, однак не подав її у встановленому Порядком № 560 порядку. На думку відповідача, законодавством передбачено особисте подання військовозобов`язаним заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку. Відповідач також посилається на те, що позивач на час розгляду справи вже призваний на військову службу під час мобілізації. З огляду на наведене, вважає, що ним не допущено протиправної бездіяльності чи інших протиправних дій, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 27.10.2025 р. звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є особою, яка на підставі абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

В додатки до заяви надав:

- копію паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 ;

- копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ;

- копію довідки від 07.02.2023 № 5106-7001708116 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

- копію паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 ;

- копію картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 ;

- копію довідки від 07.02.2023 № 5106-7001708113 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ;

- довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 серія 12 ААГ № 490938;

- копію паспорту ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 ;

- копію картки платника податків ОСОБА_3 ;

- копію довідки до акта огляду МСЕК Дерена І.Л. серія 10 ААА № 994946;

- заяву ОСОБА_2 про вибір із числа родичів 1-2 ступенів споріднення для долгляду/утримання - її сина ОСОБА_1 .

Заяву направлено засобами поштового зв`язку, відповіді про розгляд заяви не надано.

Однак, в додатки до відзиву відповідач надав копію відповіді від 07.12.2025 р. за вих.№14046, в якій зазначено, що подана заява (направлена засобами поштового зв`язку), не підлягає задоволенню оскільки постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 (зі змінами від 24.10.2025 р.) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, де визначено порядок оформлення відстрочок. Пунктом 58 Порядку визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Враховуючи, ІНФОРМАЦІЯ_6 немає правових підстав в задоволені заяви. Для вирішення порушеного питання запропоновано звернутись до центру надання адміністративних послуг.

26.12.2025 р. представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати відповідь (рішення про надання відстрочки) на заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на підставі абз.13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Вищевказаних запит вручено відповідачем, відповідь на запит в матеріалах справи відсутня.

Також в матеріалах справи міститься:

- довідка ВПО № 5106-7001708116 від 07.02.2023 р., за якою ОСОБА_1 є ВПО і проживає в АДРЕСА_1 ;

- довідка МСЕК серії 12 ААГ № 490938 від 24.04.2023 р., за якою ОСОБА_2 має II групу інвалідності безтерміново;

- довідка ВПО № 5106-7001708113 від 07.02.2023 р., за якою ОСОБА_2 є ВПО і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- довідка МСЕК серії 10 ААА № 994946 від 25.03.2013 р., за якою ОСОБА_3 має III групу інвалідності безстроково;

- заява ОСОБА_2 за Додатком 15 від 27.10.2025 р. про вибір сина ОСОБА_1 для догляду.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" особи з іншого військкомату або без прив`язки, з якого вбачається, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 07.02.2026 р. р.; 08.02.2026 р. його знято з військового обліку на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 5 статті 37 у зв`язку з мобілізацією, оскільки призваний чи прийнятий на військову службу. Відомості внесено до картотеки знятих з військового обліку, підкатегорія - призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, ВВНЗ та ВНП ЗВО. Вид обліку - рядовий, сержантський і старшинський склад запасу. Зазначено, що придатний. Порушником військового обліку не є.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви по суті про надання відстрочки під час мобілізації протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно із ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій, повноваження і обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до ч.8 ст.23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 10 статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Механізм надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначено Порядком № 560, відповідно до якого питання надання відстрочки розглядаються комісіями при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки на підставі заяви військовозобов`язаного та документів, що підтверджують право на відстрочку, перелік яких визначено додатком 5 до Порядку № 560 "Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"".

Згідно з пунктом 13 додатка 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII подаються: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

При цьому, згідно з пунктом 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (пункт 58 Порядку №560).

Комісія вивчає отриману заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (пункт 60 Порядку №560).

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

З наведених положень Порядку № 560 вбачається, що надання відстрочки від призову під час мобілізації здійснюється виключно за результатами розгляду заяви військовозобов`язаного спеціально утвореною комісією при районному (міському) ТЦК та СП, яка перевіряє наявність законних підстав, оцінює подані докази та ухвалює мотивоване рішення про надання або відмову в наданні відстрочки, що оформлюється протоколом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наголошує на наявності у нього права на відстрочку передбаченого п.13 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ.

Згідно наданих відповідачем доказів, за результатами розгляду заяви позивача від 27.10.2025 р. про надання відстрочки, повідомленням від 07.12.2025 р. за вих.№14046 позивачу відмовлено у наданні відстрочки., запропоновано звернутися до центру надання адміністративних послуг.

Також під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" позивач перебував на військовому обліку в 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_7 з 07.02.2026 р.; 08.02.2026 р. його знято з військового обліку на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 5 статті 37 у зв`язку з мобілізацією, оскільки призваний чи прийнятий на військову службу. Порушником військового обліку не є.

Таким чином, на час розгляду справи позивач проходить військову службу, не перебуває на військовому обліку у зв`язку з призовом та має статус військовослужбовця.

Суд вбачає зазначити, що відповідно до ч.1 ст.39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Отже, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23.02.2022 р. № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Відповідно до пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу в резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Разом з тим, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та право на звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця є різними за своїм змістом, підставами виникнення та порядком реалізації правовими категоріями.

Право на відстрочку виникає та реалізується до моменту призову особи на військову службу та регулюється, зокрема, ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Натомість після набуття особою статусу військовослужбовця припинення проходження військової служби здійснюється виключно з підстав та в порядку, встановлених ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що підставою звернення до суду стала бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Однак, відповідно до наданої копії відповіді від 07.12.2025 р. за вих.№14046, відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви про надання відстрочки від призову.

Також під час розгляду справи, судом встановлено, що з 08.02.2026 р. позивача знято з військового обліку на підставі абзацу 3 пункту 2 частини 5 статті 37 у зв`язку з мобілізацією, оскільки призваний чи прийнятий на військову службу.

Суд також враховує, що на момент мобілізації позивача був відсутній будь-який документ (не було рішення комісії про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, довідки із зазначенням строку відстрочки за формою, встановленою Порядком № 560) щодо надання та оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Слід зазначити, що право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване ст.23 Закону № 3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов. Водночас право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки), і реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 280/6033/22.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 р. у справі № 160/2592/23, в якій суд касаційної інстанції наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. З моменту призову та зарахування до списків особового складу військової частини особа втрачає статус військовозобов`язаного та набуває статусу військовослужбовця.

Цей висновок був розвинутий Верховним Судом у постанові від 14.05.2026 р. у справі № 620/183/23, в якій зазначено, що право на відстрочку від призову та право на звільнення з військової служби є різними правовими категоріями, що виникають на різних стадіях правовідносин і регулюються різними нормами законодавства: право на відстрочку існує до моменту призову, тоді як після зарахування до списків особового складу військової частини особа набуває статусу військовослужбовця, і спірні правовідносини переходять зі сфери мобілізації у сферу проходження військової служби, яка регулюється спеціальним законодавством (стаття 26 Закону № 2232-XII), при цьому закон не передбачає такої підстави для звільнення, як протиправність призову, а сам факт можливого порушення процедури призову не є автоматичною підставою для звільнення зі служби.

Отже, позивач після призову на військову службу набув нового статусу, а саме військовослужбовця, військовий облік якого здійснюється командуванням військової частини, а тому правовідносини між позивачем і відповідачем щодо його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного припинилися. Відповідно, спір у цій частині вичерпано.

При цьому суд враховує, що предметом заявлених позовних вимог є саме зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Однак на момент розгляду справи позивач уже був призваний на військову службу та набув статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим він перестав бути суб`єктом правовідносин щодо призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, після призову позивача на військову службу правовідносини, у межах яких могла бути реалізована відстрочка від призову, припинилися. Надання особі відстрочки від призову після її призову та набуття нею статусу військовослужбовця не відповідає правовій природі такого інституту, оскільки відстрочка є способом тимчасового звільнення військовозобов`язаного саме від призову, а не підставою для припинення вже розпочатої військової служби.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 р. у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко