Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/30352/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30352/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діяла адвокат Міхальова Юлія Олександрівна, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач 3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому, з урахуванням позовної заяви, поданої на виконання ухвали суду від 10.09.2025, просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 21.08.2025 за № 55 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних сил України за загальною мобілізацією» про призов на військову службу в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2025 № 246 в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 ;

визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період раніше наданої (оформленої) до 9 травня 2025 року на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному ОСОБА_1 відповідно до абзацу 11 пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про зміну дати закінчення дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період раніше наданої (оформленої) до 9 травня 2025 року на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному ОСОБА_1 відповідно до абзацу 11 пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його мати є особою з інвалідністю II групи, інвалідність якій установлено безстроково, а інші особи, які зобов`язані її утримувати, відсутні. Починаючи з липня 2024 року позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявами про оформлення відстрочки, а 21.03.2025 особисто подав заяву з підтвердними документами, за результатами розгляду якої йому надано відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 09.05.2025.

Позивач зазначає, що з 09.05.2025 строк проведення загальної мобілізації було продовжено, а згідно з абзацом одинадцятим пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (у редакції, чинній з 09.05.2025), відстрочка, надана відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов`язаним документів шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки. Попри відсутність змін у підставах для відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_4 такої інформації до реєстру не вніс, а заяви позивача від 14.05.2025 та від 15.08.2025 про продовження раніше наданої відстрочки, направлені поштою, залишив без розгляду. Спроби позивача записатися через електронну чергу на особистий прийом для подання документів результату не дали.

20.08.2025 позивача було зупинено працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 , посадовим особам якого позивач повідомив про наявність у нього права на відстрочку та про подані до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяви. Однак наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до в/ч НОМЕР_1 , а наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 246 його зараховано до списків особового складу військової частини. На думку позивача, його призов відбувся з порушенням права на відстрочку, а накази, прийняті в подальшому військовою частиною, є похідними від протиправного наказу про призов.

Вважаючи вказані рішення та бездіяльність відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.09.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 10.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

15.09.2025 представником позивача подано заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою, оформленою на виконання ухвали суду від 10.09.2025, та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 25.09.2025 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_8 належним чином засвідчені копії наказу про призов позивача на військову службу та усіх наявних документів, на підставі яких його прийнято, а у в/ч НОМЕР_1 – належним чином засвідчені копії наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2025 № 246 в частині, що стосується позивача, та усіх наявних документів, на підставі яких його прийнято, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

01.10.2025 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивача призвано на військову службу під час мобілізації наказом від 21.08.2025 № 998 та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 . Відповідач 1 зазначає, що за змістом пункту 58 Порядку № 560 військовозобов`язаний повинен особисто подати на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про надання відстрочки, а формулювання «особисто подають» виключає можливість заміни особистого подання документів їх направленням поштою чи іншими засобами зв`язку. Оскільки звернення позивача відбулося у не передбачений Порядком № 560 спосіб, у відповідача не виникло обов`язку розглянути таке звернення за процедурою надання відстрочки, а тому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 не вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності. До відзиву додано витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 № 998, довідку військово-лікарської комісії від 21.08.2025 № 8/7718 та облікову картку до військового квитка позивача.

13.10.2025 до суду надійшов відзив відповідача 3 на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначаючи, що позивач 21.03.2025 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і комісією йому було надано відстрочку строком до 09.05.2025. Щодо продовження строку відстрочки після 09.05.2025 позивач до ІНФОРМАЦІЯ_7 та до голови комісії не звертався, доказів такого звернення суду не надав. Відповідач 3 вважає, що оскільки відстрочка була надана позивачу «до» 09.05.2025, то позивач втратив право на відстрочку із закінченням 08.05.2025, тобто до набрання чинності змінами до пункту 60 Порядку № 560, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519. Крім того, на думку відповідача 3, внесені зміни не означають, що військовозобов`язаний не повинен звертатися із заявою про продовження строку дії відстрочки в установленому порядку, оскільки абзац одинадцятий пункту 60 Порядку № 560 не передбачає автоматичного продовження відстрочки. Відзив містить клопотання про поновлення строку на його подання.

Ухвалою суду від 20.10.2025 клопотання ІНФОРМАЦІЯ_7 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву повернуто без розгляду, оскільки відзив подано в межах строку, встановленого ухвалою суду від 25.09.2025.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав, правом на подання відзиву не скористався. Витребуваних ухвалою суду від 25.09.2025 доказів в/ч НОМЕР_1 до суду не надала.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 24.09.2012 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи (загальне захворювання), що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 2-18АД № 133628 від 28.11.1995 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , в якому строк дії зазначено «довічно». Шлюб між батьками позивача розірвано 24.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .

21.03.2025 позивач особисто звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісією з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу надано відстрочку строком до 09.05.2025, що визнається відповідачем 3 та підтверджується військово-обліковим документом позивача в електронній формі, сформованим 28.03.2025, згідно з яким позивачу надано відстрочку до 09.05.2025, тип відстрочки – «п.13 ч.1 ст.23».

15.05.2025 позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 цінним листом заяву від 14.05.2025 про продовження раніше наданої відстрочки на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля поштового відділення від 15.05.2025.

Згідно з військово-обліковим документом позивача в електронній формі, сформованим 17.06.2025, у графі «Відстрочка до» інформація відсутня.

Позивачем також складено заяву від 15.08.2025 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій він повідомив, що обставини, через які йому було надано відстрочку, не змінилися, а всі необхідні документи були подані раніше, та просив продовжити раніше надану відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.

Доказів розгляду заяв позивача від 14.05.2025 та від 15.08.2025, ухвалення за ними комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 будь-якого рішення, а також доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки позивача відповідач 3 до суду не надав.

20.08.2025 позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується обліковою карткою до військового квитка позивача.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.08.2025 № 8/7718 позивача визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.08.2025 № 998 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача відповідно до поіменного списку № 8301 від 21.08.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказано відправити до військової частини НОМЕР_1 .

21.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу видано військовий квиток серії НОМЕР_5 . Відповідно до запису у розділі «Проходження військової служби» військового квитка позивача наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 246 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію, строк проведення якої неодноразово продовжувався указами Президента України, затвердженими відповідними законами України.

Зокрема, Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-IX, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 9 травня 2025 року на 90 діб, а Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4525-IX, – з 7 серпня 2025 року на 90 діб.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Частинами сьомою та восьмою статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці – особи, які проходять військову службу, військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, резервісти.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII. Зокрема, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі – Положення № 154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Процедуру проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, а також документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктами 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки утворюються комісії, головою яких є керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пунктом 58-1 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таких осіб, а районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку такого військовозобов`язаного під час прийняття рішення про надання відстрочки перевіряє перебування військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки та наявність інших осіб з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 (в редакції, чинній з 09.05.2025) комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (абзац дев`ятий пункту 60 Порядку № 560).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку (абзац десятий пункту 60 Порядку № 560).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки (абзац одинадцятий пункту 60 Порядку № 560, доповнений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519).

До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519, тобто станом на 08.05.2025, абзац десятий пункту 60 Порядку № 560 (в редакції від 04.03.2025) передбачав, що у разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Згідно з пунктом 81 Порядку № 560 призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов.

Відповідно до пункту 82 Порядку № 560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Пунктом 97 Порядку № 560 передбачено, що на склад військової (зведеної військової) команди районним, міським (обласним) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) у трьох примірниках. Старший військової (зведеної військової) команди отримує перший та другий примірники поіменного списку, військово-облікові документи, обліково-послужні картки, особові справи, довідки з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я на кожного резервіста та військовозобов`язаного та приймає особовий склад військової команди у своє підпорядкування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо предмета оскарження у частині вимоги до відповідача 1, суд зазначає таке.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 про призов його на військову службу, зазначаючи номер наказу «№ 55 (з основної діяльності)». Водночас, як вбачається з матеріалів справи, копії наказу про призов у позивача не було, у зв`язку з чим позивачем заявлено клопотання про його витребування, а номер « 55» позивачем зазначено за записом у військовому квитку, який стосується присвоєння йому військового звання. На виконання ухвали суду від 25.09.2025 відповідач 1 надав витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 № 998 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», яким позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до в/ч НОМЕР_1 , і у відзиві прямо зазначив, що призов позивача оформлено саме цим наказом. Будь-якого іншого наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про призов позивача від 21.08.2025 відповідач 1 не надав та на його існування не посилається.

Отже, предметом спору у цій частині, з огляду на зміст позовної вимоги, її обґрунтування та встановлені судом обставини, є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, яким є наказ від 21.08.2025 № 998. Зазначення позивачем іншого номера оскаржуваного наказу за відсутності в нього копії цього акта не змінює предмета спору, а тому суд, з метою ефективного захисту прав позивача та з урахуванням частини другої статті 9 КАС України, надає оцінку саме наказу від 21.08.2025 № 998 в частині, що стосується позивача.

Щодо права позивача на відстрочку та його продовження, суд зазначає таке.

Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що позивачу як військовозобов`язаному, мати якого є особою з інвалідністю II групи, за результатами розгляду його особисто поданої 21.03.2025 заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII строком до 09.05.2025.

Тобто законність підстав для надання позивачу відстрочки була перевірена та підтверджена уповноваженим органом у встановленому пунктами 57-58-1 Порядку № 560 порядку, а сама відстрочка надана позивачу на строк проведення мобілізації, встановлений чинним на той час указом Президента України.

Інвалідність матері позивача встановлено безстроково, а відповідачами не наведено жодних обставин, з якими закон пов`язує втрату позивачем законних підстав для відстрочки, та не надано доказів настання таких обставин.

Указом Президента України від 15.04.2025 № 236/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4357-IX, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 09.05.2025 на 90 діб, а Указом Президента України від 14.07.2025 № 479/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4525-IX, – з 07.08.2025 на 90 діб.

Аналіз абзаців десятого та одинадцятого пункту 60 Порядку № 560 свідчить про те, що відстрочка надається на строк проведення мобілізації і у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується за наявності у військовозобов`язаного законних підстав. При цьому з 09.05.2025 обов`язок щодо продовження відстрочки, наданої відповідно до пунктів 57-58-1 Порядку № 560, прямо покладено на районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який має здійснити його без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, відповідно до раніше поданих ним документів, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.

Доводи відповідача 3 про те, що позивач втратив право на відстрочку із закінченням 08.05.2025, тобто до набрання чинності змінами до пункту 60 Порядку № 560, суд відхиляє, оскільки строк відстрочки позивача визначався строком проведення мобілізації, а рішення про продовження строку проведення мобілізації з 09.05.2025 було прийняте та затверджене Верховною Радою України ще до закінчення строку наданої позивачу відстрочки. Крім того, станом на 08.05.2025 абзац десятий пункту 60 Порядку № 560 (в редакції від 04.03.2025) прямо передбачав автоматичне продовження відстрочки у разі продовження строку проведення мобілізації, а з 09.05.2025 обов`язок продовжити таку відстрочку без повторного надання документів покладено на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Відтак, за жодної з редакцій пункту 60 Порядку № 560, чинних у спірний період, сам лише факт закінчення попереднього строку проведення мобілізації не мав наслідком втрату військовозобов`язаним відстрочки за умови збереження законних підстав для неї. Посилання відповідача 3 на тлумачення прийменника «до» та на положення Цивільного кодексу України щодо обчислення строків цього висновку не спростовують, оскільки предметом спору є не обчислення строку цивільно-правового зобов`язання, а продовження відстрочки, правове регулювання якого здійснюється спеціальними нормами Порядку № 560.

Також суд не погоджується з доводами відповідача 3 про те, що позивач із заявою про продовження відстрочки після 09.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 не звертався, оскільки ці доводи спростовуються описом вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 15.05.2025, згідно з яким позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву від 14.05.2025 про продовження раніше наданої відстрочки з додатком – військово-обліковим документом від 28.03.2025. До того ж, за змістом абзацу одинадцятого пункту 60 Порядку № 560 продовження відстрочки, наданої відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, не залежить від подання військовозобов`язаним повторної заяви та документів, а є обов`язком районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки, наданої позивачу відповідно до пунктів 57-58-1 Порядку № 560, у разі продовження строку проведення мобілізації віднесено до обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_7 як районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за яким позивач перебував на військовому обліку та яким йому було надано відстрочку. Такі дії не потребували від позивача повторного подання документів, були реально можливими для вчинення, однак відповідачем 3 вчинені не були, що підтверджується військово-обліковим документом позивача в електронній формі від 17.06.2025, в якому інформація про відстрочку відсутня.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 3 не довів правомірності своєї бездіяльності, не навів обставин, за яких позивач втратив законні підстави для відстрочки, та не надав доказів вчинення дій, передбачених абзацом одинадцятим пункту 60 Порядку № 560.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки, наданої позивачу до 09.05.2025 на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про зміну дати закінчення дії відстрочки, раніше наданої позивачу, з огляду на таке.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації за своєю правовою природою стосується військовозобов`язаних і полягає у тимчасовому звільненні їх від призову. Право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, при цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця (постанова Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22).

Як встановлено судом, з дня відправлення до в/ч НОМЕР_1 позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII набув статусу військовослужбовця, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.08.2025 № 246 його зараховано до списків особового складу військової частини, і, як зазначено нижче, підстави для скасування цього наказу та виключення позивача зі списків особового складу військової частини у межах цієї справи відсутні. За таких обставин внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про продовження відстрочки особі, яка проходить військову службу, не призведе до відновлення її прав, а сама по собі вимога втрачає мету.

Належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача у правовідносинах з відповідачем 3 є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки, яка у поєднанні зі скасуванням наказу про призов фіксує порушення права позивача на відстрочку. Відновлення ж становища позивача як військовослужбовця можливе в порядку звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Щодо наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 № 998 в частині призову позивача, суд зазначає таке.

За змістом пункту 6 Порядку № 560 перевірка підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є складовою процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, а за приписами пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за наявності умов, визначених цією нормою, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Як встановлено судом, станом на 21.08.2025 позивач мав законні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, які були перевірені та підтверджені комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 , а надана йому відстрочка в силу абзацу десятого пункту 60 Порядку № 560 підлягала продовженню у зв`язку з продовженням строку проведення мобілізації з 09.05.2025 та з 07.08.2025. Відсутність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про продовження відстрочки є наслідком протиправної бездіяльності відповідача 3, а не результатом втрати позивачем законних підстав для відстрочки, і не може бути покладена на позивача.

Крім того, заява позивача від 14.05.2025 про продовження раніше наданої відстрочки, направлена до ІНФОРМАЦІЯ_7 , станом на 21.08.2025 розглянута не була і рішення комісії за нею не ухвалювалося. За приписами абзацу дев`ятого пункту 60 Порядку № 560 до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Доводи відповідача 1 про те, що звернення позивача з приводу відстрочки відбулося у не передбачений Порядком № 560 спосіб, оскільки заява має подаватися особисто, суд відхиляє, оскільки вимога пункту 58 Порядку № 560 щодо особистого подання заяви стосується первинного оформлення відстрочки. Відстрочку позивачу було надано саме за результатами розгляду його особисто поданої 21.03.2025 заяви, а продовження такої відстрочки відповідно до абзацу одинадцятого пункту 60 Порядку № 560 здійснюється без повторного надання військовозобов`язаним документів.

Отже, станом на 21.08.2025 позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а відповідач 1, здійснюючи призов позивача, не перевірив належним чином підстав щодо надання йому відстрочки, як того вимагає пункт 6 Порядку № 560. Відповідач 1 не довів правомірності свого рішення у цій частині, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.

Аналогічних висновків щодо протиправності наказу про призов військовозобов`язаного, який на момент призову мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 23.10.2025 у справі № 420/13798/25 та від 17.04.2026 у справі № 420/14705/25.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20.10.2011, пункти 70, 71) Європейський суд з прав людини наголосив на особливій важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 № 998 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його до в/ч НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог до в/ч НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.08.2025 № 246 в частині зарахування його на військову службу за призовом у воєнний час, а також зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби. Протиправність наказу військової частини позивач обґрунтовує виключно його похідним характером від наказу про призов, жодних самостійних порушень з боку в/ч НОМЕР_1 при прийнятті цього наказу позивач не наводить.

Водночас, правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється на момент його прийняття. Зарахування особового складу військової команди до списків військової частини здійснюється командиром військової частини на підставі наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов і поіменного списку військової команди, оформленого цим центром відповідно до пункту 97 Порядку № 560, а повноважень перевіряти правомірність призову військовозобов`язаного, здійсненого територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, чи скасовувати такий призов командир військової частини не має.

На момент прийняття командиром в/ч НОМЕР_1 наказу від 22.08.2025 № 246 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.08.2025 № 998 про призов позивача на військову службу під час мобілізації був чинним, у встановленому порядку не скасованим та не визнаним протиправним, а отже створював правові наслідки, у тому числі для в/ч НОМЕР_1 . За таких обставин у командира в/ч НОМЕР_1 були наявні підстави для зарахування позивача, який прибув до військової частини у складі військової команди, до списків особового складу військової частини, а тому оскаржуваний наказ в/ч НОМЕР_1 на момент його прийняття відповідав вимогам законодавства.

Крім того, з дня відправлення до військової частини позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII набув статусу військовослужбовця, а закінчення проходження ним військової служби пов`язується законом з виключенням зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.

Тобто підстави та порядок звільнення військовослужбовця з військової служби визначені іншим законом – Законом № 2232-XII, стаття 26 якого містить вичерпний перелік таких підстав. Скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов особи на військову службу до таких підстав віднесено не було. Водночас частина дванадцята статті 26 Закону № 2232-XII передбачає звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, зокрема у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за наявності умов, визначених цією нормою, що реалізується військовослужбовцем у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби. Доказів звернення позивача до командування в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з цієї підстави до суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 виснував, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, такий спосіб захисту втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Підстави для звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка містить виключний перелік таких підстав.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.04.2026 у справі № 420/14705/25 погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов особи, яка мала відстрочку, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до військових частин щодо скасування наказів про зарахування до списків особового складу та зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу, зазначивши, що ухвалення судом рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини внаслідок скасування наказу про призов буде втручанням у дискреційні повноваження командира військової частини.

З огляду на викладене, позовні вимоги до в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 22.08.2025 № 246 та зобов`язання виключити позивача із списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то у позовній заяві наведено лише їх орієнтовний розмір – 40 000,00 грн, однак доказів фактичного понесення позивачем таких витрат (договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, документів про оплату) до суду не надано, а тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) від 21.08.2025 № 998 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення його до Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, раніше наданої (оформленої) до 9 травня 2025 року на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 ), відповідно до абзацу одинадцятого пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний