Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/19273/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19273/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови у звільненні, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у відповіді на рапорт позивача від 22.04.2026 року про звільнення з військової служби, зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 22.04.2026 року про звільнення з військової служби та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що він звернувся до відповідача з рапортами про звільнення за сімейними обставинами, однак відповідач безпідставно відмовив позивачу у звільненні з власним трактуванням медичної документації, а також не прийнявши до уваги обставини не можливості догляду за братом позивача іншими членами сім`ї.

Відзив обґрунтований відповідачем тим, що підстави для звільнення позивача за сімейними обставинами відсутні, оскільки потреба у постійному сторонньому догляді за братом позивача мала бути відображена в довідці до акту огляду МСЕК щодо нього, а не в окремому висновку ЛКК. Крім того, висновок ЛКК передбачає догляд вдома, а не постійний догляд, тобто, позивачем не надані докази необхідності здійснення постійного догляду за братом. Щодо не можливості догляду за братом позивача його бабусею, наданий позивачем доказ не є належним.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача, заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач 22.04.2026 року подав рапорт про звільнення з військової служби в зв`язку із сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснювати постійних догляд за рідним братом – ОСОБА_2 .

До рапорту позивачем були долучені документи, які, на його думку, підтверджують право на звільнення з військової служби, зокрема, підтвердження родинних зв`язків з братом, відсутність батьків, інвалідність брата, потребу брата у постійному сторонньому догляді, стан здоров`я інших родичів.

Однак, за результатами розгляду рапорту позивача відповідачем надана відповідь від 25.05.2026 року №08/56828/26-Вн про відсутність правових підстав для звільнення позивача з військової служби, оскільки за довідкою до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 не визначена потреба у постійному сторонньому догляді, а наданий висновок ЛКК не є належним і допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду. Крім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів неможливості догляду за братом позивача родичами другого ступеня споріднення.

Позивач не погодився з правомірністю відмови йому у звільненні з військової служби за сімейними обставинами, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану таких підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач пов`язує своє бажання звільнитися з військової служби необхідністю догляду за своїм рідним братом – ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до п. 279, 288 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

У разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рапорт позивача розглянутий та за результатами його розгляду позивачу надана відповідь з обґрунтуванням підстав відмови у звільненні з військової служби.

Суд вважає підстави відмови, викладені у відповіді на рапорт, обґрунтованими, а відмову у звільненні позивача з військової служби правомірною, з огляду на наступне.

Зі змісту абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд, зокрема, за братом, який є особою з інвалідністю II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; або інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому, інвалідність брата позивача та необхідність постійного догляду за ним має бути підтверджена належним чином документально.

З матеріалів справи вбачається, що брат позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №878970.

На підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 позивачем наданий Висновок ЛКК №260 (форма №080-2/о) від 16.10.2025 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, відповідно до якого брат позивача потребує догляду вдома. Крім того, позивачем надана довідка ЛКК КП «Саратська ЦЛ» №261 від 16.10.2025 року, відповідно до якої брат позивача потребує постійного стороннього догляду.

Однак суд критично ставиться до зазначених доказів щодо необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , з огляду на наступне.

Станом на 16.10.2025 року наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» була затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з п. 2, 5, 8 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до «Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Крім того, відповідно до положень «Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 року №667, висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю. Висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою №025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974.

Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю IІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 року №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК.

Слід зазначити, що терміни «постійний догляд» і «догляд вдома» не є тотожними, а тому саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для підстави звільнення з військової служби.

Позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляду вдома.

При цьому, відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.

Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в рішення від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23.

З огляду на відсутність у висновку ЛКК №260 від 16.10.2025 року інформації про необхідність постійного догляду, суд не вбачає підстав для прийняття цього висновку як належного доказу необхідності здійснення постійного догляду за братом позивача.

Щодо наданої позивачем довідки №261 ЛКК КП «Саратська ЦЛ» від 16.10.2025 року, суд звертає увагу, що надання такої довідки не передбачено вимогами законодавства, необхідність постійного стороннього догляду має підтверджуватися висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд звертає увагу, що позивач має підтвердити також ту обставину, що у брата позивача відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення брата позивача самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З наявних в справі доказів вбачається, що ОСОБА_2 має члена сім`ї другого ступеня споріднення – бабусю – ОСОБА_3 .

Позивачем надано до суду докази, які свідчать, що ОСОБА_3 є особою похилого віку (1950 рік народження) та за стоном здоров`я неспроможна проводити догляд за онуком, що підтверджується довідкою №88 ЛКК КП «Саратський ЦПМСД» від 06.03.2026 року, однак слід зазначити, що цей доказ є неналежним для підтвердження того, що ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду та не може здійснювати догляд за онуком, оскільки такі обставини мають бути підтверджені відповідним Висновком ЛКК, а не довідкою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тобто, позивач має довести відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або неможливість здійснювати ними догляд за братом позивача, однак таких документів, оформлених у відповідності до вимог законодавства позивач не надав.

Оскільки позивач не довів, що в спірних правовідносинах випадок позивача відповідає умовам положень абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, діяв правомірно та у відповідності до вимог законодавства, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у суду не має.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у відповіді на рапорт позивача від 22.04.2026 року про звільнення з військової служби, зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 22.04.2026 року про звільнення з військової служби та прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА

.