Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/17349/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17349/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача, визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача та відправки його до Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу частини.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачам строк для подання до суду відзивів на цю заяву, позивачу - відповіді на відзиви.

Ухвалою від 12.06.2026 року суд відмовив позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, незважаючи на наявність у нього права на відстрочку, яку він оформити не встиг, однак позивач повідомляв відповідача про наявність документів, які підтверджують його право на відстрочку. Крім того, позивач зазначає, що визначення його придатним до військової служби військово-лікарською комісією здійснено з порушенням законодавства без належного дослідження стану здоров`я. Таким чином, наказ про призов позивача на військову службу має бути скасований судом та позивач має бути виключений зі списків військової частини.

З відзиву Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки ним не порушувалися права позивача, він діяв виключно в межах законодавства та на підставі належними чином оформлених ІНФОРМАЦІЯ_2 документів, а також документів військово-лікарської комісії.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_1 до 01.05.2026 року був військовозобов`язаним та перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що 01.05.2026 року він був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до ТЦК та СП. За розпорядження начальника ТЦК та СП позивач був направлений на військово-лікарську комісію, за результатами якої 01.05.2026 року він визнаний придатним до військової служби. В той же день наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2218-МГ від 01.05.2026 року позивач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач не погоджується з правомірністю його призиву на військову службу, оскільки має право на відстрочку з підстав необхідності догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду і про ці обставини позивач повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ця інформація безпідставно проігнорована відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що не погоджується з правомірністю висновку військово-лікарської комісії про придатність його до військової служби, оскільки стан здоров`я позивача належним чином не досліджений.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить визнати протиправними дії ТЦК та СП щодо призову його на військову службу, визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК та СП про його призив, а також зобов`язати військову частину виключити його зі списків особового складу частини.

Суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Дійсно, відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Позивач надав до суду докази, які свідчать, що його мати – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, загальне захворювання, довічно з 11.06.2024 року (Довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №747813). Згідно висновку ЛКК №151 від 30.04.2026 року про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, мати позивача потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 30.04.2026 року вона із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення обирає позивача для догляду за собою.

Відповідно до п. 1, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.

Відповідно до положень п. 56, 57, 58, 58-1, 60 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у п. 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з цим, позивачем не надано до суду жодного доказу, який би свідчив, що він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з належним чином оформленою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у відповідності до положень «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 з наданням всіх необхідних документів.

Крім документів щодо наявності у матері позивача інвалідності І групи та необхідності стороннього догляду за нею позивач мав надати відповідну заяву із зазначенням всіх невійськовозобов`язаних осіб, або зазначити про їх відсутність з метою перевірки можливості інших членів сім`ї доглядати за ОСОБА_2 .

Позивач зазначає в позові, що не встиг подати документи про відстрочку і саме на шляху до ЦНАП він був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до ТЦК та СП для проходження комісії та призову на військову службу.

Однак, ці обставини не спростовують відсутність на час призову на військову службу у позивача діючої відстрочки та не підтверджують звернення до відповідача з відповідною заявою для оформлення відстрочки у відповідності до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

За відсутності належним чином оформленої відстрочки за результатами розгляду звернення позивача комісією ТЦК та СП, у відповідача не було підстав для прийняття цих обставин до уваги та не вчинення дій з призову позивача на військову службу, який на той час був військовозобов`язаним та не мав відстрочки від призову на військову службу.

Так само, суд не приймає до уваги твердження позивача, що його незаконно було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивача до 01.05.2026 року був військовозобов`язаним та не мав належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому він міг бути доставлений до ТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії та призову на військову службу.

Щодо посилання позивача на неналежне проходження військово-лікарської комісії, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п. 2, 72-73, 78-79 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_3 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Центральна військово-лікарська комісія Міноборони та її територіальні підрозділи організовують та здійснюють контроль за роботою військово-лікарських комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, розглядають скарги громадян щодо рішень військово-лікарських комісій.

Відповідно до п. 1.2, 2.1, 2.2-2.5, 2.8 розділу І «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, зокрема, військовозобов`язаних. Військово-лікарська експертиза – це, зокрема, медичний огляд військовозобов`язаних, визначення ступеня придатності до військової служби.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

До штатних ВЛК належать Центральна військово-лікарська комісія та ВЛК регіону.

На ЦВЛК та ВЛК регіону покладається, в тому числі, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ЦВЛК має право, в тому числі, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

До позаштатних постійно діючих ВЛК належить, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Відповідно до п. 3 Розділу І (Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК) «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК. Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

За результатами медичного огляду позивача військово-лікарською комісією, він 01.05.2026 року визнаний придатним до військової служби.

Позивач зазначає в позові, що подав скаргу на рішення ВЛК про його придатні до військової служби до ЦВЛК, однак будь-яких доказів цих обставин позивач до суду не надає. Крім того, позивач не зазначає про скасування рішення ВЛК щодо нього вищестоящою ВЛК, а тому на даних час відсутні будь-які докази не правомірності висновків ВЛК щодо визнання позивача придатним до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зазначив, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарських комісій, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Верховний Суд в своєму рішенні від 26.02.2025 року у справі №600/3273/22-а зазначив про ненадання позивачем доказів на підтвердження звернення до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку та не надання доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК. В зв`язку із цим, Суд дійшов висновку, що перевірка рішення ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Відповідно до п. 81, 82 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Наказ про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Відповідно до п. 32 розділу ІІ, п. 2 розділу XІІ «Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280, військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Оскільки суд не вбачає протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача та відправки його до Військової частини НОМЕР_1 .

Як наслідок, суд не вбачає підстав для зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу частини.

Слід зазначити, що в разі наявності у позивача сімейних обставин, про які він зазначає в позові, такі обставини можуть бути розглянуті військовою частиною за рапортом позивача про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, відповідно до п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача, визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача та відправки його до Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу частини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА

.