Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/33982/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33982/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

- визнати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 995-VIII від 14 листопада 2024 року «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 », протиправним та скасувати;

- зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та передати у власність земельну ділянку в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.

13.10.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії. Відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області з клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування якої: АДРЕСА_1 . Однак, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області було прийнято рішення № 995-VIII від 14 листопада 2024 року «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 ». Позивач вважає, що приймаючи спірне рішення відповідач діяв не обґрунтовано та протиправно, а відтак спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.12.2024 поновлено Таїровській селищній раді Одеського району Одеської області строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на позовну заяву, який надійшов до суду 08.12.2025.

09.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами та зазначає, що Овідіопольська райдержадміністрація Розпорядженням №1129 від 28.09.2010 надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність чи користування або перебувають у запасі. Разом з тим, право власності на земельну ділянку згідно цієї документації із землеустрою не зареєстровано в ДРРП у зв`язку із смертю гр. ОСОБА_3 і згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 538, виданий 08.11.2019 року ПН ОМНО Міщан О.Ю. зареєстровано в ДРРП право власності на вказані вище будівлі і споруди за позивачем - ОСОБА_1 . Як вбачається із наданого позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом, датою смерті гр. ОСОБА_3 є 17 лютого 2019 рік. Отже, на протязі майже 10 років гр. ОСОБА_3 відповідним правом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не скористався.

Відповідач зазначає, що однією із підстав відмови у затверджені технічної документації із землеустрою є той факт, що відведення земельної ділянки, яке пропонується провести за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не відповідає встановленим законом вимогам щодо конкретного напряму використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення території. Як вбачається із п.1.1.3 «Вихідної земельно-кадастрової інформації» «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок СТОВ Агрофірмі “Нива” в довгострокову оренду строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області» від 2004 року цільовим використанням землі та кодом згідно УКЦВЗ є – 2.1 ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Аналогічні відомості також містить «Пояснювальна записка» Проекту, «Експлікація земельних угідь», «Умови відвеження земельних ділянок» у п.3, 4, «Технічне завдання» та «Креслення перенесення меж земельних ділянок в натуру». Водночас, тотожні відомості містить кадастровий план земельної ділянки, що відводився СТОВ «Нива», а саме - код згідно УКЦВЗ 2.1 - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який був доданий разом з належним чином засвідченими копіями документів/матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 995-VIII від 14 листопада 2024 року. Тим самим, земельна ділянка, яку бажає відвести позивач є земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, на підставі договору №59-24-ТД-О від 18.09.2024, відповідно до заяви власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер земельної ділянки: 5123755800:01:003:5743) ФОП ОСОБА_4 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Одеська область, Одеський район, тобто через 5 років після смерті гр. ОСОБА_3 та через 14 років після надання такого дозволу. Відповідно до Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 відведена позивачем земельна ділянка має код 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, натомість згідно наданої позивачем технічної документації – розробником встановлено цільове призначення за кодом 01.03 - Для ведення особистого селянського господарства, що дійсно не відповідає встановленим законом вимогам щодо конкретного напряму використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення території. Отже, надання селищною радою спірної земельної ділянки за цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» буде суперечити цільовому призначенню належної селищній раді земельній ділянці «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» і вимогам земельного законодавства.

Крім того, відповідач зауважує, що площа відведеної земельної ділянки позивачем не відповідає площі, на яку Овідіопольською райдержадміністрацією Розпорядженням №1129 від 28.09.2010 надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність. Згідно Додатку до вказаного Розпорядження №1129 від 28.09.2010 гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на відведення земельної ділянки площею 0,3809 га, натомість позивач має намір відвести 0,3815 га, що є більшою площею, ніж та, дозвіл на яку було надано Овідіопольською райдержадміністрацією, що став однією із підстав для розроблення спірної документації із землеустрою.

24.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення, у яких позивач зазначає, що доводи відзиву фактично не спростовують того, що відмова Відповідача є невмотивованою, прийнятою з відступом від принципів належного урядування та правової визначеності, а також із підміною передбачених законом підстав відмови формальними зауваженнями. Відповідач не довів наявності саме тієї «невідповідності положень документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації», яка є єдиною допустимою підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Овідіопольська райдержадміністрація розпорядженням №1129 від 28.09.2010 року надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність чи користування або перебувають у запасі, зокрема ОСОБА_3 , орієнтовною площею 0,3809 га, за адресою: Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, вул. Стара Люстдорфська дорога, 24.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2019, серія НОВ 685737, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Міщан О.Ю., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька – ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: літ. "А" – склад, загальною площею 349,0 кв.м., "Б" – ПТО, загальною площею 331,7 кв.м., "В" – кузня, загальною площею 65,5 кв.м., "Г" – навіс, загальною площею 104,7 кв.м., №1-І-споруди, що належали спадкодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області 22.12.2010 року, №856, право власності спадкодавця зареєстровано Комунальним підприємством "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" 17.01.2011, номер запису: 247 в книзі 3, реєстраційний номер 32449664.

Право власності позивача на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 1957122151237 від 08.11.2019.

За заявою ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відомості внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 5123755800:01:003:5743.

01.10.2024 позивач звернулась до Таїровської селищної ради із заявою про затвердження зазначеної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,3815 га, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за адресою Одеська область, Одеський район, Таїровська територіальна громада, вулиця Стара Люстдорфська дорога, 24, кадастровий номер: 5123755800:01:003:5743.

Рішенням 45 сесії VIIІ скликання Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 14.11.2024 №995-VІІІ відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкті вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У вказаному рішенні зазначено, що відведення земельної ділянки, яке пропонується провести за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не відповідає встановленим законом вимогам щодо конкретного напрямку використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій. Крім того, в технічній документації виявлено розбіжності щодо адреси об`єкта нерухомого майна та місця розташування земельної ділянки.

Позивач вважає вказане рішення відповідача від 14.11.2024 №995-VІІІ, яким відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123755800:01:003:5743 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Частиною 2 статті 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-2 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Згідно п. 8-10 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

З матеріалів справи слідує, що 01.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Таїровської селищної ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,3815 га, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за адресою Одеська область, Одеський район, Таїровська територіальна громада, вулиця Стара Люстдорфська дорога, 24, кадастровий номер: 5123755800:01:003:5743.

14.11.2024 року Таїровською селищною радою Одеського району Одеської області №995-VІІІ відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкті вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Також в рішенні зазначено:

відведення земельної ділянки, яке пропонується провести за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не відповідає встановленим законом вимогам щодо конкретного напрямку використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій.

виявлено в технічній документації розбіжності щодо адреси об`єкта нерухомого майна та місця розташування земельної ділянки.

Однак, в порушення вимог частини десятої статті 186 ЗК України, оскільки оскаржуване рішення Таїровської селищної ради від 14.11.2024 року №995-VІІІ не містить вичерпного переліку недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію, а обмежене лише посиланнями не відповідність встановленим законом вимогам щодо конкретного напрямку використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій та розбіжність щодо адрес.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 на праві власності майно, а саме будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: літ. "А" – склад, загальною площею 349,0 кв.м., "Б" – ПТО, загальною площею 331,7 кв.м., "В" – кузня, загальною площею 65,5 кв.м., "Г" – навіс, загальною площею 104,7 кв.м., №1-І-споруди.

Вказані будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер: 5123755800:01:003:5743, що не заперечується відповідачем.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.09.2024 року, земельна ділянка кадастровий номер: 5123755800:01:003:5743 належить до категорії земель – землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення – 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, доводи відповідача про те, що відведення земельної ділянки, яке пропонується провести за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), не відповідає встановленим законом вимогам щодо конкретного напряму використання земельної ділянки та її правового режиму в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення території, з посиланням на п.1.1.3 «Вихідної земельно-кадастрової інформації» «Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок СТОВ Агрофірмі “Нива” в довгострокову оренду строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області» від 2004 року цільовим використанням землі та кодом згідно УКЦВЗ є – 2.1 ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є безпідставними .

При цьому, Овідіопольська райдержадміністрація розпорядженням №1129 від 28.09.2010 року надала ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність чи користування або перебувають у запасі, орієнтовною площею 0,3809 га, за адресою: Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, вул. Стара Люстдорфська дорога, 24, а не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також суд вважає доречними доводи позивача щодо того, що є формальними є твердження відповідача про розбіжності в адресі нерухомого майна та місця розташування земельної ділянки. Проте така різниця є прямим наслідком змін адміністративно-територіального устрою України, зокрема, відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16 квітня 2020 року № 562-IX Із змінами, внесеними згідно із Законами № 805-IX від 16.07.2020, ВВР, 2020, № 36, ст.273 № 3334-IX від 23.08.2023 у межах компетенції згідно Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX Овідіопольський район в Одеській області було ліквідовано та утворено Одеський район, до складу якого увійшли території колишнього Овідіпольського району, також згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області" було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Одеської області, у зв`язку з чим у складі Таїровської та Сухолиманської селищних рад було утворено Таїровську Територіальну громаду, тобто зміна адреси випливає зі зміни Територіального устрою України згідно чинного законодавства ліквідації Овідіопольського району та утворення Одеського району, а також визначення адміністративних центрів і територій територіальних громад, у зв`язку з чим відбулося приведення найменувань адміністративних одиниць у відповідність до чинного законодавства.

Так, згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути передана власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , становить 0,3815 га, в тому числі по угіддях: 013.00 Землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами – 0,3815 га.

Разом з тим, відповідач не довів, що вказане уточнення спричинило вихід за межі фактичного землекористування під існуючими об`єктами, накладення на суміжні ділянки, порушення прав третіх осіб або суперечить вимогам закону чи містобудівної документації.

Суд зауважує, що площа земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:01:003:5743, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , не перевищує передбачений ч. 2 ст. 121 ЗК України розмір, в межах якого безкоштовно надається земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства. Зазначене не є спірним між сторонами.

Тобто, вказані відповідачем підстави для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не узгоджуються із вимогами законодавства.

Щодо посилань відповідача у відзиві на те, що із викопіювання із містобудівної документації земельна ділянка перебуває на території транспортно-складської забудови зі зміною функціонального використання, суд звертає увагу на те, що зазначена обставина не слугувала підставою для відмови позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до оскаржуваного рішення від 14.11.2024 року №995-VІІІ.

Своєю чергою, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року по справі № 300/4721/23.

За таких підстав, суд вважає, що спірне рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 995-VIII від 14 листопада 2024 року «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 », прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття рішення і без дотримання принципу пропорційності, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та передати у власність земельну ділянку в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо дискреції:

« 35. … дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

36. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

37. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень».

Згідно із частиною восьмою статті 186 ЗК України єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації

За приписами частини першої статті 2 КАС України захист порушених прав має бути ефективним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, оскільки судом було встановлено, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за відсутності на те законних підстав, і обставин, які б виключали прийняття селищною радою будь-якого іншого законного рішення, крім рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та передачу у власність земельну ділянку в натурі (на місцевості), судом не встановлено, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та передати у власність земельну ділянку в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 .

У контексті обставин цієї справи такий спосіб захисту є ефективним і узгоджується з метою адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Також, суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська область, Одеський район., селище Таїрове, вул. Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 05582159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 995-VIII від 14 листопада 2024 року «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 ».

Зобов`язати Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж та передати у власність земельну ділянку в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 площею 0,3815 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:5743), 01.03. для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська область, Одеський район., селище Таїрове, вул. Перемоги, 27, код ЄДРПОУ 05582159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.