Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №420/12505/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у якій позивач просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки без індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період з 2018 по 2020 роки, грошової компенсації за не використані дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без включення індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за період з 2018 по 2020 роки, грошової компенсації за не використані дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач - ОСОБА_1 , проходила військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника прикордонного загону від 13.08.2024 року №517 була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення.

На виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року по справі №420/29362/24, з урахуванням змін винесених Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 року, відповідачем 20.03.2026 року на картковий рахунок позивача зараховано кошти у сумі 94 136,57 грн.- перерахунок індексації грошового забезпечення.

Надалі, позивачкою на адресу відповідача ініційовану заяву про проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки, включивши суму індексації грошового забезпечення із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року та за період з 2018 по 2020 роки, грошової компенсації за не використані дні щорічної основної та додаткових днів відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Проте, листом у відповідь відповідач відмовив у здійснені перерахунку.

З відмовою у здійсненні перерахунку позивач не погоджується. У свої доводах позивач посилається на те, що механізм індексації має універсальний характер і правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, Інструкції № 260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-III, Закону № 1282-XII, та Порядку № 1078.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.

11.05.2026 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також цією ухвалою суд витребував від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2020 рік включно.

19.06.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач щодо задоволення позову заперечує, зазначаючи, що предметом спору у справі № 420/29362/24 була вся індексація грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми індексації, без прив`язки до видів виплат, в які вона була врахована, а тому слід дійти висновку що за рішенням у справі № 420/29362/24 позивачка вже отримала індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, в тому числі і ту що була врахована в заявлені виплати.

Відповідач звертає увагу, що з місячного грошового забезпечення обраховуються допомога для оздоровлення та інші заявлені види виплат, тобто індексація грошового забезпечення вже врахована в ці виплати. Отже, до розгляду справи № 420/29362/24 позивачу виплачувались всі види грошового забезпечення з індексацією в меншому розмірі. Після розгляду справи № 420/29362/24, рішенням суду в/ч НОМЕР_3 зобов`язано перерахувати індексацію грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, всю виплачену позивачу індексацію, в тому числі ту яка входила в грошову допомогу на оздоровлення та інші заявлені види виплат, на виконання рішення суду у справі № 420/29362/24 перерахували в більшому розмірі та виплатили позивачу.

На думку в/ч НОМЕР_3 , відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги слід визнати необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).

Згідно з Витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2024 року №517-ОС, ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення частини. Остаточною датою закінчення проходження служби є 13.08.2024 року.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2024 року №517-ОС позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарний років служби, а також грошову компенсацію за 50 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96 як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Також згідно довідки №179 від 20.03.2025 року, яка видана Військовою частиною НОМЕР_3 , та яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 отримувала допомогу на оздоровлення в липні 2016, лютому 2017, лютому 2018.

Проте, як зазначено у позові, у період проходження військової служби, позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року по справі №420/29362/24 відповідачем здійснено перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року, та з 01.03.2018 по 20.12.2020 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та 20.03.2026 року на картковий рахунок позивача зараховано кошти у сумі 94136,57 грн.

24.03.2026 року позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, включивши суму індексації грошового забезпечення із становленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року та за 2019 - 2020 роки одноразової допомоги при звільнені, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткових відпусток з включенням індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 11.04.2026 року повідомив, що індексація не входить до складу місячного грошового забезпечення. Підстави для перерахунку допомоги на оздоровлення, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпуски включивши суму індексації, фіксованої суми індексації відсутні.

Не погодившись з відмовою відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки, грошової компенсації за не використані дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, які нараховуються з місячного грошового забезпечення, не включено індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає, що індексація входить до складу грошового забезпечення, отже має бути врахована при обчисленні вищевказаних виплат.

Відповідач стверджує, що індексація не є постійною складовою грошового забезпечення, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення при обчисленні вищевказаних виплат.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У відповідності до вказаних положень Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Як зазначено у п. 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови №704 визначено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Статтею 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 16, 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 18 Закону №2017-III).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Судом встановлено, що 20.03.2026 року відповідачем на виконання рішення суду виплачено позивачу після звільнення з військової служби заборгованість з індексації грошового забезпечення в розмірі 94136,57 грн., що підтверджується скріншотом з додатку банку.

Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.

Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки, грошової компенсації за не використані дні щорічних основних відпусток та додаткових відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 14 статті 10-2 Закону №2011-ХІІ (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерством внутрішніх справ України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25.06.2018 № 558 (далі – Інструкція №558).

Згідно з п. 1 розділу 7 Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 6 розділу 8 Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовців у разі невикористання щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 передбачено виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, процентний розмір якої залежить від підстав звільнення та розраховується з місячного грошового забезпечення.

Отже, обчислення грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення.

Як вже було зазначено, відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

Відтак, індексація відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та має включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Матеріалами справи підтверджено отримання позивачем грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки (копія довідки Військової частини НОМЕР_3 №179 від 20.03.2025), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарний років служби (витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2024 року №517-ОС), грошової компенсації за 50 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96 як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки (витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.08.2024 року №517-ОС).

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарний років служби та грошова компенсація за 50 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону України «Про відпустки» № 504/96 як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки позивачу була виплачена при звільнені - 13.08.2024 року, тобто в період, що не охоплюється спірним, адже, як вже було встановлено судом, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року по справі №420/29362/24 відповідачем здійснено перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, та з 01.03.2018 по 20.12.2020. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, 2020 рік, грошової компенсації за не використані дні щорічних основних відпусток з включенням індексації грошового забезпечення, суд зазначає що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки згідно наявних у суду доказів, під час проходження служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України позивачу вказані виплати взагалі не нараховувались та не виплачувались.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню таким шляхом:

визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки;

зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук