Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/40185/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40185/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не видачі Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008 р. № 402 (зі змінами);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженої наказом МОУ від 14.08.2008 р. №402 (зі змінами);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2022 року по 07 жовтня 2025 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - жовтень 2020 року; щомісячної додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за період від дати поранення 28.04.2025 р. до дати завершення лікування 22.09.2025 р.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; компенсації за невикористану додаткову відпустку у розмірі 14 діб (як учаснику бойових дій) за 2023 рік; компенсації за неотримане речове майно; щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2022 року по 07 жовтня 2025 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - жовтень 2020 року; щомісячну додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць за період від дати поранення 28.04.2025 р. до дати завершення лікування 22.09.2025 р.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань; компенсацію за невикористану додаткову відпустку у розмірі 14 діб (як учаснику бойових дій) за 2023 рік; компенсацію за неотримане речове майно; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.03.2022 р. був мобілізований до Збройних Сил України та зарахований до військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу на посадах старшого механіка, інструктора та начальника лазні. У періоди, визначені довідкою № 0666/118/8838 від 29.10.2025 р., брав участь у заходах із забезпечення оборони України та захисту населення у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. 28.04.2025 р. під час проходження військової служби отримав травму та був доставлений на лікування до ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМН України", де перебував до 09.05.2025 р. і переніс оперативне лікування. Надалі позивач проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, клінічному санаторії " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а також перебував у відпустках для лікування/оздоровлення. Загалом лікування та відновлення тривали до 22.09.2025 р. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 286 від 07.10.2025 р. його виключено зі списків особового складу військової частини, а з 08.10.2025 р. - з усіх видів забезпечення. Вважає, що відповідач протиправно не здійснив належне нарахування та виплату грошового забезпечення за період лікування у зв`язку з отриманою травмою з 28.04.2025 р. по 22.09.2025 р., а також не виплатив матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за 14 діб невикористаної додаткової відпустки за 2023 рік, компенсацію за неотримане речове майно, належні премії та індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р. Крім того, відповідачем безпідставно не видано довідку про обставини отримання ним травми. У зв`язку з цим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язати його здійснити належні нарахування та виплати, а також оформити та видати довідку про обставини отримання травми.

Ухвалою від 05.12.2025 р. відкрито спрощене провадження по справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 16.03.2026 р. повторно зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору, у тому числі карток особового рахунку позивача за 2022-2025 роки; довідку про нараховану та виплачену індексацію за період з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р. із зазначенням базового місяця; наказів про вибуття позивача до медичних установ (у разі якщо такі приймалися); довідку про нараховану та виплачену позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у збільшеному до 100000 грн. розмірі за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення за період з 28.04.2025 р. по 22.09.2025 р. з доказами її виплати позивачу та копіями наказів на виплату; документів, які складалися військової частиною за фактом отримання позивачем поранення.

23.03.2026 р. відповідач на виконання ухвали суду надав витребувані документи.

Ухвалою від 16.06.2026 р. заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог повернуто без розгляду.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 06.12.2026 р.

Станом на 23.09.2026 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

З урахуванням вимог ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має статус учасника бойових дій.

29.09.2026 р. представник позивача звернувся до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України із адвокатським запитом, в якому просив надати копії документів щодо позивача, які були підставою для нарахування та виплат 24.01.2025 р., 21.02.2025 р., 21.03.2025 р., 24.04.2025 р., 22.05.2025 р.; грошовий атестат; інформацію місця несення військової служби та виконання бойових завдань у період від 01.04.2025 р. по 31.05.2025 р., посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної премії, наданої та використаної відпустки, матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, період перебування в розпорядженні у 2025 р., довідку про обставини справи тощо.

Відповіді на запит отримано не було.

Відповідно до:

- витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по строковій частині) від 01.03.2022 р. № 26 позивача з 01.03.2022 р. справи та посаду призначено по загальній мобілізації, зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 , справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків;

- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2022 р. № 122 позивач справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків;

- витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 р. № 286 позивач з 07.10.2025 р. виключений зі списків особового складу військової частини, з 08.10.2025 р. з усіх видів забезпечення військової частини. У наказі зазначено: "Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 05 років 06 місяців 18 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 05 по 07 жовтня 2025 року. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за сорок два повних календарних місяців служби. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 25 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 30 діб. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не надавалась. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, виплатити грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 5 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. Відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік не надавалась. На підставі рішення Міністра оборони України від 14 листопада 2019 року № 17709/з, статті 16-2 Закону України “Про відпустки” та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” виплатити грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2024 - 2025 роки. Грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, згідно з наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не отримав. Постійним або службовим житлом не забезпечувався."

Згідно:

- довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 р. № 0666/118/8838 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач в період з 11.02.2023 р. по 15.09.2023 р., з 01.10.2023 р. по 27.03.2024 р., з 12.04.2024 р. по 26.04.2024 р., з 28.04.2024 р. по 03.07.2024 р., з 09.07.2024 р. по 16.11.2024 р., з 04.12.2024 р. по 27.04.2025 р. брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Часовоярська міська ТГр; Одеська область, Одеський район, Южненська міська ТГр; Донецька область, Бахмутський район, Торецька міська ТГр; Донецька область, Краматорський район, Костянтинівська міська ТГр; підстава: рапорти командира 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 вх. № 46559 від 07.12.2024 р., № 23827 від 08.05.2025 р., № 41336 від 26.08.2025 р.; журнали бойових дій 5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 інв. № 315/дск від 26.05.2022 р., інв. № 183/дск від 09.01.2024 р. інв. № 802/дск від 30.07.2024 р., інв. № 1123/дск від 18.11.2024 р., інв. № 127/дск від 07.01.2025 р., інв. № 323/дск від 16.04.2025 р.;

- первинної медичної картки (форма первинної облікової документації №001/о), в якій зазначено: причина: хвороба; діагноз: варикозна хвороба; вибуття 25.04.2025 р.;

- довідки ВЛК від 09.05.2025 р. № 2025-0509-1520-2080-0, в якій зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 , НОМЕР_4 , 10.03.1971 р., військова частина НОМЕР_3 , призваний з 02.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проведено медичний огляд "Позаштатна гарнізонна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_5 " 09.05.2025 р. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Опис діагнозу: Стан після ендовенозної лазерної коагуляціі ВПВ обох нижніх кінцівок, мініфлебектоміі лівої нижньої кінцівки (09.04.2025) з приводу варикозної хвороби обох нижніх кінцівок з ХВН СЗ, у вигляді незміцнілих рубців шкіри, помірного набряково-больового синдрому. Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/e/i) з проходженням військової служби. На підставі статті 44 графи ІІ розкладу хвороб: потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів;

- виписки № 1249 із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого, в якій зазначено, що позивач в період з 01.07.2025 р. по 28.07.2025 р. проходив лікування;

- виписки № 4023 із медичної карти стаціонарного хворого, в якій зазначено, що позивач в період з 04.06.2025 р. по 01.07.2025 р. проходив лікування;

- виписки № 5303 із медичної картки стаціонарного хворого, в якій зазначено, що позивач в період з 28.07.2025 р. по 08.08.2025 р. проходив лікування;

- довідки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 25.06.2026 р. № 548/9608, в якій зазначено, що позивач знаходився з 04.06.2025р. по теперішній час (25.06.2026 р.) на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії клініки ХСМС ВМКЦ ПР м. Одеса з діагнозом: Варикозна хвороба нижніх кінцівок, гострий варикотромбофлебіт підшкірної вени лівої гомілки, ХВН-С2 за СЕАР, стан після операції (30.04.2025): ендовенозної лазерної коагуляції стовбуру ВПВ обох нижніх кінцівок, мініфлебектомії за Мюлером-Вараді на лівій нижній кінцівці;

- довідки ВЛК від 07.08.2025 року № 2025-0807-1410-4585-0, в якій зазначено, що старший сержант ОСОБА_1 , НОМЕР_4 10.03.1971 військова частина НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 у березні 2022р за мобілізацією начальник лазні. Проведено медичний огляд ВЛК Госпітальна ВЛК хірургічного профілю "ВІЙСЬКОВО- МЕДИЧНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ" 07 серпня 2025 р. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):Стан після операції (31.07.2025) артроскопії правого плечового суглобу, анкерної фіксації переднього та заднього сегменту суглобової губи правої лопатки Софт-анкерами, субакроміальної декомпресії, шейверної обробки, дебридменту з приводу застарілого розриву переднього та заднього сегменту суглобової губи правої лопатки, синдрому субакроміального імпіджменту, адгезивного капсуліту правого плечового суглобу.; Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/i) з проходженням військової служби;

- виписки № 2522 з медичної картки стаціонарного хворого, в якій зазначено, що позивач в період з 28.04.2025 р. по 09.05.2025 р. проходив лікування;

- рапорт позивача від 28.07.2025 р., в якому просив надати відпустку для лікування;

- відпускний квиток військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2025 р. №1490 з 09.08.2025 р. по 22.09.2025 р.;

- свідоцтва про хворобу від 30.09.2025 р. № 2025-0930-1408-4957-0, в якій зазначено, що позивач перебував на обстеженні та лікуванні з 28.07.2025 р. по 08.08.2025 р., з 23.08.2025 р.по т.ч. (30.09.2025 р.); діагноз: M24.21. Стан пiсля операцiї (31.07.2025) артроскопiї правого плечового суглобу, анкерної фiксацiї переднього та заднього сегментiв суглобової губи правої лопатки Софт-Анкерами, субакромiальної декомпресiї, шейверної обробки, дебридменту, з приводу: застарiлого розриву переднього та заднього сегменту суглобової губи правої лопатки, синдрому субакромiального iмпiджменту, адгезивного капсулiту правого плечового суглобу, у виглядi змiцнiлих рубцiв без ознак запалення незмiцнiлого переднього та заднього сегменту суглобової губи правої лопатки з больовим синдромом. I12.9. Гiпертонiчна хвороба серця II ст. з атеросклеротичним ураженням, брахiоцефальних артерiй, ангiопатiєю сiткiвки СН0. Хронiчний неерозивний езофагiт, Хронiчний гастродуоденiт без порушення функцiї. I79.2 гiпертонiчна ангiопатiя сiткiвки обох очей. H90.3 Хронiчна двобiчна легка сенсоневральна приглухуватiсть (СВС AD 26 дБ, AS 33 дБ). I67.2 Дисциркуляторна енцефалопатiя I ст. у виглядi дрiбновогнищевої симптоматики, стiйкого цефалгiчного, астено-вегетативного синдромiв з незначним порушенням функцiї центральної нервової системи. Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/i) з проходженням вiйськової служби. 13. Постанова ВЛК про придатнiсть до вiйськової служби, служби за вiйськовою спецiальнiстю тощо. На пiдставi статтi 65, 39б, 41в графи II Розкладу хвороб Непридатний до вiйськової служби з переоглядом через 9 мiсяцiв (постанова приймається пiд час дiї воєнного стану);

- припис військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 р. № 1849.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця жовтень 2020 року, щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за період від дати поранення до дати завершення лікування, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік, компенсації за неотримане речове майно, щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590%, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 р. (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, за нормами ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до ст.ст.18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, зокрема, що до обов`язків командира входить обов`язок знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до ст.260 Статуту на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, факт отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) є підставою для складання відповідної довідки про обставини їх отримання.

При цьому норми Статуту передбачають два алгоритми видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва):

після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва);

без проведення розслідування, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021 р. (далі - Інструкція № 332).

За приписами пункту 1 розділу І Інструкції № 332 ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 332 визначено, що комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана:

обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції № 332 визначено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;

вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я;

коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні);

перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;

заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).

Згідно з пунктом 25 розділу ІІ Інструкції № 332 контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.

Отже, виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, визначена вказаною Інструкцією № 332, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

При цьому, отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 21.11.2017 р. № 608 (далі - Порядок № 608), визначені підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 608 встановлено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360, на заміну якої прийнято Інструкцію № 332.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Порядку № 608 одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У пункті 6 розділу V Порядку № 608 вказано, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з п.1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 21.7 Положення № 402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.

На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Тобто, даним положенням передбачено видання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Додаток 5.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) - це документ, в якому міститься інформація про обставини, при яких військовослужбовець отримав травму, поранення чи каліцтво. Видається за підписом командира в/ч на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов до висновку про те, що отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Суд також враховує, що порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 р. № 901.

Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.

З аналізу даних правових норм можливо зробити висновок, що процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командування військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням. Подання рапорту є необхідною умовою для початку оформлення документа, якщо ініціатива не виходила від командування військової частини. Саме цей механізм забезпечує можливість належного службового реагування на випадки отримання військовослужбовцями поранень та каліцтв, а також дозволяє командуванню здійснити всі необхідні заходи для документування цих подій.

Водночас правовою підставою для проведення відповідного розслідування та подальшого оформлення довідки про обставини травми є встановлений факт отримання військовослужбовцем поранення, контузії, травми чи каліцтва. При цьому сама по собі наявність захворювання або іншого стану здоров`я військовослужбовця, без встановлення факту отримання поранення, контузії, травми чи каліцтва, не є підставою для оформлення такої довідки.

Судом встановлено, що у первинній медичній картці (форма первинної облікової документації №001/о) зазначено: причина: хвороба; діагноз: варикозна хвороба; вибуття 25.04.2025 р.

Крім того, суд зауважує, що отримання позивачем захворювання під час проходження військової служби не є правовою підставою для проведення службового розслідування в силу вимог Інструкції № 332 та Порядку № 608, оскільки доказів виникнення нещасного випадку чи невиконання службових обов`язків або правопорушень, наслідком чого стало захворювання позивача, матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідно до довідки ВЛК від 09.05.2025 р. позивачу встановлено діагноз: стан після ендовенозної лазерної коагуляціі ВПВ обох нижніх кінцівок, мініфлебектоміі лівої нижньої кінцівки (09.04.2025) з приводу варикозної хвороби обох нижніх кінцівок з ХВН СЗ, у вигляді незміцнілих рубців шкіри, помірного набряково-больового синдрому. Захворювання, ТАК, пов`язан(-a/e/i) з проходженням військової служби.

Так, відповідно до пунктів 21.1, 21.2, 21.5 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби".

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій.

Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу.

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв`язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки /пункт 21.14 Положення № 402/.

Згідно з пунктом 21.24 Положення № 402 довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що видається військовослужбовцю або призваному на збори військовозобов`язаному, резервісту (Акт про нещасний випадок, зберігається в історії хвороби або у справах ВЛК, яка прийняла постанову про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Водночас пунктом 21.25 Положення № 402 встановлено, що при вирішенні питання про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи. У воєнний час постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення приймається на підставі картки передового району, а також документів, указаних у цьому пункті.

Відповідно до пункту 21.29 Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення) поряд з іншими постановами записується в історію хвороби, Книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або довідку, медичну книжку військовослужбовця з обов`язковим посиланням на документ, який підтверджує обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Згідно з пунктом 22.3 Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється (пункт 22.5 Положення №402).

Системний аналіз положень вищенаведених пунктів Положення № 402 дає підстави для висновку про чітке розмежування порядку встановлення причинного зв`язку захворювань та поранень (контузій, травм, каліцтв).

Зокрема, пункт 21.7 Положення № 402 прямо передбачає, що постанова ВЛК про причинний зв`язок саме поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного у довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або в акті про нещасний випадок. При цьому пунктом 21.8 Положення №402 прямо заборонено прийняття постанови ВЛК про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) без наявності відповідних документів.

Отже, із наведених норм убачається, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) має спеціальне правове призначення - підтвердження обставин отримання військовослужбовцем саме поранення, контузії, травми або каліцтва для подальшого встановлення ВЛК їх причинного зв`язку з проходженням військової служби, виконанням обов`язків військової служби чи захистом Батьківщини.

Водночас Положення № 402 окремо регламентує порядок встановлення причинного зв`язку захворювань. Так, підпунктами "г", "ґ", "д", "е" пункту 21.5 передбачені самостійні формулювання постанов ВЛК щодо захворювань, зокрема: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби", "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" та "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби".

При цьому жодна з наведених норм не встановлює, що для підтвердження причинного зв`язку захворювання необхідним документом є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Навпаки, положення пунктів 21.7, 21.8, 21.24, 21.25 та 21.29 Положення № 402 пов`язують таку довідку саме з документуванням обставин отримання поранення, травми, контузії або каліцтва.

Таким чином, сам факт виникнення у військовослужбовця захворювання, у тому числі під час виконання завдань із захисту Батьківщини, не є самостійною правовою підставою для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Для захворювання Положення № 402 передбачає інший механізм - його медичне встановлення та подальше визначення ВЛК причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби, виконанням обов`язків військової служби або захистом Батьківщини.

З огляду на це, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за своїм правовим призначенням видається у випадках отримання військовослужбовцем поранення, контузії, травми або каліцтва та не є документом, призначеним для підтвердження факту виникнення захворювання чи встановлення його причинного зв`язку із проходженням військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виникнення захворювань під час захисту Батьківщини позивач надав виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2521, в якій зазначено період проходження позивачем лікування з 28.04.2025 р. по 09.05.2025 р., діагноз: варикозна хвороба обох нижніх кінцівок, хронічна венозна недостатність ІІІ ст.; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4023, в якій зазначено період проходження лікування з 04.06.2025 р. по 01.07.2026 р., опис діагнозу: варикозна хвороба нижніх кінцівок: гострий варикотромбофлебіт підшкірної вени лівої гомілки, ХВН-С2 за СЕАР. Стан після операції (30.04.2025): ЕВЛК стовбуру ВПВ обох нижніх кінцівок, мініфлебектомії за Мюлером-Вараді на лівій нижній кінцівці; виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1249, в якій зазначено період проходження позивачем лікування з 01.07.2025 р. по 28.07.2025 р., діагноз: застарілий пошкодження суглобової губи правого плечового суглоба з тим часовим порушенням функції. 180.0 варикозна хвороба нижніх кінцівок: гострий варикотромбофлебіт підшкірної вени лівої гомілки, ХВН-С2 за СЕАР. Стан після операції (30.04.2025): ЕВЛК стовбуру ВПВ обох нижніх кінцівок; виписка із медичної карти стаціонарного хворого №5303, в якій зазначено, що позивач в період з 28.07.2025 р. по 08.08.2026 р. проходив лікування, діагноз: М24.21 ураження зв`язок, ділянка плеча. Опис діагнозу: Застарілий розрив переднього та заднього сегменту суглобової губи правої лопатки, синдром субакроміального імпіджменту, адгезивний капсуліт правого плечового суглобу.

Однак, суд зазначає, що зазначені медичні документи за своїм змістом підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, факт звернення за медичною допомогою та проходження лікування, а також можуть мати доказове значення при вирішенні питання про час виникнення захворювання та його причинний зв`язок із проходженням військової служби. Проте самі по собі вони не підтверджують факту отримання позивачем поранення, контузії, травми або каліцтва та обставин їх отримання, а тому не є правовою підставою для оформлення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2018 р. у справі № 806/526/16, від 10.02.2022 р. у справі № 160/7153/20, оцінка визначення того, чи пов`язані захворювання з проходженням військової служби, чи із захистом Батьківщини, є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 р. у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не видачі довідки про обставини травми (контузії, каліцтва) не підлягають задоволенню.

Щодо не нарахування та невиплати за період з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р. індексації грошового забезпечення з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців жовтень 2020 року, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 статті 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно положень ст.9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до ст.ст.4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку № 1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

У подальшому пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений в новій редакції постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015 р., згідно з якою внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.

Тому обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Судом встановлено, що позивачу у спірному періоду (з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р.) за наявності для цього законодавчих підстав нараховувалася та виплачувалася поточна індексація.

Зокрема, відповідно до довідок карток особового рахунку позивача № 576, № 661, № 666, № НОМЕР_7 позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у такому розмірі: червень 2022 року - 530,13 грн., липень 2022 року - 1017,22 грн., серпень 2022 року - 1066 грн., вересень 2022 року - 1281,80 грн., жовтень 2022 року - 1281,80 грн., листопад 2022 року - 1281,80 грн., грудень 2022 року - 1424,80 грн., січень 2023 року - 1470,83 грн., вересень 2024 року - 115,06 грн., жовтень 2024 року - 115,06 грн., листопад 2024 року - 160,48 грн., грудень 2024 року - 130,20 грн.; січень 2025 року - 254,35 грн., серпень 2025 року - 133,23 грн., вересень 2025 року - 116,04 грн., листопад 2025 року - 12,89 грн.

Суд зауважує, що у зв`язку з прийняттям Постанови № 704 березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2022 р. № 122 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду старшого механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 5 стрілецького батальйону.

У травні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 530,13 грн. ((2481 грн. (прожитковий мінімум) х 36,8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100 = 913,01 грн. х 18 днів / 31 день).

У червні 2022 року прожитковий мінімум складав 2481 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні 2022 при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року , складає 1017,21 грн. (2481 грн. (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У липні 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у липні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1066 грн. (2600 грн. (прожитковий мінімум) х 41 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У серпні-жовтні 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у серпні жовтень 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року , складає 1281,80 грн. (2481 грн. (прожитковий мінімум) х 49,3 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У листопаді 2022 року прожитковий мінімум складав 2600 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у листопаді 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1424,80 грн. (2600 грн. (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У грудні 2022 року прожитковий мінімум складав 2684 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2022 року при застосуванні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, складає 1470,83 грн. (2600 грн. (прожитковий мінімум) х 54.8 (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

З матеріалів справи слідує, що індексація грошового забезпечення за травень-грудень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася (у картці виплата індексації за певний місяць відображена у наступному місяці: за травень у червні 2022 року - 530,13 грн., за червень у липні 2022 року - 1017,22 грн., за липень у серпні 2022 року - 1066 грн., за серпень у вересні 2022 року - 1281,80 грн., за вересень у жовтні 2022 року - 1281,80 грн., за жовтень у листопаді 2022 року - 1281,80 грн., за листопад у грудні 2022 року - 1424,80 грн., за грудень 2022 року у січні 2023 року - 1470,83 грн.).

У 2023 році індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, оскільки пунктом 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а тому підстави для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. відсутні.

В подальшому ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, ніж Постанова № 1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4 %, в лютому 2024 року - 100,3 %, в березні 2024 року - 100,5 %, в квітні 2024 року - 100,2 %, в травні 2024 року - 100,6 %, в червні 2024 року - 102,2 %, в липні 2024 року - 100,0 %.

Тобто, у періоді з 01.01.2024 р. по 31.07.2024 р. не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня по липень 2024 року. В той же час індексація грошового забезпечення за серпень-грудень 2024 року позивачу нараховувалася та виплачувалася (у картці виплата індексації за певний місяць відображена у наступному місяці: за серпень у вересні 2024 року - 115,06 грн., за вересень у жовтні 2024 року - 115,06 грн., за жовтень у листопаді 2024 року - 160,48 грн., за листопад у грудні 2024 року - 130,20 грн., за грудень 2024 року у січні 2025 року - 254,35 грн.).

Статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Тому починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2025 року становив 101,2 %, в лютому 2025 року - 100,8 %, в березні 2025 року - 101,5 %, в квітні 2025 року - 100,7 %, в травні 2025 року - 101,3 %, в червні 2025 року - 100,8 %.

Отже, за період січень-червень 2025 року не було перевищено поріг індексації (103 %), у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу в період з січня по червень 2025 року. В той же час індексація грошового забезпечення за липень-жовтень 2025 року позивачу нараховувалася та виплачувалася (у картці виплата індексації за певний місяць відображена у наступному місяці: за липень у серпні 2025 року - 133,23 грн., за серпень у вересні 2025 року - 116,04 грн., за вересень у листопаді 2025 року - 12,89 грн.).

З викладеного слідує, що позивачу поточна індексація грошового забезпечення у спірному періоді (з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р.) нараховувалася та виплачувалася у повному обсязі.

Стосовно доводів позивача про необхідність нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2022 р. по 07.10.2025 р. із застосуванням жовтня 2020 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), суд зазначає наступне.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 р. у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

03.11.2020 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. № 1038, якою внесено зміни до Постанови № 704.

Проте, такі зміни в жодному випадку не стосуються підвищення тарифних ставок (окладів) для позивача.

Так, пунктом 2 Постанови № 1038 внесені наступні зміни у постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704:

1) підпункт 3 пункту 6 викладено в такій редакції:

3) доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням;

2) у додатках до постанови:

примітки до додатка 1 викладено в новій редакції;

примітку до додатків 12 і 13 викладено в новій редакції;

додаток 14 викладено в новій редакції, відповідно до якої тарифний коефіцієнт за військовим (спеціальним) званням "старший сержант" залишився незмінним 0,46.

При цьому тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 змін не зазнала, а тому відсутні підстави стверджувати про зміну стосовно позивача базового місяця з березня 2018 року на жовтень 2020 року.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для нарахування індексації із застосуванням базового місяця жовтень 2020 року.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за період від дати поранення до дати завершення лікування, суд зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постанові від 27.08.2025 р. у справі № 280/7364/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн. на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).

Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також Верховний Суд виснував, що предметом доказування у таких справах має бути з`ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов`язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров`я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.

Надаючи оцінку наявності у позивача підстав для отримання додаткової винагороди, в період перебування його на лікуванні, в зв`язку з отриманою травмою, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн. на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.

Постанова КМУ № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.

Оскільки суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання позивачем поранення, контузії, травми або каліцтва, пов`язаних із захистом Батьківщини, а наявні медичні документи свідчать саме про наявність захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі за період перебування на лікуванні відсутні.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 визначено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу ХХIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 7 розділу ХХIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За приписами пункту 9 розділу ХХIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

З аналізу даних правових норм слідує, що Порядком № 260 встановлено граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення; право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Із наведеного вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за рапортом військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач у 2023 році та до моменту звільнення з військової служби звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, який був залишений без розгляду або у задоволенні якого було відмовлено. Так само відсутні докази видання відповідачем наказу про надання чи відмову у наданні такої допомоги або інші докази, які б свідчили про виникнення у відповідача обов`язку здійснити відповідну виплату.

Посилання позивача на приписи Окремого доручення МОУ від 01.02.2023 р. № 2683/з суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують необхідність дотримання позивачем встановленого Порядком № 260 порядку та підстав отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Отже, позивачем не доведено наявності передбачених Порядком № 260 умов, з якими законодавство пов`язує виникнення у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у зв`язку з чим підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.

Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Згідно ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII визначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 р. № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно п.8 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що право на отримання додаткової відпустки у кількості 14 календарних днів на рік, а у разі її невикористання та звільнення з військової служби - на виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, пов`язано з наявністю у військовослужбовця статусу учасника бойових дій. Саме надання статусу учасника бойових дій, а не довідка про участь у бойових діях, є підставою, з якою пов`язується виникнення права на отримання додаткової відпустки, невикористання якої під час проходження військової служби при звільненні військовослужбовця є умовою для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій 16.02.2024 р., що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , у зв`язку з чим набув право на отримання додаткової відпустки як учасник бойовий дій в кількості 14 календарних днів з 2024 року.

Враховуючи дату звільнення позивача з військової служби - 07.10.2025 р. та не використання додаткової відпустки як учаснику бойових дій під час проходження військової служби, ОСОБА_1 при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані 28 днів додаткової відпустки за 2024-2025 роки.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2025 р. № 286 позивачу виплачено грошову компенсацію за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік не підлягають задоволенню, так як статус учасника бойових дій позивач набув у 2024 році.

Щодо нарахування та виплати щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590%, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ХVІ Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Як убачається зі змісту пункту 1.2 окремого доручення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 р., з 01.01.2023 р. іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України) встановлено: щомісячну премію: з 01.01.2023 р. у розмірах згідно з Додатком 1 до цього доручення; з 01.02.2023 р. у розмірах згідно з Додатком 2 до цього доручення.

Положеннями розділу І Додатку 1 та розділу І Додатку 2 до вказаного доручення військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом (призовом) на посадах рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу (крім військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (призовом) у військових частинах, підпорядкованих Командуванню Сил спеціальних операцій, Командуванню Десантно-штурмових військ, Командуванню морської піхоти Військово-Морських Сил, в екіпажах надводних кораблів (суден, катерів), які перебувають у строю (в ремонті), в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад та центрів, до складу яких входять кораблі, морські судна, самохідні рейдові судна або катери, які постійно розміщені на кораблях (суднах, катерах) та у військових частинах А0952, А1420, А1420-А, А1420-Б, А1420-Г, А1420-М, А1556, А1778, А1927, А4267, А3715, А3892, НОМЕР_8 ), встановлено розміри щомісячної премії за відповідними тарифними розрядами в залежності від вислуги років відповідно з 1 січня 2023 року та з 1 лютого 2023 року в мінімальному розмірі від 140% до 352% посадового окладу (додаток 1 до доручення), в мінімальному розмірі від 390% до 650% посадового окладу (додаток 2 до доручення) на 2023 рік.

Згідно карток особового рахунку ОСОБА_3 встановлено 5 тарифний розряд, а відповідно до Додатка 2 окремого доручення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 р., з 01.01.2023 р. розмір щомісячної премії військовослужбовця з 5 тарифним розрядом складає 523%.

Отже, для військовослужбовців з 5 тарифним розрядом передбачено щомісячну премію у розмірі 523% і саме такий розмір премії визначено позивачу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.10.2025 р. № 286.

Доводи позивача про необхідність визначення премії у розмірі 590% є безпідставними, оскільки такий розмір премії встановлено для військовослужбовців з 1 тарифним розрядом, в той час як ОСОБА_1 встановлено 5 тарифний розряд.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо компенсації за неотримане речове майно суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 р. у справі № 803/756/17 та постанові від 23.08.2019 р. у справі №2040/7697/18.

В той же час, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів звернення у відповідності до Порядку № 178 із заявою (рапортом) до військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відсутність факту звернення до військової частини НОМЕР_1 із заявою (рапортом) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно свідчить про відсутність і протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не виплати такої компенсації, оскільки, як вже зазначалось, виплата грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється не автоматично при звільненні військовослужбовця з військової служби, а виключно за його рапортом (заявою).

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко