Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/14007/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 жовтня 2026 р.справа № 400/14007/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування наказу від 26.09.2025 р. № 17

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень - командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування” та незаконності виплати щомісячного грошового забезпечення включаючи грошову нагороду ОСОБА_1 за серпень 2025 р. у зменшеному розмірі;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування”;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира військової частини виплатити ОСОБА_1 частину щомісячного грошового забезпечення включаючи грошову винагороду за серпень 2025 р., яка не була нарахована без належних підстав.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 08.08.2025 р. до 24.08.2025 р. позивач перебував у відпустці. 25.08.2025 р. позивач мав повернутись до військової служби, однак не зміг повернутись вчасно через госпіталізацію його матері до лікарні. При цьому, позивач повідомляв в телефонному режимі свого безпосереднього командира про неможливість своєчасного повернення та просив продовжити відпустку. Відтак, позивач вважає, що він не прибув з відпустки 25.08.2025 р. через незалежні від нього обставини. Тому, вважає протиправними оскаржуваний наказ та дії командира військової частини НОМЕР_1 .

Від відповідача відзив не надходив, ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 09.04.2026 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У період з 08.08.2025 р. до 24.08.2025 р. позивач перебував у відпустці, термін прибуття встановлено 25.08.2025 р.

Однак, позивач прибув з відпустки до військової частини НОМЕР_1 не 25.08.2025 р., а 26.08.2025 р., що не заперечується позивачем та підтверджується рапортами військовослужбовців цієї військової частини.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 р. № 100 «Про призначення службового розслідування» та наказу від 26.08.2025 р. № 101 «Про продовження терміну проведення службового розслідування» було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов несвоєчасного прибуття на територію військової частини НОМЕР_1 із основної відпустки ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування було видано наказ від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування”, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Також, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 28.08.2025 р. №14 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за липень 2025 р.», яким зокрема за невихід на службу без поважних причин позивача позбавлено премії в повному обсязі за серпень 2025 р.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я i віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до ix страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) aбo за призовом (частина 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно вимог статей 1, 2, 3, 4, Дисциплінарного статусу Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки, зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно із статтею 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у якій зазначається, солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Солдат підпорядковується командирові відділення; абзаци 16, 17, 18 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у яких зазначається, що солдат зобов`язаний: виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 180 Положення № 1153/2008 військовослужбовці мають право на відпустки.

Відповідно до п. 189 Положення № 1153/2008, після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовці зобов`язані стати на облік, а в разі вибуття - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

За правилами абзацу першого п. 191 Положення № 1153/2008, відпустку може бути продовжено в разі затримки на шляху до місця проведення відпустки або неможливості виїзду з місця проведення відпустки внаслідок непередбачених перешкод у сполученні або через хворобу військовослужбовця, який прямує у відпустку або повертається з неї, на підставі документів, засвідчених посадовими особами, зазначеними в абзаці другому пункту 147 цього Положення, - на фактичний строк затримки, що підтверджується відповідними документами.

Згідно з абзацом другим п. 147 Положення № 1153/2008, у разі затримки в дорозі з незалежних від військовослужбовця причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівника районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та Севастополя (далі - територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), а в разі їх відсутності - в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини, в якій він проходить військову службу.

Право продовження військовослужбовцю відпустки належить начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки. Про строки і причини затримки начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки негайно повідомляє командира (начальника) військової частини, з якої прибув військовослужбовець, і робить відповідну позначку у відпускному квитку (абзац другий п. 191 Положення № 1153/2008).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 08.08.2025 р. до 24.08.2025 р. був в основній щорічній відпустці з встановленим терміном прибуття 25.08.2025 р., однак, позивач повернувся до військової частини НОМЕР_1 26.08.2025 р.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2025 року № 100 «Про призначення службового розслідування» та наказу від 26.08.2025 р. № 101 «Про продовження терміну проведення службового розслідування» було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов несвоєчасного прибуття на територію військової частини НОМЕР_1 із основної відпустки ОСОБА_1 .

Під час службового розслідування відповідачем було встановлено несвоєчасне прибуття позивача з відпустки до військової частини НОМЕР_1 . З пояснень позивача причиною несвоєчасного прибуття стало супроводження ним його матері до лікарні. При цьому, рапорт на відпустку (продовження) надійшов до військової частини НОМЕР_1 лише 26.08.2025 р. Таким чином, позивач не надав відповідних документів які б дали йому законні підстави своєчасно не прибути до військової частини із відпустки.

За результатами службового розслідування було видано наказ від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування”, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Також, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 28.08.2025 р. № 14 «Про стан служби військ у військовій частині НОМЕР_1 за липень 2025 р.», яким зокрема за невихід на службу без поважних причин позбавлено позивача премії у повному обсязі за серпень 2025 р.

Суд не вбачає протиправності в оскаржуваному наказі та діях відповідача щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування” та незаконності виплати щомісячного грошового забезпечення включаючи грошову нагороду ОСОБА_1 за серпень 2025 р. у зменшеному розмірі, оскільки факт невоєчасного прибуття до військової частини підтверджений матеріалами службового розслідування та не заперечується позивачем.

Щодо посилання позивача на поважність несвоєчасного прибуття до військової частини, то позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження зазначеного.

Суд зауважує, що позивачем не надано до суду відпускного квитку з відповідною позначкою в посвідченні про відрядження або довідки про причини затримки, як це передбачено абзацом другим п. 147 Положення № 1153/2008.

Так, право продовження військовослужбовцю відпустки належить начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проведення відпустки. Про строки і причини затримки начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки негайно повідомляє командира (начальника) військової частини, з якої прибув військовослужбовець, і робить відповідну позначку у відпускному квитку.

Відповідно, відпустка позивачу не була продовжена, а тому він був зобов`язаний вчасно прибути до розташування військової частини НОМЕР_1 .

В свою чергу, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про доведеність порушення позивачем вимог абз. 2 статті 11 статуту Внутрішньої служби і обрав співмірне дисциплінарне стягнення. Відтак, дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.09.2025 р. № 17 “Про підсумки службового розслідування” та виплати щомісячного грошового забезпечення включаючи грошову нагороду ОСОБА_1 за серпень 2025 р. у зменшеному розмірі, також наказ від 26.09.2025 р. № 17 є правомірними.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 242-246, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз