Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/998/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/998/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ОПТ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ОПТ» (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., 6Б, код ЄДРПОУ 46055747) (далі – позивач, ТзОВ «АТЛАНТ ОПТ») звернулось до суду з позовом до Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) (далі – відповідач, митний орган), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 24.12.2025 № UA100000/2025/000120/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2025 № UA100160/2025/000505.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Декларантом належним чином підтверджено усі складові митної вартості імпортованого товару, надано докази оплати за товар та його транспортування. Однак, митний орган не врахував цих документів та прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). При цьому, в рішенні жодним чином не обґрунтовано підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 26.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 16.02.2026 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю з підстав, вказаних в позовній заяві та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою судового засідання від 25.05.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 46055747. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Між Компанією BSA GLOBAL (HONGKONG) LIMITED (продавець) та ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» (покупець) укладено контракт №NV111-25/1 від 12.11.2025, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар на умовах контракту та поставлених рахунків-фактур та партію товару.

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціна на одиницю товару є договірною та вказується попередньо в Інвойсі-проформі, виставленому на кожну окрему партію товару.

Покупець оплачує замовлену партію товару на підставі виставленого рахунку-фактури в розмірі 100% передоплати (п. 3.1 Контракту).

На виконання умов контракту Компанія BSA GLOBAL (HONGKONG) LIMITED поставила на адресу ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» товар на загальну суму 130922,00 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом № FD-12112025 від 12.11.2025.

ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» платіжною інструкцією № 1 від 18.11.2025 перерахувало 130922,00 доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення товарів, 19.12.2025 подав до Київської митниці електронну митну декларацію № 25UA100160050661U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товари з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема: «Смартфони (мобільні телефони) для бездротових стільникових мереж зв`язку. Пристрої призначені для передачі та прийому голосу, зображень та інших даних, оснащені дисплеєм, операційною системою та функціями комунікації в дротових або бездротових мережах (Wi-Fi, Bluetooth, GSM, 3G, 4G/LTE, 5G). Загальна кількість 500 шт: Смартфон Apple iPhone 13 Pro 128GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 13 Pro 256GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 13 Pro Max 256GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 14 128GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 14 256GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 14 Pro 128GB (бувший у використанні), Смартфон Apple iPhone 14 Pro 256GB (бувший у використанні); Торговельна марка: Apple; Країна виробництва: CN; Виробник: Apple Inc.».

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 25UA100160050661U9, в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації, картці відмови та митній декларації за якою було здійснено випуск товару: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № NV111-25/1 від 12.11.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FD-12112025 від 12.11.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № FD-12112025 від 12.11.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжка) № 1 від 18.11.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 17.12.2025; Книжка МДП (TIR сarnet) № RX.87342086 від 17.12.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 916 від 19.12.2025; Рахунок-фактура про надання; транспортно-експедиційних послуг № FV/2025/11/23 від 27.11.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 130 від 19.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 1153-1/П від 17.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 24112025-1 від 24.11.2025; Листи від відправника від 12.11.2025.

Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.

За результатами розгляду ЕМД 25UA100160050661U9 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000120/2 від 24.12.2025.

У графі 33 Рішення про коригування митної № UA100000/2025/000120/2 від 24.12.2025 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення таким:

«Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією № 25UA100160050661U9 (далі – МД) не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до ч. 6 ст. 54 та ч. 2 статті 58 Митного кодексу України (далі – Кодекс) з наступних підстав.

Згідно з п. 4.1. Контракту від 12.11.2025 № NV111-25/1 (далі-Контракт) продавець постачає покупцеві товар на умовах вказаних в інвойсі, згідно з Правилами Інкотермс-2010. В інвойсі від 12.11.2025 умови поставки визначені як CPT – Warsaw (Польща), зазначено 100% передоплата. В той же час в наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті не зазначено, які саме складові включено до ціни товару, зокрема не відображена вартість авіа перевезення, в частині вартості товару та інших витрат пов`язаних з переміщенням товару до місця призначення, що не дає можливість визначити ціну самого товару та перевірити числові значення вказаних послуг.

Міжнародний торговий термін CPT (Carriage Paid To (... named place of destination), (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Таким чином, всі додаткові витрати та ризики під час транспортування покладаються на покупця. Статтею «Розподіл витрат» розділу CPT міжнародних правил Incoterms визначено, що Покупець зобов`язаний, оплатити:

- усі витрати, пов`язані з товаром, з моменту його поставки, окрім витрат, що оплачує продавець;

- витрати за транзит, якщо такі витрати не покладаються на продавця за договором (контрактом) перевезення;

- витрати на розвантаження, якщо такі витрати не покладаються на продавця за договором (контрактом) перевезення.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Згідно з копією декларації країни відправлення оцінюваний вантаж застраховано. Однак до митного органу не надано страхового полісу.

Варто зазначити, що сфера дії Інкотермс розповсюджуються тільки на визначення обов`язків сторін щодо поставки товару та переходу ризиків щодо втрати чи пошкодження товару та не визначають всі положення щодо зовнішньоекономічної операції, зокрема і тих, що стосуються формування ціни товару.

Отже, всі положення, на які не розповсюджується сфера дії Інкотермс, визначаються положеннями зовнішньоекономічної угоди. Враховуючи відсутність чітких положень щодо формування ціни товару у Контракті у митного органу відсутня інформація щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Такі складові митної вартості як страхування, витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України та витрати на зберігання, вивантаження та обробку товарів пов`язані з їх транспортуванням, не визначено кількісно та не підтверджено документально.

Таким чином, всі додаткові витрати та ризик під час транспортування покладаються на покупця. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури.

Також відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом надано: CMR від 17.12.2025 б/н, договір від 24.11.2025 № 24112025-1 укладеним між CARGOPULSE SP.Z O.O. (Експедитор) та ТОВ «ATLANT» (Замовник), рахунок фактуру від 27.11.2025 № FV/2025/11/23 та довідку про транспортні витрати від 19.12.2025 № 130 від ФОП ОСОБА_1 . Згідно з CMR від 17.12.2025 б/н перевізником вантажу зазначений P.E. Rattadiuk Vasyl, відповідальним за обробку (зберігання/оформлення дозвільних та/або транзитних документів та ін.) вантажу у транзитній країні (PL) визначено DEC-POL Sp.z o.o. (гр. 22 CMR). Отже відбулось залучення до перевезення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат має однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документів від суб`єктів, які залучались до перевезення до митного органу не надано. Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що безпосередньо залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Також, згідно з гр. 4 CMR від 17.12.2025 б/н місцем завантаження товару є BELZEC Poland. У договорі про перевезення № 1153-1/П також місце завантаження визначено як «BELZEC Poland». У той же час, у гр.20 МД зазначено умови поставки CPT Warsaw Poland. Таким чином, вбачаються додатково понесені витрати Покупцем, на доставку вантажу з аеропорту Warsaw до безпосереднього місця завантаження (відстань між містами близько 300 км), які у розумінні ч. 10 ст. 58 Кодексу повинні включатись до митної вартості товару. Також, у рахунку-фактурі від 27.11.2025 № FV/2025/11/23 наведено перелік послуг (зокрема, оформлення митної декларації типу Т1, вартість складських послуг, вартість доставки/транспортування, завантаження), які надаються на користь ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» у розмірі 2508,39 польських злотих. Разом з тим, дані витрати не додані до митної вартості товарів та не відображені в ДМВ. Таким чином, документи, що підтверджують складові митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та не піддаються обчисленню та перевірці у відповідності до норм ч. ч. 2, 10, 21 ст. 58 Кодексу.

Також п. 6.1 Контракту визначено, що продавець одночасно з відвантаженням товару надає покупцеві наступні документи: авіа накладну, пакувальний лист. Вищевказані документи до митного оформлення не надані. Копію декларації країни відправлення надано до митного органу без перекладу, що не відповідає умовам ст.. 254 Кодексу.

Згідно з п. 3.1 Контракту покупець оплачує замовлену партію товару в розмірі 100 % передоплати. Для підтвердження вартості оцінюваного товару надано SWIFT – повідомлення в іноземній валюті від 18.11.2025 № 1, який не можливо ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару, в графі призначення платежу міститься посилання лише на контракт.

Разом з тим, банківських платіжних документів, як передбачено чинним законодавством України, до митного органу не надано. Однак, згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі – Постанова № 216). Пунктом 15 розділу ІІ вищезгаданої Постанови № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. В Загальних положеннях та умовах користування кооперативного співтовариства «Swift» (General Terms and Conditions від 01.09.2025) зазначено, що SWIFT є системою обміну повідомленнями, а не фінансовою установою, яка управляє коштами. Їх система не тримає кошти і не управляє рахунками від імені клієнтів, а також не зберігає фінансову інформацію на постійній основі. Наявність окремих стандартизованих повідомлень SWIFT свідчить про те, що первинне платіжне повідомлення не є остаточним і беззаперечним підтвердженням оплати. Постанова № 216, а саме п. 20 розділу ІІ передбачає, що ініціатор має право відкликати платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції (до настання моменту безвідкличності платіжної інструкції). Ініціатор для відкликання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначених у договорі з надавачем платіжних послуг. Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах може бути відкликана тільки в повній сумі. Згідно з Message Reference Guides 2025 від кооперативного співтовариства «Swift» остаточне завершення транзакції підтверджується не самим платіжним дорученням, а банківськими виписками та записами на рахунках. Таким чином, повідомлення SWIFT саме пособі не є підтвердженням факту здійснення платежу, а лише відображає намір або інструкцію на його проведення. Доказом фактичного виконання платежу є банківський документ (виписка або довідка) про списання коштів з рахунку платника, який підтверджує, що інструкція була фінансово виконана і відбувся розрахунок.

Таким чином, відомості щодо ціни, яка сплачена, не підтверджені документально та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 4, 21 ст. 58 Кодексу. Наголошуємо, що надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено положеннями ч. 2 ст. 53 Кодексу, отже надання таких документів під час митного оформлення товару віднесено до обов`язків декларанта та не потребує наявності умов, викладених у ч. 3 ст. 53 Кодексу для їх витребування митним органом.

Відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 Методичних рекомендацій встановлено, що митне оформлення товарів з подібними характеристиками з урахуванням найменування товару, призначення, виробника країни виробництва та комерційних рівнів, імпортованих іншими імпортерами здійснювалось за більш високими рівнями митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст.VII ГАТТ. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Таким чином, заявлений рівень митної вартості не відповідає поняттю «дійсній вартості», визначеній у ст. VII ГАТТ. Не надання документів, необхідних для здійснення контролю митної вартості відповідно до ч. 6 ст. 54 Кодексу є підставою для відмови декларанту у підтвердженні заявленої ним митної вартості.

Враховуючи, що декларантом не надано повного переліку відомостей, необхідних для документального підтвердження всіх складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, яка сплачена він не скористався своїм правом на доведення заявленої митної вартості, отже, митний орган приймає письмове рішення про коригування митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 55 Кодексу.

Керуючись положеннями ч. 4 ст. 57 Кодексу та ч. 5 ст. 55 Кодексу, проведена процедура консультації між митницею та декларантом. За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням не застосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів на підставі рівня митної вартості товарів подібних характеристик відповідно до положень ст. 64 Кодексу. Обґрунтування не застосування методів визначення методів визначення митної вартості. Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, частини 6 ст. 54 та частини 2 статті 58 Кодексу у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Кодексу, не містять документально підтверджених відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні митні оформлення ідентичних товарів, прийняті митним органом за ціною договору відповідно до умов, зазначених у ст. 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку із тим, що відсутні митні оформлення подібних товарів прийнятих митним органом відповідно до умов, зазначених у ст. 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 Кодексу. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів пропонується визначити митну вартість із застосуванням резервного методу, відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях з урахуванням призначення товару та комерційних умов.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару № 1 – 430,502 дол. США за шт; джерело – позиція 1-3 (ел.інвойсу) МД від 13.10.2025 № 25UA205050039807U6 -379,5 USD/шт, позиція 4-8 МД від 31.10.2025 № 25UA205050042653U4 – 409.5 USD/шт, позиція 9-12 МД від 22.12.2025 № 25UA100320049436U9 – 515.7 USD/шт, позиція 13-15 МД від 02.12.2025 № 25UA205050047325U5 -325 USD/шт., позиція 16-20 МД від 02.12.2025 № 25UA205050047325U5 -373.8 USD/шт., позиція 21-23 МД від 02.12.2025 № 25UA205050047325U5 – 495.25 USD/шт., позиція 24-26 МД від 02.12.2025 № 25UA205050047325U5 523.45 USD/шт (Як джерело інформації використана митні декларації, згідно з якою випущено у вільний обіг товари, які мають однакові фізичні та технічні характеристики з оцінюваним товаром, зокрема дані товари також були у використанні, мають однакову торговельну марку, модель та параметри пам`яті, які постачаються на комерційних рівнях та країною походження, що продаються на експорт в Україну та є максимально наближеним до нього).

Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД. Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті. Перелік відомостей за умови надання яких митна вартість , заявлену декларантом може бути визнано: - банківські платіжні документи (платіжна інструкція в іноземній валюті), що стосуються оцінюваного товару; - договори із третіми особами; - транспортні (перевізні) документи авіа накладна, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - калькуляцію вартості перевезення та рахунки; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, про сплату комісійних, посередницьких послуг що підтверджують вартість товару та перевезення, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; - переклад митну декларації країни; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, де буде встановлено ступень зношення мобільного та ресурсність акум.батареї, інформація біржових організацій Наголошуємо про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі».

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД № 25UA100160050661U9 від 19.12.2025, щодо якого проведено коригування митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзОВ «АТЛАНТ ОПТ» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема: Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № NV111-25/1 від 12.11.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № FD-12112025 від 12.11.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № FD-12112025 від 12.11.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару (Платіжка) № 1 від 18.11.2025; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н від 17.12.2025; Книжка МДП (TIR сarnet) № RX.87342086 від 17.12.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 916 від 19.12.2025; Рахунок-фактура про надання № FV/2025/11/23 від 27.11.2025; транспортно-експедиційних послуг Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 130 від 19.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 1153-1/П від 17.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 24112025-1 від 24.11.2025; Листи від відправника від 12.11.2025.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт № NV111-25/1 від 12.11.2025 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура № FD-12112025 від 12.11.2025 визначає вартість товару.

Оплата за товар підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 18.11.2025 на суму 130922,00 доларів США.

Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав відмови в проведенні митного оформлення імпортованого позивачем товару за першим методом суд враховує таке.

Щодо транспортних витрат.

На підтвердження транспортних витрат позивачем під час митного оформлення надано такі документи: Автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 17.12.2025; Книжку МДП (TIR сarnet) № RX.87342086 від 17.12.2025; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 916 від 19.12.2025 на суму 9 260,00 грн; Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № FV/2025/11/23 від 27.11.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 130 від 19.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 1153-1/П від 17.12.2025; Договір (контракт) про перевезення № 24112025-1 від 24.11.2025.

Крім цього позивачем долучено копію платіжної інструкції в іноземній валюті (Swift) № 3 від 28.11.2025 про оплату вартості перевезення товару на суму 683 долари США; копію протоколу прийому послуг № 3 від 28.11.2025 та копію акту здачі-приймання робіт № 916 від 25.12.2025.

Позивач вказав, що транспортні витрати за вказаною поставкою складають: відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № FV/2025/11/23 від 27.11.2025 вартість послуг CARGOPULSE SP.Z O.O. становить 2508,39 польських злотих або 683 дол. США, що в перерахунку на гривню, становить 28 791,25 грн.

Зі змісту цього документу суд встановив, що транспортно-експедиційні послуги, надані CARGOPULSE SP.Z O.O., включали в себе послуги завантаження та розвантаження товару, складське зберігання та транспортування товару в межах Республіки Польща.

Відповідно до Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 916 від 19.12.2025 та довідки про транспортні витрати № 130 від 19.12.2025 транспортно-експедиційні витрати з міста Белжець (Польща) до кордону України перевізником ФОП ОСОБА_2 становлять 2 778 грн.

Загальна сума транспортних витрат, яка включається до складу митної вартості товару, становить 31569,25 грн. (28 791,25 + 2 778,00 = 31569,2500грн.).

У постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.

Суд також враховує, що в даному випадку загальна вартість перевезення товару в сумі 31694,44 грн для ТОВ «АТЛАНТ ОПТ» не залежить від того, чи перевізник самостійно здійснював перевезення товару, чи залучав інших суб`єктів господарювання. Визначальним є документальне підтвердження витрат на транспортування товару.

Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Таким чином суд вважає, що документи, які надані позивачем до митного оформлення, щодо транспортування товару транспортними та експедиційними компаніями пов`язані між собою, містять достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення.

Суд також враховує, що вартість за експедиторські послуги позивачем повністю оплачена.

Крім цього суд бере до уваги, що за умовами контракту від 12.11.2025 № NV111-25/1 між компанією «BSA GLOBAL (HONGKONG) LIMITED» та «АТЛАНТ ОПТ» та рахунку-фактури № FD-12112025 від 12.11.2025, поставка товару «Смартфони (мобільні телефони) в асортименті, не нові…» здійснюється за умовами поставки CPT (згідно з Інкотермс-2010) PL Warsaw (Польща, Варшава). Відвантаження товару здійснювалось зі складу в ОАЕ (Дубаї), підтвердженням чого є транзитна декларація та авіанакладна, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до умов поставки CPT (ІНКОТЕРМС-2010) витрати щодо транспортування товару покладаються на продавця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс в редакції 2010 року термін СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Таким чином, витрати на транспортування товару до міста Варшава (Польща) оплачувались продавцем товару і є його витратами, відтак не випливають на рівень митної вартості імпортованого позивачем товару.

Суд враховує, що МК України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг та банківські документи про оплату є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Стосовно посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність під час митного оформлення авіанакладної та пакувального листа суд зазначає таке.

Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження, що транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах витрати на транспортування товару до міста Варшава (Польща) включені у вартість товару, а тому авіанакладна лише підтверджує факт перевезення товару авіаційним транспортом та не впливає рівень митної вартості.

Суд також зауважує, що на підтвердження понесених витрат на транспортування товару позивач надав митному органу Договір транспортно-експедиційних послуг №24442025-1 від 24.11.2025 з компанією CARGOPULSE SP.Z O.O.

Відповідно до умов цього договору експедитор (CARGOPULSE SP.Z O.O.) надає замовнику (ТзОВ «АТЛАНТ ОПТ») експедиторські послуги, які полягають у пошуку та залученні третіх осіб (перевізників, складів, агентів) для перевезення вантажів у міжнародному сполученні та наданні супутніх послуг (складування, обробка, оформлення транспортних документів тощо). Загальна вартість договору включає комісію експедитора, а також вартість перевезення вантажу та пов`язані з цим послуги, які були надані третіми особами, залученими до виконання цього договору.

Детальний опис експедиційних послуг за цим договором відображений в рахунку-фактурі № FV/2025/11/23 від 27.11.2025, оплата вартості яких проведена згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті від 28.11.2025 в сумі 685 доларів США.

Вказане спростовує доводи відповідача щодо відсутності доказів транспортування імпортованого позивачем товару від аеропорту Варшави до міста Белжець (Польща).

Щодо оплати вартості товару, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Постановою № 216 встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 Постанови № 216 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3). На виконання пункту 3.10 Постанови № 216, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Суд зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень, затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно з цими стандартами мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються відповідно до глави 10 Інструкції № 22. Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем клієнт-банк, клієнт-Інтернет-банк, телефонний банкінг, платіжний застосунок та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем клієнт-банк, клієнт-Інтернет-банк тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах клієнт-банк, клієнт-Інтернет-банк, визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі Допоміжні реквізити.

Судом встановлено, що платіжний документ SWIFT № 1 від 18.11.2025 містить посилання на контракт № NV111-25/1 від 12.11.2025, дату операції, суму операції в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами вказаного контракту та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Враховуючи викладене, оскільки сплату позивачем здійснено через банківський сервіс Інтернет-банкінг, то роздрукована та надана до митного органу електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені п. 10.5 Інструкції № 22, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену позивачем на рахунок продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку така не завіряється.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 та від 25.05.2021 у справі № 520/10386/21.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що зауваження відповідача до пред`явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Окрім цього суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Такої вимоги відповідач не надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав ставити під сумнів митну вартість товару визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Положеннями статті 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як випливає зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості № UA100000/2025/000120/2 від 24.12.2025, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Суд зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про невмотивованість та необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Як уже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2ґ.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2г, а застосування методу 2ґ для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності такого в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Київської митниці № UA100000/2025/000120/2 від 24.12.2025 про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2025/000505 теж слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8455,79 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000120/2 від 24.12.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2025/000505.

Стягнути з Київської митниці (місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ОПТ» (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. академіка Лазаренка Є., 6Б, код ЄДРПОУ 46055747) судовий збір в сумі 8455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 79 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан