Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/596/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/596/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення, як матері дітей сина ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_4 ), який внаслідок захисту Батьківщини, виконуючи військовий обов`язок в околицях населеного пункту 10 Октябрь Курської області зник безвісти, згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.02.2025 колишній дружині ОСОБА_1 як матері дітей сина ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_4 ) щомісячне грошове забезпечення, згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 як матері дітей сина ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_4 ) про виплату всіх належних до виплати коштів батька дітей військовослужбовця, який внаслідок захисту Батьківщини, виконуючи військовий обов`язок в околицях населеного пункту НОМЕР_5 Октябрь Курської області зник безвісти під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з урахуванням висновків суду у даній справі;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 як матері дітей сина ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_4 ) у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути подані позивачем документи для оформлення посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який пропав безвісті під час проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, що є колишньою дружиною військовослужбовця ОСОБА_4 , який зник безвісти внаслідок захисту Батьківщини, виконуючи військовий обов`язок в околицях населеного пункту НОМЕР_5 Октябрь Курської області. Повідомляє, що на її утриманні залишаються їхні спільні дві неповнолітні дитини, а саме: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вважає таку відмову протиправною. Зазначає, що отримала письмову відповідь-відмову від Військової частини НОМЕР_1 про те, що грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця буде надаватися лише його матері ОСОБА_5 , оскільки, ОСОБА_1 разом з дітьми отримує аліменти.

Вважає, що члени сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця мають право на соціальний захист, зокрема на грошові виплати у порядку, визначеному законодавством України. Звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 передбачає, що родині виплачуються щомісячні виплати (посадовий оклад, надбавки тощо), поки військовослужбовця офіційно не визнають померлим або зниклим безвісти за рішенням суду. Отже, аліментні зобов`язання не припиняються, і ці кошти можуть бути джерелом для стягнення аліментів.

Окрім цього, вважає також протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Однак, станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 22 квітня 2007 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 та згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року у справі №440/1127/16-ц, розірвано шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 22.04.2007 року у Сторонибабській сільській Раді Буського району Львівської області, актовий запис № 01. Після розірвання шлюбу позивачу відновити дошлюбне прізвище – « ОСОБА_7 ».

За час перебування у шлюбі у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено у вказаному вище судовому рішенні, яке набрало законної сили.

25.08.2016 Буським районним судом Львівської області видано судовий наказ у справі №440/1030/16-ц (провадження №2-н/440/17/2016), яким наказано стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Заводське Буського району Львівської області, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дітьми повноліття.

Вказаний наказ позивачем було звернуто до виконання та 23.08.2022 державним виконавцем прийнято постанову ВП №52926965 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_4 . Стягувач - ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 перебуває на військовій службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно з витягом із наказу командира цієї частини від 10.10.2024 №398-АД «Про результати проведення службового розслідування уточнення причин і умова зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_4 », зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави вважати його загиблим під час безпосередньої участі у бойових діях, на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною НОМЕР_6 ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у тому числі на території противника, та у період здійснення зазначених заходів, в наслідок атаки FPV-дронів та стрілецького бою, орієнтовно о 11:00 год 10.09.2024 за координатами - _______, на околицях н.п. 10 Октябрь Кореневського району Курської області російської федерації.

Інформацію про зникнення безвісти ОСОБА_4 внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з відповідного реєстру №20241217-1961 від 17.12.2024.

Листом від 25.04.2025 №1481/2/783 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №165/НАГД від 16.04.2025 відповідно до пункту 6 статті, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», що виплачується за відсутності «особистого розпорядження» в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 % грошового забезпечення - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); виплати грошового забезпечення, відповідно до наданих заяв, буде здійснено наступним членам сім`ї зниклого безвісті за особливих обставин солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідних відсотках від встановленої суми грошового забезпечення:

1. матері ОСОБА_5 ;

Колишня дружина ОСОБА_1 отримує аліменти як законний представник доньки ОСОБА_3 , 2008 р. н. та сина ОСОБА_2 , 2015 р. н. Виконавче провадження №52926965 від 23.08.2022.

Листом від 25.05.2025 №1481/2/91/ВихЗПІ Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомила про те, що ОСОБА_1 , як колишня дружина та мати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує аліменти за виконавчим провадженням №52926965 від 23.08.2022 відповідно до судового наказу, виданого Буським районним судом Львівської області від 08.11.2016. Таким чином грошове забезпечення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачується матері зниклого безвісті за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , яка подала відповідну заяву.

Листом від 26.06.2025 №1481/2/ВихЗВГ/65 Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на скаргу позивача до Міністерства оборони України щодо відмови у здійсненні виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 його колишній дружині ОСОБА_1 , як представнику їхніх малолітніх дітей, повідомила про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 громадянці ОСОБА_1 неодноразово надавалися відповіді з роз?ясненнями положень пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якими громадянка ОСОБА_1 не має права на отримання частки від грошового забезпечення військовослужбовця, як законний представник малолітніх дітей, бо отримує від грошового забезпечення військовослужбовця аліменти. Відповіді Військовою частиною НОМЕР_1 були надані: 25.04.2025 вих. №1481/2/790, 25.04.2025 вих. №1481/2/783, 25.05.2025 вих.№1481/2/1220.

У вказаному листі також повідомляється, що твердження громадянки ОСОБА_1 (абзац п?ятий скарги, що подана у Військову частину НОМЕР_1 ), що вона «разом з дітьми не отримає аліменти», не відповідають дійсності, оскільки спростовуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №1481/276.

Не погоджуючись з діями Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 , а також щодо відмови у видачі позивачу посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується таким.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 вказаного Закону).

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції: «За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.»

Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01.02.2025.

Відповідно до абзацу четвертого частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Таким чином, грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця не може виплачуватися законним представникам його малолітніх (неповнолітніх) дітей, якщо вони вже одержують з цього грошового забезпечення аліменти.

Аналогічна норма також передбачена і в пункті 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884.

Так, судом вище встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 30 вересня 2016 року у справі №440/1127/16-ц.

За час перебування у шлюбі у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є неповнолітніми.

25.08.2016 Буським районним судом Львівської області видано судовий наказ у справі №440/1030/16-ц (провадження №2-н/440/17/2016), яким наказано стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Заводське Буського району Львівської області, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_3 в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дітьми повноліття.

Вказаний наказ позивачем було звернуто до виконання та 23.08.2022 державним виконавцем прийнято постанову ВП №52926965 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_4 . Стягувач - ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що з 01.02.2025 правове регулювання виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон, заручників, інтернованих або зниклих безвісти, здійснюється відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №3995-ІХ у новій редакції, якою чітко визначено вичерпне коло осіб, що мають право на такі виплати, а також встановлено обмеження щодо осіб, які отримують від військовослужбовця аліменти.

Зокрема, нова редакція статті 9 Закону №3995-ІХ прямо виключає з кола осіб, яким здійснюється виплата грошового забезпечення, тих осіб, які вже одержують від військовослужбовця аліменти.

При цьому факт здійснення утримань із грошового забезпечення ОСОБА_4 на підставі постанови державного виконавця в рамках виконавчого провадження №52926965 свідчить саме про наявність аліментних зобов`язань, по якому проводиться відрахування.

Більше того, доводи позивача про те, що вона разом з дітьми не отримує аліменти, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №1481/276 про щомісячні виплати аліментів гр. ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до виконавчого провадження №52926965 від 23.08.2022 за період з грудня 2024 року по травень 2025 року.

Отже, відмова у виплаті позивачу частини грошового забезпечення забезпечення ОСОБА_4 через утримання аліментів є правомірною, а позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 як матері неповнолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби та зобов`язання вчинити відповідні дії, суд зазначає таке.

Так, Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (далі – Постанова №379).

Пунктом 2 Постанови №379 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з п. 3 Постанови №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця та рішення суду про оголошення його померлим або рішення суду про встановлення юридичного факту його загибелі (у разі коли військовослужбовця оголошено судом померлим чи судом встановлено юридичний факт його загибелі), або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) тощо), який підтверджує, що загибель (смерть) військовослужбовця сталася не внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення чи дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти та визнаний судом безвісно відсутнім чи оголошений судом померлим або стосовно нього судом встановлено юридичний факт його загибелі).

Пунктом 4 Постанови №379 передбачено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 5 Постанови №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази як звернення позивача до відповідача зі заявою про видачу відповідного посвідчення, так і докази того, що їй було відмовлено у видачі такого.

Більше того, суд звертає увагу, що за змістом п. 5 Постанови №379, Військова частина НОМЕР_1 не є органом, уповноваженим видавати посвідчення, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна