Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/23636/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/23636/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, -

встановив :

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просить стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 11 651 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна ) грн 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26.07.2025 року відповідач здійснив втечу та не повернувся до місця постійної дислокації частини. Зазначає, що відповідач незаконно набув кошти в якості грошового забезпечення, за період невиконання ним обов`язків військової служби, тим самим спричинивши майнову шкоду позивачу.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року позовну заяву залишено без руху. Заявнику встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 15.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

Конверт із копією вказаної ухвали повернувся до суду 29.12.2025 року із позначкою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.07.2025 № 373-ОС, ОСОБА_1 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 на усі види забезпечення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.07.2025 № 273-ОС, Відповідача було призначено на посаду курсанта відділу базової загальновійськової підготовки.

Відповідач під час дії воєнного стану, будучи військовослужбовцем за призовом по мобілізації, 26 липня 2025 року, перебуваючи у звільненні за сімейними обставинами (відвідування хворої матері) у міській лікарні міста Шептицький, здійснив втечу та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 за місцем її постійної дислокації.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 28.07.2025 № 914-АГ призначено службове розслідування.

За результатами висновку службового розслідування, було встановлено та підтверджено факт протиправних дій солдата ОСОБА_2 , який діючи всупереч інтересам служби та вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді втечі в умовах воєнного стану та не повернення до військової частини НОМЕР_1 за місцем її постійної дислокації, що вказує на ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 5 статті 407 КК України, про що видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.08.2025 № 292-ВВ «Про результати службового розслідування».

Відповідачу за час проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) 15.07.2025 року нараховано та виплачено грошове забезпечення за липень 2025 року на загальну 14 988 чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень ) 40 коп. з урахуванням податків та зборів.

Враховуючи, що з дня самовільного залишення Відповідачем місця служби, 26 червня 2025 року, та не повернення до місця несення служби, він безпідставно відсутній на службі та не виконує обов`язків військової служби, наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.11.2025 № 632-ОС, солдата ОСОБА_3 позбавлено премії повністю за липень місяць 2025 року. От же в наслідок вчинення Відповідачем протиправних дій, у зв`язку з перерахунком останньому грошового забезпечення за липень 2025 року та позбавленням премії повністю, виникла переплата грошового забезпечення.

Відповідно до довідки-розрахунку фінансово – економічного відділу (бухгалтерської служби) Кінологічного навчального центру, та особистої картки грошового забезпечення Відповідача за 2025 рік, останній повинен повернути виплачену йому суму грошового забезпечення в розмірі 11 651 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят одну гривню ) 12 коп. з яких 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім гривень) 08 коп.- грошове забезпечення та 10464 (десять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні) 04 коп. – премія.

При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби; виплата грошового та здійснення інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Аналогічні положення закріплені в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 № 468, військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються з усіх видів забезпечення.

Водночас питання повернення зайво виплачених коштів грошового забезпечення спеціальним законодавством безпосередньо не врегульовано, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом наведеної норми зобов`язання з безпідставного набуття майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Разом з тим стаття 1215 ЦК України встановлює винятки, за яких отримане набувачем майно не підлягає поверненню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачено два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц виклав висновок, згідно з яким під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку зі статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій платника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених умов грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Подібний правовий висновок неодноразово підтверджений Верховним Судом, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в справах щодо стягнення з військовослужбовців надмірно виплаченого грошового забезпечення, в яких суд вказував, що недобросовісність набувача може полягати, зокрема, у самовільному залишенні місця служби, ухиленні від виконання військового обов`язку, отриманні грошового забезпечення за період, упродовж якого особа фактично не виконувала обов`язків військової служби.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин справи, суд виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджується, що грошове забезпечення за липень 2025 року нараховано та виплачено відповідачу на підставі діючого на момент виплати наказу про зарахування його на всі види забезпечення, тобто виплата проведена позивачем добровільно. Доказів того, що така виплата стала наслідком рахункової помилки фінансового органу позивача, матеріали справи не містять.

Водночас наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.08.2025 № 292-ВВ «Про результати службового розслідування», встановлено факт втечі в умовах воєнного стану та не повернення до військової частини НОМЕР_1 за місцем її постійної дислокації.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.11.2025 № 632-ОС, солдата ОСОБА_3 позбавлено премії повністю за липень 2025 року.

Суд дійшов висновку, що дії відповідача були недобросовісними. Військовослужбовець, який самовільно залишив місце несення служби, не може не усвідомлювати, що, припинивши фактичне виконання військового обов`язку, він водночас втрачає правову підставу для отримання грошового забезпечення, оскільки таке забезпечення згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII визначається залежно від тривалості, інтенсивності та умов фактично здійснюваної військової служби. Отримавши за цих обставин грошове забезпечення за дні, упродовж яких він не виконував обов`язків військової служби, відповідач діяв недобросовісно у значенні пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України.

За таких обставин відсутня одна з обов`язкових умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, – добросовісність набувача коштів, що виключає застосування передбаченого цією нормою винятку та зумовлює обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте грошове забезпечення на підставі статті 1212 ЦК України.

Розмір надмірно виплаченого грошового забезпечення та премії у сумі 11651,12 грн підтверджується довідкою – розрахунком за липень 2025 року, наданими позивачем, та відповідачем не спростований.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас у справах, де суб`єкт владних повноважень виступає позивачем, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, покладається на нього.

Відповідач, у свою чергу, попри належне повідомлення про відкриття провадження у справі, правом подати відзив та надати суду докази на спростування доводів позивача не скористався, у зв`язку з чим відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами та доказами.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши обґрунтованість заявлених вимог, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки факт безпідставного (без достатньої правової підстави) набуття відповідачем грошового забезпечення за період його самовільної відсутності на службі, а також недобросовісність відповідача як набувача знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує, що судове рішення має бути обґрунтованим та враховувати ті аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, враховуючи, що позивач є суб`єктом владних повноважень, а доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у матеріалах справи відсутні, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору розподілу не підлягають та компенсації за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у сумі 11651 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 12 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.