Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/13153/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/13153/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач, УПП у Львівській області ДПП), в якому просить:

визнати бездіяльність Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України протиправною щодо ненадання відповіді на запит від 26.11.2025 та запитуваної у ньому інформації;

зобов`язати Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили надати відповідь на запит від 26.11.2025 та запитувану у ньому інформацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26.11.2025 на офіційну електронну адресу відповідача надіслала запит на отримання публічної інформації, у якому просила надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції з діловодства в Управлінні патрульної поліції у місті Львові департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також копію наказу, яким вона була затверджена. Листом від 02.12.2025 № 142зі/41/12/03-2025 відповідач повідомив про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів на підставі частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у зв`язку з великим обсягом запитуваної інформації. Позивач стверджує, що станом на 24.06.2026 відповіді на запит та запитуваної інформації не отримала, хоча граничний строк для відповіді сплив 23.12.2025. Таку бездіяльність позивач вважає неправомірною відмовою в наданні інформації, що порушує її право на доступ до публічної інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, статтями 5, 7 Закону України «Про інформацію» та статтями 1, 3, 5, 13, 14, 19, 20, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 29.06.2026 звільнено позивача від сплати судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що запит позивача зареєстровано 26.11.2025 за № 142зі, 02.12.2025 їй повідомлено про продовження строку розгляду запиту, а 09.12.2025 надано письмову відповідь № 142зі/41/12/01-2025, яку направлено рекомендованим листом АТ «Укрпошта» (список згрупованих поштових відправлень № 1346рек від 09.12.2025). У цій відповіді позивача повідомлено про відмову в задоволенні запиту на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки Управління інструкцію з діловодства не створювало, запитуваними документами не володіє і відповідно до своєї компетенції не зобов`язане ними володіти.

Відповідач також зазначив, що ні Положенням про Департамент патрульної поліції, ні Положенням про УПП у Львівській області ДПП не передбачено створення окремої інструкції з діловодства Управління, а документа під назвою «інструкція з діловодства в управлінні патрульної поліції у місті Львові» юридично не існує. Закон України «Про доступ до публічної інформації» гарантує доступ лише до вже існуючої та задокументованої інформації.

Позивачка подала заяву про продовження строку надання відповіді на відзив на позовну заяву від 13.07.2026. На дату розгляду справи відповідь на відзив позивач не подала.

Встановлені обставини справи

26 листопада 2025 року позивач надіслала на офіційну електронну адресу відповідача запит про надання публічної інформації, в якому просила надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції з діловодства в Управлінні патрульної поліції у місті Львові департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а також копію наказу, яким вона була затверджена.

Запит відповідач отримав та зареєстрував 26.11.2025 за № 142зі.

Листом від 02.12.2025 № 142зі/41/12/03-2025 «Про розгляд запиту на інформацію», відповідач повідомив позивача, що згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд запиту продовжено на строк до 20 робочих днів, оскільки запит стосується надання великого обсягу інформації. Отримання цього листа позивач підтвердила, додавши його копію до позовної заяви.

Листом від 09.12.2025 № 142зі/41/12/01-2025 «Про розгляд запиту на інформацію», відповідач повідомив позивача, що в УПП у Львівській області ДПП не створювалась інструкція з діловодства, а відтак надати її копію не є можливим. У листі роз`яснено, що це рішення згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути оскаржене до керівника розпорядника інформації, вищого органу або суду в порядку, визначеному КАС України.

Зазначений лист 09.12.2025 направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 1346рек від 09.12.2025.

Позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на запит на публічну інформацію.

Норми права, що регулюють спірні правовідносини та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Згідно зі статтею 5 цього Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом; суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі – Закон № 2939-VI у редакції чинній на час подання та розгляду запиту позивача).

За визначенням частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1).

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI). Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).

За пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13).

Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 Закону № 2939-VI). Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження, про що повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20).

Статтею 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (пункт 1 частини першої). Відповідь розпорядника про те, що інформація може бути одержана із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга). Розпорядник, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача (частина третя). У відмові в задоволенні запиту зазначаються прізвище, ім`я, по батькові та посада відповідальної особи, дата відмови, мотивована підстава відмови, порядок оскарження відмови та підпис (частина четверта); відмова надається в письмовій формі (частина п`ята).

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 2939-VI запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; несвоєчасне надання інформації. Оскарження до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Закон розмежовує ці підстави оскарження, що визначає різний предмет судового контролю.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції; у складі поліції функціонує, зокрема, патрульна поліція.

Пунктом 1 розділу I Положення про управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 № 1/3 (у редакції наказу від 31.07.2025 № 2349; далі Положення), визначено, що Управління є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції та реалізує свої повноваження на території Львівської області. За підпунктами 42 та 57 пункту 1 розділу III Положення Управління розглядає запити з питань, що належать до його компетенції, а діловодство в Управлінні здійснюється відповідно до законодавства України та з дотриманням вимог режиму секретності. Начальник Управління видає в межах компетенції організаційно-розпорядчі документи (доручення, накази), здійснює контроль за діловодством та організовує роботу з документами згідно із законодавством України (підпункти 18, 30 пункту 6 розділу IV Положення).

Предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит на публічну інформацію від 26.11.2025. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це пасивна поведінка, що полягає у неприйнятті рішення чи невчиненні дії, які він зобов`язаний був прийняти чи вчинити відповідно до закону, у визначений строк.

Згідно матеріалів справи запит позивача надійшов на офіційну електронну адресу відповідача та був зареєстрований 26.11.2025. Повідомлення про продовження строку розгляду запиту відповідач направив 02.12.2025. Відповідь № 142зі/41/12/01-2025 складено і направлено позивачу 09.12.2025, тобто в межах продовженого строку на надання відповіді на запит на публічну інформацію. Факт відправлення відповіді на запит позивача підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 1346рек від 09.12.2025, який долучено до справи. Доказів, які б спростовували наведені фактичні обставини справи позивач суду не надала.

Отже, відповідач надав відповідь на запит на публічну інформацію, у якій відмовив у його задоволенні з мотивів відсутності у розпорядника запитуваного документа, що за суттю відповідає підставі, передбаченій пунктом 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.

За таких обставин відповідач не допустив бездіяльності, оскільки він розглянув запит про надання публічної інформації від 26.11.2025 та надав ОСОБА_1 відповідь № 142зі/41/12/01-2025.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог і може вийти за їх межі лише тоді, коли це необхідно для повного захисту прав позивача.

Суд не надає оцінки правомірності відмови у наданні запитуваної інформації враховуючи предмет та підстави заявленого позову. У цій справі підставою позову є саме бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит на публічну інформацію, а не дії щодо відмови у наданні запитуваної інформації.

Оскільки протиправної бездіяльності відповідача не встановлено, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача надати відповідь на запит та запитувану інформацію.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач позовні вимоги спростував.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, пункт 58) зазначив, що обов`язок судів наводити підстави своїх рішень не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають, відпвоідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19; код ЄДРПОУ 4010864646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна