Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №380/13896/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 рокусправа № 380/13896/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 грн (один мільйон гривень), передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 грн ( один мільйон гривень), передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом з 27.09.2019. Надалі, 15.11.2022 (у період дії воєнного стану та у віці 24 років) позивач переуклав новий контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України у зв`язку зі зміною категорії військової служби — із рядового складу на сержантський. Позивач є учасником бойових дій і має понад 420 днів безпосередньої участі у виконання бойових завдань під час воєнного стану, що перевищує необхідні 6 місяців, передбачені постановою КМУ №153. Позивач звернувся з рапортом про виплату винагороди, однак листом від 04.04.2026 №690/11092 відповідач відмовив у виплаті з підстав того, що позивач розпочав службу до 24.02.2022. Позивач не згоден з аргументами відповідача та вважає, що положеннями постанови КМУ №153 чітко визначено його право на отримання вказаної винагороди, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що у рапорті від 30.03.2026 позивач сформулював прохання як “клопотати перед вищим командуванням” про виплату, а не безпосередньо виплатити кошти. На думку відповідача, за таким рапортом у командира частини не виникло прямого обов`язку щодо прийняття рішення про виплату винагороди, а отже, відсутня й протиправна бездіяльність.

Позивач був прийнятий на військову службу 27.09.2019 до введення військового стану в Україні, який розпочався 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022. Укладення нового контракту 15 листопада 2022 року під час дії воєнного стану (у зв`язку зі зміною категорії на сержантський склад) відповідач розглядає не як новий вступ на службу, а як продовження/переукладення існуючих правовідносин. На думку відповідача, статус військовослужбовця позивач не втрачав, служба була безперервною, тому він не належить до категорії осіб, які були прийняті або призвані на службу під час воєнного стану у розумінні п. 4 Постанови КМУ №153. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що рапорт військовослужбовця є службовим зверненням за командою, а не цивільно-правовим договором чи формою із суворими лінгвістичними шаблонами. Вирішальним є суть звернення - реалізація права на винагороду за Постановою №153. Військова частина розглянула рапорт по суті та надала письмову відмову (лист №690/11092 від 04.04.2026), що свідчить про те, що зміст рапорту був їй повністю зрозумілий. Лист від 04.04.2026 №690/11092 має виключно інформаційний характер і не є індивідуальним актом. Згідно з дорученнями Міністерства оборони України, рішення про відмову чи призначення виплати має ухвалюватися комісією військової частини, чого проведено не було. Предметом спору є саме ненарахування та невиплата коштів (протиправна бездіяльність). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд має право вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав особи.

Постанова №153 не містить вимоги про “первинність” прийняття на службу. 15.11.2022 (під час воєнного стану та у віці 24 років) позивач уклав новий контракт у зв`язку зі зміною категорії військової служби (із рядового на сержантський склад). Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 було розширено перелік осіб, уточнивши право на виплату військовослужбовцям, які уклали контракт під час воєнного стану. Вузьке тлумачення норми відповідачем є дискримінаційним стосовно військовослужбовців, які переуклали контракт під час війни та мають понад 420 днів безпосереднього виконання бойових завдань.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що зміст прохання у рапорті (“прошу клопотати перед вищим командуванням”) визначає межі обов`язку військової частини. Військова частина не мала обов`язку видавати наказ про виплату коштів, оскільки позивач про це безпосередньо не просив. Відповідач вказує на внутрішню суперечність у заявах позивача: з одного боку, позивач називає лист від 04.04.2026 №690/11092 “відмовою у виплаті”, а з іншого - “інформаційним документом, який не є рішенням”. Витяг із послужного списку ОСОБА_1 підтверджує, що він безперервно проходить службу з 27.09.2019, його не було звільнено у запас, виключено зі списків частин чи позбавлено статусу військовослужбовця перед підписанням контракту 15.11.2022. Укладення контракту 15.11.2022 у зв`язку зі зміною категорії на сержантський склад є лише зміною умов проходження наявної служби, а не новим прийняттям (призовом) громадянина на військову службу під час воєнного стану. Зміни від 30.07.2025 (Постанова №942) поширили право на виплату лише на осіб, які були прийняті за контрактом під час воєнного стану із числа строковиків. Позивач строкову службу не проходив, а з 2019 року постійно перебував на контрактній службі. Принцип тлумачення норми на користь особи застосовується лише за наявності дійсної колізії або неоднозначності. У п. 4 Постанови №153 немає колізії — норма чітко та однозначно вимагає, щоб особа була прийнята або призвана на службу під час воєнного стану у віці до 25 років.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

27.09.2019 у віці 21 року позивач уклав контракт про проходження військової служби у ЗСУ.

15.11.2022 в період дії воєнного стану (у віці 24 років) позивач уклав новий контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського та старшинського складу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з матеріалами справи та витягами з наказів командира військової частини, позивач брав безпосередню участь у бойових діях у районах їх ведення загальною тривалістю 420 днів, що перевищує 6 місяців.

Матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

30.03.2026 позивач подав рапорт про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до Постанови КМУ №153.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2026 №690/11092 позивачу відмовлено в оформленні документів та виплаті винагороди з мотивів того, що він проходив службу за контрактом до введення воєнного стану (з 27.09.2019).

Позивач не погодився з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №453 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі також Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМ України від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;

3) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153” (далі також постанова №942), яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацом такого змісту, “виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: (…) проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант” (…).

Зважаючи на внесені постановою № 942 зміни до Постанови №153, суд звертає увагу, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі проходження військової служби військовослужбовцями під час дії воєнного стану і які були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант” незалежно від часу вступу на військову службу.

Суд вважає, що інше тлумачення приписів Постанови №153, не відповідало б меті прийняття Постанови №153, а саме: підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Як встановив суд, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, прийнятий на військову службу за контрактом 27.09.2019, тобто до введення в Україні воєнного стану, та продовжує проходити військову службу під час дії в Україні воєнного стану, зокрема, у званні молодший сержант та молодший лейтенант та брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Як видно з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у відповідній виплаті з тих підстав, що позивач прийнятий на військову службу не під час дії воєнного стану, а ще до його введення.

Як вже зазначив суд у цьому рішенні, то виплата одноразової грошової винагороди здійснюється військовослужбовцям, які відповідають кваліфікуючим умовам, встановленим положеннями абзацу 2 пункту 4 Постанови №153.

Отже, з урахуванням того, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до введення в Україні воєнного стану, то позивачу не належить нарахування та виплата одноразової грошової винагороди як особі, яка не відповідає кваліфікуючим умовам для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 Постанови №153.

З огляду на висновок суду про правомірність дій відповідача, не підлягають задоволенню також похідні вимоги про зобов`язання військової частини здійснити виплату одноразової грошової винагороди позивачу у розмірі один мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови №153.

Схожий висновок підтримано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.05.2026 у справі №460/14136/25, П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.06.2026 у справі №420/33536/25.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої и статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд –

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна