Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/322/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/322/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024 та відмову №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024 в задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі Контракту №2018/MR, Інвойсу № CLR2024000000044 від 30.10.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» було ввезено на митну територію України вироби з чорних металів, а саме: сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом та частини до радіаторів. На переконання позивача, документи, надані до митного оформлення, містили всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Натомість, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару та виписано картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів. На переконання позивача, коригування митної вартості за допомогою другорядного методу носить протиправний характер, що призвело до необхідності сплати митних платежів у більшому розмірі.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 14 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.03.2018 між ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» (Покупець) та Caloree Dis Ticaret LTD. Sti., (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2018/MR (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець повинен продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент і кількість якого зазначаються у відповідних інвойсах.

Ціни та Товар узгоджуються на кожну партію і вказуються в інвойсах (п.2.1. Контракту).

30.09.2024 між сторонами складено проформу-інвойс №UA3-240925-50 на загальну суму 30251,58 доларів США.

30.10.2024 між сторонами складено інвойс №CLR2024000000044 на загальну суму 30251,58 доларів США.

Згідно платіжної інструкції № 54 від 02.10.2024, ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» сплатило на банківський рахунок продавця кошти в сумі 10251,58 доларів США.

Згідно платіжної інструкції № 64 від 21.10.2024, ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» сплатило на банківський рахунок Продавця кошти в сумі 20000,00 доларів США.

На підставі Контракту №2018/MR від 01.03.2018 та інвойсу №CLR2024000000044 від 30.10.2024, ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» ввезло на митну територію України вироби з чорних металів, а саме: сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом та частини до радіаторів.

04.11.2024 з метою митного оформлення вказаного товару декларант подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140031129U8.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: Контракт №2018/MR від 01.03.2018, додаткова угода №8 від 29.12.2023 до Контракту, проформа-інвойс №UA3-240925-50 від 30.09.2024, рахунок-фактура № CLR2024000000044 від 30.10.2024, автотранспортна накладна від 31.10.2024, сертифікат про походження товару №В1828210 від 30.10.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №МЛ1031-0012 від 31.10.2024, договір транспортного експедирування № МЛЗ-240103-1 від 23.10.2024, заявка на перевезення № МЛЗ-240103-1 від 31.10.2024, митна декларація країни відправлення № 24341300EX00897355 від 30.10.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларантом надіслано банківські платіжні документи № 54 від 02.10.2024, № 64 від 21.10.2024 та каталог.

Однак, 05.11.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400202/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

«-відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у графі 3 (географічне місце вивантаження товару) зазначається точне місце розвантаження. У гр. 3 CMR від 31.10.2024 б/н зазначена графа заповнена із недотриманням вимог Конвенції (вказано тільки - Україна);

- згідно наданої до митного контролю CMR від 31.10.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SHEREMETA ROMAN, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 31.10.2024 № МЛ1031-0012, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ МОРІТАН ЛОГІСТИК. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- відповідно до вимог п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 №2018/MR визначено, що платіж за товар має здійснюватись на умовах передоплати. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару що ввозиться, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- відповідно до вимог п. 4.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR визначено, що всі Замовлення підтверджуються або скасовуються якомога швидше. Прийняті Замовлення повинні бути підтверджені в письмовій формі Продавцем. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR визначено, що якість товару повинна відповідати експортним стандартам країни виробника та сертифікату якості заводу виробника. Проте зазначений документ, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- згідно інформації, яка наведена у Заявці від 23.10.2024 № МЛ3-240103-1-14 встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 03.01.2024 № МЛ3-240103-1. Проте даний договір декларантом не надано до митного оформлення;

- у Заявці від 23.10.2024 № МЛ3-240103-1-14 відсутній підпис та печатка Клієнта ТОВ ТІВА Україна;

- у гр. 20 митної декларації країни відправлення від 30.10.2024 № 24341300ЕХ00897355 зазначено умови поставки товару FCA ISTANBUL. Проте у інвойсі від 30.10.2024 № 2024000000044 а також у гр. 20 митної декларації визначено умови поставки FCA BURSA».

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД № UA209150/2024/005309 від 02.05.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 2,63 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/001158 від 05.11.2024.

09.12.2024 ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» було подано до Львівської митниці заяву №19/12т з додатковими документами для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданої заяви Львівська митниця листом №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024 відмовила у скасуванні та залишила без змін рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024, зазначивши наступне:

«Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 та ч.6 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Контрактом №2018/MR від 01.03.2018 року, що укладений між Caloree Dis Ticaret Ltd.Sti. (Продавець) та ТОВ «Тіва Україна» (Покупець) (надалі –»Контракт ЗЕД»), п.3.2. передбачено, що платіж за Товар здійснюється на умовах передоплати. Пунктом 3.1. Контракту ЗЕД передбачено, що платіж за Товар здійснюється шляхом переказу грошей на рахунок Продавця, який вказується в Контракті.

При цьому, в поданих платіжних інструкціях №54 від 02.10.2024 та №64 від 21.10.2024, реквізити Продавця відмінні від тих, що зазначені в Контракті ЗЕД. Будь-яких документів чи повідомлень про зміну банківських реквізитів до митного оформлення не подавалось. Вищенаведене не дає змоги перевірити істинність зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів за Контрактом ЗЕД, а відтак – перевірити числові значення товару, що постачається.

Відповідно до п.1.1. Контракту ЗЕД, Продавець повинен продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент і кількість якого зазначаються у відповідних інвойсах. Пунктом 2.1 передбачено, що ціни на Товар узгоджуються на кожну партію і вказуються в інвойсах.

При цьому, в Інвойсі №CLR2024000000044 від 30.10.2024 передбачена знижка у сумі 276, 14 дол.США. Проте, питання можливості надання знижки в Контракті ЗЕД, а також в жодному поданому документі не передбачено.

Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Договором транспортного експедирування №МЛЗ-240103-1, що укладений між ТОВ «Тіва Україна» (Клієнт) та ТОВ «Морітан Логістик» (Експедитор) (надалі – «Договір ТЕО»), п.3.3. передбачено, що винагорода виплачується Клієнтом на користь Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта на підставі рахунку Експедитор. Рахунок на оплату №МЛ1031-0012 датовано 31.10.2024.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури.

Заявкою №МЛЗ-240103-1-14 від 23.10.2024, в графі 13 «Строк сплати винагороди» передбачено протягом 5 банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта. При цьому, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались.

Згідно наданої до митного контролю CMR №б/н від 31.10.2024, у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару - PE SHEREMETA ROMAN. Разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати №МЛ1031-0012 від 31.10.2024, згідно якої виконавцем по доставці товару є ТОВ «Морітан Логістик». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

У надісланих із листом додаткових документах не усунуто та не роз`яснено розбіжності виявлені під час здійснення митного оформлення товару».

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024 та доводами митного органу, зазначеними у листі №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024 не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень ч.ч. 7-9 ст.55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №24UA209140031129U8 від 04.11.2024.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: Контракт, додаткову угоду до Контракту, проформу-інвойс, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, сертифікат про походження товару, рахунок-фактуру про надання транспортно експедиційних послуг, договір транспортного експедирування, заявку на перевезення, декларацію країни відправлення, платіжні інструкції, що стосуються оплати товару.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України наступного змісту: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На вимогу митного органу декларант подав додаткові документи та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

- відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у графі 3 (географічне місце вивантаження товару) зазначається точне місце розвантаження. У гр. 3 CMR від 31.10.2024 б/н зазначена графа заповнена із недотриманням вимог Конвенції (вказано тільки - Україна);

- згідно наданої до митного контролю CMR від 31.10.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SHEREMETA ROMAN, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 31.10.2024 № МЛ1031-0012, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ МОРІТАН ЛОГІСТИК. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- відповідно до вимог п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR визначено, що платіж за товар має здійснюватись на умовах передоплати. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару що ввозиться, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- відповідно до вимог п. 4.6 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR визначено, що всі Замовлення підтверджуються або скасовуються якомога швидше. Прийняті Замовлення повинні бути підтверджені в письмовій формі Продавцем. Проте даний документ, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR визначено, що якість товару повинна відповідати експортним стандартам країни виробника та сертифікату якості заводу виробника. Проте зазначений документ, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;

- згідно інформації яка наведена у Заявці від 23.10.2024 № МЛ3-240103-1-14 встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі договору транспортного експедирування від 03.01.2024 № МЛ3-240103-1. Проте даний договір декларантом не надано до митного оформлення;

- у Заявці від 23.10.2024 № МЛ3-240103-1-14 відсутній підпис та печатка Клієнта ТОВ ТІВА Україна;

- у гр. 20 митної декларації країни відправлення від 30.10.2024 № 24341300ЕХ00897355 зазначено умови поставки товару FCA ISTANBUL. Проте у інвойсі від 30.10.2024 № 2024000000044 а також у гр. 20 митної декларації визначено умови поставки FCA BURSA.

Надалі, в оскаржуваній відмові Львівської митниці відповідач вказав, що у надісланих із листом позивача додаткових документах не усунуто та не роз`яснено розбіжності, виявлені під час здійснення митного оформлення товару, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

- одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару відповідно до вимог ч.2 та ч.6 ст.53 МКУ є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- контрактом №2018/MR від 01.03.2018 року, що укладений між Caloree Dis Ticaret Ltd.Sti. (Продавець) та ТОВ «Тіва Україна» (Покупець), а саме п.3.2. передбачено, що платіж за Товар здійснюється на умовах передоплати. Пунктом 3.1. Контракту ЗЕД передбачено, що платіж за Товар здійснюється шляхом переказу грошей на рахунок Продавця, який вказується в Контракті.

При цьому, в поданих платіжних інструкціях №54 від 02.10.2024 та №64 від 21.10.2024, реквізити Продавця відмінні від тих, що зазначені в Контракті ЗЕД. Будь-яких документів чи повідомлень про зміну банківських реквізитів до митного оформлення не подавалось. Вищенаведене не дає змоги перевірити істинність зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів за Контрактом ЗЕД, а відтак – перевірити числові значення товару, що постачається;

- відповідно до п.1.1. Контракту ЗЕД, Продавець повинен продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент і кількість якого зазначаються у відповідних інвойсах. Пунктом 2.1 передбачено, що ціни на Товар узгоджуються на кожну партію і вказуються в інвойсах.

При цьому, в Інвойсі №CLR2024000000044 від 30.10.2024 передбачена знижка у сумі 276,14 дол.США. Проте, питання можливості надання знижки в Контракті ЗЕД, а також в жодному поданому документі не передбачено;

- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Договором транспортного експедирування №МЛЗ-240103-1, що укладений між ТОВ «Тіва Україна» (Клієнт) та ТОВ «Морітан Логістик» (Експедитор) (надалі – «Договір ТЕО»), п.3.3. передбачено, що винагорода виплачується Клієнтом на користь Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта на підставі рахунку Експедитор. Рахунок на оплату №МЛ1031-0012 датовано 31.10.2024.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури.

Заявкою №МЛЗ-240103-1-14 від 23.10.2024, в графі 13 «Строк сплати винагороди» передбачено протягом 5 банківських днів починаючи з дати виконання Експедитором доручення Клієнта. При цьому, підтвердження розрахунку за транспортні витрати (банківські та платіжні документи) до митного оформлення також не подавались;

- згідно наданої до митного контролю CMR №б/н від 31.10.2024, у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару - PE SHEREMETA ROMAN. Разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати №МЛ1031-0012 від 31.10.2024, згідно якої виконавцем по доставці товару є ТОВ «Морітан Логістик». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо аргументів відповідача про те, що у CMR від 31.10.2024 б/н у графі 3 не зазначено точного місця розвантаження, то зазначене зауваження митниці стосується автоперевезення по території України, витрати на яке відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України не включаються до складової митної вартості товарів, а відтак, жодного впливу на її визначення таке зауваження не має.

Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 20 червня 2023 року у справі 380/1221/20 вказав на те, що самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Таким чином інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про відсутність документів, які визначають договірні відносини з PE SHEREMETA ROMAN, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 31.10.2024 № МЛ1031-0012, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ «МОРІТАН ЛОГІСТИК», то суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.932 Цивільного кодексу України екпедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Поряд з цим саме експедитор, а не позивач, був відповідальний за оформлення усіх товаросупровідних документів. Окрім цього посадовою особою митного органу у спірному рішенні не зазначено як саме означені обставини вплинули на митну вартість чи її складові.

Щодо відсутності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару, то таке зауваження відповідача є безпідставним, адже на вимогу митного органу про надання додаткових документів декларантом надіслано банківські платіжні документи № 54 від 02.10.2024 та № 64 від 21.10.2024.

Згідно платіжних інструкцій № 54 від 02.10.2024 та № 64 від 21.10.2024, ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» сплатило на банківський рахунок Продавця кошти в сумі 30251,58 доларів США, що дорівнює вартості товару, зазначеній у проформі-інвойсі №UA3-240925-50 від 30.09.2024 та інвойсі №CLR2024000000044 від 30.10.2024.

Стосовно твердження відповідача про неподання замовлення до Контракту та документа, який підтверджує якість товару, то такі документи не підтверджують вартість товару та не містять у собі відповідних відомостей, а отже не мають впливу на числові значення митної вартості.

Більше того, статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед цього переліку немає ні замовлення, ні документа, що підтверджує якість товару.

Поряд з цим, саме рахунок-фактура (інвойс), що був наданий до митного оформлення, згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує вартість товару.

Щодо доводів митного органу, що до митного оформлення декларантом не надано договору транспортного експедирування від 03.01.2024 № МЛ3-240103-1, що, на думку відповідача, не дає змоги впевнитися в достовірності даних щодо понесених покупцем витрат на перевезення вантажу.

Суд відхиляє зазначений довід з таких підстав.

Договір, на підставі якого здійснюється організація перевезення між експедитором та залученими ним суб`єктами, не належить до вичерпного переліку документів, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України, надання яких є обов`язковим для підтвердження заявленої митної вартості товару. Первинним документом, що підтверджує розмір фактично понесених позивачем транспортних витрат, є рахунок-фактура № МЛ1031-0012 від 31.10.2024, який був наданий до митного оформлення.

За таких обставин суд вважає, що ненадання зазначеного договору не може бути визнано розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості товару, а тому довід відповідача в цій частині підлягає відхиленню.

Стосовно зауважень відповідача до відсутності підпису та печатки позивача у заявці на перевезення від 23.10.2024 № МЛ3-240103-1-1, суд вказує, що таке не має жодного впливу на визначення митної вартості товару, зважаючи на те, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі відповідні числові показники, які мають вплив на визначення митної вартості товару.

Крім того, ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2018 року у справі №813/1012/17 вказав: «... серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною».

Щодо недоліків заповнення митної декларації країни відправлення від 30.10.2024 № 24341300ЕХ00897355, суд зазначає, що саме продавець відповідальний за її оформлення. Експортна митна декларація складається експортером відповідно до вимог законодавства, чинного в країні експортера. Відтак покупець (позивач) товару не може відповідати за заповнення митної декларації країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Більше того, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Щодо доводів митного органу, що в поданих платіжних інструкціях №54 від 02.10.2024 та №64 від 21.10.2024 реквізити Продавця відмінні від тих, що зазначені в Контракті, то у графі 70 вказаних платіжних інструкцій міститься посилання як на Контракт №2018/MR від 01.03.2018, так і на проформу-інвойс №UA3-240925-50 від 30.09.2024.

У наданій до митного оформлення проформі-інвойсі № UA3-240925-50 від 30.09.2024 зазначено банківські реквізити Продавця, а саме два банківські рахунки Продавця - для здійснення розрахунків як у валюті Євро (відповідно до реквізитів, визначених Контрактом), так і у валюті доларів США.

Оскільки оплата за товар фактично здійснювалася у доларах США, платіжні інструкції банку оформлені із зазначенням банківських реквізитів Продавця, призначених для проведення платежів саме у валюті доларів США. Відповідно, відмінність між реквізитами, зазначеними в Контракті та в банківських платіжних документах, обумовлена виключно використанням різних валютних рахунків Продавця залежно від валюти платежу та не свідчить про наявність будь-яких розбіжностей.

Стосовно зауважень митного органу до відсутності відомостей про можливість надання знижки на товар в поданих документах, суд зазначає, що надання знижки покупцю є результатом комерційних переговорів та не повинно обґрунтовуватись декларантом. В свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі № 814/1916/17.

Отже, надання документально підтвердженого обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки лежить поза межами компетенції позивача і така надається виключно продавцем, а тому позивач не зобов`язаний доводити обґрунтованість та розмір такої.

Щодо відсутності банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг, то виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем. В свою чергу митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року № 815/137/17.

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування відмови Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024 у задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару, поданої в порядку ч.8 ст. 55 МК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача. У той же час, неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд вважає, що скасування рішення Львівської митниці, висвітлене у листі №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024, яким відмовлено у скасуванні та залишено без змін рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024, не може призвести до настання бажаних для позивача наслідків, тобто, до відновлення його порушених прав та інтересів, оскільки таке рішення не слугувало підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, а скасування такого рішення безпосередньо не впливає на його чинність. Належним способом захисту в цьому випадку є оспорення рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування відмови Львівської митниці №7.4-2/15-02/13/34411 від 18.12.2024 у задоволенні заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товару, суд вважає за необхідне відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Суд на підставі встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат стягує понесені позивачем витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8276,27 грн.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач покликається на те, що заявлена до відшкодування сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною у контексті обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): Договір про надання правової допомоги №202-МВ від 22.11.2024 року, рахунок на оплату №109 від 22.11.2024 року, платіжну інструкцію №10260 від 25.11.2024, акт (звіт) прийому наданих послуг до договору про надання правової допомоги №202-МВ від 22.11.2024 року.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.

Суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 2500,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400202/2 від 05.11.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 8276 (вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 27 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.