Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №380/16249/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокусправа № 380/16249/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України ( 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій просять суд: визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії №36/в від 29 травня 2026 року про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 ; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-XII, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 3 6/в від 29.05.2026, мені відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. У рішенні зазначено про наявність в крові ОСОБА_2 етилового спирту в концентрації 0,77 %. Вважає вказане рішення МОУ протиправним, оскільки смерть військовослужбовця не є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення чи дій у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується матеріалами справи. Сам факт наявності алкоголю в організмі не є достатньою підставою для відмови у виплаті, оскільки законом вимагається встановлення причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння та настанням смерті, який у даному випадку відсутній. Вказує, що її чоловік помер одразу після виходу з бойових позицій. Бойові дії та пов`язаний із ними хронічний надзвітний стрес можуть прямо чи опосередковано призвести до гострого інфаркту міокарда, наслідком якого є постінфарктний кардіосклероз із подальшим розвитком хронічної недостатності кровообігу (серцевої недостатності). Стверджує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між смертю її чоловіка та наявністю у його крові 0.77%о етилового спирту, що взагалі відповідає у живої людини легкому ступеню сп`яніння. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 5.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позов у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначає, що згідно з висновком експерта Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи від 10.04.2025 № 171 під час проведення судово токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,77%. Причиною смерті військовослужбовця стала ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, постінфарктний кардіосклероз. Супутній діагноз алкогольна інтоксикація. Вважає, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.05.2026 за № 36/в дійшла до правомірного та законного висновку про відмову в призначення одноразової грошової допомоги. Просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

21 жовтня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 .

Згідно з наказом ВЧ НОМЕР_3 від 14.05.2024 року №137 солдата ОСОБА_2 вважати таким, що 14 травня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 01.09.2024 року №250 солдата ОСОБА_2 увільнено від займаної посади і призначено на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що з 01 вересня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, знаходячись у місті Лиман, Краматорського району, Львівської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від З І .03.2025.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2025 №6919 солдат ОСОБА_2 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 14.05.2024 по 25.03.2025, тобто по день смерті.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №171 від 26.03.2025: смерть настала внаслідок захворювання; хвороба що призвела до смерті: хронічна недостатність кровообігу, постінфарктний кардіосклероз; графа «інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті» не заповнена.

Згідно з довідкою про причину смерті (до форми №106/о №171): причина смерті ОСОБА_2 - постінфарктний кардіосклероз.

26.03.2026 ДСУ «Донецьке обласне бюро СМЕ Слов`янська філія» видано висновок експерта №171 з якого вбачається, що: «... Причиною смерті гр. ОСОБА_2 стало захворювання - ішемічна хвороба серця у формі атеросклеротичного коронаросклерозу, постінфарктного кардіосклерозу, яке ускладнилось хронічною недостатністю кровообігу, що підтверджується виявленими при дослідженні його трупа атеросклеротичних бляшок у стінках вінцевих судин, дифузного розростання сполучної тканини в міокарді, вогнищевого розростання сполучної тканини на задній стінці лівого шлуночка, нерівномірного кровонаповнення міокарда, атеросклеротичного ураження клапанного апарату серця та великих судин, гіпертрофії міокарда лівого шлуночка (1,7-1,9 см), венозним повнокров`ям внутрішніх органів, набряком легень і головного мозку. Враховуючи ступінь розвитку трупних змін, можна стверджувати, що смерть гр. ОСОБА_2 настала за 8-12 годин до судово-медичного дослідження його трупа. Будь-яких тілесних ушкоджень при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_2 не виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у концентрації у крові 0.77 %, що відповідає у живої людини легкому ступеню сп`яніння...».

31 березня 2025 року слідчим СВ ВП №3 Краматорського РУП ГУНП у Донецькій області кримінальне провадження №12025052420000194 від 26.03.2025 закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

31 березня 2025 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , де зазначено місце смерті: місто Лиман, Донецької області.

Згідно з наказом ВЧ НОМЕР_3 від 28.04.2025 №122 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 .

Службовим розслідуванням встановлено наступне: «... Результатами проведення службового розслідування підтверджено смерть військовослужбовця за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, солдата ОСОБА_2 номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , наступила 25.03.2025 року у населеного пункту АДРЕСА_2 , через хронічну недостатність кровообігу, постінфарктний кардіосклероз, згідно з вимогами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати такою, що сталася під час проходження служби за мобілізацією у Збройні Сили України, відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Указу Президента України 24.02.2022 №69/2022, пов`язана з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Смерть військовослужбовця солдата ОСОБА_2 сталась не під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації на території України..».

У наказі про результати службового розслідування від 07.04.2025 №148 зазначено, що ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено.

Протоколом засідання 16 РВЛК (м. Львів) №2025-1209-1122-4832-3 від 09.12.2025 зазначено наступне: Пункт 4.1. Перебування на фронті (час входження частин до складу діючої армії, з зазначенням № сторінок переліку ГШ, участь в бойових діях у складі ВЧ та країни, де велися бойові дії): 14.05.2024-25.03.2025. Пункт 4.4. Звільнений із ЗСУ: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від захворювання. Пункт 7. Дата смерті, причина смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 , постінфарктний кардіосклероз. Хронічна недостатність кровообігу. Пункт 8. Висновок лікаря експерта: «... 25.03.2025 солдат ОСОБА_2 з побратимами повернувся з бойових позицій до розташування підрозділу, де вони проживали у н.п. Лиман та залишився вдома (побратими поїхали у місто). Причиною смерті стало захворювання «Постінфарктний кардіосклероз. Хронічна недостатність кровообігу»... Відповідно до висновку експерта №171 від 10.04.2025 вказано, що при судово-медичній експертизі крові з трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації в крові - 0,77 %, тілесних ушкоджень не виявлено. Постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2025 СВ ВП №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, кримінальне провадження було закрите. Враховуючи вищевикладене, згідно наданих документів, зважаючи на перебування померлого в стані алкогольного сп`яніння та відповідно до вимог підпункту “є” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 №1109/15800, зі змінами (далі Положення), є підстави пов`язати захворювання солдата ОСОБА_2 , 10.10.1976, яке призвело до його смерті, з військовою службою, у формулюванні, — “захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язані із проходженням військової служби”.

ОСОБА_1 звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 у зв`язку із смертю її чоловіка.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 3 6/в від 29.05.2026, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до положень статті 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. У рішенні зазначено про наявність в крові ОСОБА_2 етилового спирту в концентрації 0,77 %.

Не погоджуючись з п.21 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №36/в від 29 травня 2026 року про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , позивачка звернулася з позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ).

Згідно з статтею 16 пунктом 1 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону України №2011-ХІІ визначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї загиблих (померлих) осіб, до яких зокрема належать вдова (вдівець), батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Пунктом «б» частини 1 статті 16-4 Закону встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво, захворювання), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено випадки, коли призначається одноразова грошова допомога .

Пунктом 5 Порядку №975 встановлено кому призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з витягом з протоколу засідання 16 РВЛК (м. Львів) №2025-1209-1122-4832-3 від 09.12.2025: перебування на фронті (час входження частин до складу діючої армії, з зазначенням № сторінок переліку ГШ, участь в бойових діях у складі ВЧ та країни, де велися бойові дії): 14.05.2024-25.03.2025. Звільнений із ЗСУ: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від захворювання. Дата смерті, причина смерті: ІНФОРМАЦІЯ_3 , постінфарктний кардіосклероз. Хронічна недостатність кровообігу.

26.03.2026 ДСУ «Донецьке обласне бюро СМЕ Слов`янська філія» видано висновок експерта №171, відповідно до якого: «... 25.03.2025 солдат ОСОБА_2 з побратимами повернувся з бойових позицій до розташування підрозділу, де вони проживали у н.п. Лиман та залишився вдома (побратими поїхали у місто). ... Причиною смерті стало захворювання «Постінфарктний кардіосклероз. Хронічна недостатність кровообігу»... Відповідно до висновку експерта №171 від 10.04.2025 вказано, що при судово-медичній експертизі крові з трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації в крові - 0,77 %, тілесних ушкоджень не виявлено. Постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2025 СВ ВП №3 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, кримінальне провадження було закрите. Враховуючи вищевикладене, згідно наданих документів, зважаючи на перебування померлого в стані алкогольного сп`яніння та відповідно до вимог підпункту “є” пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 №1109/15800, зі змінами (далі Положення), є підстави пов`язати захворювання солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке призвело до його смерті, з військовою службою, у формулюванні, — “ захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язані із проходженням військової служби ”.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №171 від 26.03.2025: смерть настала внаслідок захворювання; хвороба що призвела до смерті: хронічна недостатність кровообігу, постінфарктний кардіосклероз; графа «інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті» не заповнена.

Відповідно до довідки про причину смерті (до форми №106/о №171): причина смерті ОСОБА_2 - постінфарктний кардіосклероз.

На момент події солдат ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння, однак вказаний факт не став основною причиною смерті.

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а зазначив, що відомості, які зазначені у зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону України № 2011-XII.

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19, аналізуючи положення пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII та пункту 19 Порядку № 975, дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа № 802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа № 813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18), від 20.05.2026 у справі № 520/18046/25, у постанові від 19.06.2026 у справі №380/4474/25.

Відповідно до обставин цієї справи, жодним органом не було встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним певних дій у стані алкогольного сп`яніння, які призвели до смерті.

Крім того суд враховує, що відповідач не надав суду жодних доказів того, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної відповідальності за статтею 172-20 КУпАП в судовому порядку, а тому посилання відповідача, як на підставу для відмови у виплаті одноразової допомоги на те, що загибель (смерть) ОСОБА_2 є наслідком вчинення адміністративного правопорушення також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Будь-які належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть, відсутні, та відповідачем до матеріалів справи не долучені, а тому слід зробити висновок про те, що доводи відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини із посиланням на статтю 16-4 частину 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підтверджуються матеріалами справи.

Тобто, допомога не призначається, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19.

Суд зауважує, що у цьому у випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що настання смерті ОСОБА_2 (внаслідок захворювання) перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

За таких обставин суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_2 на момент смерті у стані алкогольного сп`яніння є необґрунтованою підставою для відмови у призначенні та виплаті матері та дружині померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.

Таким чином, відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу є безпідставним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З огляду на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачам одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до них документи про призначення та виплату позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.

Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі № 480/4122/22, який вказав, що «належним способом захисту порушеного права позивачки за встановлених у справі обставин є зобов`язання МОУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй та її сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року».

Під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята всупереч вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, а позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 293, 295, КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 21 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії №36/в від 29 травня 2026 року про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, як члену сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ЄДРПОУ 00034022) 1331,20 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович