Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/22834/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/22834/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду

України у Київській області №134650030497 від 27.10.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії по віку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу:

періоди роботи в Республіці Казахстан з 06.09.1985 по 04.10.1985 та з 23.04.1986 по 18.06.1986, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1985;

періоди роботи в колгоспі з 20.07.1990 по 05.11.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1985;

періоди безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 16.03.2024, з 10.05.2024 по 27.07.2024 по 13.08.2024, з 12.01.2025, з 31.01.2025 по 08.10.2025 із застосуванням кратності з розрахунку один місяць служби за три місяці та повторно розглянути заяву позивача від 20.10.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Пенсійний фонд дійшов передчасного висновку щодо незарахування відповідних періодів до страхового стажу позивача, в наслідок чого оскаржуване рішення було прийняте не на підставі та не у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, тому теке підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Вказав, що рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідив матеріали справи, та встановив таке.

Трудова книжка серії НОМЕР_2 містить наступні записи:

06.09.1985 – 04.10.1985, 05.11.1985 – 21.03.1986, 23.04.1986 – 18.06.1986 працював «поваром 3 розряда» на різних підприємствах У Республіці Казахстан.

20.07.1990 – 05.11.1990 працював у колгоспі.

Відповідно до довідки №173/3012 від 08.10.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, солдат . ОСОБА_1 дійсно у період з 15.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 16.03.2024, з 10.05.2024 по 27.07.2024, з 13.08.2024 по 12.01.2025, з 31.01.2025 по 08.10.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

20.10.2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.10.2025 №134650030497 йому відмовлено у призначенні пенсії, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.

Страховий стаж Позивача становить 23 роки 7 місяців 21 день.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1985:

- в Республіці Казахстан до 1992 року з 06.09.1985 по 04.10.1985, з 23.04.1986 по 18.06.1986, оскільки відсутня інформація від органів пенсійного забезпечення Республіки Казахстан про підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 16.05.2025.

- період роботи в колгоспі з 20.07.1990 по 05.11.1990, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та вироблені трудодні.

Для зарахування періоду роботи в колгоспі до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що спірними є періоди роботи позивача 06.09.1985 – 04.10.1985, 05.11.1985 – 21.03.1986, 23.04.1986 – 18.06.1986 на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР) та періоди роботи в колгоспі з 20.07.1990 по 05.11.1990, які повністю підтверджуються записами у його трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1985.

Так, судом не встановлено недостовірності записів про роботу позивача у спірні періоди та трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1985в цілому, а тому її потрібно розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутня інформація щодо нездійснення іншою державою пенсійних виплат позивачу, а також, що між Україною та Республікою Казахстан відсутні будь-які угоди щодо пенсійного забезпечення, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Окрім цього, згідно до приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022 року, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто в періоди роботи позивача з на території Казахстану не було введено заборон на працевлаштування (в спірному випадку за сферою роботи позивача) її громадян на території Казахстану, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території Казахстану.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж набутий позивачем на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території колишнього СРСР.

Відповідні висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22, а також від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Крім того, Законом України від 25.04.2024 за №3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, доповнено Закон №1058-IV статтею 241 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.

За змістом частини 2 статті 241 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 року №562 (далі - Порядок №562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, суд звертає увагу, що пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

До того ж суд зауважує, що між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан продовжує діяти окрема двостороння Угода про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995, стаття 7 якої передбачає, що при здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо.

Якщо ж у відповідача відсутня можливість здійснення обміну інформацією/отримання підтверджуючих документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Касахстан, відповідно до вимог пункту 4 Порядку №562, такі періоди роботи підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу.

Більше того, у випадку виникнення сумнівів щодо наявності чи відсутності певних фактів, достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.

Однак, відповідач таким правом не скористався, заходи щодо отримання інформації про не отримання позивачем пенсії в інших державах Головним управлінням Пенсійного фонду не вживалися, протилежного матеріали справи не містять, тоді як вказаний обов`язок не може перекладатися на особу.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві або архівній установі, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17.

Також подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 09.08.2019 у справі №229/954/17, від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 №428/4816/17.

Щодо доводів відповідача, що для зарахування періоду роботи в колгоспі до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Аналогічне викладено у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 справа №727/4082/17.

Наявна у справі трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить записи про трудову діяльність позивача у колгоспі.

Крім того, недоліків в оформлені вказаної трудової книжки відповідачем у спірному рішенні не виявлено.

Отже за наявності відповідних записів у трудовій книжці, посилання на необхідність уточнюючих довідок є безпідставним.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 27.10.2025 №134650030497 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 16.03.2024, з 10.05.2024 по 27.07.2024 по 13.08.2024, з 12.01.2025, з 31.01.2025 по 08.10.2025 із застосуванням кратності з розрахунку один місяць служби за три місяці та повторно розглянути заяву позивача від 20.10.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 24 Закону №1058-IV визначає періоди, з яких складається страховий стаж. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

У свою чергу відповідно до норми ст. 57 Закону ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' від 20.12.1991 №2011-XIІ, крім іншого, час військової служби зараховується до страхового стажу; час служби в особливий період зараховується на пільгових умовах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підп. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах: особам, зазначеним в абз.1 пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Отже, пільгове обчислення один місяць служби за три місяці, передбачене Постановою № 393, застосовується при визначенні вислуги років для призначення та обчислення пенсії відповідно до Закону України № 2262-XII та не змінює порядку обчислення страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Тому спірні періоди військової служби позивача підлягають зарахуванню до його страхового стажу в календарному, а не трикратному обчисленні.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі № 360/665/24. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний правовий висновок є обов`язковим для врахування судом у даній справі з подібним предметом позову.

Отже, пільгове обчислення вислуги років (1 місяць за 3), передбачене статтею 57 Закону № 1788-XII, статтею 8 Закону № 2011-XII та деталізоване Постановою КМУ № 393, стосується виключно призначення пенсій військовослужбовцям за Законом України № 2262-XII. Ці норми не можуть бути автоматично перенесені на порядок обчислення страхового стажу для пенсії за віком.

Відтак, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону № 1058-IV, то у суду відсутні правові підстави вважати, що відповідач був зобов`язаний зарахувати до страхового стажу позивача у трикратному розмірі періоди військової служби, у які позивач брав участь у бойових діях.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 20.10.2025 про призначення пенсії, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 06.09.1985 по 04.10.1985 та з 23.04.1986 по 18.06.1986 на території Республіки Казахстан (колишньої Казахської РСР), та з 20.07.1990 по 05.11.1990 у колгоспі згідно з записами його трудової книжки НОМЕР_1 , та періоди безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 16.03.2024, з 10.05.2024 по 27.07.2024 по 13.08.2024, з 12.01.2025, з 31.01.2025 по 08.10.2025 відповідно до довідки №173/3012 від 08.10.2025 року.

Суд також дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру повинне здійснити саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат, останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134650030497 від 27.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 20.10.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06.09.1985 по 04.10.1985 та з 23.04.1986 по 18.06.1986 та з 20.07.1990 по 05.11.1990 згідно з записами його трудової книжки НОМЕР_1 та періоди безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 16.03.2024, з 10.05.2024 по 27.07.2024 по 13.08.2024, з 12.01.2025, з 31.01.2025 по 08.10.2025 відповідно до довідки №173/3012 від 08.10.2025 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.