Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/5179/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусправа № 380/5179/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у відмові ОСОБА_1 в оформленні та видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби», оформлене листом від 07.01.2026 №1159/12/240;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 та їх спільним із ОСОБА_2 дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

Ухвалою від 30.03.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , військовослужбовця, який 20.07.2025 під час проходження військової служби загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачка також є матір`ю його дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після смерті чоловіка позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення та видачу їй та дітям посвідчень члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, однак листом від 07.01.2026 №1159/12/240 відповідач відмовив у їх видачі.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки не підтверджено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, а тому передбачені Порядком №379 підстави для відмови у видачі посвідчень відсутні, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов.

08.04.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , настала ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №94/2025 від 21.07.2025 причиною смерті визначено поєднану травму голови, грудей, тазу та кінцівок, отриману внаслідок зіткнення легкового автомобіля з вантажним автомобілем.

Відповідач зазначає, що за фактом ДТП здійснювалося кримінальне провадження №12025141350000529, яке постановою від 27.08.2025 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. Водночас у постанові зазначено, що дії ОСОБА_2 як водія автомобіля Nissan Qashqai суперечили вимогам дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Також відповідач посилається на акт спеціального розслідування від 03.09.2025, відповідно до якого видом події визначено ДТП на дорогах загального користування, а причину нещасного випадку — як організаційну, а саме порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування.

Відповідач вказує, що 02.12.2025 позивачка звернулася із заявою про видачу їй та дітям посвідчень члена сім`ї військовослужбовця, однак листом від 07.01.2026 №1159/12/240 їй відмовлено, оскільки, за висновками уповноважених органів, причиною ДТП стали дії самого ОСОБА_2 , у яких вбачається порушення вимог Правил дорожнього руху.

Обґрунтовуючи правомірність відмови, відповідач посилається на частину другу статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 11 Порядку №379, відповідно до яких посвідчення не видається членам сім`ї військовослужбовця, якщо його смерть настала внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. На думку відповідача, наведені матеріали свідчать про наявність причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та ДТП, а тому відсутні підстави для видачі позивачці та її дітям відповідних посвідчень. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

10.04.2026 позивачка надіслала суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач безпідставно ототожнює порушення вимог Правил дорожнього руху із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення. На її думку, наведений у постанові про закриття кримінального провадження висновок про причинний зв`язок між діями водія щодо дорожньої розмітки 1.1 та настанням ДТП не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 кримінального чи адміністративного правопорушення.

Позивачка наголошує, що кримінальне провадження №12025141350000529 закрито постановою від 27.08.2025 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому жодного рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. Відтак, на переконання позивачки, відповідач не довів наявності обставини, з якою закон пов`язує невидачу посвідчення членам сім`ї військовослужбовця.

Також позивачка зазначає, що матеріалами справи спростовується настання смерті ОСОБА_2 унаслідок перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Відповідно до висновків судово-токсикологічного дослідження спирти та наркотичні речовини в його крові та сечі не виявлено.

Посилаючись на статтю 62 Конституції України, позивачка вказує, що особа не може вважатися винною у вчиненні кримінального правопорушення без встановлення її вини у передбаченому законом порядку. Вважає, що висновок відповідача про наявність підстав для відмови ґрунтується лише на припущенні про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, тоді як належних доказів цього не надано.

З огляду на викладене позивачка вважає, що передбачені пунктом 11 Порядку №379 підстави для невидачі їй та її дітям посвідчень відсутні, а тому просить позов задовольнити.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25.06.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції Львівської області. У шлюбі у них народилися діти – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 11.10.2006 та серії НОМЕР_3 від 20.05.2014 відповідно.

20.07.2025 близько 15 год. 40 хв. на автодорозі М-10, у районі 46 км автодороги «Львів–Яворів–Краківець», на території Яворівського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача марки «Сканія» з напівпричепом та автомобіля «Nissan Qashqai», яким керував підполковник ОСОБА_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув на місці події.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 23.07.2025 підтверджено смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у Яворівському районі Львівської області.

Лікарським свідоцтвом про смерть №94/2025 від 21.07.2025 встановлено, що смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом, а причиною смерті стала поєднана травма голови, грудей, тазу та кінцівок, отримана внаслідок зіткнення легкового автомобіля з вантажним автомобілем.

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 20.07.2025 №871-АД призначене спеціальне розслідування за фактом смерті підполковника ОСОБА_2 .

Листом ДСУ «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.08.2025 №2657 повідомлено про результати судово-токсикологічного дослідження, відповідно до яких у крові та сечі ОСОБА_2 спирти та наркотичні речовини не виявлено.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 20.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12025141350000529 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області від 27.08.2025 кримінальне провадження №12025141350000529 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності ознак кримінального правопорушення. У постанові зазначено, що фактичні дії ОСОБА_2 як водія автомобіля Nissan Qashqai суперечили дорожній розмітці 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

03.09.2025 військовою частиною НОМЕР_5 Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного складено акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії). Відповідно до акта видом події визначено дорожньо-транспортну пригоду на дорогах (шляхах) загального користування, а причиною нещасного випадку – порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування. При цьому актом встановлено, що смерть підполковника ОСОБА_2 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.09.2025 №208-ОД «Про результати спеціального розслідування за фактом смерті військовослужбовця військової служби за контрактом підполковника ОСОБА_2 » нещасний випадок із ОСОБА_2 визнано таким, що стався під час проходження ним військової служби.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «16 Регіональна ВЛК (м. Львів)» від 03.11.2025 №2025-1103-0935-1961-7 травма, отримана ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку – дорожньо-транспортної пригоди на дорогах загального користування, яка призвела до його смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

02.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою №33189 про видачу їй та її сину ОСОБА_3 посвідчень члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби. До заяви були додані документи, що підтверджують смерть ОСОБА_2 , обставини її настання, результати спеціального розслідування, результати судово-токсикологічного дослідження, сімейні відносини та інші документи, необхідні для розгляду заяви.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.01.2026 №1159/12/240 позивачці відмовлено у видачі посвідчень. У листі зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а згідно з висновками уповноважених органів причиною ДТП стали дії самого водія, у яких вбачається порушення вимог Правил дорожнього руху України – дорожньої розмітки 1.1 розділу 34.

Не погоджуючись із відмовою у видачі посвідчень, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту також - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2011-XII, його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII визначено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992№ 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з частиною шостою статті 18 Закону №2011-ХІІ вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Положеннями статті 14 Закону №2011-ХІІ для військовослужбовців та членів їх сімей передбачено ряд пільг, гарантій та компенсацій відповідно до цього Закону, на підтвердження наявності права на які таким особам видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі по тексту також - Порядок №379), який визначає процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Відповідно до пункту 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За приписами пункту 5 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Пунктом 6 Порядку №379 визначено, що у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Відповідно до пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.

Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про обов`язок Держави забезпечувати військовослужбовцям та членам їх сімей надання законодавчо визначених пільг та гарантій за наявності на те підстав. При цьому, документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-ХІІ, є відповідне посвідчення, яке видається членам сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) на підставі законодавчо визначеного переліку документів та за відсутності підстав для відмови у видачі такого.

Судом встановлено, що у спірному випадку відповідачем не ставиться під сумнів те, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – його дітьми. Разом з тим, відповідач вважає, що підставою для відмови у видачі посвідчень є обставини смерті ОСОБА_2 , зокрема те, що ДТП сталася внаслідок його дій, які полягали у порушенні вимог дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху.

З цього приводу суд зазначає таке.

За встановленими обставинами, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час проходження військової служби. За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження №12025141350000529 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Постановою слідчого від 27.08.2025 кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому у постанові зазначено, що фактичні дії ОСОБА_2 як водія автомобіля «Nissan Qashqai» суперечили дорожній розмітці 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Саме зазначені обставини відповідач розцінив як підтвердження вчинення ОСОБА_2 правопорушення, що стало підставою для відмови у видачі посвідчень.

Разом з тим Актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 03.09.2025 встановлено, що видом події, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , була дорожньо-транспортна пригода на дорогах загального користування, а причиною нещасного випадку визначено порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування. Водночас цим актом прямо встановлено, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.

Таким чином, сам факт встановлення технічного причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та настанням ДТП не свідчить про встановлення факту вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення. Навпаки, кримінальне провадження за фактом ДТП закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а за результатами спеціального розслідування прямо встановлено, що смерть військовослужбовця не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 04.09.2025 №208-ОД нещасний випадок із ОСОБА_2 визнано таким, що стався під час проходження ним військової служби, а протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 03.11.2025 №2025-1103-0935-1961-7 встановлено, що травма, отримана ним внаслідок ДТП, яка призвела до смерті, та причина смерті пов`язані з проходженням військової служби.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що смерть ОСОБА_2 настала під час проходження ним військової служби внаслідок ДТП, однак належних доказів вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, внаслідок якого настала смерть, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що висновок про технічну невідповідність дій водія вимогам дорожньої розмітки та їх причинний зв`язок із ДТП не є тотожним висновку про вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення. Відтак посилання відповідача на зазначені обставини як на підставу для відмови у видачі посвідчень є необґрунтованим.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 кримінального чи адміністративного правопорушення, а також з урахуванням встановленого спеціальним розслідуванням факту, що його смерть не пов`язана з учиненням такого правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для відмови членам його сім`ї у видачі посвідчень.

Таким чином, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладена у листі від 07.01.2026 №1159/12/240, є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення та дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), викладену у листі від 07.01.2026 №1159/12/240, щодо видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) та їх спільним із ОСОБА_2 дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна