Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/5766/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5766/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (двоскладової формули при її обчисленні);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України “"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"” (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 10.07.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон №796-XII) як потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії.

Вказує, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII має право на збільшення розміру пенсії на 1% за кожен рік страхового стажу понад 15 років у зв`язку з чим звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без застосування двоскладової формули при її обчисленні. Проте, відповідач листом від 27.07.2026 №17195-18167/Ж-02/8-1100/26 у проведенні такого перерахунку відмовив.

Такі дії відповідача вважає протиправними та з цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень вказує, що позивачем при його зверненні 10.07.2026 недотримано Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005. На вказану заяву була надана відповідь від 27.07.2026 №17195-18167/Ж-02/8-1100/26, яка не є рішеннями про відмову у перерахунку пенсії, у зв`язку із чим головним управлінням не приймалось рішень та не вчинялось дій по відмові в перерахунку пенсії, а розглянуло звернення в порядку Закону України “Про звернення громадян”, у зв`язку із чим заявлені позовні вимоги щодо вирішення спору про перерахунок пенсії є передчасними та необґрунтованими.

Вказує, що розрахунок розміру пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться на загальних підставах відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон №1058-IV) та залежить від тривалості страхового стажу (коефіцієнта стажу), величини заробітної плати (коефіцієнта заробітку), часу виходу на пенсію, права на надбавки та підвищення до пенсії. При цьому, діюча редакція статті 27 Закону №1058-IV передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії.

Також зазначає, що у зв`язку тим, що пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, позивачу призначено 16.10.2019, вимога стосовно обчислення, перерахунку та виплати пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи, передбачена частиною 2 статті 56 Закону №796-ХІ, суперечить нормам чинного пенсійного законодавства.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.

19.08.2026 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Кіровоградською обласною державною адміністрацією 29.01.1993 (а.с. 12).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та у період з 03.10.2007 по 15.10.2019 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник охорони здоров`я (а.с. 42).

Відповідно до заяви від 16.10.2019 позивача з 16.10.2019 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII (а.с. 59, 59зв.-60).

Станом на 26.03.2026 обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 проведено з урахуванням страхового стажу 45 років 6 місяців 1 день (порахований по 28.02.2026). Коефіцієнт страхового стажу, обчислений відповідно до статті 25 Закону №1058-IV, складає 0,45500 (а.с. 14).

10.07.2026 позивач через свого представника звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку основної пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ (а.с. 16).

Листом від 27.07.2026 №17195-18167/Ж-02/8-1100/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивачу, що застосування частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ можливе лише до пенсій, призначених за двоскладовою формулою (а.с. 17-18).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з абз. 2 частини 13 Прикінцевих положень розділу XV Закону №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі-Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом №796-ХІІ.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-XII.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який у відповідній частині набрав чинності 11.10.2017, внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

З урахуванням цих змін пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV визначено загальний порядок обчислення розміру пенсії за віком.

Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, починаючи з 11.10.2017 право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, установлений пунктом 2 статті 56 Закону №796-XII, пов`язане з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

При цьому судом встановлено, що у період з 03.10.2007 по 15.10.2019 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII як працівник охорони здоров`я. Лише 16.10.2019 на підставі поданої заяви здійснено її перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-XII.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі №560/9942/25 зазначив, що перехід з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-XII, на пенсію за віком за Законом №1058-IV є первинним призначенням пенсії за віком у розумінні Закону №1058-IV, оскільки такі пенсії є різними за правовими підставами та умовами призначення.

Таким чином, оскільки лише з 16.10.2019 позивачу призначено пенсію за віком за Законом №1058-IV зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, саме станом на 16.10.2019 підлягає визначенню редакція пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, застосовна до спірних правовідносин.

У постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII до зміни правового регулювання та яким на час призначення пенсії її розрахунок мав здійснюватися відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у попередній редакції, таке право зберігається й після внесення Законом №2148-VIII змін до цієї норми.

Зазначений висновок Верховного Суду не може бути застосований судом у межах спірних правовідносин, адже на дату набрання чинності пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом №2148-VII позивач отримувала пенсію за вислугу років за Законом №1788-XII, а не пенсію за віком, призначену з урахуванням Закону №796-XII. Право на пенсію за віком за Законом №1058-IV зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII вона реалізувала лише 16.10.2019, тобто після зміни редакції пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Отже, передбачена чинною на час призначення позивачу пенсії за віком обов`язкова умова для збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років відсутня. Тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії відповідає приписам пункту 2 статті 56 Закону №796-XII, а підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо доводів відповідача про звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії невстановленої форми та передчасність позовних вимог, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №620/2027/23 навів правовий висновок, згідно якого доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Також, Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є також долучення позивачем до заяви документів. На цій підставі Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Докази звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою встановленої Порядком №22-1 форми дійсно у матеріалах справи відсутні та позивачем до позовної заяви не долучено.

Водночас відповідач не заперечує отримання від ОСОБА_1 заяви про перерахунок пенсії. Як вбачається зі змісту відповіді пенсійного органу за результатами розгляду такого звернення, оформленої листом від 27.07.2026 №17195-18167/Ж-02/8-1100/26, зміст поданої заяви стосувався перерахунку пенсії позивача із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону №796-XII.

Відповідач надав детальні відомості про пенсійне забезпечення позивача та, з посиланням на нормативне регулювання спірного питання, повідомив про відсутність правових підстав для проведення запитуваного перерахунку. Про недостатність відомостей у заяві для її розгляду по суті відповідач не зазначав.

Таким чином, доводи відповідача про передчасність позовних вимог з огляду на подання заяви невстановленої форми є необґрунтованими та відхиляються судом. Разом з тим ця обставина не впливає на вирішення спору по суті, оскільки підстави для проведення заявленого позивачем перерахунку відсутні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі пункту 2 статті 56 Закону №796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом №2148-VIII, без застосування умов частини другої статті 27 Закону №1058-IV.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, установлених обставин справи та системного аналізу норм матеріального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, з огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вулиця Соборна, 7а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК