Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/5303/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5303/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо несвоєчасного нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги по інвалідності за період з серпня 2025 року по травень 2026 року, яку було фактично виплачено лише 19.06.2026 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги за період з серпня 2025 року по травень 2026 року включно у розмірі 1111 (одна тисяча сто одинадцять) гривень 55 копійок відповідно до Закону України № 2050-3 та Порядку КМУ № 159;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на мою користь грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи та з 01.08.2025 отримує державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. Водночас протягом тривалого часу з серпня 2025 року по травень 2026 року, належна йому державна соціальна допомога своєчасно не виплачувалася.

Вказує, що така затримка була зумовлена внутрішніми організаційними та технічними проблемами органів Пенсійного фонду України, які не можуть бути підставою для покладання негативних наслідків на отримувача соціальної виплати.

Зауважує, що неодноразово звертався до відповідача та інших державних органів щодо невиплати допомоги. Лише 19.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було перераховано заборгованість на суму 24780,00 грн за попередній період.

Вважає, що у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати допомоги набув права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі — Порядок №159).

Також зазначає, що 18.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про виплату такої компенсації, проте виплати здійснено не було. За його розрахунком сума компенсації за період з серпня 2025 року до травня 2026 року становить 1111,55 грн.

Посилається на завдання йому моральної шкоди внаслідок тривалої невиплати єдиного джерела його доходу, адже відбуває покарання в державній установі «Петрівська виправна колонія (№49)», є особою з інвалідністю ІІ групи та має ряд хронічних захворювань, у зв`язку з чим обмежений у можливості отримувати інші доходи та самостійно забезпечувати себе необхідними продуктами харчування, лікарськими засобами та предметами особистої гігієни. При цьому невиплата соціальної допомоги протягом десяти місяців спричинила тривале відчуття безпорадності, психологічного напруження та інших моральних страждань, які оцінює у 30 000,00 грн.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що листом від 09.01.2026 ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» повідомила про звернення позивача щодо отримання державної соціальної допомоги за місцем відбування покарання. На той час ОСОБА_1 перебував на обліку як отримувач такої допомоги у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області за попереднім місцем відбування покарання. У зв`язку з цим 22.01.2026 Головне управління направило запит про передачу справи отримувача допомоги, 02.02.2026 отримано атестат про припинення її виплати, а після повторного запиту 27.03.2026 — необхідні документи, зокрема виписку з акта огляду МСЕК. Після надходження відповідних документів позивачу призначено державну соціальну допомогу з 01.08.2025.

Вказує, що за період із серпня 2025 року до березня 2026 року ОСОБА_1 у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області фактично не перебував на обліку, у зв`язку з чим питання виплати допомоги за цей період не вирішувалося. Водночас після перегляду рішення від 10.04.2026 №3009569351-2026-1 йому призначено допомогу з 01.08.2025 у розмірі 2361,00 грн щомісячно, а з 01.01.2026 — 2595,00 грн. Перерахування коштів на рахунок установи виконання покарань з технічних причин здійснено Пенсійним фондом України лише з червня 2026 року. Доплату за період із серпня 2025 року до травня 2026 року в сумі 24780,00 грн перераховано 19.06.2026.

Зауважує, що власником, розпорядником та адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи є Пенсійний фонд України, а територіальні органи не мають змоги самостійно вносити зміни до програмного забезпечення, визначати механізм та джерела фінансування виплат. Тому затримка фактичного перерахування коштів не свідчить про протиправну бездіяльність саме Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів зазначив, що відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III така компенсація виплачується у разі порушення строків виплати нарахованих доходів. Водночас позивач до Головного управління із заявою про нарахування та виплату такої компенсації не звертався, а тому на час звернення до суду відповідний спір був відсутній, у зв`язку з чим вимога про виплату компенсації є передчасною.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що його звернення щодо реалізації права на соціальний захист надійшло до адміністрації ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» ще в серпні 2025 року, після чого 09.09.2025 адміністрацією установи були направлені відповідні матеріали до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. При цьому лист від 09.01.2026 був не первинним зверненням виправної установи, а повторним нагадуванням у зв`язку з відсутністю реагування зі сторони Головного управління. Надалі через тривале невирішення питання адміністрація установи повторно зверталася до відповідача, зокрема листом від 25.03.2026. Також вказав, що 18.06.2026 письмово звернувся до Головного управління із заявою про виплату компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати соціальної допомоги, однак компенсацію йому не нараховано та не виплачено. Посилання відповідача на технічні особливості функціонування інформаційних систем Пенсійного фонду України та відсутність у територіального органу можливості самостійно здійснювати окремі операції вважає такими, що не виправдовують тривалої невиплати допомоги, адже внутрішні організаційні чи технічні проблеми державного органу не можуть покладати негативні наслідки на отримувача соціальної виплати, а ризик неналежної організації роботи відповідних державних органів несе держава. Наголошує, що внаслідок тривалої невиплати соціальної допомоги, яка була фактично єдиним джерелом його доходу, він, перебуваючи в установі виконання покарань та маючи інвалідність ІІ групи, був позбавлений можливості придбати необхідні лікарські засоби. Такі обставини спричинили погіршення стану здоров`я, психологічне напруження, відчуття безпорадності та приниження, у зв`язку з чим заявлений ним розмір моральної шкоди 30000,00 грн вважає обґрунтованим.

05.08.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.07.2024 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №826521 (а.с. 13).

З 18.08.2025 по даний час відбуває покарання в Державній установі "Петрівська виправна колонія (№49)" Кіровоградської області (а.с. 12).

До зміни місця відбування покарання позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Відповідно до атестата №16 у липні 2025 року, оформленого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, розмір такої допомоги становив 2361,00 грн, а її виплату за попереднім місцем обліку припинено з 01.08.2025 (а.с. 51).

19.01.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшло повідомлення Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)» від 09.01.2026 №К49-178-6/4 про відбування ОСОБА_1 покарання у цій установі.

22.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулося до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із запитом про надіслання справи позивача як одержувача державної соціальної допомоги та атестата про припинення її виплати у зв`язку зі зміною місця відбування покарання (а.с. 52).

02.02.2026 до відповідача надійшов атестат про припинення виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 , направлений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 30.01.2026 (а.с. 52зв.).

22.03.2026 відповідач додатково звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із запитом про надання оригіналу виписки з акта огляду МСЕК позивача (а.с. 52).

27.03.2026 до відповідача надійшли сканована копія виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №826521 від 10.07.2024 та сканована копія відповідного реєстру, направлені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.03.2026 (а.с. 52зв.).

31.03.2026 позивачем оформлено декларацію про доходи для вирішення питання щодо призначення державної соціальної допомоги за новим місцем перебування (а.с. 47).

За результатами опрацювання отриманих документів прийнято рішення від 10.04.2026 №3009569351-2026-1, яке в інформаційній системі мало статус «призупинено виплату» з 31.03.2026. У подальшому це рішення переглянуто, за результатами чого позивачу визначено право на державну соціальну допомогу з 01.08.2025.

Розмір допомоги за період із серпня по грудень 2025 року становив 2361,00 грн щомісячно, а з січня 2026 року — 2595,00 грн щомісячно (а.с. 50-51).

Фактичне перерахування коштів на розрахунковий рахунок установи виконання покарань розпочато у червні 2026 року.

У листі від 23.06.2026 №1100-0504-5/37929 відповідач зазначив, що перерахування коштів за позивача починаючи лише з червня 2026 року відбулося з технічних причин (а.с. 56зв.).

За період із серпня 2025 року по травень 2026 року ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено державну соціальну допомогу в загальній сумі 24780,00 грн. 19.06.2026 зазначену суму перераховано на розрахунковий рахунок Державної установи «Петрівська виправна колонія (№49)», що підтверджується, зокрема, листами відповідача від 23.06.2026 та 01.07.2026 (а.с. 18, 56зв.)

18.06.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із письмовою заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги. Факт надіслання такої вимоги підтверджено талоном від 18.06.2026 (а.с. 19, 30)

Матеріали справи не містять відомостей про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою державної соціальної допомоги за період із серпня 2025 року по травень 2026 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальним законом, який визначає правові засади надання спірного виду соціального забезпечення, є Закон України від 18.05.2004 №1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та особам з інвалідністю» (далі - Закон №1727-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1727-IV, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1727-IV Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - довічно; особам з інвалідністю - на весь час інвалідності.

З 01.07.2025 функції з призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю передано до органів Пенсійного фонду України. Відповідні зміни у правовому регулюванні були реалізовані, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України».

Механізм призначення та виплати цієї допомоги визначений Порядком призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю та державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 №261 (далі - Порядок №261).

Пунктом 32 вказаного Порядку передбачено, що в усіх випадках суми соціальної допомоги і допомоги на догляд, що були призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за 12 місяців починаючи з місяця, що настає за місяцем звернення за її одержанням.

Суми соціальної допомоги і допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму або рівня забезпечення прожиткового мінімуму у випадках, передбачених законом, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв`язку з порушенням строків її виплати здійснюється згідно із законом.

Відповідно до пункту 35 Порядку №261 у разі зміни одержувачем соціальної допомоги або допомоги на догляд місця проживання допомога виплачується відповідним органом Пенсійного фонду України за новим місцем проживання з часу припинення її виплати за попереднім місцем проживання.

Особливості виплати державної соціальної допомоги особам, які відбувають покарання, визначені пунктом 36 Порядку №261.

За приписами цього пункту засуджені мають право на призначення соціальної допомоги, яка за наявності відповідного права призначається за місцем відбування особою покарання.

Особа, яка під час відбування покарання набула права на соціальну допомогу, подає до адміністрації установи виконання покарань клопотання щодо забезпечення необхідних умов для призначення їй соціальної допомоги за місцезнаходженням такої установи, зокрема щодо виклику представників органів Пенсійного фонду України і офіційного прийому ними в установленому порядку відповідних документів, передбачених пунктом 10 цього Порядку, безпосередньо від особи, яка відбуває покарання, або від її представника за довіреністю.

Адміністрація установи виконання покарань не більш як протягом 30 днів з дати реєстрації клопотання особи, яка набула права на призначення соціальної допомоги під час відбування покарання, забезпечує зустріч цієї особи із представником органу Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню нею відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через її представника.

Особи, яким до відбування покарання була призначена соціальна допомога, продовжують її отримувати на загальних підставах.

Виплата засудженій особі призначеної соціальної допомоги здійснюється органом Пенсійного фонду України на рахунок установи виконання покарання за місцем відбування особою покарання.

При цьому не менш як 50 відсотків соціальної допомоги зараховується установою відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Отже, право особи на призначену раніше соціальну допомогу при зміні місця відбування покарання зберігається. При цьому передбачений відповідний механізм зміни органу та механізму її подальшої виплати.

При цьому внутрішній порядок функціонування інформаційних систем Пенсійного фонду України, а також порядок бюджетного фінансування є елементами внутрішньої організації діяльності відповідного суб`єкта владних повноважень і самі по собі не змінюють змісту встановленого законом права особи на отримання належної їй соціальної виплати.

Правові засади компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначає Закон України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм реалізації положень Закону №2050-III деталізовано Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Пунктами 2-4 цього Порядку визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Статтею 7 Закону №2050-III передбачено право громадянина оскаржити в судовому порядку відмову у виплаті компенсації.

Судом установлено, що ОСОБА_1 державну соціальну допомогу призначено з 01.08.2025. За серпень - грудень 2025 року її розмір становив 2361,00 грн щомісячно, а з січня 2026 року - 2595,00 грн щомісячно. Упродовж серпня 2025 року - травня 2026 року відповідні суми фактично не виплачувалися. Заборгованість за цей період у загальній сумі 24780,00 грн перераховано на рахунок ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» 19.06.2026. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, узагальнюючи умови застосування Закону №2050-III, дійшла висновку, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів за сукупності таких умов: строки виплати доходу порушено щонайменше на один місяць; дохід має систематичний, а не разовий характер; дохід, щодо якого заявляється вимога про компенсацію, фактично отриманий особою.

У межах спірних правовідносин державна соціальна допомога, призначена позивачу відповідно до Закону №1727-IV, є щомісячною соціальною виплатою, тобто систематичним доходом, який не має разового характеру; строки її виплати порушені більше ніж на один календарний місяць; заборгованість за серпень 2025 року - травень 2026 року фактично виплачена 19.06.2026.

Правова природа спірної виплати як доходу, на який поширюється дія Закону №2050-III та Порядку №159, узгоджується і з постановою Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №200/15033/21. У цій справі Верховний Суд, вирішуючи питання щодо компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних страхових виплат, зазначив, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Отже, визначальним для застосування Закону №2050-III є належність особі систематичного доходу за відповідний період, порушення строків його виплати та подальша фактична виплата заборгованості.

Суд враховує, що згідно матеріалів справи повідомлення ДУ «Петрівська виправна колонія (№49)» про перебування позивача у цій установі надійшло до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області лише 19.01.2026. Уже 22.01.2026 відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із запитом про передачу справи одержувача допомоги та атестата про припинення виплати.

Тобто до 19.01.2026 відповідач не був належним чином повідомлений про зміну місця відбування покарання позивача та не мав можливості здійснювати виплату за новим місцем, а мав повний обсяг необхідних документів отримав лише 31.03.2026. Фактичне перерахування коштів 19.06.2026 здійснено Пенсійним фондом України в межах централізованого механізму виплати.

Водночас зазначене не позбавляє позивача на компенсацію втрати частини доходів.

Компенсація за Законом №2050-III не є штрафною санкцією за винну поведінку конкретного органу, а має відновлювальний характер і спрямована на компенсацію втрати реальної вартості доходу внаслідок інфляційних процесів упродовж періоду його несвоєчасної виплати.

Формулювання статті 1 Закону №2050-III про виплату компенсації у разі порушення встановлених строків, «у тому числі з вини» відповідного органу, не встановлює вину як обов`язкову умову виникнення права на компенсацію.

Крім того, після отримання необхідних документів саме в межах справи, що перебувала на обліку відповідача, було визначено право позивача на допомогу з 01.08.2025 та забезпечено виплату 19.06.2026 усієї заборгованості за серпень 2025 року - травень 2026 року. Тим самим підтверджено, що відповідні кошти були належним позивачу щомісячним доходом саме за ці місяці, а не доходом, право на який виникло лише у січні чи березні 2026 року.

За приписами статті 4 Закону №2050-III компенсація повинна виплачуватися у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому орган, який здійснює виплату заборгованого систематичного доходу, одночасно має реалізувати і похідний від цієї виплати обов`язок щодо компенсації втрати частини такого доходу. Період, за який обчислюється компенсація, визначається місяцями, за які належав та своєчасно не був виплачений дохід.

Суд відхиляє доводи відповідача про передчасність позову у зв`язку з відсутністю попереднього звернення позивача із заявою про виплату компенсації.

У постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №2050-III та Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплачено дохід, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою компенсації. Відповідний орган зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію у добровільному порядку в тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Верховний Суд у цій постанові також зазначив, що відмова у виплаті компенсації у розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов`язково має оформлятися окремим актом індивідуальної дії: невиплата компенсації у місяці погашення основної заборгованості сама по собі свідчить про відмову в її виплаті.

Більше того, матеріалами цієї справи підтверджено, що 18.06.2026 позивач склав заяву про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, яку 19.06.2026 направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Отже, твердження відповідача про відсутність будь-якого звернення позивача не узгоджується і з фактичними обставинами справи.

На час звернення позивача до суду основну заборгованість у сумі 24780,00 грн уже було виплачено, тоді як передбачену Законом №2050-III компенсацію не нараховано та не виплачено. Відтак право позивача на отримання компенсації є порушеним, а вимога про судовий захист цього права не є передчасною.

Посилання відповідача на технічні причини несвоєчасного перерахування соціальної допомоги та особливості функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України не спростовують такого висновку. Внутрішні організаційні або технічні причини затримки виплати не змінюють об`єктивного факту несвоєчасного отримання позивачем належного йому систематичного доходу та не усувають передбаченого законом обов`язку компенсувати втрату його частини.

Позивачем заявлено до стягнення 1111,55 грн компенсації втрати частини доходів за період затримки виплати державної соціальної допомоги за серпень 2025 року - травень 2026 року.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення визначеної позивачем суми компенсації, оскільки така компенсація відповідачем не нараховувалася. При цьому нарахування компенсації відповідно до статті 3 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159 передбачає проведення розрахунку за кожний місяць прострочення із застосуванням відповідних індексів споживчих цін.

За таких обставин, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, виходячи за межі заявленого ним способу захисту відповідно до частини другої статті 9 КАС України та з урахуванням статті 245 КАС України, суд вважає належним способом його відновлення визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159.

ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача 30000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що тривала невиплата державної соціальної допомоги спричинила йому душевні страждання, відчуття безпорадності та психологічне напруження, а також позбавляла можливості належним чином забезпечувати свої потреби з урахуванням стану здоров`я та перебування в установі виконання покарань.

Частиною п`ятою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою щодо неї.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини такого органу.

Суд ураховує, що моральна шкода може полягати у стражданнях або приниженні, яких особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї. Негативні емоції, зокрема тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості або тривала невизначеність, за певних умов можуть становити моральну шкоду. Разом з тим не кожне негативне переживання, спричинене порушенням права, автоматично є достатньою підставою для присудження грошового відшкодування.

При вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають оцінці характер та тривалість порушення, інтенсивність страждань, їх фізичні чи психологічні наслідки, причинний зв`язок із поведінкою відповідача, а також інші обставини, які мають істотне значення. Розмір відшкодування повинен відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та має низку хронічних захворювань. Суд також бере до уваги, що перебування в установі виконання покарань об`єктивно обмежує можливості особи самостійно отримувати інші доходи, а тому несвоєчасне отримання належної соціальної виплати могло спричинити позивачу певні незручності, занепокоєння та відчуття невизначеності.

Разом з тим наявні у справі медичні документи характеризують стан здоров`я позивача та перебіг його захворювань, однак не містять відомостей, які б підтверджували погіршення стану здоров`я саме внаслідок несвоєчасної виплати державної соціальної допомоги. Матеріали справи також не містять доказів того, що у спірний період позивачу були призначені конкретні лікарські засоби, які він мав придбати за власні кошти, однак не зміг цього зробити саме через невиплату допомоги.

Позивачем не надано висновків лікарів, психолога, інших документів чи сукупності фактичних даних, які б давали можливість установити характер, інтенсивність та тривалість душевних страждань, що виходили б за межі звичайних негативних переживань, пов`язаних із несвоєчасним отриманням належних коштів.

Заявлений розмір моральної шкоди у сумі 30000,00 грн позивач фактично пов`язує передусім із тривалістю невиплати соціальної допомоги. Водночас об`єктивних критеріїв, які б давали можливість визначити саме такий грошовий еквівалент матеріали справи не містять, як і будь-якого орієнтовного розрахунку.

Факт несвоєчасної виплати соціальної допомоги, хоча й свідчить про порушення майнового права позивача та є підставою для застосування передбаченого Законом №2050-III механізму компенсації втрати частини доходів, не звільняє позивача від обов`язку довести фактичне заподіяння моральної шкоди, її характер та причинний зв`язок із діями або бездіяльністю конкретного відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність достатніх правових і фактичних підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача 30 000,00 грн моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги за період із серпня 2025 року по травень 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги за період із серпня 2025 року по травень 2026 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК