Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №340/2332/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року справа №340/2332/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» (далі – Установа) до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі – Управління) про часткове визнання протиправною і скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправною і скасування вимоги від 26 лютого 2025 року в частині зобов`язання:

- повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 627631,02 (300061,62 + 327569,40) грн;

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення надмірно сплаченої премії на загальну суму 24252,29 грн.

Представники Установи підтримали вимоги позову.

Визнали порушення бюджетного законодавства стосовно покриття за рахунок коштів загального фонду видатків, що мають здійснювати і за рахунок спеціального фонду.

Стверджували, що усі зароблені кошти спрямовували на ремонт приміщень, в яких утримували осіб, що перебували під вартою.

Зазначили, що діяли у стані крайньої необхідності, оскільки Європейський суд з прав людини неодноразово присуджував до виплати кошти за утримання осіб, які перебували під вартою, у неналежних умовах (порушення санітарних норм).

Пояснили, що причина допущення порушення виключає обов`язок повернення коштів до Державного бюджету України.

Водночас не визнали порушення щодо надмірної виплати премії працівникам.

Зазначили, що діяли у відповідності до вимог трудового законодавства, оскільки приписи положення про преміювання персоналу суперечили їм.

Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.191-199).

Представники пояснили, що за порушення бюджетного законодавства, яке допустив позивач, передбачено таких захід реагування як повернення коштів.

Стверджували, що всупереч положенню про преміювання виплатили працівникам премію за фактично відпрацьований час, які не відпрацювали повний місяць, в якому їх звільнили з роботи за власним бажанням.

17 квітня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін (Том 1 а.с.187-188).

07 листопада 2025 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 2 а.с.1).

01 жовтня 2026 року представники сторін до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (Том 2 а.с.158-162, 167).

Представник Установи надіслав заяву про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.163).

Керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановленні факти і обставини, що стали підставами звернення до суду.

Так, з 29 жовтня 2024 року по 20 січня 2025 року Управління провело ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Установи за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2024 року (Том 1 а.с.14-79).

27 січня 2025 року склали акт ревізії.

26 лютого 2025 року відповідач склав і надіслав позивачу вимогу про усунення виявлених порушень (Том 1 а.с.80-83).

Вимога містить опис ряду порушень.

Установа оскаржує вимогу лише в частині щодо зобов`язання:

- повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 627631,02 (300061,62 + 327569,40) грн;

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення надмірно сплаченої премії на загальну суму 24252,29 грн.

26 лютого 2025 року Управління склало і надіслало позивачу попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства (Том 2 а.с.148-149).

Попередження містить вимогу неухильно дотримуватись бюджетного законодавства при розмежуванні видатків між загальним і спеціальним фондами.

Установа не оскаржила попередження до суду.

Позов подано до суду 09 квітня 2025 року (Том 1 а.с.1-12).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Висновок суду стосовно зобов`язання провести претензійно-позовну роботу щодо повернення надмірно сплаченої премії на загальну суму 24252,29 грн.

Перш за все, Установа не визнає порушення.

Під час перевірки встановили, що упродовж 2022-2024 років нарахували і виплатили працівникам премію за фактично відпрацьований час, які не відпрацювали повний місяць, в якому їх звільнили з роботи за власним бажанням (Том 1 а.с.214).

Управління стверджує, що позивач діяв всупереч приписів Положення про преміювання персоналу Установи від 2018 і 2024 років (далі – Положення) (Том 1 а.с.125-126, Том 2 а.с.69-72).

Приписами пункту 2.9 Положення встановлено, що працівникам, які відпрацювали неповний місяць премія виплачується за фактично відпрацьований час в цьому обліковому періоді лише у зв`язку із призовом на військову службу, викликом до учбового закладу, виходом на пенсію, звільненням з причин скорочення штатів, переводом на іншу роботу та іншими поважними причинами.

Отже, підзаконним нормативно-правовим актом визначено, що не виплачують премію за фактично відпрацьований час працівникам, які не відпрацювали повний місяць у місяці звільнення з роботи за власним бажанням.

Установа не дотримувалась цього обмеження, оскільки вважала таким, що не відповідає приписам трудового законодавства.

Суд погоджується з правовим висновком позивача з таких підстав.

Так, приписами частини 1 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, приписи Положення обмежують виплату частини заробітної плати (премія) за виконану роботу (фактично відпрацьований час) працівнику, який вирішив звільнитися за власним бажанням, не дочекавшись закінчення місяця, в якому буде припинено трудові відносини.

Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, незалежно від підстав звільнення роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику при звільненні усі належні кошти за виконану роботу (фактично відпрацьований час).

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що приписи пункту 2.9 Положення суперечать сукупності приписів частини 1 статті 94 і частини 1 статті 116 КЗпП України.

У такому випадку суд, керуючись приписами частини 3 статті 7 КАС України, до спірних правовідносин застосовує виключно приписи КЗпП України.

Тому суд констатує, що Установа правомірно виплатила премію за фактично відпрацьований час працівникам, які звільнились за власним бажанням, не дочекавшись закінчення поточного місяця.

Таким чином суд визнає протиправною і скасовує вимогу в частині зобов`язання провести претензійно-позовну роботу щодо повернення надмірно сплаченої премії на загальну суму 24252,29 грн.

Висновок суду стосовно зобов`язання повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 627631,02 (300061,62 + 327569,40) грн.

Перш за все, Установа визнала порушення, за яким сформовано таке зобов`язання.

Під час перевірки встановлено порушення бюджетного законодавства стосовно покриття за рахунок коштів загального фонду видатків, що мають здійснювати і за рахунок спеціального фонду.

Представники Управління визнали, що порушення бюджетного законодавства не відноситься до нецільового використання коштів.

Постає запитання: чи можна формувати у такий спосіб і таку вимогу, про усунення такого порушення бюджетного законодавства?

Так, спірні правовідносини врегульовано приписами Бюджетного кодексу України.

Приписами пунктів 1 і 5 статті 117 Бюджетного кодексу України встановлено, що за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

- попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;

- повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 24 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: нецільове використання бюджетних коштів.

Отже, захід впливу, як повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету, застосовується виключно відносно такого порушення бюджетного законодавства, як нецільове використання бюджетних коштів.

Приписами частини 2 статті 118 Бюджетного кодексу України передбачено, що рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2-5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається Міністерством фінансів України, органами Казначейства України, органами державного фінансового контролю, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.

Отже, захід впливу, як повернення коштів до відповідного бюджету, втілюється в окреме рішення, а не є складовою попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства.

Стосовно Установи не могли прийняти рішення про повернення коштів, оскільки бюджетне порушення не полягало у нецільовому використанні бюджетних коштів.

Тому відповідач міг застосувати лише захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою про неухильне дотримання бюджетного законодавства при розмежуванні видатків між загальним і спеціальним фондами.

Управління прийняло таке попередження.

Однак, не задовільнившись цим, відповідач вирішив, що зобов`язання про повернення коштів можна зазначити у вимозі, яку прийнято на підставі Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закон).

Тобто неможливість застосування зобов`язання про повернення коштів до відповідного бюджету за приписами Бюджетного кодексу України відповідач вирішив обійти, поширивши на спірні правовідносини і дію Закону.

Отже, за правовим висновком Управління те, що заборонено Бюджетним кодексом України, дозволено Законом.

Такий висновок помилковий, оскільки не враховано поділу законів за обсягом регулювання, співвідношення яких визначає пріоритет спеціальної норми.

У цьому випадку спеціальним законом є Бюджетний кодекс України.

Тому за порушення бюджетного законодавства застосовують заходи реагування, які встановлені виключно Бюджетним кодексом України.

Прийнявши попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою про неухильне дотримання бюджетного законодавства при розмежуванні видатків між загальним і спеціальним фондами, відповідач у повній мірі виконав обов`язок.

Таким чином не міг повторно застосувати заходи реагування за порушення бюджетного законодавства у вимозі, яку склав відповідно до приписів Закону.

У такій вимозі зазначають заходи реагування щодо порушень, які не є порушеннями бюджетного законодавства.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про визнання протиправною і скасування вимоги в частині зобов`язання повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 627631,02 грн.

Тому позов належить задовільнити.

Судові витрати становлять сплату судового збору у сумі 2422,40 грн (Том 1 а.с.161).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Судові витрати треба стягнути зі Східного офісу Держаудитслужби, оскільки Управління є його структурним підрозділом без статусу юридичної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити позов Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

Визнати протиправною і скасувати вимогу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 26 лютого 2025 року в частині зобов`язання Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор»:

- повернути до Державного бюджету України кошти у сумі 627631,02 грн;

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення надмірно сплаченої премії на загальну суму 24252,29 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби (код 40477689; вул.Антоновича,22 корпус 2 м.Дніпро Дніпропетровська область) на користь Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» (код 08563783; вул.Куроп`ятникова,50Б м.Кропивницький Кіровоградська область) судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку і Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ