Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №280/7889/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7889/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №400/4005/22 у складі місячного грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2020 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у справі №400/4005/22 у складі місячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року по справі №400/4005/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4066,31 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.07.2020 року у загальній сумі 186 766,02 грн. Проте після виплати індексації грошового забезпечення відповідачем не було проведено перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 – 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 – 2020 роки, передбачених статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. На думку позивача така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що їй в неповному обсязі здійснено нарахування одноразових видів грошового забезпечення, а тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що виплата грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у спірний період з 2016 по 2020 рік була врегульована Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (далі – Інструкція 260). Відповідно до пункту 30.3. Інструкції 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Водночас, згідно з пунктом 33.3. Інструкції 260 встановлено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Зауважено, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Крім того відзначено, що індексація грошового забезпечення не має постійного характеру, є мінливою та залежить від зовнішніх чинників, а тому не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця та не може бути врахованою при визначенні розміру грошової допомоги для оздоровлення. Таким чином, розрахунок допомоги на оздоровлення чи матеріальної допомоги проводиться виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). З огляду на вищенаведене у сукупності, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.07.2020 року №156 (витяг із якого позивач долучив до своєї заяви) старшину 1 статті ОСОБА_1 , начальника такелажної команди відділення забезпечення військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 14.07.2020 року №20-РС у запас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «г», вирішено вважати такою, що справи та посаду здала, з 15 липня 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знято зі всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року по справі №400/4005/22, яке набрало законної сили 26.09.2024, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено повністю, зокрема:

зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 06.05.2016 року по 28.02.2018 року включно, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4066,31 гривень в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.07.2020 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

29.06.2026 року та 10.07.2026 року відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року по справі №400/4005/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4066,31 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.07.2020 року у загальній сумі 186 766,02 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Після виплати індексації грошового забезпечення відповідачем не було проведено перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016 – 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 – 2020 роки, передбачених статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки, позивач звернулася із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям задаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Згідно із приписами статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі – Постанова №1294, була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» №889 від 22.09.2009 (далі – Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 р. за № 1194/18489, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі – Інструкція №595). Згідно із пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Відповідно до пункту 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Пунктами 8, 9 Інструкції №595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Судом встановлено, що спірним у даній справі є неврахування відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 – 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки.

Отже, спір у цій справі стосується трактування характеру індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, як одноразових чи постійних додаткових видів грошового забезпечення, а також застосування Порядку №260 та Інструкції №595 при визначенні тих складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, як бази нарахування спірних допомог та компенсаційних виплат.

Так, що стосується підстав для врахування при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу наведених норм права слідує висновок, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-ХІІ та Постанови №1294 є одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: - виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до окладу; - складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця.

Отже, ця винагорода не може вважатись одноразовою чи такою, що носить тимчасовий характер, тому відповідні доводи відповідача є очевидно хибними. Правовою підставою оскаржених дій відповідача є застосування ним Інструкції №595, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Суд при вирішенні цього спору на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 наступного змісту:

«57. Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

58. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

59. 22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено.

60. Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

61. Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що склад учасників справи, а також предмет позовних вимог у зазначеній справі та справі, що розглядається, не є аналогічними, що, своєю чергою, зумовило необхідність вирішення правового питання та розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 825/997/17.

62. Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції № 550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення.

63. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій № 550 та 595.

64. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

65. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

66. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550.

67. Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

68. З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

69. Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

70. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15».

Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин на підставі статті 7 КАС України слід застосовувати норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій № 595 та 550. Як наслідок такого правозастосування сума щомісячної додаткової грошової винагороди повинна включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовця при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки.

Що стосується підстав для врахування при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №1282-ХІІ), відповідно до статті 1 якого, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

Також правовий висновок щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, індексації грошового забезпечення висловлений Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі № 620/561/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого мають бути обраховані суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки.

Оскільки за обставинами даної справи відповідачем при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки не було враховано щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, та при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки не було враховано індексації грошового забезпечення, що також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частинами першою, другою статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

У рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)».

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що в цій справі застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За обставинами даної справи відповідачем 29.06.2026 року та 10.07.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року по справі №400/4005/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.05.2016 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4066,31 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.07.2020 року у загальній сумі 186 766,02 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Підставою для звернення до суду із позовною заявою у даній справі стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки.

При цьому, суд зазначає, що до отримання 29.06.2026 та 10.07.2026 нарахованих на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року по справі №400/4005/22 сум індексації, позивач об`єктивно не могла знати про порушення її прав в частині неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2020 роки.

Отже, саме 10.07.2026, тобто дату останньої виплати позивачу сум індексації, нарахованих на виконання судового рішення, суд вважає моментом, коли позивач достовірно дізналася про можливе порушення своїх прав у спірних правовідносинах. Саме з цієї дати слід обчислювати встановлений законом строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Водночас із позовної заяви вбачається, що вона сформована в підсистемі «Електронний суд» 29.07.2026, що свідчить про дотримання позивачем передбаченого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду,

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір, судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2017 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №400/4005/22 у складі місячного грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2020 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 - 2020 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі №400/4005/22 у складі місячного грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 05.10.2026.

Суддя О.В. Конишева