Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №280/7796/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7796/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, викладене у листі № 220010-18521/Б-02/8-0800/26 від 28.04.2026 року, яким ОСОБА_1 , відмовлено у проведенні перерахунку страхового стажу та перерахунку розміру пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про проведення перерахунку страхового стажу та розміру пенсії, з урахуванням правової оцінки суду, повно та всебічно дослідити всі надані документи, що підтверджують страховий стаж.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести повний та детальний перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 , із зазначенням усіх календарних періодів, які були враховані при його визначенні, а також надати належну правову оцінку періоду навчання та періоду виробничої практики, підтвердженим належними доказами.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у разі встановлення за результатами повторного розгляду наявності більшої тривалості страхового стажу, ніж було визначено рішенням від 20.02.2026 № 084050023975, провести перерахунок розміру пенсії із застосуванням правильного коефіцієнта страхового стажу та здійснити виплату належних сум пенсії з дати її призначення — з 07.11.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Аналіз записів трудової книжки, диплома про освіту, матеріалів пенсійної справи та рішення про призначення пенсії свідчить про наявність розбіжностей між фактичною тривалістю страхового стажу та тим страховим стажем, який був визначений органом Пенсійного фонду України. Фактична тривалість страхового стажу за розрахунком позивача становить близько 44 років 7 місяців, тоді як відповідач визначив страховий стаж лише 44 роки 3 місяці 22 дні. У трудовій книжці містяться окремі записи про проходження навчання та окремі записи про прийняття на роботу і звільнення у період виробничої практики, оформлені відповідними наказами підприємства. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на те, що виробнича практика входить до періоду навчання, не зазначивши, на підставі яких саме документів пенсійної справи зроблено такий висновок, які норми законодавства виключають можливість окремого зарахування цього періоду у разі існування оформлених трудових відносин, а також не надав жодного розрахунку, який би підтверджував правильність визначення загальної тривалості страхового стажу у розмірі 44 роки 3 місяці 22 дні. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

17 серпня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, страховий стаж позивача становить 44 роки 3 місяці 22 дні. До страхового стажу, зокрема, зараховано період навчання з 01.09.1981 по 23.02.1985, відповідно до диплома НОМЕР_1 . Період проходження виробничої практики з 06.04.1984 по 19.07.1984 входить до періоду навчання, зазначеного у дипломі, він не може бути зарахований до страхового стажу як окремий період трудової діяльності. Для проведення перерахунку пенсії щодо зарахування вищезазначеного періоду страхового стажу підстави відсутні. Функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені саме на Пенсійний Фонд України, який здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління. У задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.11.2025 позивачу призначено пенсію за віком.

Позивач 25.03.2026 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок страхового стажу та розміру пенсії.

На звернення позивача, відповідачем наданий лист від 28.04.2026, повідомлено, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, страховий стаж позивача становить 44 роки 3 місяці 22 дні, період проходження виробничої практики з 06.04.1984 по 19.07.1984 входить до періоду навчання, зазначеного у дипломі, він не може бути зарахований до страхового стажу як окремий період трудової діяльності.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "д" статті 56 Закону №1788-XIІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Дослідивши розрахунок стажу наданий до матеріалів справи, суд зазначає, що відповідачем в повному обсязі зараховано спірний період навчання позивача у навчальному закладі з 01.09.1981 по 23.02.1985, відповідно до диплома НОМЕР_1 . Вказаний період зарахований з урахуванням перетинів навчання та проходженням проходження виробничої практики.

Як вже зазначено відповідачем у відповіді на звернення позивача та наголошується судом згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, доводи позивача про необхідність окремого зарахування проходження виробничої практики (з 06.04.1984 по 19.07.1984) додатково до періоду навчання (з 01.09.1981 по 23.02.1985) до якого входить цей період є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства.

Решта доводів позовної заяви щодо неналежного розгляду заяви є також необґрунтованими, оскільки відповідачем у наданому листі з посиланням на положення чинного законодавства чітко повідомлено про відсутність підстав для зарахування спірного періоду до стажу та перерахунку пенсії.

Отже, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення цього адміністративного позову, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позові, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Суддя Б.В. Богатинський