Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/5790/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5790/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі– позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.06.2026 №084050025102 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 період його роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.05.2026;

- стягнути на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою суду від 15.06.2026 відкрито провадження у справі №280/5790/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема представником позивача зазначено, що 25.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки 13.05.2026 мав набути 51-річного віку та на мав 30 років 6 місяців та 14 днів страхового стажу, з них за списком №1 – 9 років 4 місяці 23 дні, що підтверджується трудовою книжкою та довідками ПрАТ «Дніпроспецсталь» та АТ «Запорізький завод феросплавів». Вказує на те, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до пільгового стажу позивача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за списком №1 не зараховано період роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000, оскільки наявна перерва між п`ятирічними періодами дії наказів про результати атестації робочого місця позивача від 27.10.1994 №385 та від 28.04.2000 №477 у ВАТ «Дніпроспецсталь». Із посиланнями на норми чинного законодавства та правові висновку судів касаційної інстанції, представник позивача вказує на неправомірність рішення відповідача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позову заяву. Зокрема зазначено, що у разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується періоди роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене. Повідомляє, що до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів. До пільгового стажу за списком №1 не зараховано період роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000 згідно довідки від 10.09.2025 №125-346, оскільки наявний розрив між атестаціями робочого місця, у зв`язку із чим відповідачем було винесено оскаржуване рішення. Вказує на те, що перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. На підставі вищевказаного, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

25.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV), оскільки на момент звернення мав більше 30 років страхового стажу, з яких 9 років 4 місяці та 23 дні пільгового стажу.

Рішенням відповідача від 01.06.2026 №084050025102 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки до пільгового стажу за списком №1 не зараховано період роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000 згідно довідки від 10.09.2025 №125-346. Вказана відмова вмотивована наявним розривом між атестаціями робочого місця.

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, представника позивача звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі -Закон №1788-ХІІ) та Законом №1058-ІV.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV особи мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 мають чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до цієї норми для призначення пенсії з 51-річного віку Позивачу необхідно мати 9 років стажу за професією, передбаченою Списком №1, та 25 років страхового стажу.

Позивач набув 51-річного віку 13.05.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорту серії НОМЕР_1 .

Відповідачем визнається страховий стаж позивача у розмірі 30 років 6 місяців 14 днів (з урахуванням кратності за період роботи за списком №1 – додатково визнається 8 років), про що вказано в рішенні від 01.06.2026 №084050025102 та розрахунком стажу до нього.

Пільговий стаж позивача у важких та шкідливих умовах за Списком №1 становить 9 років 4 місяці 23 дні за період роботи з 18.09.1998 по 20.05.2002 за професією нагрівальник металу в ковальсько-пресовому цеху ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 3а, код 1030300а-14852, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; та з 01.12.2003 по 29.04.2009 та з 01.08.2013 по 21.11.2013 за професією горновий феросплавних печей в плавильному цеху №1 АТ «Запорізький завод феросплавів», що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2 позиція 3.2а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Відповідач у рішенні від 01.06.2026 №084050025102 враховує до пільгового стажу позивача за Списком №1 8 років 10 місяців та 23 дні та відмовляє у зарахуванні до нього періодів його роботи з 22.08.1992 по 17.07.1994, з 27.10.1999 по 27.04.2000.

З рішення вбачається, що відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 не враховано період роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000, що припадає на перерву між п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочого місця позивача від 27.10.1994 №385 та від 28.04.2000 №477.

Суд враховує правову позицію зазначену Верховним Судом у постановах від 16.09.2014 у справі №21-307а14, від 05.03.2019 у справі №679/774/16-а та від 20.05.2021 у справі №553/3881/16-а (адміністративне провадження №К/9901/44792/18), згідно із якою якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім того, у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі №21-307а14.

Первинна атестація робочого місця позивача на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» була затверджена наказом про атестацію робочих місць від 27.10.1994 №385. Наступна атестація робочого місця позивача на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» була затверджена згідно із наказами про атестацію робочих місць від 28.04.2000 №477.

Крім того, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, тому відмова відповідача у зарахуванні пільгового стажу за відсутності атестації робочого місця за період з 28.10.1999 по 27.04.2000 є протиправною.

Отже, із урахуванням вищенаведених правових висновків, період роботи позивача з 28.10.1999 по 27.04.2000 має бути зарахований до його пільгового стажу за Списком №1, що складає 6 місяців.

Тому, досягнувши 51-річного віку та маючи більше 9 років пільгового стажу за Списком № 1 позивач 25.05.2026 правомірно звернувся за призначенням пенсії, а відповідач, відмовляючи в її призначенні, порушив вимоги частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнився 51 рік, його страховий стаж становить 30 років 6 місяців та 14 днів, пільговий стаж за Списком №1, з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи, складає 9 років 4 місяці та 23 дні, є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 51-річного віку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за нею відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою такого віку. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та досяг 51-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи, що між днем народження позивача та датою його фактичного звернення за призначенням пенсії (25.05.2026) не минуло трьох місяців, позивач повністю дотримався встановленого законом строку.

Таким чином суд вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії з 14.05.2026.

Також суд зазначає, що в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області після отримання від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.06.2026 №084050025102 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати його зарахувати позивачу до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 період його роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.05.2026.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1064 грн 96 коп., згідно квитанції №5552-6417-5183-4589 від 09.06.2026, який у відповідності до частини першої статті 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.06.2026 №084050025102 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 період його роботи з 28.10.1999 по 27.04.2000, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.05.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 06.10.2026.

Суддя Р.В. Сацький