Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №260/3985/24 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3985/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2024 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12 код 37809328), якою просить суд: « 1. Позовну заяву задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення № 21011500094280 Головного Управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 02.05.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (орган який видав 2101) громадянину Ірану ОСОБА_1 . 3. Судові витрати покласти на Відповідача».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Минькович О.В. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Минькович О.В. про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Минькович О.В. про залучення до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Минькович О.В. про витребування доказів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року касаційну скаргу адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №260/3985/24 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

19 червня 2026 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року було прийнято дану справу до розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року було витребувано докази.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року було витребувано від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України докази щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають, злочини проти миру, воєнних злочинів або злочинів проти людяності, і якщо вчинялися то які саме; докази чи ОСОБА_1 розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до Законів України визнається тяжким злочином.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року було повторно витребувано від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України докази щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають, злочини проти миру, воєнних злочинів або злочинів проти людяності, і якщо вчинялися то які саме; докази чи ОСОБА_1 розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до Законів України визнається тяжким злочином.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Оскаржуваним рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області позивачу було скасовано посвідку на тимчасове проживання, у зв`язку із поданням Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України. Позивач вважає вказані рішення відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду.

До суду надійшов відзив, у якому представник відповідача вказав, що працівниками Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України ініційовано подання про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про скасування посвідки на постійне проживання. Також зазначив, що процедуру розгляду питання про скасування посвідки на постійне проживання не було порушено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 18 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання. В подальшому позивачу оформлено посвідку на тимчасове проживання строком до 31 серпня 2027 року.

08 квітня 2022 року до Державної міграційної служби України надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22 березня 2024 року № 14/3/2-4713, про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Мохаммадказем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 71).

У вказаному поданні зазначено підставу для скасування посвідки на тимчасове проживання, а саме: «Відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений законом спосіб встановлено, що ОСОБА_3 є активним прихильником політичного керівництва Ірану в цілому та безпосередньо Верховного лідера країни Алі Хаменеї, в т.ч. щодо виправдання повномасштабного вторгнення рф в Україну 24.02.2022р., політичної та економічної підтримки рф, сприяння у вдосконаленні військово-промислового комплексу тощо. Крім того, ОСОБА_3 сприяє функціонуванню каналу нелегальної міграції з Ірану до України, а саме за сприяння невстановлених співробітників ВНЗ України здійснює виготовлення запрошень на навчання до України громадян Ірану, які після отримання візи та прибуття до України нелегально перетинають державний кордон з країнами ЄС та подають заяви на отримання статусу біженця. Враховуючи викладене, відповідно до отриманих даних, в майбутньому співробітники спецслужб Ірану планують використовувати вищевказану схему для переправлення підконтрольних осіб до України з метою їх подальшого використання у власних інтересах».

02 травня 2024 року за наслідком розгляду подання, Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області прийняв рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 , яка видана ОСОБА_1 , відповідно до пункту 63 підпункту 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання № 322, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25 квітня 2018 року а саме, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні (Т. 1 а.с. 72).

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року (далі по тексту – Закон України №3773-VI).

Відповідно до статті 4 частини 4 Закону України №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Відповідно до статті 4 частини 15 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.

Згідно із статтею 5 частиною 3 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 вказаного Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Статтею 5 частиною 15 Закону України №3773-VI визначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п`ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім`ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону.

Документ, що підтверджує належність до членів сім`ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 1 Порядку №322).

Відповідно до пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи; 3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі; 4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну; 6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист; 6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся; 6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки; 7) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 64 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Відповідно до пункту 77 Порядку №322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Як встановлено судом, спірне рішення прийняте ГУ ДМСУ у Закарпатській області відповідно до пункту 63 підпункту 4 Порядку № 322, а саме, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 22 березня 2023 року Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України направлено голові Державної міграційної служби України подання на скасування посвідки на тимчасове проживання за № 14/3/2-4713 (Т. 1 а.с. 71).

Зі змісту даного подання, Головним управлінням, у ході здійснення контррозвідувальних заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, протидію розвідувально-підривній діяльності, отримано відомості щодо громадянина Ірану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Ірану, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебування якого в Україні становить загрозу національній безпеці держави. Також, з вказаного подання вбачається, що відповідно до наявних відомостей, отриманих у передбачений Законом спосіб встановлено, що ОСОБА_3 є активним прихильником політичного керівництва Ірану в цілому та безпосередньо Верховного лідера країни Алі Хаменеї, в т.ч. щодо виправдання повномасштабного вторгнення рф в Україну 24.02.2022 року, політичної та економічної підтримки рф, сприяння у вдосконаленні військово-промислового комплексу тощо. Крім того встановлено, що ОСОБА_3 сприяє функціонуванню каналу нелегальної міграції з Ірану до України, а саме за сприяння невстановлених співробітників ВНЗ України здійснює виготовлення запрошень на навчання до України громадян Ірану, які після отримання візи та прибуття до України нелегально перетинають державний кордон з країнами ЄС та подають заяви на отримання статусу біженця. Враховуючи викладене, відповідно до отриманих даних, в майбутньому співробітники спецслужб Ірану планують використовувати вищевказану схему для переправлення підконтрольних осіб до України з метою їх подальшого використання у власних інтересах. Тому з метою забезпечення національної безпеки України та захисту інтересів громадян, керуючись пп. 4 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення повернення державі, визнання недійсною та зниження посвідки на тимчасове проживання, просить прийняти рішення про скасування виданої йому посвідки.

Так, 09 квітня 2024 року вказане подання направлено Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України до ГУ ДМС у Закарпатській області для розгляду та вжиття заходів, передбачених законодавством про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (Т. 1 а.с. 71 на звороті).

За наслідком розгляду подання, ГУ ДМС у Закарпатській області прийнято рішення від 02 травня 2024 року № 21011500094280 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , виданої громадянину Ірану ОСОБА_1 (а.с. 24).

Як встановлено судом, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року касаційну скаргу адвоката Клименко Яни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №260/3985/24 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Направляючи дану адміністративну справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року окрім іншого зазначив, що приймаючи спірне рішення, ГУ ДМС в Закарпатській області не дослідило факти, які містяться у поданні Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 22 березня 2024 року № 14/3/2-4713, а в подальшому - суди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не надали цим фактам належної оцінки та не спростували доводи позивача щодо цих обставин. Так, у рішенні Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області від 02 травня 2024 року №21011500094280 не вказано, чи становили дії іноземця «загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні», чи іноземець «вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві», чи іноземець «розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином», як не вказано і конкретних обставин, які б дозволяли дійти відповідачеві висновку про підтвердження наявності таких порушень з боку позивача (Т. 1 а.с.а.с. 186-195).

Відповідно до вимог статті 353 частини 5 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відповідно до статті 1 частини 1 пунктів 3, 6, 9 та 10 Закону України від 21.06.2018 № 2469-VIII «Про національну безпеку України» (далі по тексту – Закон України № 2469-VIII), громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

При цьому, суд зауважує, що подання про скасування посвідки на тимчасова проживання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19.

В той же час, як у поданні так і в оскарженому рішенні відповідача не зазначено фактичних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Ухвалами суду Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року, від 14 липня 2026 року та від 15 вересня 2026 року було витребувано від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України докази щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають, злочини проти миру, воєнних злочинів або злочинів проти людяності, і якщо вчинялися то які саме; докази чи ОСОБА_1 розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до Законів України визнається тяжким злочином (Т. 1 а.с.а.с. 202-204, 242-244, 248-250).

На виконання вимог ухвали суду Департамент захисту національної державності Служби безпеки України надіслав до суду подання від 22 березня 2024 року № 14/3/2-4713, про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Мохаммадказем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вже було в наявне матеріалах даної справи (Т. 2 а.с.а.с. 1, 2).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов`язку щодо всебічного вивчення подання, яке містить інформацію щодо можливих дій позивача. Також відповідач не запитав додаткову інформацію щодо підтвердження поведінки позивача, яка зазначена у поданні. Судом не вбачається у діях відповідача аналізу інформації лише за результатами аналізу якої приймається відповідне рішення.

Відповідачем лише на основі зазначеної у поданні інформації, без будь-якої перевірки та з`ясування обставин скасовано посвідку на постійне проживання в Україні.

Судом зазначається, що відомості, наведені у поданні суб`єкта ініціювання скасування посвідки на постійне проживання в Україні, не містили достатньо підтвердженої інформації з якої б можна було прийняти однозначне рішення про необхідність скасування посвідки.

Відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вказане подання не є безумовною підставою для скасування посвідки на постійне проживання в Україні, тому відповідач повинен був належно оцінити інформацію ініціатора такого подання шляхом отримання додаткової інформації як від ініціатора подання, так і від інших органів, а також запросити для падання пояснень позивача, що не було вчинено.

З цього приводу у пунктах 57-60 постанови Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, зокрема зазначено, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і па адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Верховний Суд зазначив, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені протиправних дій зазначених у поданні Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, були відсутні будь-які дані, що підтверджують обставини викладені в поданні та, які в подальшому були покладені в основу висновку та рішення відповідача про скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів наявності об`єктивних обставини для скасування посвідки на постійне проживання.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача є таким, що ухвалене без здійснення належної оцінки відомостей суб`єкта ініціювання скасування посвідки, який би включав запитування додаткової інформації, є таким, що прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо. Відтак, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, що свідчить про його протиправність.

Подібне правозастосування зазначено також й у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 821/697/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, від 10 червня 2022 року у справі № 640/13572/20.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить висновку, що Головним управлінням ДМС України в Закарпатській області не доведено правомірність рішення № 21011500094280 від 02 травня 2024 року, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування даного рішення.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такі необхідно задовольнити.

Керуючись 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, буд. 12 А, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області № 21011500094280 від 02 травня 2024 року про скасування посвідки па постійне проживання № НОМЕР_2 громадянину Ірану ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко