Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №260/4323/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4323/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), приватний вищий навчальний заклад “Київський університет культури” (код ЄДРПОУ 31028309) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , треті особи – ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, приватний вищий навчальний заклад “Київський університет культури”, в якому просить: 1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військовий облік військовозобов`язаних, та щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про ВЛК від 16.05.2025 року; 2) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період; 3) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_6 від 16.05.2026 року № 138 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та призначення на відповідну посаду; 4) Зобов`язати військову частину НОМЕР_6 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та звільнити з військової служби; 5) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов`язаного, а також поновити його облікові дані у стані, який відповідав обліковим даним, чинним до моменту призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням, зокрема, але не виключно, відомостей про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

Вказаною ухвалою витребувано: від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчену копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також документи, що стали підставою для його видання; докази оформлення та вручення повістки ОСОБА_1 ; відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , а саме: щодо взяття на військовий облік; формування облікового запису; направлення на ВЛК; результати ВЛК та їх внесення; прийняття рішення про призов; від ІНФОРМАЦІЯ_6 відомості щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, із зазначенням: дати та підстав надання відстрочки та строку (періоду) дії відстрочки; відомості щодо чинності або скасування (анулювання) відстрочки у разі скасування із зазначенням: дати та підстав скасування; реквізитів відповідного рішення (наказу, протоколу чи іншого документа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач мав відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», а відтак не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Однак, всупереч цьому, позивач був призваний ІНФОРМАЦІЯ_7 на військову службу, взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що в результаті вивчення підстав законності користування правом на відстрочку ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено, що позивач фактично не перебував на навчанні, не відвідує навчальний заклад, що на думку відповідача, порушує сам сенс користування правом на відстрочку, оскільки відстрочка надається виключно з метою навчання на денній формі освіти та виконання індивідуального плану. У зв`язку з чим, питання щодо скасування позивачу відстрочки було винесено на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов`язаних з наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та комісією було прийняте рішення про анулювання відстрочки. В подальшому, позивач призваний на військову службу та направлений до військової частини НОМЕР_3 . Відповідач зазначає, що оскарження наказу про призов є неналежним та неефективним способом захисту права позивача, так як скасування наказу не призведе до відновлення порушеного права.

Відповідач -2 надав до суду відзив на позову заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки командир військової частини не наділений повноваженнями переглядати рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов, визнавати нечинними відомості Єдиного державного реєстру, повторно перевіряти право направленої особи на відстрочку, скасовувати результати ВЛК або відмовлятися від виконання належно оформлених мобілізаційних документів лише на підставі незгоди направленої особи з діями територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Законодавець прямо відніс перевірку права на відстрочку , її оформлення, актуалізацію, продовження та відображення у державному реєстрі до функціональної компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а не військової частини.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_3 , в якій зазначила, що відзив відповідача -2 побудований за принципом процесуального формалізму, оскільки військова частина фактично уникає відповіді на суть порушень, викладених у позові, зосереджуючись у цитуванні загальних норм права та судової практики.

Третя особа -1 пояснення щодо позову не подала.

Третя особа -2 надала до суду пояснення, в яких зазначила, що рішення у даній справі не матиме безпосереднього впливу на права на свободи, інтереси чи обов`язки Міністерства оборони України, а тому Міністерство оборони України вважає своє залучення як третьої особи у цій справі безпідставним, а позовні вимоги такими, що підлягають відхиленню з огляду на їх необґрунтованість.

Третя особа -3 надала до суду пояснення, в яких зазначила, що позивач станом на 16.06.2026 року перебував у статусі здобувача освіти приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», також зазначено, що позивач здійснював відвідування навчальних занять відповідно до навчального процесу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 853841 від 18.05.2026 року позивач навчається на денній формі навчання у приватному вищому навчальному закладі «Київський університет культури», за освітнім рівнем «бакалавр», за спеціальністю 021 «аудіовізуальне мистецтво та виробництво». Дата здобуття освіти – 30.06.2027 року.

На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - "Так, не порушує".

Матеріалами справи підтверджено, зокрема відомостями військово-облікового документу у застосунку «Резерв +», що позивачу було надано відстрочку від призову на весь період проведення мобілізації на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В подальшому, рішенням комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16 травня 2026 року, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною вказано не виконння індивідуального навчального плану. Вступ на навчання з метою ухилення від проходження військової служби, фактичне невідвідування навчального закладу.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16 травня 2026 року № М 250 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16 травня 2026 року № 138 позивача зараховано до списків особового складу військової частини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі по тексту також - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, зі змінами).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Як вже встановлено судом, позивач є здобувачем освітнього рівня «фаховий молодший бакалавр» денної форми навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відповідно до п. 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача -1 зазначає, що питання скасування позивачу відстрочки було винесено на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 з розгляду питань, пов`язаних з наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та комісією прийнято рішення про анулювання відстрочки.

Вищевказана обставина підтверджується наданими відповідачем - 1 доказами.

Так, судом встановлено, що 16 травня 2026 року позивачу скасовано надану відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та підставою такого скасування, зазначено невиконання індивідуального навчального плану, вступ на навчання з метою ухилення від військової служби.

Суд зауважує, що враховуючи положення п. 65 Порядку № 560, законодавець пов`язує можливість скасування відстрочки виключно із встановленням факту втрати або зміни тих обставин, які були підставою для її надання.

Водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що на момент прийняття спірного рішення позивач втратив статус здобувача освіти, був відрахований із закладу вищої освіти, переведений на іншу форму навчання або втратив право на відстрочку з інших підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилання відповідача -1 на те, що позивач фактично не перебував на навчанні, не орієнтувався у навчальному плані та не відвідував навчальний заклад, самі по собі не свідчать про втрату позивачем статусу здобувача освіти або зміну форми здобуття освіти.

Відповідачем-1 не надано суду жодного документа закладу освіти, який би підтверджував припинення навчання позивача, його відрахування, переведення на іншу форму здобуття освіти, невиконання ним освітньої програми чи індивідуального навчального плану в обсязі, який відповідно до законодавства має наслідком припинення статусу здобувача освіти або втрату права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому доводи відповідача -1 про те, що позивач не виконував індивідуальний навчальний план, ґрунтуються на припущенні.

В той же час, приватний вищий навчальний заклад «Київський універститет культури» у наданих до суду поясненнях зазначив, що позивач станом на 16.05.2026 року перебував у статусі здобувача освіти у вказаному навчальному закладі та станом на 16.05.2026 року не був відрахований з навчального закладу.

Суд також враховує, що питання організації освітнього процесу, виконання здобувачем освіти освітньої програми та індивідуального навчального плану, обліку результатів навчання, а також застосування до здобувача освіти відповідних заходів у разі порушення ним вимог освітнього процесу належать до сфери компетенції відповідного закладу освіти.

Відтак територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, встановлюючи обставини, які, на його думку, свідчать про невиконання позивачем індивідуального навчального плану, не може підміняти собою заклад освіти та на підставі власного припущення про неналежне виконання позивачем навчальних обов`язків робити висновок про втрату ним права на відстрочку, якщо така втрата не підтверджена належними доказами.

Отже, матеріалами справи не доведено існування жодної із передбачених законом обставин, яка б свідчила про втрату або зміну підстав, що були підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16 травня 2026 року в частині скасування позивачу наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас суд враховує, що позивачем окремої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань, пов`язаних з наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про анулювання (скасування) наданої позивачу відстрочки не заявлено.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даній справі встановлені судом обставини свідчать про те, що саме рішення про скасування позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є первинною підставою, з якої відповідачем-1 надалі було вчинено дії, пов`язані з призовом позивача на військову службу під час мобілізації, внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також, як наслідок, зарахуванням позивача до списків особового складу військової частини.

Тобто спірні правовідносини мають послідовний причинно-наслідковий характер, за якого скасування відстрочки є юридичною передумовою для подальшого прийняття рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації та вчинення інших оскаржуваних у цій справі дій.

За встановлених судом обставин рішення про скасування відстрочки прийнято за відсутності передбачених пунктом 65 Порядку № 560, правових підстав, оскільки відповідачем -1 не доведено втрати або зміни позивачем обставин, які були підставою для надання йому відстрочки. Навпаки, на момент прийняття такого рішення позивач продовжував мати статус здобувача освіти за денною формою навчання, а доказів його відрахування, переведення на іншу форму навчання чи припинення відповідного статусу матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог на підставі частини другої статті 9 КАС України та визнати протиправним і скасувати рішення про скасування позивачу відстрочки.

При цьому, такий вихід за межі позовних вимог не змінює предмета спору та не виходить за межі спірних правовідносин, оскільки рішення про скасування відстрочки безпосередньо стосується предмета спору, є юридичною передумовою для вчинення подальших оскаржуваних позивачем дій та рішень.

З огляду на вищенаведене, на переконання суду наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 травня 2026 року № М250 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» у частині призову ОСОБА_1 прийнятий за відсутності визначених законом підстав для його призову, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вимоги про визнання протиправними дій щодо взяття на військовий облік та внесення до Реєстру відомостей про висновок військово-лікарської комісії не є належними самостійними способами захисту, оскільки їх задоволення саме по собі не призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача, та не усуне юридичну підставу, яка безпосередньо зумовила подальший призов позивача на військову службу.

При цьому суд виходить із того, що ефективність способу захисту повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та характеру порушеного права. Судовий захист не може зводитися до констатації протиправності окремої дії суб`єкта владних повноважень, якщо така констатація не створює юридичних наслідків для відновлення порушеного права особи.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що належним предметом судового контролю у спірних правовідносинах є насамперед рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та рішення про призов позивача на військову службу, оскільки саме ці рішення безпосередньо породжують юридичні наслідки, на які позивач посилається як на підставу для судового захисту.

Відтак, належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення про скасування позивачу відстрочки та визнання протиправним та скасування наказу про призов.

Щодо позовних вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу військової частини про зобов`язання звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві відповідачем-2 визначено військову частину НОМЕР_3 . Водночас у пунктах 3 та 4 прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_6 , а також зобов`язати військову частину НОМЕР_6 виключити його зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Військова частина НОМЕР_3 у відзиві на позовну заяву звернула увагу суду на зазначену розбіжність, вказавши, що відповідачем у справі визначено саме військову частину НОМЕР_3 , тоді як у пунктах 3 та 4 прохальної частини позову зазначено військову частину НОМЕР_6 .

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що зазначення номера військової частини НОМЕР_6 замість НОМЕР_3 є технічною (друкарською) помилкою.

Судом встановлено, що зазначена розбіжність дійсно має характер технічної помилки, оскільки матеріалами справи підтверджується факт зарахування позивача до списків особового складу саме військової частини НОМЕР_3 . Крім того, саме військову частину НОМЕР_3 позивач визначив відповідачем-2 у позовній заяві, а остання, своєю чергою, брала участь у справі як відповідач та надала відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначення у пунктах 3 та 4 прохальної частини позовної заяви номера військової частини НОМЕР_6 є очевидною технічною (друкарською) помилкою, яка не змінює змісту заявлених позовних вимог та не свідчить про їх пред`явлення до іншого відповідача.

Відтак, при вирішенні спору суд виходить із того, що відповідні позовні вимоги заявлені до військової частини НОМЕР_3 .

По суті заявлених позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відовідно до п. 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що при виданні наказу від 16 травня 2026 року № 138 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частина НОМЕР_3 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час, суд враховує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2025 7 правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Однак, як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду, з огляду на встановлену судом протиправність наказу про призов позивача, подальше проходження ним військової служби є порушенням ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання військової частини НОМЕР_3 на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, в якій зазначено, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, оскільки у вказаній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК, отже, справи не є тотожними. При цьому висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковими, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про непроходження ВЛК.

З огляду на вищенаведене, суд наголошує, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення законним та обґрунтованим заходом буде визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 16 травня 2026 року № 138 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язання Військову частину НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 , як військовозобов`язаного, а також поновити його облікові дані у стані, який відповідав обліковим даним, чинним до моменту призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням, зокрема, але не виключно, відомостей про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, суд зазначає наступне.

Судом під час судового розгляду встановлено протиправність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим суд визнає протиправним та скасовує наказ про його призов на військову службу під час мобілізації. Також суд визнає протиправним та скасовує наказ командира військової частини НОМЕР_6 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та призначення на відповідну посаду і зобов`язує військову частину звільнити позивача з військової служби.

Отже, на момент вирішення спору позивач фактично перебуває на військовій службі, а його звільнення з військової служби є наслідком виконання цього судового рішення.

За таких обставин суд вважає передчасною вимогу про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний момент внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про позивача як військовозобов`язаного та поновити його військово-облікові дані.

Внесення та актуалізація відповідних відомостей про військовозобов`язаного у Реєстрі має здійснюватися з урахуванням фактичного статусу особи та стану її військового обліку. До моменту фактичного звільнення позивача з військової служби та оформлення наслідків такого звільнення відсутні підстави для висновку про необхідність одночасного поновлення його облікових даних як військовозобов`язаного.

При цьому скасування судом наказу про призов та наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби є належним способом поновлення порушеного права позивача в частині незаконного призову.

Після фактичного звільнення позивача з військової служби питання щодо його військового обліку підлягає вирішенню відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки у встановленому законодавством порядку.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд враховує, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3194,88 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь позивача підлягає 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), приватний вищий навчальний заклад “Київський університет культури” (код ЄДРПОУ 31028309) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії– задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 травня 2026 року в частині скасування ОСОБА_1 наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 травня 2026 року № М250 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 16 травня 2026 року № 138 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

6. В задоволенні решти позовних вимог–відмовити.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві гривні 92 коп.).

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька