Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №260/87/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/87/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, яким просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях на користь ОСОБА_1 індекс інфляції у розмірі 39 857,40 грн. та 3% річний у розмірі 16 878,11 грн., а всього – 56 735,51 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання з призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 30 травня 2023 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що стверджується Довідкою до Акта огляду Медико-соціальною експертизою серії 12 ААГ №301518 від 30 травня 2023 року.

02 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС в Закарпатській області із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку.

05 січня 2024 року листом Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України №16/106/5-2024 матеріали заяви ОСОБА_1 повернуто до Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області на доопрацювання у зв`язку з тим, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС.

20 серпня 2024 року ОСОБА_1 знову звернувся із заявою про виплату ОГД у зв`язку з інвалідністю.

17 вересня 2024 року складено Висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 402 600,00 грн.

При цьому затверджений такий висновок лише 10 лютого 2025 року, а виплата проведена 27 березня 2025 року.

Представник позивача вважає, що період з 02 листопада 2023 року по 27 березня 2025 року є періодом прострочення виконання МВС свого грошового зобов`язанні з виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати та три відсотки річних за весь час затримки у проведенні виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову вказує на те, що аналізуючи наведені представником позивача норми статей, вбачається, що грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають договірні правовідносини.

Слід зазначити, що між позивачем та РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) договірних відносин не існувало.

Також, відповідач зазначає, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, оскільки дія ст. 625 ЦК не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейних правовідносин.

Таким чином, відповідач вважає, що ст. 625 ЦК України не регулює правовідносини між позивачем та відповідачем, тому не може застосовуватись судом до даного предмету спору, та як наслідок позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30 травня 2023 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується Довідкою до Акта огляду Медико-соціальною експертизою серії 12 ААГ №301518 від 30 травня 2023 року.

02 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС в Закарпатській області із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

05 січня 2024 року листом №16/106/5-2024 Департамент пенсійних питань та соціального захисту МВС України було встановлено, що медико-соціальна експертиза позивачем була проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС, при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

Вказаним листом документи ОСОБА_1 повернулися на доопрацювання до Ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області.

12 лютого 2024 року листом №144/106/5-2024 зазначене вище було повідомлено позивачу.

20 серпня 2024 року позивач повторно звернувся до сектору з пенсійних питань з обслуговування Закарпатської області (м. Ужгород) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Сектором з пенсійних питань з обслуговування Закарпатської області (м. Ужгород) РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях було сформовано пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги та надіслано до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.

04 листопада 2024 року Відділом координації пенсійних питань супровідним листом №30540-2024 документи було повернуто на доопрацювання, так як у поданих матеріалах була відсутня інформація про наявність чи відсутність у позивача попереднього установлення відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності та раніше виплачених сум, що унеможливлює здійснення перевірки надісланих матеріалів на відповідність вимогам пункту 4 Порядку

13 листопада 2024 року листом №31/28/39-10503-2024 відповідачем було зроблено запит до Обласного центру МСЕК щодо надання інформації про наявність чи відсутність у позивача попереднього установлення відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності.

Після надходження відповіді від Обласного центру МСЕК та довідки від ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яку до попередньо наданих документів додав Позивач доопрацьовані матеріали для призначення одноразової грошової допомоги було направлено до Відділу координації пенсійних питань МВС.

25 лютого 2025 року до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях надійшли матеріали справи позивача від Відділу координації пенсійних питань (супровідний лист від 12.02.2025 року №6148/05-2025), де Відділ координації пенсійних питань МВС України за дорученням керівництва Міністерства спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ України надіслали матеріали та затверджений висновок про призначення Позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

27 березня 2025 року на банківський рахунок позивача була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у розмір 402 600 грн.

Вважаючи, що з 02 листопада 2023 року по 27 березня 2025 року відповідачем було прострочено виплату одноразової грошової допомоги, відтак має місце стягнення за весь час затримки з відповідача інфляційних втрат та три відсотки річних за весь час затримки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті. суд виходить з наступного.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі Порядок №850).

Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку №850).

Згідно із пунктом 9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, сам лише факт встановлення позивачу інвалідності та подання ним передбачених пунктом 7 Порядку №850 документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої.

Як зазначено вище, 27 березня 2025 року на банківський рахунок позивача була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у розмір 402 600 грн.

Суд зазначає, що у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях відсутнє будь-яке грошове зобов`язання перед позивачем, яке виражене у грошових одиницях.

Також, відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України не існує будь-якого договору (іншого правочину чи юридичного факту), яким на відповідача було б покладено обов`язок сплатити гроші на користь ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях не є суб`єктом, на якого покладено самостійне грошове зобов`язання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах мають переважно організаційний та процедурний характер і полягають у прийнятті від особи відповідної заяви та документів, їх перевірці й оформленні, підготовці висновку та направленні сформованих матеріалів до уповноваженого підрозділу МВС України для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Виплата такої допомоги Регіональним сервісним центром здійснюється лише після прийняття та погодження відповідного рішення уповноваженими підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, затвердження висновку та надходження відповідного фінансування. Отже, до моменту прийняття МВС України рішення про призначення допомоги та виділення коштів у відповідача відсутній самостійний, визначений у грошовому виразі обов`язок перед позивачем.

Фактично відповідач у межах установленої процедури виступає органом, який забезпечує прийняття, оформлення та передачу документів для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, а після затвердження відповідного висновку та надходження коштів — забезпечує їх фактичну виплату одержувачу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з нормами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Так, законодавцем визначено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Поряд з цим, як уже зазначалось, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.

Тож, з наведеного слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, суд зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як роботодавцем, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Сам по собі факт участі Регіонального сервісного центру у процедурі виплати коштів не свідчить про виникнення у нього самостійного грошового зобов`язання у розумінні статей 11, 509 та 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц погодилась з позицією суду апеляційної інстанції, який вказав на те що, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

У свою чергу спірні правовідносини в даній справі врегульовано Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Таким чином, суд, враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність договірних зобов`язань, вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків в даному випадку відсутні.

Отже, в межах спірних правовідносин не існують цивільні правовідносини, у тому числі й зобов`язального характеру.

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.

Вказаний висновок щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.

Крім того, суд враховує також зазначає, що за первинним зверненням позивача від 02.08.2023 року питання про призначення одноразової грошової допомоги було вирішено шляхом прийняття 05.01.2024 рішення про відмову у її виплаті.

Вказане рішення позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось, протиправним не визнавалось та скасоване не було. Відтак відсутні правові підстави в межах цієї справи виходити з протиправності поведінки відповідачів у зазначений період та розглядати час від первинного звернення позивача у серпні 2023 року як період прострочення грошового зобов`язання, оскільки позивач повторно звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у серпня 2024 року.

Щодо повторного звернення позивача від 20.08.2024 судом установлено, що після його подання уповноваженими органами послідовно вчинялися дії, спрямовані на вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Дії чи бездіяльність відповідних органів під час розгляду заяви від 20.08.2024, у тому числі тривалість опрацювання документів, повернення їх на доопрацювання, строки затвердження висновку та організації виплати, позивачем окремо не оскаржувались, протиправними у судовому порядку не визнавались.

При цьому позивачем самостійно у вказаний період надавались додаткові документи, що ним не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного ти керуючись статями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях про стягнення коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк