Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №260/5807/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5807/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника – адвоката Майданського Романа Михайловича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби безпеки України, в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у не проведенні при звільненні з військової служби позивачу ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за період із 08.07.2022р. по 13.07.2026р., відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.

2. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити нарахування і виплату позивачу ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, за період із 08.07.2022р. по 13.07.2026р., відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу в Служби безпеки України. Наказом СБУ від 10.07.2026 № 1078-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку з 13.07.2026 року. Позивач вважає, що йому протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за весь час проходження ним військової служби, а саме за період з 08.07.2022 року по 13.07.2026 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою витребувано у Служби безпеки України: інформацію про перелік речового майна, яке не отримане позивачем ОСОБА_1 за нормами речового забезпечення під час проходження військової служби по мобілізації із 08.07.2022р. по 13.07.2026р.; довідку (за формою, передбаченою в додатку до Порядку №178) про вартість речового майна, що належало до видачі позивачу ОСОБА_1 за нормами забезпечення на дату звільнення з військової служби 13.07.2026р., виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178; належним чином завірену копію довідника цін, на підставі якого розраховано вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто станом на 01.01.2026р. (відповідно до пункту 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178).

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року продовжено процесуальний строк для надання витребуваних судом доказів у справі на 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року визнано поважними причини неподання витребуваних судом доказів.

У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8 розділу XI Інструкції № 584 під час переведення підрозділів СБУ на штати воєнного часу видача повсякденної форми одягу призупиняється, а відповідно до пункту 4 розділу IV цієї Інструкції предмети польової форми одягу видаються лише в натуральному вигляді. З огляду на наведене відповідач вважає свої дії правомірними та зазначає про відсутність правових підстав для нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 08.07.2022 по 13.07.2026, у зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив не погоджується із запереченнями відповідача та зазначає, що положення Інструкції №584, які призупиняють видачу повсякденної форми одягу та передбачають видачу польової форми лише в натуральному вигляді, не позбавляють позивача права на грошову компенсацію за неотримане речове майно, гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII та Порядком №178.

Представник відповідача у запереченнях зазначає, що відсутність у військовослужбовця права на відповідне речове забезпечення обумовлює відсутність і права на грошову компенсацію за таке майно, а тому правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за період з 08.07.2022 по 13.07.2026 відсутні, у зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представником позивача було подано додаткові пояснення у відповідь на заперечення відповідача.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Департаменті ВКР Служби безпеки України за призовом під час мобілізації за абз.6 п.5, абз.3 ч.7 ст.23 та ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

06 травня 2026 року позивач звернувся з рапортом до відповідача його звільнення з військової служби за станом здоров`я у відставку відповідно до підпункту «в» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпункту «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Серед іншого, просив здійснити виплату належної мені грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період військової служби в Службі безпеки України.

Наказом Служби безпеки України від 10.07.2026 № 1078-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пп. «в» п.61, абз.2 пп. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 13.07.2026 року

31 липня 2026 року позивач звернувся із заявою до відповідача у якій, серед іншого, просив надати інформацію про перелік неотриманого речового майна та довідку про його вартість за період з 08.07.2022 по 13.07.2026, а також виплатити грошову компенсацію за таке неотримане речове майно.

Водночас, на момент звернення до суду, відповіді на заяву позивачем не отримано, нарахування та виплата зазначеної компенсації позивачу не проведені, а довідку про вартість речового майна йому не надано.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

- звільнення з військової служби;

- загибелі (смерті) військовослужбовця;

- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Водночас, наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.11.2016 №584 затверджено Інструкцію про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №584).

Ця Інструкція визначає порядок організації та забезпечення речовим майном військовослужбовців Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, закладів, установ у Службі безпеки України (далі - СБУ), Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі - підрозділи, органи, заклади), а також порядок вибракування речового майна.

Розділ XI вказаної Інструкції регулює організації речового забезпечення в особливий період.

Відповідно до п.6-7 Інструкції №584 речове майно військовозобов`язаним, призваним на військову службу під час мобілізації, видається після їх прибуття до місця служби. У разі продовження військової служби відмобілізованим забезпечення речовим майном проводиться з моменту підписання ним контракту про проходження служби за контрактом та після закінчення строків носіння предметів військової форми одягу, виданих під час мобілізації. Військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, забезпечуються речовим майном за встановленими нормами забезпечення.

Пунктом 8 вказаної Інструкції №584 передбачено, що при переведенні підрозділів, органів, закладів на штати воєнного часу дія норм забезпечення військовослужбовців повсякденною формою одягу призупиняється, а після переведення підрозділів, органів, закладів на штати мирного часу поновлюється. Період часу перебування підрозділів, органів, закладів на штатах воєнного часу до строку носіння повсякденної форми одягу військово-службовцям не зараховується, видача повсякденної форми одягу за цей період не здійснюється.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Інструкції № 584 предмети польової форми одягу військовослужбовцям СБУ видаються тільки в натуральному вигляді.

У відповідності до п.17 Інструкції №584 військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку, вибувають з тим речовим майном, що було в їх користуванні. Речі, які ними не були отримані за період служби, при звільненні не видаються. Інвентарні речі здаються на речовий склад підрозділу, органу, закладу.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації вартості за речове майно, що належить до видачі. Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Натомість, ці норми є загальними та не застосовуються до речового забезпечення військовослужбовців Служби Безпеки України в особливий період, тоді як пунктом 17 Інструкції №584 прямо передбачено, що військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку, вибувають з тим речовим майном, що було в їх користуванні. Речі, які ними не були отримані за період служби, при звільненні не видаються.

Відповідно, якщо військовослужбовець під час проходження служби в особливий період, не має права при звільненні на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, він також не має права й на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо здійснення нарахування і виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 08.07.2022 року по 13.07.2026 року, адже останній проходив службу за мобілізацією в особливий період, у відповідача після звільнення позивача зі служби був відсутній обов`язок щодо видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, як наслідок, й щодо виплати грошової компенсації за неотримане грошове майно, адже отримання такої компенсації є альтернативним правом військовослужбовця праву на отримання речового майна при звільненні, яке в даній справі відсутнє у позивача в силу приписів п.17 Інструкції №584.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич