Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №260/2748/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 року0 м. Ужгород№ 260/2748/26

16:11 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник у судове засідання не з`явився,

представник позивача: Тригубенко Юрій Павлович - у судове засідання не з`явився,

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 - представник Зотов Дмитро Михайлович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в особі уповноваженого представника Тригубенка Юрія Павловича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 05 жовтня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 05 жовтня 2026 року.

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Тригубенка Юрія Павловича звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а саме: ОСОБА_2 за період із 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р. із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі позивача у таких діях та заходах, із урахуванням раніше вже проведених виплат за цей період; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану » за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії ОСОБА_2 за період із 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р. із розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі позивача у таких діях та заходах, із урахуванням раніше вже проведених виплат за цей період.

30 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04 червня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії відомостей щодо ОСОБА_1 за спірні періоди із 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р., а саме: 1) витяги з журналів бойових дій на які є посилання у довідці № 807 від 17 січня 2026 року щодо молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ; 2) бойові накази (бойові розпорядження) на підставі яких ОСОБА_1 залучався до заходів, бойових завдань, бойових дій; 3) рапорти (донесення) командира підрозділу про участь ОСОБА_1 ; 4) інші документи, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях, завданнях /заходах ОСОБА_1 . Витребувані судом докази необхідно було подати Закарпатському окружному адміністративному суду за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 30, 88000 - до 29 червня 2026 року. Відкладено розгляд справи на 02 липня 2026 року.

29 червня 2026 року представником відповідача подано до суду заяву про продовження процесуального строку. В заяві зазначають, що надсилають до суду витяги з журналів бойових дій, на які є посилання у довідці № 807 від 17 січня 2026 року щодо молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , просимо долучити до матеріалів справи. Враховуючи, що підготовка інших витребуваних судом доказів потребує опрацювання великого об`єму інформації та знаходженням відповідальної за архів військової частини НОМЕР_1 посадової особи до 28.06.2026 року включно у щорічній основній відпустці, просять суд продовжити Відповідачу строк для надання залишку витребуваних доказів.

02 липня 2026 року ухвалою суду заяву представника відповідача про продовження процесуального строку - задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання витребуваних доказів відповідно до ухвали суду від 04 червня 2026 року - до 30 липня 2026 року. Відкладено судовий розгляд справи на 07 серпня 2026 року.

07 серпня 2026 року ухвалою суду призначено судове засідання у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26 серпня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо знаходження та виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_3 (за період з 01.12.2024 по 29.07.2025) та 2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 за період з 30.07.2025 року по 31.12.2025).

11 вересня 2026 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказів командира військової частини щодо ОСОБА_1 за спірний період про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМ №168 від 28.02.2022 року із розрахунку 30 000 та до 100 000 грн (з додатками до таких наказів – списками особового складу) за період: з 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р.. Витребувано інші документи на підставі яких приймалося рішення про включення або невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 та 100 000 грн за спірний період. Витребувано докази фактичної виплати винагороди зі спірний період позивачу ОСОБА_1 , а саме витяг із реєстру перерахувань на карткові рахунки позивача за спірний період.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення. Просимо Суд звернути увагу, що відповідно до довідок військової частини НОМЕР_3 та Відповідача щодо Позивача про безпосередню участь осіб у заходах, необхідних для забезпечення оборони країни, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України позивачі, будучи військовослужбовцями, приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) у відповідні періоди зазначені в довідках. Надані суду довідки видані відповідно до вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 та відповідає формі додатку №1 Окремого доручення. Крім цього, у підставах про видання цих довідок зазначені документи, визначені абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 цього Доручення. Враховуючи викладене, Позивач вважає, що він має право на нарахування і виплату додаткової винагороди за вказані у довідках періоди за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах. Інших документів на підтвердження вказаних обставин Позивач на момент пред`явлення позову надати не може, оскільки військова частина НОМЕР_1 , яка також є і правонаступником прав та обов`язків військової частини НОМЕР_3 , на поданий адвокатський запит таких не надала.

11 травня 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення. Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії , у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Отже, Окремим дорученням від 25 березня 2022 року № 248/1298 чітко визначено, що саме вищезазначеними документами підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не є таким підтверджуючим документом та не може замінити вищезазначені документи. З аналізу вказаних норм вбачається, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29. При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди. Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець складена за формою, наведеною в додатку № 1 Телеграми від 25.03.2022 № 248/1298. Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження наявності права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. Позивачем надано довідки №1510 від 29.07.2025 року та №1464/807 від 17.01.2026 року. В свою чергу, як вбачається з вищезазначених довідок, вони містять інформацію про те, що Позивач в періоди з 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Путивльської міської територіальної громади, Конотопського району, Сумської області. В зазначеній довідці вказано, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які не були відряджені для безпосередньої участі у бойових діях або заходах, за умовами постанови КМУ №168 та Доручення від 23.06.2022 №912/ з/29, є наказ керівника органу військового управління про виплату додаткової винагороди, виданий на підставі документів, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або заходах не видавався, а в матеріалах справи відсутній жодний із документів, визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29, а з цих підстав у Відповідача відсутній обов`язок нарахування та виплати Позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 гривень у спірний період.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засіданні повідомлені належним чином.

13 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі, (а.с.84).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

30 липня 2025 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 217/нст молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 24 липня 2025 року № 152 призначено на посаду командира стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 30 липня 2025 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, (а.с 40).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 29 липня 2025 року № 1510 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 01.12.2024 по 01.12.2024, з 12.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 05.01.2025, з 24.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 28.02.2025, 01.03.2025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 27.06.2025, з 16.07.2025 по 29.07.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Конотопський район, 1Путивльська міська об`єднана територіальна громада, (а.с. 10).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2026 року № 1464/807 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 дійсно в період з 30.07.2025 по 31.08.2025, з 15.09.2025 по 30.11.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Конотопський район, Путивльська міська об`єднана територіальна громада, (а.с. 11).

Отже, у даній справі спірним є право ОСОБА_1 , відповідно до довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, пропорційно участі у бойових діях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період із 01.12.2024 р. по 01.12.2024, з 12.12.2024 р. по 31.12.2024, з 01.01.2025 р. по 05.01.2025 р., з 24.01.2025 р. по 31.01.2025, з 01.02.2025 р. по 28.02.2025 р., з 01.03.2025 р. по 31.03.2025 р., з 01.04.2025 р. по 30.04.2025 р., з 01.05.2025 р. по 31.05.2025 р., з 01.06.2025 р. по 27.06.2025 р., з 16.07.2025 р. по 29.07.2025 р., з 30.07.2025 р. по 31.08.2025 р., з 15.09.2025 р. по 30.11.2025 р.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Нормами статті 1-2 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу Кабінету Міністрів України визначено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 168 (далі - Постанова № 168). До такої постанови неодноразово вносились зміни.

Так, пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, що діяла у спірний період) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану:

- військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000,00 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

- військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 1-2 Постанови № 168).

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Вказане кореспондується також з нормами розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).

Так, пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 деталізовано, що додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 гривень виплачується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема, під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ХХХІV Порядку № 260, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 9 розділу ХХХІV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

- керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 10 розділу ХХХІV Порядку № 260).

Отже, право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язується не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

Безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони підтверджується виконанням конкретних бойових (спеціальних) завдань та має бути оформлена відповідними документами, зокрема: є бойовими наказами, журналами бойових дій та рапортами командирів, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 160/23417/23 наголосив на тому, що при вирішенні питання наявності у військовослужбовця права на отримання підвищеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, суд повинен встановити: 1) які саме завдання та заходи виконував позивач упродовж спірного періоду; 2) у яких районах та за яких умов такі завдання виконував позивач; 3) чи належали ці завдання до переліку бойових (спеціальних) завдань, виконання яких відповідно до нормативного регулювання є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Досліджуючи матеріали справи в контексті вищезазначених вимог, з якими законодавець пов`язує право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі, суд встановив, що позивач у спірні періоди брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, на території Путивльської міської об`єднаної територіальної громади Конотопського району Сумської області, що згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій. Окрім того, окремі населені пункти Путивльської міської об`єднаної територіальної громади відносяться до зони ведення воєнних (бойових) дій відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

Стосовно заходів і завдань, які позивач виконував у складі Військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , суд враховує відомості, надані відповідачем на виконання вимог ухвал суду в інформаційній (архівній) довідці.

Так, у період з 01 грудня 2024 року по 14 лютого 2025 року лейтенант ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою оперативного чергового командного пункту штабу військової частини НОМЕР_3 . У період з 15 лютого 2025 року по 17 червня 2025 року виконував обов`язки за посадою командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 . У період з 18 червня 2025 року по 29 липня 2025 року виконував обов`язки за посадою командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 . У період з 30 липня 2025 року по 30 листопада 2025 року виконував обов`язки за посадою командира стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , (а.с. 67-68).

Завдання командира взводу та бойового чергування визначені Статутами Збройних Сил України.

Командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті). Командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).

Командир взводу (групи, башти) зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти); знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання рядових, сержантів (старшин) і згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, ім`я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові якості та морально-психологічний стан, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти); виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти); неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на рядових, сержантів (старшин) взводу (групи, башти); періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній перевірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань; стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.

Бойове чергування - це виконання бойового завдання. Бойове чергування здійснюється черговими силами і засобами, призначеними від військових частин. До складу чергових сил і засобів входять бойові обслуги, чергові зміни пунктів управління, сил і засобів бойового забезпечення та обслуговування. У Військово-Морських Силах Збройних Сил України бойове чергування є найвищою формою підтримання бойової готовності сил у мирний час.

Бойове чергування організовується командиром військової частини, який відповідає за виконання завдань черговими силами і засобами. Заступники командира військової частини, начальники родів військ і служб відповідають за бойову готовність, забезпечення та підготовку чергових сил І засобів у відповідній частині.

Склад чергових сил і засобів, ступені їх бойової готовності, тривалість, порядок несення бойового чергування, підготовки особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до чергування і зміна його встановлюються наказом командира військової частини згідно з вимогами цього Статуту, наказами і директивами Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, головнокомандувачів видів Збройних Сил України.

На бойове чергування забороняється призначати осіб, які не склали Військової присяги, не засвоїли програми відповідної підготовки в установленому обсязі, а також військовослужбовців, щодо яких проводиться розслідування за провини, і хворих. За невикористані через несення бойового чергування вихідні, святкові та неробочі дні офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається відпочинок протягом тижня.

Підготовка особового складу до несення бойового чергування проводиться на підставі плану, затвердженого командиром військової частини, в складі підрозділів, бойових обслуг, чергових змін перед кожним заступанням на бойове чергування. Вона проводиться під керівництвом командира військової частини чи під керівництвом осіб за його розпорядженням з урахуванням характеру та обсягу завдань, специфіки військової частини, підрозділу, часу та місця несення бойового чергування в класах підготовки до бойового чергування чи в спеціально підготовлених місцях із використанням навчальної (навчально-бойової) техніки, апаратури, тренажерів, макетів і навчальних посібників. Озброєння, бойова та інша техніка готуються заздалегідь. Усі заходи щодо підготовки чергових сил і засобів завершуються перевіркою їх готовності до несення бойового чергування. Результати перевірки вносяться до журналу обліку підготовки до бойового чергування. Наказ про заступання на бойове чергування віддає командир військової частини.

Порядок заступання на бойове чергування встановлюється наказами Міністра оборони України.

Про заступання на бойове чергування командир чергових сил і засобів (оперативний черговий, начальник зміни, обслуги, черговий командного пункту) доповідає своєму безпосередньому начальникові та черговому пункту управління вищого рівня. Командири чергових сил і засобів повинні докладно знати обстановку, діяти сміливо й рішуче, брати на себе відповідальність за прийняті рішення, забезпечувати виконання бойового завдання.

Під час бойового чергування під керівництвом командирів чергових сил і засобів та старших начальників здійснюються роздільні й комплексні тренування чергової зміни (частина з яких - контрольні). Крім того, за розкладом, затвердженим начальником штабу військової частини, проводяться заняття з особовим складом чергових сил, вільних від несення бойового чергування.

Командирам чергових сил і засобів заборонено віддавати особовому складові накази, що відволікають його від виконання обов`язків несення бойового чергування. Особовому складові чергової зміни під час несення бойового чергування заборонено: передавати будь-кому, хоча б тимчасово, без дозволу командира чергових сил і засобів виконання обов`язків несення бойового чергування; відволікатися, братися за справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування; самовільно залишати бойовий пост чи інше місце несення бойового чергування; виконувати роботу, яка призводить до зниження бойової готовності озброєння, бойової та іншої техніки. Звільнення особового складу з військової частини (підрозділу), від якої виділяються чергові сили і засоби (заняття, спортивні й культурно-масові заходи), проводиться Із таким розрахунком, щоб забезпечити посилення чергових сил у визначені терміни.

Періодичність перевірки бойового чергування посадовими особами встановлюється наказом Міністра оборони України. Перевірка несення бойового чергування проводиться командиром військової частини, його прямими начальниками чи особами за їх дорученням, для чого відпрацьовується план перевірки несення бойового чергування. Після зміни з бойового чергування безпосередній начальник проводить аналіз несення служби особовим складом і сповіщає про його результати командира військової частини.

Отже, оперативний черговий командного пункту штабу та командир взводу безпосередньо не виконує бойові завдання під час ведення бойових операцій на лінії бойового зіткнення з противником, натомість здійснює управлінські функції підпорядкованими силами під час ведення бойових дій.

На підтвердження наявності права на отримання спірної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн позивач надав виключно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 29 липня 2025 року № 1510 та від 17 січня 2026 року № 1464/807, (а.с. 10-11).

Підставою для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень військовослужбовцям, які не були відряджені для безпосередньої участі у бойових діях або заходах, за умовами постанови КМУ №168 та Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, є наказ керівника органу військового управління про виплату додаткової винагороди, виданий на підставі документів, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 року №912/з/29. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, керівником органу військового управління наказ про виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або заходах щодо позивача ОСОБА_1 не видавався.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 380/137/25 підкреслив, що довідка, навіть якщо вона видана для цілей отримання статусу учасника бойових дії, не може бути проігнорована. Однак вказав, що вона підлягає оцінці разом із бойовими розпорядженнями, журналами бойових дій та іншими документами, які підтверджують або спростовують фактичну участь у бойових завданнях.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2024 року у справі №200/4100/23 звернув увагу на те, що під час розгляду цієї категорії справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у відповідний період, оцінюючи її у сукупності з іншими доказами у справі.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи суд витребував у відповідача витяги з журналів бойових дій щодо позивача, на підставі яких видані довідки від 29 липня 2025 року № 1510 та від 17 січня 2026 року № 1464/807.

Будь-яких відомостей щодо безпосереднього виконання позивачем бойових завдань під час участі у бойових діях такі витяги з журналів бойових дій не містять.

Із наданої на вимогу суду інформаційної довідки щодо лейтенанта ОСОБА_3 у період з 01.12.2024 року по 14.02.2025 року рапорти військової частини НОМЕР_3 із розрахунку 100000 грн в архіві ВЧ НОМЕР_1 відсутні, (а.с.67 зворот)

З 15.02.2025 року по 17.06.2025 року індивідуальні бойові розпорядження не виявлено, рапорти відсутні.

З 18.06.2025 року по 29.07.2025 року – бойові розпорядження відсутні, рапорти військової частини НОМЕР_3 – відсутні.

З 30.07.2025 року по 30.11.2025 року лейтенант ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою командира стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону ТРО військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наявними в архіві ВЧ НОМЕР_6 бойовими розпорядженнями, наказами, замислами НОМЕР_5 батальйону оборони ВЧ НОМЕР_1 на весь оборонний склад батальйону покладено завдання "Продовження ведення оборонного бою". Стрілецькі роти складають перший ешелон оборони.

Інформаційна довідка ВЧ НОМЕР_1 про рапорти командира НОМЕР_5 батальойну ТРО ВЧ НОМЕР_1 із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часту участі позивача з 30.07.2025 по 30.11.2025 року відомостей не містить, ( а.с.68 та 68 зворот).

У звязку з цим, 11 вересня 2026 року судом було витребувано від ВЧ НОМЕР_1 засвідчені копії наказів командирів військової частини щодо позивача за спірний період про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМ №168 із розрахунку 30 000 грн та до 100 000 грн за весь спірний період.

Із наданих суду відомостей від 21 вересня 2026 року, а саме інформаційна довідка №1464/15349 стверджує, що у період з 01.12.2024 року по 30.11.2025 року за довідкою №1464/10237 від 18.09.2026 року (а.с.67-68) про відсутність рапортів ВЧ НОМЕР_3 із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 .

У даній інформаційній довідці №1464/15349 стверджується, що в архіві ВЧ НОМЕР_6 рапорти командира 2 батальйону ВЧ НОМЕР_1 із розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 за період з 30.07.2025 року по 30.11.2025 року не виявлено, (а.с.133 зворот).

Крім того, шляхом наскрізного пошуку інформації у додатках до наказів про виплату додаткової винагороди 100 000 щодо лейтенанта ОСОБА_1 не виявлено, інформаційна довідка №1464/15349 від 20.09.2026 року, (а.с.133).

При цьому, відповідач надає витяги із наказів командира ВЧ НОМЕР_3 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн (а.с.134-141) та ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щодо ОСОБА_1 , (а.с.142-147).

Щодо наявного в матеріалах справи витягу із журналу бойових дій НОМЕР_3 , за 22.07.2025, 25.07.2025 року, 28.07.2025 року, де позивач вказаний як оперативний черговий не є автоматичним доказом безпосередньої участі в бойових діях за Постановою КМ № 168.

Протягом спірного періоду позивач займав посаду оперативного чергового, а також командира відділення.

Поряд з цим згідно з законодавчими нормами додаткова винагорода у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання, зокрема під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

Тобто, ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Проаналізувавши завдання та заходи, що за своєю посадою виконував позивача у спірний період, суд вважає, що такі не відносяться до переліку, визначеного пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260, а тому не передбачаються можливості встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі. Суд не заперечує факт участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак вважає, що такі заходи не обов`язково пов`язані з виконанням бойових (спеціальних) завдань, зокрема під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, що є необхідною умовою виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Більше того, суд враховує те, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходи є бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій та рапорт командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Крім того, під час розгляду справи судом не здобуто доказів фактичної участі та документальної підстави для проведення виплати у підвищеному розмірі до 100 000 грн щодо позивача.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Тригубенка Юрія Павловича до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль