Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №240/14016/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/14016/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 09.03.2025.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для оформлення пенсії, однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.04.2025 №063550007047 йому відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю необхідного проживання/не проживання в гуртожитку в період навчання в м. Житомир. Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відмітив, що до періоду постійного проживання в зоні добровільного (гарантованого) відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 20.01.1987 в м.Житомир згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1990, оскільки потребує уточнення проживання/не проживання в гуртожитку на період навчання в м.Житомир. Місто Житомир Житомирської області не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тимчасове перебування позивача в с.Корчівка на період канікул чи навчальної/виробничої практики, не може вважатися постійним проживанням в даній місцевості і не підлягає зарахуванню у період постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3 років. Отже, правомірно прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону №796, оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 рік. З огляду на викладене, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.04.2025 №063550007047 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з відсутністю необхідного проживання/не проживання в гуртожитку в період навчання в м. Житомир. Зазначено, що до періоду постійного проживання в зоні добровільного (гарантованого) відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 20.01.1987 в м.Житомир згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1990, оскільки потребує уточнення проживання/не проживання в гуртожитку на період навчання в м.Житомир.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Тож виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років до 01.01.1993; факт проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 4 років;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи (у зоні гарантованого добровільного відселення), 1 рік за 3 роки проживання, роботи (у зоні посиленого радіологічного контролю) на відповідній місцевості.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, час проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення ( протягом 3 років), проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (протягом 4 років) станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно з чинним законодавством нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку № 22-1 чітко передбачено, які саме документи засвідчують особливий статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підтвердження іншими документами такого статусу, як і визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням відповідного пенсійного віку з урахуванням інших відомостей не передбачено чинним законодавством.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 в справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 у справі № 195/840/17.

Оцінюючи правомірність дій пенсійного органу щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду постійного проживання в зоні добровільного (гарантованого) відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 20.01.1987 в м.Житомир, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки №7-610 від 03.04.2025 виданої Овруцькою міською радою позивач з 26.04.1986 по 20.01.1987, з 27.05.1992 по 21.09.2004 постійно проживала та булав зареєстрований в с. Корчівка, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області. Дана довідка сформована на підставі даних погосподарських книг.

При цьому, до періоду постійного проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 20.01.1987 в м.Житомир, яке відсутнє в Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106.

Разом з тим, суд погоджується з позицією Пенсійного фонду про відсутність підстав для зарахування до періоду проживання позивача у забрудненій зоні навчання з 01.09.1986 по 20.01.1987 в м.Житомир.

Тобто фізично у період навчання у навчальному закладі, який територіально знаходиться в м. Житомир не міг постійно проживати в с. Корчівка, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення у вказаний період, оскільки такі населені пункти значно територіально віддалені.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, вказаний період навчання не підлягає врахуванню в період постійного проживання в зоні забруднення, оскільки норма статті 55 Закону №796-ХІІ чітко передбачає постійне проживання/працю у відповідній зоні. Серед іншого, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що періодичні приїзди на вихідні, канікули чи відпустки додому у період навчання чи роботи не є підтвердження факту постійного проживання у відповідній зоні.

Отже, позивач не надав доказів того, що навчальний заклад, де навчався знаходився на території радіоактивного забруднення, а тому період навчання не підтверджують факту постійного його проживання у вказаний період у зоні гарантованого добровільного відселення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що пенсійний орган правомірно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону №796, оскільки не підтверджено проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років на 01.01.1993 рік та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Зважаючи на відсутність судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович